Для початку необхідно розібратися у суті й різновидах релігійного одягу, який носять мусульманки. Хіджаб – це хустка, що закриває голову і шию, при цьому обличчя жінки залишається відкритим. Це найпоширеніший вид жіночого мусульманського одягу, який уже не рідкість у багатьох країнах світу. Для багатьох мусульманок це не лише символ релігійності, а й спосіб життя. Нікаб – ще один із видів мусульманського одягу, який носиться разом із хіджабом, закриває обличчя, залишаючи відкритими лише очі. Чадра – одяг, що закриває жінку з голови до ніг. Паранджа – одяг, що також повністю приховує жінку, але обличчя при цьому закривається покривалом із густої сітчастої тканини. Якщо нікаб, чадра і паранджа характерні для таких мусульманських країн, як, наприклад, Саудівська Аравія, Кувейт, Іран, Ірак, то хіджаб стає для мусульманки звичним одягом, що поширюється як у Європі, так і в багатьох інших країнах світу, де проживає мусульманське населення. Не обійшов цей процес і поліконфесійну Українську державу, де з перших днів незалежності відбувається бурхливий процес відродження релігій усіх народностей, що проживають на території країни. Цей процес супроводжується сплеском відродження духовності, релігійної й національної самосвідомості. Що стосується Криму, то він має свою специфіку й історичне коріння. Це регіон проживання переважної більшості мусульман України, де іслам став реальним чинником суспільного життя. На півострові стрімко збільшується число релігійно практикуючих мусульман, що живуть не за спотвореними «традиціями», а безпосередньо за Кораном і Сунною. Іслам, що відроджується в Криму, поступово стає способом життя нового покоління мусульман – кримських татар. Хіджаб є не просто головним убором, як представляють це функціонери міліційних відомств України, а повсякденним одягом віруючої мусульманки, носіння якого приписане їй релігією. Паспорт мусульманської жінки, де її фото з непокритою головою розглядатимуть люди, що не є її близькими (що заборонено Кораном і Сунною), для віруючої буде відмовою від виконання релігійного припису, посланого Всевишнім, що є, практично, відхід від постулатів віри і гріховний вчинок. Ще можна було б зрозуміти, якби жінкам заборонялося фотографуватися для паспорта в нікабі, чадрі або паранджі, які закривають обличчя, але фотографія у хіджабі приховує жіноче обличчя не більше ніж інша жіноча зачіска! До того ж, наскільки мені відомо, жінкам – служителькам православних монастирів не створюють особливих перешкод для фотографування на паспорт у релігійних головних уборах. От чому конфронтація з даного питання державних інститутів влади з мусульманським співтовариством не сприятиме гармонізації ні міжконфесійних, ні державно-мусульманських взаємин в Україні. Держава декларативно відокремила себе від Церкви (релігії), хоча, як я уявляю, у житті це практично нездійсненне завдання. Віруючі, до якої б конфесії вони не відносилися, є членами нашого суспільства і живуть життям держави, знаходячись у сфері впливу її політики, її законів, проблем, успіхів і помилок. Не лукавитимемо: оголосивши про світськість держави, чиновники не відійшли від практики лобіювання інтересів «своєї» конфесії (у Криму, на відміну від інших регіонів України, це особливо чітко простежується). От чому перше протестне звернення у судові інстанції вирвалося саме з кримського півострова, який волею долі став одним із найбільших мусульманських регіонів України. Ст. 35 Конституцій України декларує: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання...». Треба розуміти, що на ці свободи має право й жінка, громадянка даної держави, для якої хіджаб – це одяг, приписаний її релігією. Айдер БУЛАТОВ, керівник громадської організації «Кримський науковий центр ісламознавства» За матеріалами «Лівий берег» Посилання на тему: Українські мусульманки продовжать боротьбу за право на хіджаб Чи несе хіджаб загрозу для України? Судовий процес «хіджаб проти МВС» Заборона фотографуватися на паспорт у хіджабі - порушення конституційного права мусульманки А.Ісмаїлов: мусульманський одяг – це релігійний припис | |