Закулісні маніпуляції, які розгорталися в Європейському парламенті під час внутрішньополітичних баталій за мотивами «Не будемо дратувати Росію», закінчилися тим, що лідерові кримських татар Мустафі Джемілєву не присвоїли премію Сахарова, незважаючи на те, що за його кандидатуру віддали свої голоси більшість членів комітету, вважає депутат Європарламенту Сандра Калнієте.

Як пише видання Латвійські вісті (VESточкаLV), політик нагадала, що цього року премію «За свободу думки» імені Сахарова отримали колишні полонянки терористичного угрупування «Ісламська держава», постраждалі від сексуального насильства бойовиків.

— Безсумнівно, обидві жінки гідні отримати цю високу нагороду. Однак цей урочистий момент затьмарений політичними маніпуляціями, які відбувалися за лаштунками навколо присудження нагороди, — сказала Калнієте.

Вона вказала, що з моменту заснування премії Сахарова на президентській конференції вперше змінили пропозицію комітету закордонних справ і розвитку щодо нагороджуваної особи.

— Зараз ставлення керівництва ЄП таке, що, по-моєму, у самого Сахарова не було б надій на отримання своєї ж премії, — зазначила Калнієте.

Кандидатуру Джемілєва, який нині обіймає посаду Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, підтримала найбільша фракція ЄП — група Європейської народної партії, а ще євроскептики з групи «Європейських консерваторів і реформістів».

Нагадаємо, премія «За свободу думки» імені Андрія Сахарова заснована Європейським парламентом у 1988 році. Її розмір становить €50 тис. Нагорода вручається громадським діячам, які зробили внесок у розвиток демократії і захисту прав людини та основних свобод.

Довідка:

Андрій Дмитрович Сахаров (1921–1989) — радянський вчений-фізик, відомий як «батько» радянської водневої бомби. Висловлюючи занепокоєння з приводу наслідків своєї роботи для майбутнього людства, він прагнув підвищити обізнаність про небезпеку гонки ядерних озброєнь. Його зусилля мали деякий успіх завдяки підписанню в 1963 році договору про заборону ядерних випробувань. Будучи радянським дисидентом (від латинського dissidens — «незгідний»), у 1970 році Сахаров заснував Комітет із захисту прав людини та жертв політичних переслідувань. Незважаючи на зростаючий тиск з боку уряду, Сахаров не тільки домагався звільнення дисидентів у своїй країні, але також став одним із найсміливіших критиків режиму, втіливши в собі рух проти утиску основних прав. У 1975 році на знак визнання його зусиль Сахаров був удостоєний Нобелівської премії миру, після чого радянська влада в цілях обмежити його контакти з іноземцями заслала Сахарова в місто Горький. Там Сахаров дізнався про те, що Європейський парламент має намір заснувати премію за свободу думки його ж імені. Перебуваючи на засланні, в 1987 році Сахаров надіслав листа до Європейського парламенту, в якому дав дозвіл на присвоєння свого імені цій премії і пояснив її світове значення.