23 вересня у Києві відбулося вшанування пам’яті жертв нацистського геноциду ромів до 75 роковин трагедії в Бабиному Яру. Муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов також долучився до цієї події.

— 75 років тому сталася жахлива трагедія — були позбавлені життя безліч невинних людей. Думаю, присутні погодяться: треба докласти всіх зусиль, щоб така трагедія ніколи не повторилася, щоб ніхто не міг виокремити з-поміж українців різних національностей, світоглядних або політичних переконань певну групу осіб за якоюсь ознакою та знищити її за мовчання решти. Тільки посилюючи горизонтальні зв’язки між різними громадами та й просто між людьми, ми зможемо уникнути повторення подібного страхіття в майбутньому, — сказав муфтій.

Від імені мусульманської громади України висловлюю щирі співчуття всім, хто в цих трагічних подіях утратив родичів чи близьких людей. Спочинку з миром загиблим і зцілення душевних ран живим!

В урочистій церемонії відкриття меморіалу взяли участь міністр культури України Євген Нищук, перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччини в Україні Крістіан Геттенторф, народний депутат України Анатолій Кісі, президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України» Петро Григориченко, представники релігійних і громадських організацій: священики о. Дмитро Каран (УАПЦ) та о. Костянтин Пантелей (УГКЦ), а також головний рабин Олександр Духовний (Релігійне об’єднання громад прогресивного юдаїзму України).

За свідченнями істориків, саме роми стали одними з перших жертв Бабиного Яру, тож символічно, що пам’ятний знак про трагедію цього народу буде встановлено у Національному заповіднику.

22–24 вересня 1941 року в Бабиному Яру розстріляно п’ять ромських таборів, серед них абсолютну більшість становили люди похилого віку, жінки та діти. Загалом під час Другої світової війни на території України вбито близько 20 тис. представників цього народу. Ромські кибитки свого часу приїздили на Поділ, де торгували кінською збруєю та різноманітним крамом. Переважно неписьменні роми не знали, що окупаційна нацистська влада оголосила їх «непевними елементами», і що їх, разом із євреями, «має бути знищено». Люди фактично приїздили в пастку.

За гіркою іронією долі, пам’ятник невинно вбитим дітям цього кочового народу так само попоїздив українськими землями: попри розпорядження КМДА від 14.07.1999 року його так і не встановили. Мовляв, нема згоди щодо того, як вписати кибитку в наявний ландшафт. Натомість пам’ятник було розташовано на території Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» у Кам’янці-Подільському — над каньйоном р. Смотрич.

З одного боку, це дало змогу експонувати один з елементів монументу — металевий силует чоловіка, ніби розіп’ятого на хресті та закляклого у своєму беззвучному крикові болю та розпачу (прототипом, за переказами, став закатований ромський священик), що просто висів над прірвою. З іншого боку, через особливості розташування монумент мало хто міг побачити, бо з більшості туристичних маршрутів виключили відвідини такого незручного місця.

За повідомленням Міністерства культури, 13 червня 2016 року, згідно з протокольним рішенням організаційного комітету з підготовки та проведення заходів, присвячених 75 роковинам трагедії в Бабиному Яру, а також протокольного рішення виїзного засідання робочої групи оргкомітету, Мінкультури звернулося до міського голови Кам’янця-Подільського з проханням передати до столиці пам’ятний знак. І вже 12 липня сесія міської ради ухвалила це рішення.

Створення пам’ятника ініційоване ще 1998 року Київським міським товариством історії та культури ромського народу «Романіпе». Автор, всесвітньо відомий український архітектор і скульптор Анатолій Ігнащенко, спершу планував витесати з каменю кибитку. Натомість пам’ятник вилили з корабельної сталі. Його друга назва — «Чорний жах» (Калі Траш, Kali Tras) — одне з самовизначень ромського народу вчиненого проти них геноциду.

«У рік, коли цілий світ ушановує пам’ять загиблих у страшній трагедії, що сталася в Бабиному Яру 75 років тому, ми маємо згадати всіх, хто віддав тоді своє життя», — сказав міністр культури України Євген Нищук.

Джерело: ДУМУ «Умма»