Цього року вже вчетверте українські ісламознавці, сходознавці, релігійні діячі та представники мусульманських держав зібралися для обговорення актуальних питань на щорічній науково-практичній конференції «Іслам та ісламознавство в Україні». Цьогоріч захід був присвячений міфам і реаліям сприйняття ісламу в Європі, і мав кілька важливих новацій, порівняно з попередніми конференціями, що відбувалися три роки поспіль у Донецьку. Однією з важливих новацій IV конференції стало те, що вона відбулася у Києві за сприяння Інституту філософії імені Г. С. Сковороди, що дозволило вийти на новий рівень організації заходу й залучення провідних фахівців.
Конференція розпочалася з виконання українського державного гімну, і ця звична церемонія стала по-новому символічною для учасників заходу, багато з яких були змушені покинути протягом часу, що пройшов від останньої конференції, свої домівки у Криму та на Сході. Музика гімну поступово була підхоплена майже всіма присутніми, і останні рядки лунали в актовій залі Інституту філософії вже на повний голос, даючи надію на те, що Україна в усьому її конфесійному, національному розмаїтті зможе вистояти й перемогти.
Перші два виступи вловили настрій учасників, і були присвячені патріотичному духові, який властивий мусульманам нашої держави. У привітальному слові Анатолія Колодного — заступника директора Інституту філософії імені Г. С. Сковороди та керівника Відділення релігієзнавства — лейтмотивом була подяка українським мусульманам за їхню активну позицію під час Революції Гідності, а також нинішніх військових дій на Сході України.
Анатолій Миколайович розповів, як релігієзнавці рунують стереотипи, зокрема, в молодого покоління, щодо мусульман, ісламського віровчення та стилю життя. Професор згадав також, що в українських християн завжди були щільні взаємини з татарами-мусульманами, і часто ці взаємини виходили за межі парадигми ворожнечі, яку просувала офіційна радянська історична наука. Навпаки, історія України не була б такою, якою вона є, без вагомого внеску мусульманських народів до процесів державотворення, і це не можна забувати ні сьогодні, ні в майбутньому.
Наступним із привітальним словом виступив ініціатор проведення конференції, муфтій ДУМУ «Умма» та Президент ВГО «Український центр ісламознавчих досліджень» Саід Ісмагілов. Саід-хазрат зазначив, що актуальність теми сприйняття ісламу в Європі для України як європейської держави є дуже високою, тим більш після анексії частини українських територій компактного проживання мусульман. Він пригадав також досвід проведення ісламознавчих конференцій в українському Донецьку та висловив побажання щодо проведення наступного заходу знову в цьому місті, до чого згодом учасники додали сподівання, що колись це можливо буде зробити і в українському Криму. Після привітального слова муфтія учасники конференції переглянули короткий фільм про попередні заходи, які відбувалися в Донецьку. Підчас вступної частини пленарного засідання учасників конференції також привітали:
— Надзвичайний і Повноважний посол Індонезії в Україні, пані Нінік Кун Нар’яті, яка коротко розповіла про досвід ісламізації Індонезії, сучасний стан ісламу в її країні та зусилля уряду щодо запобігання поширенню неправдивих стереотипів про іслам і спотворених тлумачень ісламської релігії представниками радикальних рухів.
— Член Національної експертної комісії з захисту суспільної моралі Оксана Василівна Рублюк, яка передала учасникам конференції привітання від Голови комісії Василя Костицького; а також керівник відділу історії релігії та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства ІФ НАН Людмила Филипович, яка передала учасникам привітання від Архієпископа-Емерита Української греко-католицької церкви Блаженнішого Любомира Гузара.
Зацікавленість у заході представників християнської ієрархії на високому рівні є однією з новацій цьогорічної конференції та свідчить про готовність християнських і мусульманських організацій вести діалог, співпрацювати та разом молитися за мир в Україні. Про перспективи такого діалогу розповідав також один з доповідачів конференції — о. Тихон Кульбака, голова Екуменічної комісії Донецького екзархату Української греко-католицької церкви, один з засновників Ради церков і релігійних організацій Донецької області.
Отець Тихон розповів, що завдяки особистому знайомству та неупередженому спілкуванню з мусульманами він також позбувся багатьох стереотипів і міфів про іслам, жертвою яких він був через брак спілкування та об’єктивної інформації. Також він відзначив важливість того, що на такому заході присутні семінаристи УГКЦ, які можуть вже на цьому етапі свого служіння отримати ту інформацію, яку йому довелося здобувати самотужки та зі значними зусиллями.
Для молодих християнських священиків і мусульманських імамів спілкування дійсно стало важливим кроком для порозуміння та неупередженості один до одного. Разом із тим, невимушеності спілкування сприяв науковий формат конференції, з притаманним науковому дискурсу прагненням до об’єктивності й неупередженості.
Переходячи до доповідей, варто зазначити, що так само як і на минулих заходах, окрім доповідачів від академічних установ, були доповіді і зсередини мусульманської традиції, зокрема, однією з перших доповідей був виступ директора школи хафізів при Духовному управлінні мусульман Криму Сейрана Арифова.
Він розкрив перед присутніми глибокий аналіз соціальної та психологічної бази радикальних груп, зосередившись на непересічному зростанні популярності «Ісламської держави Іраку та Шаму», яка скористалася тим, що демократичні революції доби «Арабської весни» були, значною мірою, придушені, а їхні надбання нівельовані військовими переворотами за мовчазної згоди західних держав, і запропонували зневіреним у демократичному шлясі людям радикальний варіант подолання диктаторських режимів на Близькому Сході. Значні військові успіхи радикальних угруповань та постійне перебування їх на перших шпальтах світових ЗМІ стрімко підвищують, на думку доповідача, популярність цих угруповань серед тих, хто бажає боротися з диктаторськими режимами та вже не відчуває можливості зробити це демократичним шляхом.
Проблематиці революцій у мусульманських країнах частково була присвячена й доповідь відомого фахівця в цій галузі, провідного наукового співробітника відділу історії країн Азії та Африки Інституту всесвітньої історії НАН України В’ячеслава Шведа. Співставляючи досвід демократичних революцій на Близькому Сході та Революції Гідності в Україні, доповідач зосередився на тому, що ісламському чиннику в боротьбі за збереження територіальної цілісності України та її докорінного рефрмування приділяється надто мало уваги. Зокрема, пан В’ячеслав зазначив, що Україна має налагодити щільні стосунки з Організацією ісламського співробітництва, що згодом може бути використано для захисту прав українських мусульман, у першу чергу, в Криму та на Сході.
З іншого боку, на думку доповідача, українському урядові варто створити спеціальну посаду уповноваженого у справах мусульман, який буде координувати роботу органів державної влади щодо сприяння мусульманам-переселенцям, готувати нові кадри серед кримських татар, які могли б у подальшому взяти на себе реформування економічного й культурного життя Криму тощо. Було запропоновано ряд практичних рекомендацій з цього приводу, а також звернено увагу на значну позитивну роль деяких українських мусульманських організаці, зокрема, ДУМУ «Умма», в процесах, що відбуваються в Україні протягом останнього року.
Переважна більшість доповідей конференції була присвячена все ж проблемам сприйняття ісламу в Західній Європі, зокрема, Франції, Іспанії, Польщі, Британії. Так, провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського та колишній Надзвичайний і Повноважний посол України у Франції Юрій Кочубей звернув увагу на ставлення до ісламу й мусульман з боку французького уряду, яке нерідко є абсолютно інтолерантним та порівнюється французькими мусульманами з політикою Талібану, тільки з позначкою «мінус». Більш поміркована позиція Іспанії щодо мусульман-мігрантів з країн Субсахарської Африки була представлена в доповіді наукового співробітника відділу історії країн Азії та Африки Інституту всесвітньої історії НАН України Катерини Федорової. Іспанія проводить активний моніторинг ситуації з мігрантами, які з величезним ризиком для життя намагаються здолати багатокілометрову відстань до іспанських територій. Також у доповіді було зазначено, що мусульмани-мігранти в Іспанії, на відміну від Франції, обирають для життя не великі міста, а їхні маленькі супутники. Були виокремлені також інші відмінності ситуації з мусульманами-мігрантами в Іспанії, порівняно з іншими країнами Західної Європи.
Завідувач кафедри Близького Сходу Інституту філології Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка представила філологічний погляд на обговорювану проблематику, а також про бурхливу дискусію між американськими сходознавцями щодо терміну «орієнталізм». Проблематика відносин татар-мусульман і держави в сусідній з Україною Польщі стала темою доповіді співробітника Консульства Республіки Туреччина в Харкові Людмили Гарник. Доповідач вказала на довгу історію цих відносин, коли держава толерантно і прихильно ставилася до татарської громади, а остання, зі свого боку, демонструвала послідовно патріотичну позицію. Це, на думку доповідача, сприяє тому, що і досі Польща залишається однією з найкращих країн для перебування там мусульманської спільноти, а польська державно-конфесійна політика є взірцевою в цьому напрямку.
Робота IV науково-практичної конференції «Іслам та ісламознавство в Україні» засвідчила кілька важливих тенденцій у розвитку сучасного українського ісламознавства. По-перше, ісламознавча наука в Україні поступово розвивається та набирає обертів, старше покоління має нагоду передати свої знання наступникам на подібних заходах, а молоді науковці отримують нові майданчики для дискутування. По-друге, конференція стала не лише майданчиком для спілкування мусульман та ісламознавців, а й сприяє налагодженню міжконфесійного діалогу, який відбувається завдяки неупередженому знайомству і спілкуванню представників ісламу та християнства. По-третє, цьогорічна конференція зацікавила не лише традиційних учасників попередніх заходів, а й дипломатів, які представляють мусульманські (і не тільки) держави.
Нарешті, конференція продемонструвала, що попри важкий час, який переживає нині Україна, дослідники з різних її частин не втратили ані бажання займатися вивченням ісламу, ні будувати єдиний український ісламознавчий дискурс. І в цьому їх слід лише підтримати й побажати подальших успіхів!
Руслан Халіков, релігієзнавець
