Ад’ютант гетьмана Скоропадського 

3 вересня на вокзал німецького міста Потсдам прибув спеціальний поїзд, озброєний кулеметами й під охороною елітного підрозділу німецької армії. У поїзді перебувала урядова делегація на чолі з гетьманом України Павлом Скоропадським. Поміж членів делегації вирізнявся незвичайною військовою формою та зовнішністю ад’ютант гетьмана Абдул Західов. 

Від’їзд до Німеччини відбувався в умовах надзвичайної таємности. Річ у тім, що навіть у найближчому колі гетьмана Скоропадського були його противники, що симпатизували соціалістам і більшовикам. Незадовго перед візитом до Німеччини спецслужби Української Держави викрили змову з метою повалення гетьмана, а ще терористичну організацію, що ставила за мету вбивство голови держави. Саме через це Скоропадський мусив приховувати підготування візиту до Німеччини. Навіть членів уряду не повідомили про запланований від’їзд гетьмана. Із численного гетьманського почту Скоропадський обрав кількох найвідданіших офіцерів, зокрема колишнього офіцера Текінського кінного полку, що перейшов на службу Українській Державі, осавула Абдула Західова. 

Історик П. Гай-Нижник, що написав працю про подорож голови України до Німеччини, зазначив основні віхи цього візиту: 

«4 вересня П. Скоропадський у супроводі А. Палтова, Г. Зеленевського, А. Західова та посла України в Німеччині барона Ф. Штейнгеля відвідав рейхсканцлера Німеччини графа Гертінга й заступника державного секретаря Буше. Увечері того ж дня рейхсканцлер дав обід на честь гетьмана та його делегації, а після відбулося велике прийняття за участи дипломатичного корпусу, міністрів і вищих військових та цивільних урядовців. 

5 вересня гетьман із супроводом уже був у Касселі, де відвідав місцеву картинну галерею, а потім делегація вирушила до палацу Вільгельмсгеге за 6 км від Касселя, а звідти — до замку Вільгельмсгеге, де перебував Вільгельм II». 

Збереглася кінохроніка візиту, а ще кілька фотографій, і на них поміж членів української делегації — Абдул Західов. На цих світлинах добре видно, що він одягнений у традиційний туркменський халат, і на ньому офіцерські знаки розрізнення (форма Текінського кінного полку). На одній зі світлин Західов приязно розмовляє з наближеним кайзера Вільгельма II. На грудях Західова можна побачити пруський орден Червоного Орла. Цією нагородою різних ступенів відзначили всіх членів української делегації, зокрема й гетьмана Скоропадського. 

Перед вступом на службу до гетьмана Західов багато років прослужив у Текінському (Туркменському) кінному полку. Полк сформований 1885 року та спершу він мав назву Туркменська кінна міліція, а згодом його перетворили на Туркменський кінний дивізіон. Полк формувався за принципом добровільности переважно з мусульман Туркестану. Офіцерський склад був переважно російський. 

Термін служби в полку становив два роки. За бажання контракт можна було продовжити. Вояк, що відслужив шість років, мав право на офіцерське звання. Кожен доброволець, що записувався до полку, мусив мати власного коня. Здебільшого це були коні славетної ахалтекінської породи. Однострій полку мав яскравий національний характер: халат із погонами, туркменська папаха й ніж-бичак за поясом. Усі вояки полку мали можливість додержувати мусульманських релігійних обрядів, зокрема відправляти намаз і постити. 

Одразу після початку Першої світової війни полк перекинули на фронт, де він виявив себе якнайкраще. У боях з німецькими військами туркмени не раз завдавали серйозних ударів по частинах противника. 23 листопада в бою біля села Дупліце-Дуже туркмени атакували й розгромили німецьку піхоту. Полонений німецький офіцер назвав туркменів дияволами, які роблять те, що понад людські сили. 

На початку 1916 року Туркменський полк перейменували на Текінський кінний полк, бо на той час переважну більшість його вояків становили представники племені текінців. Найбільшим успіхом полку на фронті став бій під Доброноуцем (Південно-Західний фронт) 28 травня 1916 року. У бою текінці стрімкою атакою ввірвалися до розташування австрійських військ, знищивши близько 2000 солдатів противника та взявши в полон ще близько 3000 осіб. До всього вони захопили артилерійські гармати, кулемети і стрілецьку зброю австрійців. За успішні бойові дії на фронті практично всіх солдатів та офіцерів відзначено орденами та медалями. 

Після Лютневої революції 1917 року російська армія під упливом більшовицької пропаганди стрімко розвалювалася. Одним з небагатьох полків на фронті, що не піддався пропаганді, був Текінський кінний полк. Після захоплення влади в Петрограді й Москві текінці в листопаді 1917 року підтримали антибільшовицький виступ генерала Корнілова й разом з ним вирушили в похід на Дон. Поблизу Брянська їхній підрозділ заблокували більшовицькі загони, а потім його роззброїли. Рештки полку відряджено до Києва, де в січні 1918 року полк розформували. 

Опісля окремі групи текінців уже як приватні особи поїхали на Дон — підтримати повстання Корнілова. Невелика група туркменів залишилася в Києві, зокрема й осавул Абдул Західов. 

Після перевороту в Києві 29 квітня 1918 року до влади в Україні прийшов гетьман П. Скоропадський. Майже одразу гетьман ужив відчайдушних заходів із формування нової української армії. Для цього він активно шукав професійних військових, відданих не лише Україні, а й особисто йому. Але основна маса солдатів і офіцерів вороже сприймала спроби гетьмана створити антикомуністичну Українську Державу. 

За цих обставин Скоропадський вирішив сформувати щось на кшталт гетьманської гвардії з солдатів-мусульман, так званої «Дикої дивізії» (добровольчого формування періоду Першої світової війни, створеного з представників кавказьких народів). Проте вояки «Дикої дивізії» здебільшого підтримали Корнілова й відмовилися переходити на службу до гетьмана. 

Дізнавшись, що осавул Абдул Західов перебуває в Києві, Скоропадський запропонував йому стати своїм найближчим співробітником. Західов мав виконувати обов’язки ад’ютанта, ординарця та особистого охоронця гетьмана. До осени 1918 року він заслужив цілковиту довіру голови держави. Коли постало питання, хто має ввійти до складу урядової делегації для поїздки до Німеччини, Скоропадський не мав жодних сумнівів щодо кандидатури Західова. 

Судячи зі збережених фотоматеріалів, текінець гідно представляв Україну на переговорах із німцями. Він був присутній на всіх офіційних церемоніях, а також супроводжував гетьмана під час поїздок містами Німеччини. Незвичайна форма осавула Західова, а також його яскрава зовнішність викликали помітний інтерес німецької преси. 

Після повернення делегації до України події у країні розвивалися як лавина. 15 листопада 1918 року розпочалося повстання, організоване соціалістами на чолі із С. Петлюрою та В. Винниченком. Гетьман Скоропадський, не маючи надійної армії, не зміг утримати владу. Йому довелося зректися влади й виїхати до Німеччини. 

Щодо подальшої долі його ад’ютанта Абдула Західова, то вона досі невідома. Можливо, він загинув у боях за Київ. А ще ймовірно, що виїхав на Дон, де приєднався до загону текінців, які охороняли штаб Добровольчої армії генерала Денікіна. Хай там як, а його подальше життя заслуговує на увагу й дослідження, як і життя інших мусульман, що брали активну участь у розбудові молодої української держави на початку ХХ століття.