Четвертий рік поспіль Крим перебуває під окупацією. Російська агресія здійснюється як з допомогою зброї, так і масованої перекрученої інформації, зокрема й про минуле. Тому проведення заходів, під час яких подаються науково доведені факти з історії тимчасово окупованих територій України, є внеском науковців у захист інформаційного суверенітету держави, вважають організатори історичного діалогу, який днями відбувся в Інституті сходознавства ім. Агатангела Кримського НАН України за підтримки Інституту українознавства МОН України та Українського центру ісламознавчих досліджень.

Захід, присвячений як сучасним подіям, так і тим, що мали місце сто років тому, пройшов 28 лютого. У рамках наукового семінару «Кримськотатарська революція 1917–1919 років: її причини, хід, періодизація та результати» присутні також вшанували пам’ять видатного сина кримськотатарського народу Номана Челебіджіхана.

У діалозі взяли участь науковці Інституту сходознавства, Інституту історії та Інституту літератури НАН України, Інституту українознавства МОН України, науковий співробітник Слов’янсько-євразійського дослідницького центру (Кавасакі, Японія), представники громадськості та преси.

Зміст дискусійного концепту «Кримськотатарська революція» в основній доповіді розкривав координатор Таврійської гуманітарної платформи, представник Інституту українознавства МОН України Андрій Іванець.

— Вважаю, що цей термін відображає важливу частину реальності Криму у період війн і революцій. Тому у виступі представив своє визначення терміну «національна революція» та аргументи щодо застосування його стосовно процесів трансформації кримськотатарського соціуму після Лютневої революції 1917 року, — поділився науковець основним меседжем своєї доповіді.

Під час заходу головою ГС «Всеукраїнської асоціації «Альраід» Сейраном Аріфовим та представником Українського центру ісламознавчих досліджень Олегом Гузіком також було презентовано український переклад книги Юнуса Кандима «Не заросте травою поле бою…» про першого демократично обраного муфтія Криму, Литви, Білорусі та Польщі, кримськотатарського національного лідера 1917 року Номана Челебіджіхана.

Історичний діалог завершився обміном думками про постать Номана Челебіджіхана, про творення кримськотатарської нації на початку ХХ ст. загалом, а також політику пам’яті України та місце у ній кримськотатарського спадку.