2 грудня видалось не найсприятливішим для пересувань містом — мокрий лапатий сніг сипав на автошляхи й примушував водіїв бути обережнішими й повільнішими, ніж зазвичай. Тож організатори чергового Дня донора в Ісламському культурному центрі м. Києва отримали зранку порцію хвилювань — чи встигнуть вчасно прийти потенційні дарувальники крові, чи не дарма прибула виїзна бригада Київського міського центру крові на Дегтярівську, 25-а? Але всі побоювання виявились даремними — люди, що відчувають в душі поклик до добрих справ, прагнуть хоч краплиною своєї крові допомогти в порятунку здоров‘я та життя інших, приходять завжди, незважаючи на погодні умови.

Інша справа, що охочих взяти участь в безоплатній донації завжди більше, ніж тих, хто проходить суворий відбір медиків. За чотири години таких щасливчиків виявилося 28 осіб, серед яких як мусульмани, так і послідовники інших віросповідань чи навіть атеїсти.

Абдурахман Абдурахманов, який заради акції спеціально приїхав до Києва, розповів кореспондентові видання «Іслам в Україні», що вже мав досвід донорства — з нагальною необхідністю поділитися своєю кров‘ю він стикнувся кілька років тому, коли у знайомих народилася донечка, що потребувала реанімаційних заходів, зокрема й гемотрансфузії (переливанні крові — ред.).

— На жаль, дитинку не вдалося врятувати, але з того часу я намагаюся здавати кров. Може, це допоможе врятувати інших — чи то дітей, чи то дорослих. Ми маємо допомагати одне одному, ми ж люди! — каже Абдурахман.

Настя Вишневська вже два роки не пропускає жодної акції з донорства, яка проходить в Ісламському культурному центрі міста Київ:

— Про те, що тут проходять такі Дні донора, я дізналася від подруги, — розповідає Настя. — Спочатку були сумніви — ну, як це не у спеціалізованому закладі, десь на виїзді, яка там чистота, але подруга мене переконала. Тож двічі на рік беру участь в акціях. Наскільки я знаю, частіше, ніж раз на півроку кров здавати небажано, якщо б можна було частіше — я б здавала.

Як розповіла Настя (до речі, вона бере участь і в багатьох інших благодійних акціях і заходах), до донорства її спонукали «прості речі»:

— Я щиро вважаю, що кожна людина може розраховувати на допомогу. Півгодини вашого часу можуть врятувати життя людині…

Ігор Клепар — теж постійний учасник акцій з донорства, що проходять в ІКЦ м. Києва. До речі, колись саме він почав активно поширювати в соцмережах інформацію стосовно того, що в Ісламському культурному центрі будуть раді й немусульманам, при цьому наводячи свій приклад:

— Чому я здійснюю донацію? Тому що це є моя соціальна місія. А чому в мечеті? Бо ми дружимо з мусульманами, я знайомий з муфтієм… Чому ж не підтримати? Я блоггер, тому як тільки з‘являється інформація, я не тільки сам відгукуюсь, але й поширюю її, аби й інші, зокрема і немусульмани, підтягувались. Тепер це стало для людей доброю традицією, — говорить Ігор Клепар.

Петро Руденко в ІКЦ саме як донор також не вперше:

— Я підписаний на сторінку організаторів, відстежую публікації і завжди в курсі подібних акцій, беру в них участь. Тому вже роки три я намагаюсь раз на кілька місяців здати кров, коли є така нагода. Я християнин, я дуже відкритий до світу, поважаю всі релігії й всі культури. Ісламська культура не протирічить моїм переконанням, вона мені цікава, до того ж, в мене є татарське коріння.

Як вважає Петро Руденко, такі спільні акції, коли люди різних віросповідань і навіть атеїсти збираються, аби зробити дійсно добру справу, сприяють порозумінню й злагоді в суспільстві.

Виїзна бригада Київського міського центру крові недарма провела півдня в ІКЦ — 12, 1 літри крові, подарованої від усієї душі безоплатними донорами, стануть для когось порятунком…