Іслам в Україні - УГКЦ

Християни та мусульмани провели спільний міжрелігійний форум у Києві

Власкор — Fri, 11 Apr 2025 15:53:27 +0000

9 квітня в Києві в залі Патріаршої адміністрації УГКЦ відбувся Християнсько-мусульманський форум «Українська сім’я: виклики війни». Участь у ньому взяли участь представники духівництва, науковці, волонтери, громадські діячі, військові капелани, студенти. Захід організували разом Духовне управління мусульман України «Умма», Комісія УГКЦ з міжконфесійних і міжрелігійних відносин, Інститут релігії та суспільства Українського католицького університету.

Головна мета форуму — створення платформи міжрелігійного діалогу та підтримки інституту сім’ї в умовах війни. Учасники шукали точки дотику між християнським і мусульманським світоглядом, обговорюючи ролі родини, збереження духовних цінностей, виховання дітей та подолання травм, спричинених воєнними подіями. Релігійні лідери ділилися досвідом душпастирської та гуманітарної підтримки постраждалих.

Як зазначив муфтій ДУМУ «Умма» Мурат Сулейманов, з огляду на глибоку кризу, що в ній опинився інститут сім'ї, та виклики, що постали перед мільйонами українських родин, з огляду на кількість розлучень, маємо розуміти, яка велика відповідальність на релігійних спільнотах у цьому питанні:

— Переконаний, що сьогодні нам удалося запустити такий спільний християнсько-мусульманський майданчик, де ми мали змогу обмінятися думками, послухати виступи експертів <…> з досить широкого кола тем. Але всі вони зводилися до одного: як зберегти, інколи відродити традиційну родину в умовах війни, підтримати батьків, дітей, молодих людей, що тільки планують створювати сім'ї. Адже тільки розв'язання цих проблем разом із відсіччю збройній агресії Росії дає нам шанс зберегти державу й українське суспільство.

Попри догматичні відмінності і християнство, і іслам проголошують спільні цінності: любов до ближнього, повагу до родини, турботу про слабших.

Форум продемонстрував, що міжрелігійний діалог не лише можливий, а й потрібний. У часи, коли війна намагається знищити найцінніше — людське життя, довіру, єдність — саме віра та взаємоповага між релігіями можуть стати фундаментом надії та зцілення.

Імам-капелан окремого батальйону ТРО Павло Федосов підкреслив важливість таких діалогів:

— Важливо не тільки порушувати ці теми, а створювати механізм дій. Нині ми бачимо, що кількість проблем і розлучень у сім’ях військових зростає. Одна з болісних тем — довга ротація. Торік я мав лише 15 днів відпустки — чи досить 15 днів, щоб зробити всі справи? Чи досить синам, донькам і дружинам цих 15 днів на рік? Безперечно ні! Від цього передусім страждають наші сім'ї. Ми маємо щось зробити.

Спікерами заходу були також Адріан Буковинський, Левіза Джелялова, Людмила Філіппович, Ольга Недавній, Олександр Саган, Мурад Путілін, Віта Титаренко, модерував форум Мавілє Халіл.

Дружина заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, Лєвіза Джелялова, розповіла про свій досвід очікування чоловіка з полону:

— Сказати чесно, переживала за зустріч, припускаючи, що за цей час і він міг змінитися — і це нормально після того, що йому довелося пережити, — і діти, які за три роки виросли без батька. Я думала, нам доведеться заново пізнавати одне одного. Проте я робила все можливе, щоб давати дітям розуміння того, який він, їхній батько. Це важко, лишатися без опори дуже важко… В родинах найважливіше — це підтримка одне одного, навіть на відстані. Саме тому я завжди шукала можливости якось спілкуватися з Наріманом.

Голова Комісії УГКЦ з міжконфесійних і міжрелігійних відносин о. Ігор Шабан підкреслив, що мета форуму — представити сучасну інтегровану концепцію сімейних цінностей у релігіях, дослідити основні питання, що хвилюють мусульманські та християнські сім’ї, та сприяти позитивній взаємодії між християнською і мусульманською спільнотами в Україні.

— Ці обговорення дуже важливі, особливо зважаючи на військові дії, агресію нашого північного сусіда, який нищить нашу державу, а відповідно нищить наші сім’ї. Ми намагаємося поговорити, що чекає нас у майбутньому, щоб ми могли вже спрогнозувати, що можемо зробити для наших українських сімей, незалежно від релігійної приналежности, — підкреслив він.

Своїми враженнями від форуму поділився також президент Конгресу мусульман України Сейран Арифов:

— У контексті повномасштабної війни, що триває вже понад три роки, українські родини зіштовхуються з безпрецедентними випробуваннями. Війна спричинила величезні втрати, змусила багатьох покинути домівки, розділила родини. І те, що в такий непростий час християнські й мусульманські спільноти об’єдналися для діалогу та пошуку відповідей на моральні, духовні та соціальні виклики, є надзвичайно важливо. Сподіваюся, що подібна співпраця мусульман і греко-католиків триватиме надалі.

09.04.2025

Оцініть статтю:

Теги:

міжрелігійний діалог

УГКЦ

проблеми родини

умма

форум

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Колишній муфтій Саід Ісмагілов отримав відзнаку УГКЦ

Власкор — Fri, 29 Mar 2024 10:18:12 +0000

У Києві відбулося вручення відзнаки блаженного священномученика Омеляна Ковча. Одним з лауреатів, що отримали нагороду з рук предстоятеля Української греко-католицької церкви блаженнішого Святослава (Шевчука), був мусульманин, колишній муфтій, а нині військовослужбовець ЗСУ Саід Ісмагілов.

На церемонії Національному музеї Голодомору-геноциду голова Комітету з ушанування пам’яті Омеляна Ковча Іван Васюник, звертаючись до лауреатів, зазначив:

«Ви, як і блаженний Омелян, у ці страшні для свого народу часи перебуваєте там, де найнебезпечніше: ви захищаєте свою країну та допомагаєте потребуючим. І це ваш яскравий вияв виняткового та особливого відчуття справедливости та несправедливости, який був у Омеляна Ковча».

Окрім Саіда Ісмагілова, цього року відзначено військовослужбовицю Національної гвардії Украни, парамедика Катерину Поліщук («Пташка»), польський народ в особі Президента Республіки Польща Анджея Дуди, а також капелана Сергія Дмитрієва, капелана, священика УГКЦ Юрія Логазу, пастора, єпископа протестантської Церкви Божої України Геннадія Мохненка.

За словами Саіда Ісмагілова, свою відзнаку він присвятив усім побратимам-мусульманам, що боронять Україну.

04.12.2023

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Спільні добрі справи є найкращим міжрелігійним діалогом, — шейх Саід Ісмагілов

Власкор — Wed, 18 Oct 2017 12:08:00 +0000

Представники мусульманської спільноти України взяли участь у І Міжнародній міжконфесійній конференції «Роль релігійних цінностей у зміцненні соціальної стабільності та поширенні культури мирного співжиття і подолання ненависті».

Організаторами цього масштабного заходу, що відбувся за сприяння Міністерства культури України, виступили Український центр діалогу та комунікацій, Міжнародний центр міжконфесійного діалогу в Досі (Doha International Center for Interfaith Dialogue) та Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

Серед присутніх — представники Української православної церкви Київського патріархату, Української греко-католицької та римо-католицької церков, Української православної апостольської церкви, різних юдейських громад, буддисти, вайшнави (крішнаїти), бахаї, мусульмани-сунніти (представники Духовного управління мусульман України «Умма» та Духовного управління мусульман Криму, створеного на підконтрольній Україні території), мусульмани-шиїти, представники Всеукраїнської ради релігійних об’єднань, велика кількість науковців, представники дипломатичних місій, державні чиновники.

Муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов виступав у дискусійній панелі «Роль релігійних цінностей у зміцненні соціальної стабільності та поширення культури мирного співжиття й подоланні ненависті». Він, насамперед, нагадав, що спроби послідовників різних віровчень домовитися про мирне співжиття впродовж історії людства були непоодинокими:

— Незважаючи на те, що міжрелігійним контактам вже не одна тисяча років, в сучасному вигляді та сенсі це відносно нове надбання людства. Якщо бути об’єктивним, то тут не стільки самі релігійно-церковні інституції бажали розпочинати діалог з іновірцями, скільки саме життя підштовхувало їх до цього. Мабуть, першою спробою широкого міжрелігійного діалогу стало відкриття 11 вересня 1893 року в Чикаго першого Парламенту релігій світу. Що стосується офіційної позиції релігійних інституцій, то однією з перших в християнському середовищі сучасний міжрелігійний діалог започаткувала католицька церква, сформулювавши на Другому Ватиканському Соборі своє офіційне ставлення до нехристиянських релігій.

Сам Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) неодноразово вступав в діалог з християнами, юдеями та політеїстами, спілкуючись як у богословській полеміці, так і підписуючи суспільно важливі угоди та домовленості, наприклад, Перший Медінський суспільний договір, а також Худайбійський договір (про перемир’я між Меккою та Медіною — ред). Сучасні офіційні декларації про відкритість та готовність мусульманського світу до діалогу з’явилися трохи пізніше. Серед них особливо приємно виділити Хартію мусульман України, що була урочисто підписана у грудні минулого року (2016 — ред.). Таким чином послідовники Ісламу нашої держави задекларували свою відкритість та готовність до міжрелігійного діалогу з «людьми Писання» — християнами та юдеями, — відзначив Саід Ісмагілов.

Повертаючись до українських реалій, муфтій ДУМУ «Умма» зазначив, що інтенсивність міжрелігійного діалогу значно зросла, починаючи з Революції Гідності, яка стала поштовхом для розвитку громадянського суспільства в Україні:

— Діалог на рівні ієрархів церков та релігійних організацій відбувався і до Революції Гідності, але він залишався більше у форматі демонстрації поваги один до одного, спільних декларацій. Зважаючи на потребу адекватної і своєчасної відповіді на виклики з боку українського суспільства, вважаю, що потрібно спрямовувати міжрелігійний діалог в Україні в двох напрямах. Перший — це проповідування серед вірян ідеї толерантності та шанобливого ставлення до іновірців; другий — коли послідовники різних релігій спільно робитимуть суспільно-важливі справи. Адже спільні добрі дії є найкращим міжрелігійним діалогом і найкращим способом демонстрації своєї поваги до людей інших світоглядних позицій, — зазначив шейх Саід.

Говорячи про те, в яких саме сферах життя можлива співпраця між релігіями, муфтій, зокрема, сказав:

— Для себе я сформулював чотири позиції, в яких можлива співпраця задля зміцнення діалогу в Україні: спільний захист традиційних моральних цінностей; захист та підтримка національних інтересів України, зокрема у законодавчій, інформаційній сферах тощо; благодійні справи, — від допомоги малозабезпеченим до екологічних проектів; спільні дії у сферах, що потребують об’єднання зусиль всіх патріотичних церков і релігійних організацій, наприклад, капеланське служіння в зоні АТО, — сказав Саід Ісмагілов.

Завершуючи свою доповідь, муфтій ДУМУ «Умма» подякував організаторам і висловив надію, що ця міжнародна конференція стане щорічною.

Слово мав також і муфтій Духовного управління мусульман Криму Айдер Рустемов, який, зокрема, підкреслив:

— Цінності всіх авраамічних релігій універсальні. Справедливість, чесність, щирість, повага до старших, любов до батьків зрозумілі юдеєві, християнину і мусульманину. Безсумнівно, всі релігії по суті закликають до Бога, свободи і миру. Але, як показує історія, вирішальним фактором у реалізації цих цінностей в житті є окремий етнос, його культура і сформована ментальність. Крим і кримські татари — народ, в етногенезі якого присутнє тюркське і європейське коріння, — є прекрасним прикладом толерантності і мирного співіснування різних культур та віросповідань, — сказав Айдер Рустемов.

Програмою заходу передбачено кілька дискусійних панелей, зокрема, «Роль релігійних лідерів та ціннісний вимір поширення культури співіснування через подолання ненависті в контексті вчень авраамічних релігій», «Міжрелігійний і міжкультурний діалог та громадянське суспільство: дискурс соціокультурної взаємодії, взаємозбагачення та розвитку», «Держава та влада як гаранти міжрелігійного діалогу й порозуміння в суспільстві», «Розвиток громадянського суспільства і формування майбутніх поколінь. Міжнародні та українські реалії».

18.10.2017

Оцініть статтю:

Теги:

ДУМУ «Умма»

муфтій Саід Ісмагілов

громадянське суспільство

релігії

ВРЦіРО

муфтій

Духовне управління мусульман Криму

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Мормони, мусульмани, бахаї: чи є в Україні ворожнеча між різними релігійними громадами?

editor — Mon, 24 Jul 2017 14:14:23 +0000

У столиці сьогодні, 24 липня, відкривається виставка світлин на тему міжрелігійного та міжкультурного діалогу «Дещо спільне». Як відбувається комунікація між представниками різних релігій та культур в Україні, і як це зафіксовано у світлинах, розповідають релігієзнавець Руслан Халіков та співорганізаторка виставки, журналістка Любов Єремічева.

Чим є це «дещо спільне», і як воно реалізоване у тих світлинах, що будуть показані на виставці?

Любов Єремічева: Виставка відбудеться у приміщені Обласної державної адміністрації з 25 до 28 липня.
Ідея зародилася, коли ми усвідомили, що за півроку існування Неформальної групи міжрелігійного миру, засновницею якої я є, у нас накопичилося багато спільних світлин, які показують наш діалог трохи під іншим кутом: що ми можемо зустрічатися не тільки за круглими столами на прес-конференціях, а й відпочивати разом і просто спілкуватися.

Ця виставка покаже, що ми, представники різних релігій та культур, можемо дружити. У доказ у нас на цих вихідних відбувся міжрелігійний пікнік.

Хто взяв участь у цьому міжрелігійному пікніку?

Любов Єремічева: Це були віряни різних патріархатів православ’я, греко-католики, індуїсти, мормони, мусульмани. В нашому середовищі є ще і бахаї, і протестанти різних напрямів. Я називаю це наше середовище «тусівкою», де немає правил, де ми просто зустрічаємося, розповідаємо один одному про наші світогляди, у що ми віримо. При чому це відбувається без нав’язування та пропаганди.

Руслане, подібні акції є винятками в українському контексті чи ми, як правило, толеруємо будь-які інші культурні чи релігійні виміри?

Руслан Халіков: Я думаю, що не варто говорити про винятки. Дійсно, є тенденція, що різні віряни збираються та проводять якісь спільні акції, переважно соціального характеру, там не йдеться про нав’язування своєї богословської думки іншим. Тобто люди різних вірувань хочуть дізнатися одне про одного та поділитися своїми враженнями.

Ті представники різних релігій, з якими ви проводите спільні акції, це громадяни України чи приїжджі?

Любов Єремічева: До нашої групи долучаються люди як з України, так і з інших країн. Наприклад, у нас є американць Гаррі, який почав сповідувати бахаїзм, подорожуючи десь у Шрі-Ланці. Він живе тут, адже в Україні є невелика спільнота бахаї, це дружні і цікаві люди.

Наскільки релігія взагалі присутня в житті українців. Ми навіть часто чуємо, що в нас ледь не клерикальна держава, чи відповідає це дійсності?

Руслан Халіков: Якщо, наприклад, порівнювати з поляками, то українці не є такими клерикалами, а якщо порівнювати з чехами, то українці більш клерикально налаштовані. Дійсно, практикуючих вірян в Україні, наприклад, більше, ніж в Росії, і релігійних організацій в нас набагато більше, ніж в інших країнах. Значною мірою в нас люди релігійні, але загальна кількість агностиків та атеїстів приблизно дорівнює світовому рівню — 12–20%.

Чи існують ці мури, про які ви пишете в анотації до виставки, і хто їх зводить між представниками різних релігій?

Любов Єремічева: Ми говоримо про мури на побутовому рівні, коли виникають непорозуміння в родині, якщо хтось прийняв іншу віру чи обрав собі партнера з іншими релігійними переконаннями. Інколи говорять, що всі мусульмани терористи чи всі мормони забобонні. Але коли просиш людину навести конкретний випадок, як правило, з’ясовується, що це просто уявлення з пліток.

Джерело: Громадське радіо

24.07.2017

Оцініть статтю:

Теги:

релігійні організації

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Євген Глущенко: «Мир в Україні турбує кожного — незалежно від конфесії»

editor — Tue, 20 Jun 2017 09:55:51 +0000

Імам харківської мусульманської громади «Милість» Євген Глущенко днями взяв участь у засіданні круглого столу «Від конфлікту до розбудови миру: виклики і досвід регіону», наголосивши в своїй промові, що незалежно від конфесії, погляду та діяльності, мир в Україні турбує кожного з харків’ян.

Цей захід було проведено з ініціативи комісії Української греко-католицької церкви «Справедливість і мир» спільно з консисторією Харківсько-полтавської єпархії Української автокефальної православної церкви у Свято-Дмитрівському катехитично-пастирському центрі Харкова.

Як зазначається у повідомленні видання Релігія в Україні, представники релігійних спільнот аналізували сучасні виклики для українського суспільства, що стоять на шляху побудови національного діалогу, напрацьовували практичні рекомендації щодо стратегії розбудови миру і справедливого суспільства в Україні.

Під час спілкування відбувся відвертий обмін думками, часом виникали дискусії. Наприкінці засідання керівник робочої групи «Справедливість, мир і демократія» Петро Дарморіс подякував усім присутнім за відверті виступи й пообіцяв, що записані на диктофон матеріали стануть предметом ретельного вивчення комісії УГКЦ.

Владики — Єпископ Харківський і Запорізький Станіслав Широкорадюк та Архієпископ Харківський і Полтавський Ігор Ісіченко підсумували перебіг спільної розмови, відзначивши необхідність суспільного діалогу як запоруки творення надійного миру.

Після завершення круглого столу його учасники мали нагоду неформально поспілкуватися за кавою, підготованою сестрицтвом Свято-Дмитрівського храму.

20.06.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Ісламський культурний центр «Аль-Манар»

мусульмани Харкова

українське суспільство

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Муфтій ДУМУ «Умма» про кончину Блаженнішого Любомира: «Помер той, кого ми можемо назвати совістю нації»

Власкор — Thu, 01 Jun 2017 10:36:44 +0000

31 травня 2017 року на 85-му році життя після тяжкої недуги відійшов у вічність Блаженніший Любомир (Гузар).

Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов висловив співчуття з приводу кончини Архієпископа-емерита УГКЦ.

— Помер Блаженнійший Любомир Гузар. Велика людина! Великий духовний лідер! Той, кого ми можемо назвати совістю нації! Той, чиї слова на Майдані «Не бійтеся!» досі відгукуються у наших серцях! Вічна пам’ять Блаженнішому Любомиру Гузару! Сумуємо…

Похорон колишнього голови Української греко-католицької церкви відбудеться 5 червня. Об 11 ранку в київському Патріаршому соборі відслужать Архієрейську Божественну Літургію, йдеться в повідомленні УГКЦ.

Оскільки Блаженніший Любомир Гузар народився у Львові, то 1 червня в місті оголосили днем жалоби.

Тіло уже привезли з Феофанії до резиденції у селі Княжичі на Київщині. За офіційною версією, він помер у зв’язку зі складною хворобою. У Феофанії пробув останній тиждень.

Департамент інформації УГКЦ нагадує ключові моменти біографії Блаженнішого Любомира:

Народився 26 лютого 1933 року в м. Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім’я змушена була покинути Україну. Спочатку зупинилися в Австрії. У м. Зальцбурзі хлопець продовжив навчання в українській гімназії.

У 1949 році родина Гузарів переїхала до США. Середню освіту майбутній владика здобув у Малій духовній семінарії в Стемфорді (штат Коннектикут). Студіював філософію в Колегії святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра.

У 1958 році як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата одержав ліценціат богослов’я. 30 березня того ж року владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії.

З 1965 року — настоятель парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра.
В 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які закінчив доктором богослов’я в 1972 році.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений патріархом Йосифом на єпископа.

У 1978 році патріарх Йосиф призначив єпископа Гузара архімандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України. З 1984 до 1991 року — протосинкел Львівської архиєпархії в Римі.

У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся на рідну землю. Служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

У листопаді 1996 року владика Любомир призначений Єпископом-помічником Глави Української греко-католицької церкви. 26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архієпископом УГКЦ. 21 лютого призначений папою Іваном Павлом ІІ кардиналом Католицької церкви.

21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва. 10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архієпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.
Займався активною громадською діяльністю. Зокрема, був учасником Ініціативної групи «Першого грудня».

01.06.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Духовне управління мусульман України «Умма»

Саід Ісмагілов співчуття

УГКЦ

кончина

Блаженніший Любомир

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Муфтій Саід Ісмагілов завітав до мусульман Дрогобича

editor — Thu, 09 Mar 2017 15:10:44 +0000

Звідки беруться наші страхи чи то пак фобії, як зазвичай ми їх називаємо? Звідки йдуть упередження та стереотипи? Насамперед — від незнання. Багатьох лякає сусідство з мусульманами, адже надто поширеною нині в світі стає ісламофобія. Саме багатьох стереотипів позбавила дрогобичан неординарна подія, що сталася нещодавно в місті.

Завдяки НГО «Арекет» за підтримки Української регіональної платформи громадських ініціатив, що адмініструється громадською організацією «Центр «Жіночі перспективи» за фінансової підтримки Європейського Союзу 6 березня у Дрогобичі побував муфтій Духовного управління України «Умма» шейх Саід Ісмагілов. Поважний гість відвідав родину громадських активістів Діляри та Амета Бекірових, ознайомився з містом, побував у родині киримли Рефата та Лілі Джелялових, де провів обряд дуа — поминання померлої сорок днів тому мами Рефата-аги.

Відбулася зустріч шейха Саіда з ректором ДДПУ імені Франка професором Надією Скотною. Йшлося про необхідність долання стереотипів у міжконфесійних стосунках, зокрема й у ставленні до Ісламу, прибічників якого часто звинувачують в агресивному радикалізмі та підтримці тероризму. Насправді ж, на переконання теолога, ні радикалізм, ні терор стосунку до Корану та вчення пророка Мухаммада (мир йому і благословення) не мають. На закінчення зустрічі Саід Ісмагілов подарував Надії Скотній український переклад смислів Корану (як стверджує муфтій, справжній Коран існує тільки мовою оригіналу, себто арабською).

А пізніше в актовій залі «муфтій Майдану» прочитав цікаву лекцію «Іслам в Україні», котра для більшості присутніх відкрила багато нового не лише про мусульманство, а й узагалі про багатоконфесійність нинішньої України. Зокрема, лектор наголосив, що Україна — це унікальний приклад того, як можна знаходити взаєморозуміння між представниками різних релігій, утворюючи єдине культурне середовище, і саме в цьому полягає специфіка нашої країни. А ще йшлося про те, що Іслам для України — традиційна релігія, адже згадки про перших мусульман на теренах нашої держави з’явилися в VIII–IX ст., тобто ще до прийняття християнства в Київській Русі. І це згадки навіть не про Крим: у Приазов’ї, на Донеччині та Запорожжі знайдені мусульманські поховання, городища і навіть залишки мечетей. А пізніше мусульмани стали корінним населенням певних територій, зокрема Приазов’я, Причорномор’я та Криму. Насамперед йдеться про кримських татар. З XII–XIII ст. Іслам став державною релігією Кримського ханства.

А ще богослов (шейх Ісмагілов також є керівником Українського центру ісламознавчих досліджень) підкреслив: мусульманин — не завжди араб. «Мусульманин» — це термін, що позначає релігійну приналежність людини, що сповідує Іслам, а під поняттям «араб» мається на увазі особа, яка виросла в суспільстві арабомовних людей. Це правда, що Іслам бере початок на Аравійському півострові й Коран був написаний арабською, але сьогодні він поширився далеко за межі арабського світу і більшість мусульман не є арабами.

Говорив Саід Ісмагілов і про те, що є спільним у трьох світових релігіях. Насамперед це віра в єдиного Бога. Різнить їх передусім те, що святим днем для мусульман є п’ятниця (джума), для євреїв — субота (шабат), для християн — неділя. Так само відмінним є й початок і завершення тижня у прибічників кожної з цих конфесій. Не відкидають християни та мусульмани й того, про що йдеться в юдейській Торі (Книзі, яку європейці звично називають Старим Заповітом).

Вельми шанованим пророком в Ісламі є Іса (Ісус). Стверджується, що він був народжений від Діви, прожив безгрішне життя, зробив безліч чудес і повинен прийти вдруге в кінці часів. Проте в силу суворої монотеїстичності Ісламу його божественність заперечується, а твердження, що він — «Син божий» відкидається як вид багатобожжя. Також, згідно з писанням, відкидається той факт, що він помер на хресті, а був узятий на небо, не зазнавши страждань і смерті. Іслам категорично проти концепції замісної жертви.

Почули присутні на лекції й про основні течії в Ісламі. Поділяються мусульмани на сунітів та шиїтів. Суніти є найбільш поширеними і становлять майже 85% від кількості всіх мусульман. Поділ відбувся в першому поколінні мусульман після смерті пророка Мухаммада (мир йому і благословення). Причиною розколу були суперечки про те, хто повинен стати наступником пророка та очолити ісламську спільноту.

Детально зупинився муфтій і на тому, чого вчить вірних його релігія: що люди народжені духовно нейтральними, але цілком здатними до цілковитої слухняності та відданості Богу і що вони залишаються такими ж, навіть якщо мають особисті гріхи. Отже, вимоги Ісламу до людини — просто інструкція для життя. У цій релігії немає спасителя — лише пророки.

Саме ж вчення стоїть на п’яти стовпах. Це сповідання віри («Немає Бога крім Аллага, і Мухаммад пророк Його»), молитви (намазу) п’ять разів на день, під час якої погляд вірного спрямований у напрямку Мекки), милостиня (в деяких мусульманських країнах прийнята як офіційний податок), піст (мусульмани постяться протягом місяця Рамадан згідно з місячним календарем) і паломництво до Мекки, яке кожен мусульманин повинен здійснити хоча б раз протягом свого життя.

Для багатьох мало не відкриттям стало твердження, що Коран є священною книгою лише мовою оригіналу. Переклади ж передають лише смисли.

Розповів шейх Саід і про те, як за Союзу мусульмани ховали Коран від чужих очей, як молилися таємно й що Іслам за СРСР був приблизно тим же, що й греко-католицьке підпілля.

Сьогодні, як і представники інших конфесій, мусульмани мають право вільно сповідувати свою релігію. Хоча й трапляються проблеми: не завжди виділяють землю під поховання (в столиці, приміром), не всюди місцеві громади дають згоду на будівництво мечетей.

— Та ми намагаємося уникати конфронтації, — каже шейх Саід. — Розуміння того, що Іслам — релігія миру й не становить загрози Україні, в якій переважає християнство, прийде згодом. Ми це розуміємо. Тому, приміром, у Львові ми не будували мечеті — створили ісламський культурний центр, де вже всередині є невелика мечеть. До того ж, сама релігія каже, що не обов’язково будувати спеціальну велику споруду для молитов. Молитися можна в будь-якому місці, як придатне для здійснення намазу.

Наприкінці зустрічі з муфтієм Духовного управління мусульман України лунали й запитання, деякі були доволі гострими. Зокрема, про акти терору в Європі, які часто відбуваються нібито під прапором саме Ісламу. Це лектор категорично заперечив:

— Релігійні закони Ісламу не дозволяють умисне вбивство. Під заборону також потрапляє і самогубство. Найчастіше люди, що називають себе мусульманами і беруть участь у терористичних акціях, керуються не Кораном, а настановами тих авторитетів, які переслідують свої негідні цілі. Іслам, як і інші світові релігії, стоїть на позиціях миру стосовно кожної людини, незалежно від їх релігійної, соціальної, політичної та ін. ідентичності — наголосив Саід Ісмагілов.

Також він говорив про те, що страх перед поширенням Ісламу в Європі залежить певною мірою від того, що для Старого Світу мусульманство — відносно нова релігія, тому й виникають проблеми.

На запитання ж про джихад столичний гість сказав, що це поняття аж ніяк не означає «священної війни проти невірних». Насправді мається на увазі «зусилля», й вершиною є саме боротьба із власними недоліками. На нижньому ж шаблі може йтися й про військовий бік, але тільки у випадку, коли треба боронитися від ворога.

Наприкінці зустрічі лектор наголосив: життя, гідність, майно, родина, країна є для правовірного недоторканими.

Біографія шейха Саіда Ісмагілова за посиланням.

Джерело: Майдан

09.03.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

75 роковини трагедії в Бабиному Яру: муфтій Саід Ісмагілов вшанував пам’ять жертв геноциду ромів

editor — Tue, 27 Sep 2016 15:26:34 +0000

23 вересня у Києві відбулося вшанування пам’яті жертв нацистського геноциду ромів до 75 роковин трагедії в Бабиному Яру. Муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов також долучився до цієї події.

— 75 років тому сталася жахлива трагедія — були позбавлені життя безліч невинних людей. Думаю, присутні погодяться: треба докласти всіх зусиль, щоб така трагедія ніколи не повторилася, щоб ніхто не міг виокремити з-поміж українців різних національностей, світоглядних або політичних переконань певну групу осіб за якоюсь ознакою та знищити її за мовчання решти. Тільки посилюючи горизонтальні зв’язки між різними громадами та й просто між людьми, ми зможемо уникнути повторення подібного страхіття в майбутньому, — сказав муфтій.

Від імені мусульманської громади України висловлюю щирі співчуття всім, хто в цих трагічних подіях утратив родичів чи близьких людей. Спочинку з миром загиблим і зцілення душевних ран живим!

В урочистій церемонії відкриття меморіалу взяли участь міністр культури України Євген Нищук, перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччини в Україні Крістіан Геттенторф, народний депутат України Анатолій Кісі, президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України» Петро Григориченко, представники релігійних і громадських організацій: священики о. Дмитро Каран (УАПЦ) та о. Костянтин Пантелей (УГКЦ), а також головний рабин Олександр Духовний (Релігійне об’єднання громад прогресивного юдаїзму України).

За свідченнями істориків, саме роми стали одними з перших жертв Бабиного Яру, тож символічно, що пам’ятний знак про трагедію цього народу буде встановлено у Національному заповіднику.

22–24 вересня 1941 року в Бабиному Яру розстріляно п’ять ромських таборів, серед них абсолютну більшість становили люди похилого віку, жінки та діти. Загалом під час Другої світової війни на території України вбито близько 20 тис. представників цього народу. Ромські кибитки свого часу приїздили на Поділ, де торгували кінською збруєю та різноманітним крамом. Переважно неписьменні роми не знали, що окупаційна нацистська влада оголосила їх «непевними елементами», і що їх, разом із євреями, «має бути знищено». Люди фактично приїздили в пастку.

За гіркою іронією долі, пам’ятник невинно вбитим дітям цього кочового народу так само попоїздив українськими землями: попри розпорядження КМДА від 14.07.1999 року його так і не встановили. Мовляв, нема згоди щодо того, як вписати кибитку в наявний ландшафт. Натомість пам’ятник було розташовано на території Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» у Кам’янці-Подільському — над каньйоном р. Смотрич.

З одного боку, це дало змогу експонувати один з елементів монументу — металевий силует чоловіка, ніби розіп’ятого на хресті та закляклого у своєму беззвучному крикові болю та розпачу (прототипом, за переказами, став закатований ромський священик), що просто висів над прірвою. З іншого боку, через особливості розташування монумент мало хто міг побачити, бо з більшості туристичних маршрутів виключили відвідини такого незручного місця.

За повідомленням Міністерства культури, 13 червня 2016 року, згідно з протокольним рішенням організаційного комітету з підготовки та проведення заходів, присвячених 75 роковинам трагедії в Бабиному Яру, а також протокольного рішення виїзного засідання робочої групи оргкомітету, Мінкультури звернулося до міського голови Кам’янця-Подільського з проханням передати до столиці пам’ятний знак. І вже 12 липня сесія міської ради ухвалила це рішення.

Створення пам’ятника ініційоване ще 1998 року Київським міським товариством історії та культури ромського народу «Романіпе». Автор, всесвітньо відомий український архітектор і скульптор Анатолій Ігнащенко, спершу планував витесати з каменю кибитку. Натомість пам’ятник вилили з корабельної сталі. Його друга назва — «Чорний жах» (Калі Траш, Kali Tras) — одне з самовизначень ромського народу вчиненого проти них геноциду.

«У рік, коли цілий світ ушановує пам’ять загиблих у страшній трагедії, що сталася в Бабиному Яру 75 років тому, ми маємо згадати всіх, хто віддав тоді своє життя», — сказав міністр культури України Євген Нищук.

Джерело: ДУМУ «Умма»

27.09.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Бабин Яр

вшанування

муфтій Саід Ісмагілов

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Імами потрібні не лише в мечетях, а й на передовій — як капелани

editor — Thu, 01 Sep 2016 12:48:51 +0000

Релігійний інтернет-ресурс Духовна велич Львова оприлюднив другу частину розмови з журналістом Інформаційно-аналітичного центру «Альраід» Тетяною Євлоєвою (перша частина інтерв’ю — «Бути жінкою-мусульманкою — не легше і не важче, ніж у інших релігійних групах», — Тетяна Євлоєва) про капеланське служіння в зоні АТО і волонтерську діяльність українських мусульман.

Мусульмани також допомагають військовим на передовій. Як відбувається капеланське служіння імамів на Сході нашої країни?

— Я більше скажу — мусульмани воюють на боці України на Сході й віддають свої життя за неї. Саме звідси виникла потреба у імамах-капеланах. Україна визнає та високо цінує бойові заслуги мусульман навіть на рівні простих людей. Взяти хоча б престижну нагороду «Народний герой України», яка фінансується звичайними громадянами та присуджується після відкритого голосування. Я знаю щонайменше п’ятеро мусульман, які її отримали (один з них — посмертно). Можливо, таких більше — адже буває, що загиблі мусульмани, до яких імами-капелани приходять віддавати останню шану, мають цілком «типово українські» прізвища та імена.

Наприклад, 4 червня 2015 року серед найперших орден «Народний герой України» отримала парамедик-доброволець Ольга Башей, псевдо «Кроха» (наказ № 16 від 7 травня 2016 року). Про неї канал «Аль-Джазіра» зняв сюжет.

Орден отримав також Іса Мунаєв (наказ № 1 від 4 серпня 2015 року), бригадний генерал Чеченської Республіки Ічкерія, котрий з честю пройшов першу і другу чеченські війни, а загинув смертю хоробрих, борючись за свободу України на українській землі. Нагороджений орденом «Народний герой України» посмертно. Він планував звернутися до Президента України із проханням про отримання українського громадянства. Іса Мунаєв любив Україну і пишався волелюбним українським народом. Приїхав в Україну влітку 2014 року, створив Міжнародний миротворчий батальйон ім. Джохара Дудаєва, який допомагав українцям відстоювати свою свободу і незалежність у боротьбі з російськими окупантами, і став комбатом. За весь цей час у бойових діях не загинув жоден з його бійців. Він завжди йшов попереду і прикривав своїх під час відходу. Іса Мунаєв був відомий і шанований у світі, він залишив у Данії влаштоване життя і свою сім’ю і приїхав, щоб допомагати українському народові в боротьбі з нашим спільним ворогом. Загинув смертю хоробрих 1 лютого 2015 року на полі бою у запеклих боях під Дебальцевим.

Аміна Окуєва — воїн Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва (наказ № 10 від 13 жовтня 2015 року). Народний герой України.

Казбек Абдурзаков — військовий ЗСУ, розвідвзвод 34 ОМБТРО, 57-ма окрема мотопіхотна бригада «Шалена зграя» (наказ № 12 від 15 січня 2016 року). Народний герой України.

Тимур Баротов — військовий ЗСУ, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» (наказ № 14 від 26 березня 2016 року). Народний герой України.

Перший воїн-мусульманин поклав життя за нашу спільну Батьківщину невдовзі після того, як почалася військова агресія на Донбасі — про це розповідав муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов, говорячи про різні напрями діяльності Духовного управління, зокрема й про Військове капеланство мусульман України та про роботу у військових частинах, шпиталях і на передовій .

Після зустрічі муфтія з Головнокомандувачем Збройних сил України генералом армії України Віктором Муженком посадовим особам дали доручення упорядкувати діяльність військових імамів-капеланів.

15 червня офіційний дозвіл провадити служіння у військових частинах усіх трьох оперативно-тактичних угрупувань було отримано, що надало імамам-капеланам можливість навідати своїх одновірців на передовій, завезти гостинців на розговіння (місяць посту Рамадан був у розпалі), а також надати бійцям духовно-пастирську підтримку у цей непростий час. Вони також зафільмували відеоролик з порадами щодо дотримання посту для мусульман, котрі несуть службу у Збройних силах та добровольчих батальонах.

А як співіснують представники різних релігій у зоні АТО? Чи відомі вам приклади співпраці християнських священиків з мусульманами?

— Найбільш яскравим прикладом такої співпраці особисто для мене був початок окупації Донбасу, коли терористи захопили в полон священника УГКЦ отця Тихона Сергія Кульбаку. Одним з людей, котрі тоді звільняли отця з полону, був муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов, який сам трохи згодом мало до того ж підвалу не потрапив і був змушений полишити рідний Донецьк. Пан муфтій зазвичай про це скромно мовчить, а от отець Тихон кілька разів розповідав цю історію в медійному просторі. До речі, самого шейха Саіда про те, що за ним мають прийти, попередив протестантський пастор, давши йому добу фори, що, зрештою, й порятувало муфтія від полону.

Після такого початку, погодьтеся, подальша історія співпраці виглядає цілком природно.

Щодо цієї співпраці у сфері капеланства — тут я краще процитую Саіда Ісмагілова, тому що він має з цим справу безпосередньо, а я на передовій не була: «Мусульман в Україні небагато, і переважна їх більшість залишилась саме на окупованих територіях — у Криму й на Донбасі. Відповідно, у лавах Збройних сил служать переважно християни, а мусульман — невелика кількість. Тож ми вирішили питання таким чином: тепер зона антитерористичної операції поділена на чотири сектори, і за кожним з них закріплено імама-капелана, що, за потреби, курсуватиме між військовими частинами в кожному секторі — туди, де потрібна його допомога одновірцям, духовна настанова.

Нам дуже допомагає тісна співпраця з християнськими капеланами, бо вони не тільки знають, у якій частині скільки мусульман, а й допомагають, повідомляють нам, якщо хтось із мусульман поранений, де він, до якого шпиталю його повезли. Якщо мусульманин загинув — повідомляють, де саме, щоб наш імам-капелан виконав усі поховальні ритуали, відповідно до нашої релігійної традиції. І така співпраця — навіть дружба — з християнськими капеланами виявляється ще в тому, що деякі християнські капелани передають мусульманам релігійну літературу, молитовники, Корани тощо. Це свідчить про те, що на війні вірні різних релігій не є конкуренти за паству, а є братами, друзями, військовими побратимами, об’єднаними спільною метою — захистити Батьківщину, допомогти своєму народові, українським воякам. І армія — це не місце для конкуренції. Такі приклади, продемонстровані з християнського і з мусульманського боку, тільки доводять, що це не лише можливо, а й має бути нормою».

А ще знайомі бійці-мусульмани розповідали мені, що колись волонтери-юдеї, дізнавшись про їх проблеми з халяльним м’ясом, а точніше його відсутністю, привезли їм у частину багато кошерних м’ясних консервів. Але цю ситуацію «ті, хто в темі» знають ще з початку Майдану — сталося так, що в одному медичному наметі чергували юдей та мусульманка, які пригощали одне одного кошерними та халяльними харчами, котрі їм приносили одновірці. До них якось завітав отець Валентин Серовецький, з яким також маю честь бути знайома (він з початком бойових дій служив капеланом на передовій, побував у полоні терористів, де зазнав тортур), і вони зробили колективне фото: юдей у єрмолці та з пейсами, мусульманка у хустці та священник у рясі та з великим хрестом на грудях — колорит та й годі.

Я це вже говорила раніше, але вкотре повторюся: у нас переважно дуже відкриті до діалогу і співпраці люди, якщо нам вдасться вберегти це, без перебільшення, благословення Господнє — то ми матимемо усі шанси побудувати суспільство, що ґрунтуватиметься на добрі, взаємній допомозі, добросусідстві, повазі та турботі одне про одного. Це моя велика й світла мрія.

01.09.2016

Оцініть статтю:

Теги:

військове капеланство

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Українські християни в ОАЕ мають добрі стосунки з послідовниками інших релігій

editor — Fri, 12 Aug 2016 08:39:49 +0000

Українські християни в ОАЕ мають добрі стосунки з послідовниками інших релігій, а капелан УГКЦ неодноразово запрошувався мусульманами на іфтар під час Рамадану. Водночас священик наголошує — українцям, що перебувають на Аравійському Півострові, варто поважати місцеві традиціїі та культуру, бо незнання цих особливостей може призводити до непорозумінь.

В публікації на сайті Пасторально-міграційного відділу Української греко-католицької церкви (ПМВ УГКЦ) отець Юрій Юрчик, що й створив першу громаду УГКЦ на Аравійському півострові в місті Дубай в листопаді 2014 року, розповів про особливості душпастирства в країнах Перської затоки і тамтешнє життя українців.

— Українці, які живуть та працюють в країнах Перської затоки, переважно походять із Східної України, але є також вихідці з Галичини. Кількість наших співвітчизників стрімко зростає. За офіційною інформацією Посольства України в ОАЕ, станом на серпень 2015 р. громадян України, які проживають в ОАЕ, було загалом 8 934. На Близькому Сході українці також живуть у Кувейті (близько 250), Катарі (близько 500), Бахрейні (близько 300), Саудівській Аравії (близько 350), Омані (близько 200).

Як розповідає о. Юрій Юрчик, богослужіння відправляють щоп’ятниці (у країнах Затоки існує традиція відправляти недільну Службу Божу у п’ятницю) на території парафії Святого Франциска (Джебель Алі, Дубай). Для української громади використовують Антіохійський православний храм. З місцевим православним парохом Антіохійського патріархату архимандритом Варнавою Мессі у капелана УГКЦ склалися надзвичайно дружні відносини. Раз на місяць, кожну 4-ту неділю, Службу Божу також відправляють у другій католицький парафії Дубая — храмі Пресвятої Діви Марії.

Найбільшою проблемою для українців на Аравійському Півострові о. Юрій Юрчик називає суттєву різницю між менталітетом мешканців Близького Сходу, загалом країн Азії та українцями:

— Часто незнання місцевих традицій та культури призводить до непорозумінь, — стверджує о. Юрій Юрчик. — Для душпастирів, які працюватимуть в регіоні Перської затоки у майбутньому, надзвичайно важливо розуміти місцеву культуру, традиції та закони.

За час свого служіння капелан УГКЦ зав’язав дружні екуменічні відносини із різними християнськими церквами та іншими релігійними спільнотами в ОАЕ:

— Передусім це Антіохійська та Коптська православні церкви, Вірменська апостольська церква, а також Англіканська, Лютеранська та Євангелична церкви. УГКЦ в ОАЕ має добрі відносини з громадою Сікхів в м. Дубай.

Капелан УГКЦ знайомий та мав зустрічі із Шейхом Мохаммедом ібн Рашид аль-Мактумом, еміром Дубаю, віце-президентом та прем’єр-міністром ОАЕ та із шейхом Хамданом бін Рашид аль-Мактумом, головою муніципалітету Дубая у Заабіль палаці м. Дубая.

Контактні дані:

Ukrainian Greek Catholic Chaplaincy in the United Arab Emirates
St. Mary’s Catholic Church, P. O. Box: 51200, Dubai, United Arab Emirates
E-mail: ugccinuae@gmail.com
https://www.church.ukraine.ae
https://www.facebook.com/UGCCinUAE/
www.church.ukraine.ae
church.ukraine.ae