Серед делегатів II Всесвітнього конгресу кримських татар -ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє кьартана Кашка. Тендітна і мініатюрна, але сильна духом кримськотатарська жінка, яка давно стала символом боротьби цього народу за повернення на батьківщину, і 24 квітня відсвяткувала своє 81-річчя, була серед делегатів ВККТ. Фотографії Веджіє Кашки, відображеної зі сльозами на очах під час виконання кримськотатарського гімну, опубліковані в багатьох світових ЗМІ.

— Одна з тих, хто дійсно відкривав дорогу нашому народу на свою Батьківщину, і її по праву можна назвати соратницею Петра Григоренка, Андрія Сахарова, Мустафи Джемілєва, вона завжди була вірною подругою та опорою покійної Зампіра Ханим Асанової. Навряд чи можна згадати акцію або мітинг нашого народу, де не брала участі безстрашна і мудра Веджіє абла, — так, вітаючи пані Веджіє з днем народження, писало агентство QHA.

Разом зі своїм чоловіком Бекіром, Веджіє-ханим включилася в національний рух в 1950-і роки. Сім’я проживала тоді в Середньочирчикському районі Узбекистану.

— У 1956 році, коли настало певне «потепління» (комендантська година вже не була такою суворою), люди стали вимагати повернути їх до Криму. Але я спершу була проти, — згадує Веджіє Кашка. — Чи не розуміла ще толком нічого. У нас стояли два залізні ліжка. З собою їх не забереш, а-де, думала, знайду такі ж? Але на збори, де обговорювали повернення, ходила. Вікна закривали ковдрами, нібито читали молитву, а в цей час збирали підписи. Пізніше, в 1964 році, я і чоловік вже повністю були в русі, — згадує Веджіє-ханим.

У 1967 році, коли у подружжя Кашка було вже четверо синів (в 1956 році народився Амет, в 1958 — Алі, в 1960 — Ібрагім, в 1967 — Мухаммед), сім’я перебралася на Кубань, де пізніше народиться дочка Суваде.

У 1969 році родина Кашка переїжджає в с. Джемрек (Кизиловка) Карасубазарського (Білогірського) району… Першими гостями рано вранці в їхньому будинку виявилися голова сільради і дільничний міліціонер з протоколом про порушення паспортного режиму. І ще про те, що купівлю-продаж здійснено незаконно. А через 3 місяці вночі їх розбудило світло прожекторів, спрямоване у вікна. За спогадами Веджіє-ханим, зламавши двері, розбивши шибки, «правоохоронці» з нетверезими «15-добовиками» увірвалися в дім та облили холодною водою переляканих дітей, які сховалися під ковдрою. З криками: «Збирайтеся!», вони зв’язали чоловіка, а Веджіє, яка кричала, вивихнули щелепу. Сім’ю вивезли за межі Криму. Далі Краснодарського краю Кашка не поїхали, зупинилися в Тамані. Знайшлися добрі люди, прихистили сім’ю, інші допомогли грошима. Через два роки після цього інциденту малолітній син Веджіє помер від пережитого шоку…

Після смерті сина, у грудні 1973 року, сім’я потайки купила будинок в с. Учкоз (Новокльонівка) в тому ж районі.

Чоловіка жінки Бекіра-аг’а не стало в 2012 році, а сама Веджіє живе в Учкозі донині. Її оточують люблячі діти та онуки. Зовсім недавно в онуки Веджіє-ханим — Аліє — народилася донька, яку назвали Мер’єм. Жінка, як і раніше, живе в Криму, восени минулого року ФСБ-шники провели у неї вдома обшуки.