Уродженець Донецька Саід Ісмагілов багато років був муфтієм Духовного управління мусульман України «Умма». Після 24 лютого 2022 року він склав повноваження та пішов добровольцем на фронт. Нині він боронить Україну як водій та парамедик в одній із бригад у Бахмуті. Водночас шейх Саід не полишає духовну практику та додержує всіх релігійних обов’язків мусульманина, знаходячи час і на молитву, й на читання Священного Корану. 

Днями Саід Ісмагілов дав телефонне інтерв'ю виданню «Українська правда». Він розповів про духовну порожнечу Росії, відсутність у російських окупантів віри, про мотивацію українців на цій війні та найпотужнішу зброю людини.

Пряма мова:

«До війни я був муфтієм, розумієте? Зустрічався з королями, президентами, міністрами, депутатами. Зараз я, виявляється, можу спокійно жити в холоді, без опалення, електрики. В багнюці по коліно. 

Я ніколи не був у такій, як то кажуть, м'ясорубці. Коли потрапляєш на війну, одразу важко спрогнозувати, як себе поведеш. Багато людей панікують. Хтось розгублений, інші, навпаки, максимально сконцентровані та якісно виконують роботу. На щастя, в нашому екіпажі жоден поранений не помер. Кілька разів до цього було близько, але кожного разу з милости Божої довозили людину живою. Хоча, звісно, бувало таке, що потім уже, у шпиталі, важкопораненого, якого ми евакуювали, реанімувати лікарям не вдалося. 

Кажуть, Путіну обіцяли взяти Бахмут до Нового року. Вони кинули всі сили та ресурси саме туди. Поранені (наші. — Ред.) хлопці розповідають, що впритул розстрілюють ворога в Бахмуті, а вони йдуть по трупах своїх далі. Пруть як божевільні, не рахуючись із втратами. Це якесь абсолютно фанатичне бажання захопити Бахмут. Як, знаєте, хрестоносці перли постійно з Європи на Близький Схід, щоб захопити Єрусалим заради якоїсь ідеї. 

Мене вражає аморальність ворога, вони тупо обстрілюють житлові квартали з цивільними, які, на жаль, там ще залишились та чомусь не хочуть евакуюватися. Щодня ми вивозимо містян з важкими пораненнями… Сьогодні була літня жінка, їй уламком від снаряда просто відірвало ногу.

В мене немає жодного співчуття до ворога. Абсолютно. Я бачу своїми очима, як вони вчиняють нелюдяно. Настільки, що для українців та всіх нормальних це шок. А для самих росіян — норма. Вони дійсно так виховані. У них дійсно такий жалюгідний рівень моралі, що вони вчиняють свої жахливі злочини й зовсім не переймаються цим.

Коли кажуть про „російську духовність“, якусь особливу релігійність, то це такий само міф, як і міфи про „другу армію світу“ та „російську культуру“. 

В релігієзнавстві є такий термін — „обрядовєріє“ (обрядовірство. — Ред.). Це коли людина вірить не в Бога, моральні чесноти, цінності, а коли найголовніше — правильно виконати обряд. Хрест на себе повісив, у храм прийшов, свічку поставив, пожертвував щось — молодець, весь такий „духовний“! Але ці всі обряди не наповнені людяністю. І та ж сама людина в житті може поводитися, як найгірший злочинець та грішник. Як найгірша істота. Духовність росіян — це порожнеча».

Саід Ісмагілов переконаний, що наявність зброї не дає гарантій перемоги:

«Сильніше за зброю — дух. Якщо немає хоробрости, спокою, впевнености, високих моральних якостей, жодна зброя не допоможе». 

Як каже шейх Саід, високий моральний дух українських захисників базується на різних речах:

«У когось мотивація патріотична, в інших — релігійна, духовна. Хтось мотивований прагненням до справедливости та покарання ворога. Хтось утратив дім, близьких або просто цивільне спокійне життя. У мене на цій війні багато власних мотивів. Головний полягає в тому, що мусульмани України не хочуть російської окупації. Росія не дружня, не толерантна до ісламу держава. <...> Зараз москалі в окупованому Криму продовжують потужні репресії. Мусульмани України точно знають, що з усіма нашими правами, свободами, релігійним життям, духовним відродженням буде покінчено, якщо сюди прийде Росія».

На думку колишнього муфтія, кожен українець має зрозуміти: ми переможемо тільки завдяки нашій єдності, усвідомленню, хто ми, за що боремося. Дуже важливо, щоб після війни цей дух братерства, цінности демократичних свобод і моральні принципи збереглися.