Іслам в Україні - розслідування вбивства

Вбивство журналіста Орхана Джемаля: колеги не вірять у версію пограбування

editor — Thu, 02 Aug 2018 21:38:49 +0000

31 липня в Центральноафриканській Республіці вбили відомого російського журналіста Орхана Джемаля, а також режисера Олександра Расторгуєва та оператора Кирила Радченка. За даними ЗМІ, вони знімали в ЦАР документальний проект про ПВК Вагнера.

— Ми робили разом проект щодо ЦАР. Позавчора ввечері вони виходили на зв’язок востаннэ. Правда, дуже тяжко говорити, це мої друзі, — сказав Бі-бі-сі головний редактор Центру управління розслідуваннями Андрій Коняхін.

Першим про загибель росіян повідомило агентство AFP. Тіла були виявлені на дорозі в 23 кілометрах від міста Сібю. Автомобіль, в якому вони перебували, був розстріляний із засідки з автоматів, розповів його водій, якому вдалося вижити. Троє його пасажирів загинули на місці.

У прес-службі «Известий» повідомили, що останнім часом ніхто із співробітників видання на території ЦАР не перебував. «Всі працівники редакції працюють в стандартному режимі, жодної інформації про будь-які надзвичайні події з нашими журналістами у нас немає», йдеться в повідомленні, опублікованому на сайті видання.

Тим часом Радіо Свобода з посиланням на «Інтерфакс» пише, що російські журналісти були зупинені на блокпосту, коли їхали зі столиці ЦАР Бангі в місто Сібю, і в цей момент потрапили в засідку. Агентство повідомляє, що тіла загиблих були доставлені в Бангі і вже опізнані.

Агентство Reuters з посиланням на мера Сібю Анрі Депеле наводить деякі деталі події. Так, за версією Депеле, напад було скоєно з засідки: озброєні люди вийшли з-за кущі, відкрили вогонь по пасажирах машини, в результаті чого всі вони померли на місці. Водій автомобіля залишився живий. За даними Депеле, в одного із загиблих був паспорт громадянина України.

Російські військові інструктори, радники і найманці з приватних військових компаній активно діють в Центральноафриканській Республіці вже кілька місяців. За даними багатьох джерел, на чолі «африканського проекту» Москви стоїть петербурзький мільярдер Євген Пригожин, якого пов’язують з фінансуванням «фабрики тролів» в Ольгиному і так званої «ПВК Вагнера».

Москва, офіційно й неофіційно, встановлює свою військову присутність в Центральноафриканській Республіці, з якою в грудні 2017 року Сочі, під час візиту в Росію президента ЦАР Фостен-Аршанжа Туадера, було укладено військову угоду. Вона передбачає поставки офіційному уряду в Бангі реактивної зброї, кулеметів, автоматів і пістолетів, а також навчання 1300 бійців центральноафриканської армії.

Про те, що в Центральноафриканській Республіці присутні російські найманці, в квітні цього року повідомила французька газета Le Monde. Детальніше про можливу присутність бійців «ПВК Вагнера» читайте в великому матеріалі Радіо Свобода тут.

Журналіст Родіон Чепель в інтерв’ю «Новій газеті» розповів:

— Це був спільний проект Олександра Расторгуєва та ЦУР. Журналісти поїхали до Центральноафриканської Республіки після повідомлень про те, що там періодично бачать російських людей у військовій формі. Журналістам це було цікаво. Це були найкращі представники професії, дуже сміливі хлопці. Вони приїхали кілька днів тому туди, провели в ЦАР 3–4 дні. Вирушили зі столиці Бангі на захід у бік міста Бамбарі. Вони були заблоковані на одному з блокпостів.

За словами одного з друзів Орхана Джемаля, блогера Расула Тавдірякова, журналіст погодився поїхати в ЦАР, усвідомлюючи, яка небезпека загрожує йому в цій країні. В інтерв’ю проекту «Ідель. Реалії» Тавдіряков сказав, що він заздалегідь шкодував про своє рішення:

— Ми збиралися разом поїхати в Чад. У Чаді знаходяться табори біженців з Центральноафриканської Республіки. Вони живуть на кордоні. Але Орхан мені сказав, що йому «Центр управління розслідуваннями» запропонував поїхати в ЦАР. Він погодився, оскільки йому гроші потрібні були.

За словами Тавдірякова, Джемаль зізнавався йому, що після того, як він погодився поїхати в ЦАР, він детально вивчив ситуацію в цій країні та пошкодував про прийняту пропозицію.

— «Я пошкодував, що погодився туди поїхати. Там журналістів вбивають як «здрастє»», — наводить Тавдіряков слова Орхана. — Не знаю, щиро він це сказав чи щоб я зрозумів, наскільки це серйозна ситуація. Справа в тому, що я сам хотів до нього напроситися. Але оскільки у мене хворий батько, я змушений доглядати за ним. Тому я відмовився від думки поїхати туди з ним. Він говорив, що там дуже небезпечно.

Російський журналіст, один із засновників і колишній головний редактор «Нової газети» Дмитро Муратов нагадує, що Орхан Джемаль завжди був другом і автором його видання, кілька років очолював відділ політики.

— В Орхана Джемаля була одна дуже важлива, сутнісна, професійна риса — він відмінно відрізняв правду війни від військових провокацій. Я нагадаю, що приблизно чотири роки та один місяць тому Орхан надрукував в «Новій газеті» матеріал про те, як під виглядом «солдатських матерів» чиновники самопроголошеної ДНР, посадивши в автобус жінок, возили їх місцями дислокації військових частин України з плакатом «Сынок, домой! Войну долой!». Насправді там не було, як з’ясував Орхан, солдатських матерів, а якась «співробітниця денеерівської міліції», полковник, була цією найголовнішою «солдатською матір’ю»! Ніякі діти у цих «матерів» там не служили, це була справжня пропагандистська розвідка боєм. Я думаю, тут він теж розумів, навіщо він їде і що він хоче розкрити.

— Деталі зараз починають з’являтися, це було відрядження від «Центру управління розслідуваннями», вони точно займалися діяльністю «ПВК Вагнера» в Центральноафриканській Республіці, і, найголовніше, незрозуміло, на якому «блокпосту» їх убили. ЦАР — це не країна, а строкатий розпатланий килим, де діють десятки угруповань, бандитських, етнічних, національних, релігійних, і «вагнерівці» там теж тепер точно є. Кажуть, що їх із засідки вбили «з метою пограбування». Вам це здається переконливим?

— Я не вірю в жодні пограбування! Коли вбили в Югославії журналістів Держтелерадіо СРСР Віктора Ногіна і Геннадія Курінного, теж сказали «пограбування», а насправді це сербські спецназівці в них стріляли через їх роботу. Просто розстріляли обох, бо не хотіли, щоб інформація з тієї частини Хорватії, де відбувалися звірства, якимось чином просочилася в зовнішній світ.

Орхан Джемаль народився 1966 року, з середини 90-х працював в газетах «Вечірня Москва», «Незалежна газета», «Нова газета» та інших виданнях. Як військовий кореспондент він був в гарячих точках на Північному Кавказі, під час російсько-грузинської війни 2008 року, а також в Афганістані, Іраку, Лівані, Лівії, Сирії, Саудівській Аравії та Південній Осетії. Працюючи в Лівії в 2011 році, він був поранений в ногу під час битви за Тріполі. Був також оглядачем журналу «Русский Newsweek» і співпрацював з низкою інших журналів та інтернет-видань.

У 2000 році Джемаль став одним із засновників Союзу релігійних журналістів, в 2003 році — одним із творців Мусульманського союзу журналістів Росії, а в 2005-му — засновником і виконавчим директором Агентства журналістських розслідувань «Слідчий комітет при Спілці журналістів Росії». У 2008 році вийшла книга Орхана Джемаля «Хроніки п’ятиденної війни» про російсько-грузино-осетинський військовий конфлікт 2008 року, під час якого журналіст супроводжував батальйон «Схід», більшість бійців якого були чеченцями.

Орхан Джемаль загинув у віці 51 року. Був одружений на журналістці «Нової газети» Ірині Гордієнко. Вона повідомила виданню The Bell, що впізнала тіло чоловіка з фотографії.

03.08.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Вбивство Орхана Джемаля

ЦАР

Росія

Олександр Расторгуєв

Кирил Радченко

ПВК Вагнера

розслідування вбивства

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Право на життя в окупованому Криму

Власкор — Fri, 21 Aug 2015 10:45:33 +0000

Кримська польова місія з прав людини презентувала в Києві моніторинговий огляд за червень 2015 року. Звіт про дотримання громадянських прав на анексованому півострові представили координатор Кримської польовий місії Ольга Скрипник та аналітик місії Віссаріон Асєєв.

За словами правозахисників, кримінальні справи, які відображає польова місія, не є поодинокими випадками. У Криму створюється «правова» система з використанням репресій, залякування, тиску, спрямована на згортання громадянських прав і свобод, в першу чергу свободи слова. Ці справи є системними, вони демонструють, яким чином влада може чинити тиск на українських та кримськотатарських активістів. В якості ілюстрації, правозахисники привели кілька прикладів з нинішньої практики розслідування кримінальних справ на півострові. Звернімося до фактів.

Справа Тимура Шаймарданова і Сейрана Зінедінова

9 червня 2015 року Слідчий комітет Російської Федерації повідомив родичів про призупинення попереднього слідства у кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 105 КК РФ (навмисне заподіяння смерті іншій людині) за фактом зникнення Зінедінова С. С. і Шаймарданова Т. Д.

Відзначимо, що Тимур Шаймарданов і Сейран Зінедінов зникли в травні 2014 року. Шаймарданов, один з ініціаторів групи «Український народний дім», координував пошуки іншого активіста цього об’єднання Леоніда Коржа. Зінедінов же стверджував, що обидва активіста викрадені представниками так званої «кримської самооборони». За інформацією родичів Сейрана Зінедінова, у них є (або їм показували) відео з камери спостереження АЗС, на якій видно, що неподалік від заправки біля активіста зупинився автомобіль (номер і марка через відстань не визначаються) і людину насильно посадили в машину. В обох випадках є достатні підстави говорити про насильницький характер зникнення.

Також відзначимо, що за даними УФМС по Республіці Крим «Шаймарданов Т. Д. і Зінедінов С. С. після зникнення кордон Російської Федерації не перетинали». Таким чином, дотримання права на життя двох кримськотатарських активістів і проведення ефективного розслідування є обов’язком органів «російський влади». Однак слідство зупинено.

— Призупинення справи говорить про те, що російська влада не має наміру розслідувати ситуацію з цими зникненнями, — прокоментував ситуацію Віссаріон Асєєв.

Однак цей приклад не найцинічніший в сучасній кримської слідчій практиці.

— Є ще одне підтвердження. Це справа Решата Аметова, який був убитий 3-го березня. Справу також припинено і розслідування більше не ведеться, а це було жорстоке вбивство з тортурами. Ці приклади показують, що ефективного слідства у Криму не проводиться, — додала Ольга Скрипник.

За словами Віссаріона Асєєва, через те, що ці справи не розслідуються, право на життя в Криму буде завжди під загрозою.

«Справа 26 лютого»

8 червня в Сімферополі відбулося чергове судове засідання, яке продовжило термін арешту фігуранту цієї справи Алі Асанову до 15 серпня. 18 червня інший фігурант справи Ескендер Небіев був випущений з-під варти. Як повідомив адвокат затриманого, слідчий змінив запобіжний захід за два дні до закінчення терміну арешту і випустив під поручительство Муфтія Криму Еміралі Аблаєва. Заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахмету Чийгозу прожовжено термін арешту до 19 листопада.

— Поки нам відомо про 8 фігурантів. Під арештом 3 людини — Ахмет Чийгоз, Алі Асанов і Мустафа Дегерменджі, — розповіла Ольга Скрипник.

Як зазначають правозахисники, в рамках цієї справи жителів Криму ув’язнюють за дії, вчинені в період до встановлення російського контролю над півостровом, оскільки «Справу 26 лютого» порушено у зв’язку із зіткненнями, що мали місце в Сімферополі 26 лютого 2014 року.

«Справа 3 травня» і «Черкаська справа»

5 червня завершено розслідування трьох кримінальних справ щодо подій, які сталися 3 травня 2014 року під час зустрічі кримських татар зі своїм лідером Мустафою Джемілєвим, якому заборонили в’їзд до Криму. Слідчий Комітет Росії інформує, що управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Слідчого комітету РФ по Республіці Крим завершено розслідування кримінальних справ стосовно трьох жителів Республіки Крим. Вони звинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 318 КК РФ (застосування насильства, небезпечного для здоров’я, стосовно представника влади у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків). За даними слідства, вдень 3 травня 2014 року обвинувачені на ділянці автодороги поблизу прикордонного пункту пропуску «Армянськ» («Турецький Вал») застосували насильство щодо співробітників міліції особливого призначення «Беркут», заподіявши їм тілесні ушкодження.

У червні стало відомо про нову кримінальну справу стосовно проукраїнських активістів Криму, яка отримала назву «Черкаська справа». Вона так само, як і «Справа 26 лютого», порушена стосовно громадян України щодо подій, що сталися до встановлення російського контролю над кримським півостровом і навіть не на території Криму.

2 червня сайт прокуратури Росії помістив інформацію, що «прокурор Криму ініціює розслідування за фактом нападу праворадикалів на автобус з кримчанами під Черкасами». Кримчанами в цьому випадку є співробітники колишнього спеціального підрозділу МВС України «Беркут», які залучалися для насильницького розгону учасників Євромайдану в Києві 19 лютого 2014 року.

Слідчі органи стали складати списки учасників, які виїжджали за межі Криму для участі в акціях Євромайдану, що нібито підтверджує їх причетність і до подій під Черкасами. Вісім сторінок справи свідчать, що російська прокуратура Криму має намір переслідувати близько 50 осіб. У список потрапили відомі правозахисники, активісти та політики. Зокрема, в ньому фігурують Рефат Чубаров, Ахтем Чийгоз, Заїр Смедляєв, Андрій Щекун, сім’я Ковальських, Едуард Леонов, Сергій Юрченко, Сергій Мокренюк, Олександр Костенко та інші кримчани. Однак, за словами правозахисників, ці люди не мають стосунку до подій під Черкасами.

«Справа Хізб-ут Тахрір»

Ця кримінальна справа відкрита щодо осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205.5 КК РФ (Організація діяльності терористичної організації та участь у діяльності такої організації). У травні слідчим у справі було винесено постанову про відвід адвоката від участі в провадженні у кримінальній справі в якості захисника обвинувачених. 4 червня 2015 року слідством було відмовлено і в наданні копій самих процесуальних рішень про відсторонення адвоката від захисту. Таким чином, обвинувачені були позбавлені права на захист і навіть не мають можливості ознайомитися з мотивованим рішенням, яким їх адвокат був відсторонений від участі у справі.

— Справу відкрито ще взимку стосовно чотирьох кримських татар, які підозрюються у зв’язках з Хізб-ут Тахрір, організації, визнаної в Росії терористичною. Слідчими було винесено постанову про відвід адвокатів, тобто обвинувачені позбавлені права на захист, вони навіть не мають можливості ознайомитися з документами справи, — прокоментувала Ольга Скрипник.

За її словами, серед мусульман Криму з’явилися побоювання, що будь-яка людина, що сповідує Іслам в будь-який момент може стати підозрюваним у зв’язках з Хізб-ут Тахрір. Справа в тому, що в Україні ця організація не була заборонена і вільно поширювала свої матеріали. У будинках дуже багатьох кримських татар може виявитися література, пов’язана з Хізб-ут Тахрір. Мало того, в списку екстремістської літератури, забороненої в Росії, майже 3000 книг, серед яких багато текстів, пов’язаних з Ісламом, що ніколи не були заборонені в Україні.
В одній статті неможливо згадати всі резонансні справи, що сталися в Криму після окупації. Є ще «Справа Костенко», «справа Краснова» «Справа Сенцова і Кольченко» і багато інших. Аналітик Кримської польовий місії з прав людини Віссаріон Асєєв заявив, що, аналізуючи ситуацію в Криму за останній рік, він прийшов до простого висновку: єдиною умовою дотримання прав людини в Криму може бути тільки деоккупація і відновлення суверенітету України над Кримом.

Автор: Марк Дервішев, Київ

21.08.2015

Оцініть статтю:

Теги:

кримська самооборона

окупований Крим

розслідування вбивства

права людини

правозахисники

кримськотатарські активісти

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

РОСІЙСЬКИЙ ПОЛІТИК: НЄМЦОВ НІКОЛИ НЕ ГОВОРИВ ПОГАНО ПРО ІСЛАМ

editor — Wed, 11 Mar 2015 19:21:05 +0000

Припущення про те, що Нємцова вбили радикальні мусульмани за негативні висловлювання про іслам - версія слідства, зручна владі.

Про це пише російський політик, голова регіонального відділення партії «РПР-ПАРНАС» в Москві, один з творців і член Бюро Федеральної політради ОДР «Солідарність», член Координаційної Ради опозиції Ілля Яшин на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук.

«Припущення про те, що Нємцова вбили радикальні мусульмани за негативні висловлювання про іслам судячи з усього, стало офіційною версією слідства. Це не просто маячня. Для мене очевидно, що така версія - результат політичного замовлення Кремля. Така версія цілком зручна владі. Не дивно, що стрілочник Дадаєв, якого Кадиров після вбивства назвав "справжнім патріотом і воїном", озвучує саме ісламські мотиви свого злочину», - пише Яшин.

Він також стверджує у своїй публікації, що Нємцов ніколи не говорив поганого про іслам. Оскільки був абсолютно терпимою в релігійному плані людиною. «Звичайно, він критикував терористів, які розстріляли редакцію" Шарлі Ебдо" в Парижі. Але багато публічних персон критикували їх набагато жорсткіше і голосніше. Нємцов критикував вбивць, але ніколи поганого слова не говорив про іслам. Так що версія, нібито саме Нємцов викликав найбільше роздратування радикальних ісламістів в Росії, не витримує ніякої критики», - зауважує Яшин.

Крім того, російський політик зауважує, що офіційна версія слідства повністю виводить з-під удару Путіна.

«Навпаки, - пише Яшин, - державна пропаганда отримала можливість позиціонувати президента як ефективного керівника: оперативно дав розпорядження знайти вбивць, слідство чітко спрацювало і - опа! - Бородатий відморозок в наручниках дає зізнавальні свідчення».

На думку Іллі Яшина, офіційна версія не представляє небезпеки і для глави Чечні Кадирова, оскільки затриманий Дадаєв взяв на себе всю відповідальність за організацію злочину і вбивство Нємцова.

10.03.2015

Оцініть статтю:

Теги:

Нємцов

розслідування вбивства

релігійна толерантність

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Не вірю в ісламський слід, - американський політолог про версію вбивства Нємцова

editor — Wed, 11 Mar 2015 11:34:54 +0000

Російські ЗМІ повідомляють, що причиною вбивства Бориса Нємцова могли стати висловлювання політика про іслам після розстрілу співробітників французького сатиричного видання «Шарлі Ебдо». Російська служба «Голосу Америки» попросила представника Центру стратегічних досліджень, політолога й аналітика Стівена Бланка прокоментувати цю версію.

«Я думаю, що припущення про ісламський слід у справі щодо вбивства Нємцова - повний нонсенс, - сказав аналітик. - Я ні на хвилину не можу повірити в цю версію. Чеченці, може бути, і вбили Нємцова, але не через його позицію щодо ісламу, а тому, що його усунення було замовлено зверху, замовлено Путіним. До того ж, Путін ще й дає Кадирову медаль. Таким кроком він демонструє Заходу свою повну зневагу... Вбивши Нємцова, вони розправилися зі своїм опонентом, який збирався оприлюднити інформацію про те, скільки російських солдатів гине зараз в Україні. Він був дуже помітною політичною фігурою, навіть якщо зараз він не вважався головним лідером опозиції», - зазначив Бланк, який вбачає у вбивстві Нємцова багато особистого для Путіна.

«Путін просто ненавидів Нємцова. Нємцов був усім, чим не є Путін. Нємцов - сильний, мужній, мав успіх у жінок. У нього були відкриті погляди, він не любив теорію змови. Саме тому Путін його ненавидів і в якийсь момент просто перестав виносити. І, звичайно ж, російський президент не міг допустити, щоб була оприлюднена інформація про те, скільки росіян зараз гине у війні в Україні», - заявив американський політолог.

Нагадаємо, як ми повідомляли раніше, офіційну версію російського слідства про те, що Нємцов був застрелений чеченцем Дадаєвим нібито за негативні висловлювання про іслам, розкритикував російський політик, голова регіонального відділення партії «РПР-ПАРНАС» в Москві, один з творців і член Бюро Федеральної політради ОДР «Солідарність», член Координаційної Ради опозиції Ілля Яшин.

Він підкреслив, що його партійний соратник Нємцов відрізнявся толерантністю та релігійною терпимістю і ніколи не говорив поганого про іслам, навіть критикуючи дії терористів, які розстріляли редакцію «Шарлі Ебдо» в Парижі.

10.03.2015

Оцініть статтю:

Теги:

Нємцов

розслідування вбивства

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь