Враження, очі, посмішки, обличчя, фарби, музика, живе звучання кримськотатарських національних інструментів, аромати кави, прянощів і спецій, дивовижні прикраси, розсипи самоцвітів, обрамлені в срібло, золоте шиття на шовках та оксамиті, хвилясті тканини національного одягу, вишукані пахощі і масла.

Хитромудрий прекрасний орнамент гравірованого і карбованого срібного та мідного посуду, розписний візерунок на найтоншій порцеляні легких піал; така земна і заспокійлива, тепла плоть керамічних шедеврів…

Привабливі підноси зі східними ласощами: вишукані солодощі і бурштиновий плов, ніжний кир, глабджямун, самса і манти − та хіба можна перерахувати все різноманіття екзотичних не тільки за звучанням назв, а й нових для смаку українців страв Сходу, представлених на стендах і прилавках щорічного фестивалю East Fest!

Жінки з посольства Індонезії своїми руками приготували частування для гостей фестивалю − традиційні солодощі та тістечка, різнокольорові млинці з начинкою з плодів тропічних рослин змушували відвідувачів затримуватися біля стенду цієї країни надовго.

Леніє Ібрагімова − кримськотатарський дизайнер, вироби якої знають під брендом «Бусурманка Леніє», знову вразила відвідувачів вишуканим золотим і срібним шиттям чохлів для Корану, убрань, фесок і тюбетейок, предметів інтер’єру та аксесуарів.

Пейзажі та натюрморти кисті живописця Сергія Корабельникова з Криму не просто естетично радували око, а й душу − такі рідні серцю види півострова повертали його додому, в Україну.

А поруч − розписна кераміка кримськотатарських майстрів, яку представили майстри арт-салону «Сандик» (у перекладі − Скриня), створеного зусиллями творчої студії El-ChebEr. Співвласник творчої майстерні Ерфан Кудусов привіз на фестиваль ексклюзивні роботи відомих кримськотатарських майстрів − як переселенців, які живуть у Києві, так і тих, що залишилися в окупованому Криму і передають свої роботи до столиці України.

Прикраси і всілякі вишиті і ткані сумки ручної роботи афганських і пакистанських майстрів представляв на фестивалі пакистанець Шах Амджад Алі, який сам, за його словами, є автором ескізів багатьох з представлених ювелірних прикрас.

Діалло Ісса Садіо, який відповідав за стенд Африканської Ради в Україні, розповідав про ремесла і народні промисли африканських народів, які сповідують Іслам, і запрошував скуштувати ефіопської кави. Як було не прийняти запрошення і не отримати насолоду від напою країни, де в далекі часи перші переслідувані на батьківщині мусульмани знайшли притулок?

Ну, а після кави − знову до солодощів! Халяльні смаколики від кондитерської «Burfi Land», радо запропоновані Олесею, яка їх власноруч приготувала, також не залишилися без високої оцінки гостей-дегустаторів!

І як же любителі солодощів пошкодували, що завбачливо не залишили місця в шлунках для частування від майстра узбецької кухні Абдулазіза Махмудова! Під його щедрою рукою виростали на блюдах відвідувачів гори розсипчастого рису, які випромінюють сонячне світло від кожного зернятка, шматки м’яса, що тануть у роті, і все це − з кораловими вкрапленнями моркви і невимовно привабливим ароматом спецій! А гігантські соковиті манти − ну як не скуштувати?

А поруч − пакистанець Амір Аввак, що пропонує традиційні самсу, покори, кир і глабджямун − і теж неможливо втриматися, щоб не скуштувати всього потроху. Слава Богу, є чим запити − алжирець Мустафа Бенлахеар вже приготував зелений чай…

І знову − масла і пахощі, і цілющий костус − спасибі, Расуле Ахмедбеков, що не забув привезти всю цю красу для гостей фестивалю!
Але не тільки музика, частування і приголомшлива різноманітність виробів декоративно-прикладного мистецтва стали причиною того, що в Ісламському культурному центрі Києва в суботу, 14 травня, було так багато гостей. Програма фестивалю не обмежувалася ярмарком і дегустацією. Фестиваль − це перш за все можливість отримати нові знання, розширити горизонти своїх знань про навколишній світ, познайомитися і краще зрозуміти носіїв іншої культури, традиції та релігії.

Звичайно ж, організатори фестивалю − члени громадських організацій, що входять в ВАГО «Альраід» − подбали про те, щоб гості могли якщо не повністю втамувати спрагу знань, то хоча б знайти дорогу до їх джерела: лекції та ознайомчі бесіди, фотовиставка та показ фільму допомогли відвідувачам дізнатися багато нового. Зокрема, великий інтерес викликала лекція Таріка Сархана про історію арабської мови та її вплив на східну культуру; відвідувачі дізналися і про особливості одруження в Ісламі. Також відбулася лекція про мистецтво ісламської цивілізації і про історію Ісламу в Україні − на останній багато хто з подивом дізнався, що ця релігія не гостя в нашій країні. А доповідь, присвячена особливостям ісламського віросповідання, ризикувала затягнутися надовго через численні запитання слухачів.

Перегляд фільму про корінні народи України з подальшим обговоренням, як і фотовиставка робіт Анни Корбут «Обличчя Ісламу» також не були обділені увагою гостей фестивалю.

Майстер-класи з приготування арабського хліба та ефіопської кави − як не скористатися можливістю збагатитися навичками кулінарного мистецтва? А мехенді − розпис хною? Дівчатам, які не тільки демонстрували цей вид мистецтва, а й наносили охочим відвідувачкам на руки мережива з традиційних візерунків, довелося в цей день попрацювати: черга не зменшувалася до вечора!

Також було багато охочих не тільки дізнатися, що таке хіджаб, а й навчитися пов’язувати хустку на голову традиційним способом. Дивно, багато дівчат-немусульманок, покривши голову, зізнавалися, що почуваються перетвореними не тільки зовні, але і внутрішньо: одна з гостей фестивалю сказала, що відчуває себе більш жіночною, а її подруга згадала, що давно не була в храмі.

Дітям теж було чим зайнятися − для них підготували культурно-розважальну та спортивну програми: змагання і міні-квести. Тому і турнір з армреслінгу, і змагання у стрільбі з лука без учасників не залишилися.
І так − протягом цілого дня!

Ті, хто допомагав готувати це свято, хто взяв у ньому участь і дарував гостям фестивалю можливість зануритися в атмосферу Сходу, − не ображайтеся на автора матеріалу за те, що вона не згадала когось із вас. Це просто неможливо: так багато осіб, імен, так багато експонатів і пропонованого на стендах і прилавках, але кожен з вас заслуговує поваги та вдячності!

… Ну хіба могла погода, наславши дощ в суботу, 14 травня, конкурувати з такими привабливими можливостями? Волога тільки підкреслювала яскравість фарб, в промитому повітрі гостріше відчувався аромат кави, а запах свіжоспеченого хліба викликав асоціації з материнськими руками, умиротворенням і безпекою…