Іслам в Україні - Астраханське ханство

Астраханське ханство та його вплив на політику Криму в ХVI столітті. Частина друга

О. Степанченко — Tue, 10 Apr 2018 19:38:24 +0000

Для боротьби з Москвою Івана Грозного Девлет I Гірей обрав традиційну тактику набігів, щоб підірвати економічні основи цієї держави. 1558 року він зібрав стотисячне військо і здійснив рейд південними околицями Росії. Але після того, як проти Гірея послали велику армію, він, не вступаючи в бій, повернувся до Криму.

З 1562 до 1565 року вторгнення кримських військ в Росію слідували одне за одним щорічно. У цих походах на чолі армії стояв або сам Девлет Гірей, або його сини. Про те, що тактика кримського хана неефективна, першими заговорили в Стамбулі. На думку османських військових, для того, щоб відвоювати Астраханське ханство, потрібно було йти не на Москву, а на Астрахань.

Перший спільний похід на Астрахань готувався ще в 1563 році, але тоді Девлет Гірею вдалося відговорити султана Сулеймана Пишного від цієї затії. Шість років опісля, вже у період правління султана Селіма II, кримського хана буквально наказом змусили йти в похід на Астрахань.

Він сприйняв це як образу. Хан вважав Астрахань і Казань зонами свого впливу, на які турки не мали прав. Проте султан Селім від свого рішення не відступив. В цьому поході кримці повинні були грати допоміжну роль. Головна ж роль відводилася османській армії.

Оскільки Астрахань знаходилася на острові, з усіх боків оточеному водою, то в Стамбулі було вирішено побудувати канал між Волгою і Доном. Через цей канал повинен був пройти турецький флот. Потім кораблі повинні були спуститися Волгою і взяти в облогу Астраханську фортецю.

Приводом для походу на Астрахань послужило будівництво Іваном Грозним укріплених міст на річці Терек. Девлет Гірей роздратовано говорив своїм наближеним про московського царя, що він «на Тереке город ставит и несется к нам в соседи». Була ще одна причина початку масштабної війни. Загородивши гирло Волги, Москва замкнула на собі всю середньоазіатську і перську торгівлю з Європою. Це викликало незадоволення мусульманських купців, які раніше могли спокійно доставляти товари до Криму, Угорщини і Польщі.

В архіві князя В. Голіцина зберігся документ, озаглавлений «Історія приходу турецького і татарського війська під Астрахань», в якому сказано: «Тогда же султан Селим турецкий послал флотилию к Астрахани галер сто пятьдесят с башнями, на них же было пять тысяч янычар и три тысячи басманов на галерах работали». Сушею в пішому строю рухалася інша армія османів. Її супроводжувало кримське військо.

Через нестачу досвідчених інженерів спроба прорити канал між Волгою і Доном не вдалася. Облога Астрахані тривала десять днів і закінчилася невдачею. Девлет Гірей усіма силами саботував похід і за першої нагоди кинув турків, повівши своє військо до Криму. З усієї великої османської армії назад повернулося лише кілька тисяч осіб. Інші загинули у сутичках з росіянами від хвороб, які косили військо, незвичне до суворого клімату азово-каспійських степів, а також голоду і спраги.

Автор «Історії приходу турецького і татарського війська під Астрахань» у всіх подробицях описав лиха, що спіткали турецьке військо, яке поверталося з походу. Він повідомив, що не дійшовши одного переходу до Азова, кілька сотень яничар потрапили під проливний дощ, який змінився сильним морозом. Всі вони загинули. Ті, кому пощастило повернутися на батьківщину, відкрито заявляли, що більше не підуть в такий похід, — нехай вже краще султан стратить їх вдома.

У Стамбулі деякий час ще ходили чутки про те, що султан планує новий похід на Волгу. Але вони остаточно затихли після того, як Османська імперія втягнулася у велику європейську війну. Відмова Селіма від взяття Астрахані розв’язала руки Девлет Гірею, він знову почав готувати армію до війни з Іваном Грозним. Кримський хан мріяв захопити Москву, взяти у полон російського царя і змусити його підписати договір, за яким Казань та Астрахань переходили під владу Девлет Гірея.

1571 року план хана ледь не став реальністю. Кримці захопили і спалили велику частину Москви, але їм не вдалося взяти в полон самого Івана Грозного. У глибокому роздратуванні Девлет Гірей писав царю: «Жгу и пустошу все из-за Казани и Астрахани, а всего света богатство применяю к праху, надеясь на величество божие. Я пришёл на тебя, город твой сжёг, хотел венца твоего и головы; но ты не пришёл и против нас не стал, а ещё хвалишься, что-де я московский государь! Были бы в тебе стыд и дородство, так ты б пришёл против нас и стоял».

У відповіді Іван Грозний ухильно повідомляв, що готовий віддати Астрахань, але про повернення мусульманам Казані не може йтися. Однак однієї Астрахані Девлет Гірею було вже мало. У 1572 році він почав новий похід на Москву, розраховуючи добити Росію, продиктувавши свою волю царю. Але під час Молодинської битви кримське військо зазнало нищівної поразки.

Ось як повідомляє про цю подію Новгородський літопис: «Да того месяца Августа 6 в среду, государю радость, привезли в Новгород Крымскаго лукы да дви сабли да саадачкы стрелами… а приехал царь Крымской к Москве, а с ним были его 100 тысяч и двадцать, да сын его царевич, да внук его, да дядя его, да воевода Дивий мурза — и пособи Бог нашим воеводам Московским над Крымскою силою царя, князю Михайлу Ивановичю Воротынскому и иным воеводам Московским государевым.

И Крымской царь побежал от них невирно, не путями не дорогами, с малой дружиной; а наши воеводы силы у Крымскаго царя убили 100 тысяч на Рожай на речке, под Воскресеньем в Молодях, на Лопасте, в Хотинском уезде, было дело князю Михайлу Ивановичю Воротынскому, с Крымским царём и его воеводами… а было дело от Москвы за пятдесят верст».

Втрати кримської армії, озвучені в літописі, не відповідають дійсності. Все військо кримців не перевищувало 40 тис. осіб. Проте їх втрати були надзвичайно великі. Сам Девлет Гірей втратив у битві сина, онука та зятя.

Ця битва стала останньою спробою Кримського ханства повернути контроль над Астраханню.

Олександр Степанченко

10.04.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Астраханське ханство

Крим

ХVI століття

історія України

Золота Орда

Девлет Гірей

султан Сулейман Пишний

історія Ісламу в Україні

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Астраханське ханство та його вплив на політику Криму в ХVI столітті. Частина перша

О. Степанченко — Thu, 05 Apr 2018 12:49:52 +0000

Розпад Золотої Орди був викликаний цілим комплексом причин. Міжусобні війни другої половини XIV століття привели до того, що до політичної кризи додалася криза економічна. Численні нащадки Чингізхана намагалися відокремитися від центральної держави, створюючи свої улуси. Першим незалежним від Золотої Орди став Крим, який завдяки своєму географічному положенню вже давно претендував на особливий статус.

1441 року кримським ханом був обраний Хаджі Гірей. З цієї події почала відлік історія незалежної тюркської держави в Криму. У 1459 році в Нижньому Поволжі виник улус хана Махмуда. Майже п’ятдесят років він перебував у залежності від Великої Орди. 1502 року кримський хан Менглі I Гірей знищив Велику Орду, тим самим дозволивши виникнути ще одній державі — Астраханському ханству.

«Серед уламків Золотої Орди Астраханське ханство мало всі підстави, щоб вважатися спадкоємцем її стародавнього могутності. Насправді це і була Золота Орда зі значно меншою територією… Вона була під владою князів того ж роду і, очевидно, контролювала каспійську торгівлю», — писав перший історик Астраханського ханства Г. Говорс.

Ймовірно, до 1502 року Астраханське ханство вже цілком сформувалось як самостійне державне утворення зі своєю столицею — Хаджі-Тарханом, власною монетою і правлячою елітою, чиї економічні інтереси перебували в межах нижньої течії Волги і північного Каспію. Серед усіх держав колишньої Золотої Орди Астраханське ханство було найменшим і найслабшим. Його населення було нечисленним, а економічна база нерозвиненою.

Основним населенням Астраханського ханства були татари і ногайці. Всі вони сповідували Іслам. Більшу частину доходів піддані хана мали від транзитної торгівлі, що здійснювалася через Каспійське море і Волгу, а також від рибальства та випасного скотарства.

Сусідом Астраханського ханства на сході була Ногайська орда, яка ще 1501 року нав’язала хану Абдул-Керім кабальну угоду, за якою астраханці повинні були щорічно виплачувати ногайським мурзам 40 тис. алтин грошима.

Претендувала на Астрахань і Москва, яка поставила собі за мету знищення всіх мусульманських держав Поволжя та Сибіру. З цією метою московські правителі здійснювали регулярні військові походи, передусім проти сильного Казанського ханства. Що стосується Астрахані, то з місцевої еліти Москва сформувала групу агентів впливу. Завдяки цій так званій російській партії в 1533 році був укладений нерівноправний торговий договір про союз і взаємодопомогу.

Кримське ханство також прагнуло підпорядкувати Астрахань своєму впливу. З цією метою Бахчисарай просував на астраханський престол принців з дому Гіреїв. У 1515 році кримським ханом був обраний Мехмед Гірей. Перед собою він поставив вельми амбітну мету — об’єднати всі тюркські держави, що виникли після розпаду Золотої Орди.

За короткий час йому вдалося встановити контроль над Казанню і Ногайської ордою. У 1523 році він вторгся в межі Астраханського ханства і, не наражаючись на особливий опір, зайняв столицю. Новим ханом став син Мехмед Гірея Бахадир Гірей. Однак вже через кілька тижнів великий завойовник був убитий в результаті змови ногайських мурз.

У 1531-му престол Астраханського ханства вдалося на короткий час зайняти молодшому синові Мехмед Гірея Іслам I Гірею. А вже наступного року він був проголошений кримським ханом. Але султан Сулейман Пишний не затвердив неспокійного і неврівноваженого Іслам Гірея як правителя Кримського ханства.

Після приходу до влади в Москві царя Івана Грозного (1547–1584) Російська держава здійснила серію походів, які завершилися завоюванням Казанського ханства в 1552 році. Після цього Москва зосередила свою увагу на Астрахані. Всього через два роки після взяття Казані військо під командуванням князя Пронського-Шемякіна без бою зайняло столицю ханства. Росіяни звели на престол Дервіша-Алі, який вважався в Москві надійною людиною.

Ймовірно, ініціатором захоплення Астрахані був російський посол в Ногайської орді П. Тургенєв, який повідомляв до Москви: «Писал я Царю и Великому Князю, чтобы он послал воевать в Астрахань, да пожаловал бы взял Астрахань, да посадил Дервиша царя».

Але вступивши на престол, Дервіш-Алі почав орієнтуватися у своїй політиці на Крим та Османську імперію. Це стало причиною чергового походу московського війська на Астрахань. В 1556 році армія під командуванням І. Черемисинова-Караулова вчергове оволоділа ханством.

Ось як про це повідомляє російський літопис: «Пришли они в Асторохань, а город пусть, царь и люди выбежали; и головы в Асторохани сели, и город зделали крепок и, утвердив совсем, ходили за царем пять день от Асторохани в Мачяки, к морю. И нашли суды все Астороханские, посекли и пожгли… и по Волге стрелцов и казаков разставили, и отнели всю волю у Нагай и у Астороханцов рыбные ловли и перевозы все… Астараханские люди Чалым Улан в головах, и моллы, и ходки, и шихи, и шихзады, и князи, и все мурзы, и казаки, и вся чернь, Астараханская земля, к ним пришли, и государю добили челом, и правду дали. Иван да Михайло, приведши их к правде, и роздали им островы и пашни по старине, и черным людем ясаки платити по старине, как прежним царем платили…».

З цього моменту Астраханське ханство припинило існування як незалежна держава. Але в Криму не змирилися з його анексією. Ще до остаточного завоювання росіянами Астрахані хан Девлет Гірей в 1555 році, зібравши велике військо, до складу якого входили турецькі яничари, рушив у бік Москви, але в битві біля села Судбище зазнав поразки і змушений був відступити у степ.

Після цього битви кримського хана з Москвою відбувалися майже щорічно. У всіх цих кампаніях Девлет Гірей думав насамперед про відвоювання Астраханського ханства.

Олександр Степанченко

05.04.2018