Іслам в Україні - Чернівці

«Порада така: допомагати мусульманам у розв’язанні їхніх проблем і розповідати про це мусульманському світу» — Мухаммад Мамутов

editor — Mon, 17 Jul 2023 15:10:45 +0000

Кримчанин Мухаммад Мамутов розпочав свою діяльність як імам мечеті в Запоріжжі 10 років тому, а після початку широкомасштабної агресії Росії на його плечі лягла відповідальність за Дім Аллага на другому кінці країни — в Чернівцях.

Як дає собі раду з таким навантаженням, шейх Мухаммад розповів в інтерв’ю для видання QIRIM.News журналістові Анвару Деркачу.

Імам згадує в розмові, що за кілька місяців перед повномасштабним вторгненням РФ, 15 жовтня 2021 року, запорізька громада офіційно відкрила після двох років ремонту ісламський культурний центр і мечеть. На урочистості з цього приводу запросили представників інших конфесій, чиновників тощо. Це була справді важлива подія, адже два роки ремонту не дозволяли працювати повною мірою, зокрема, не відбувалися недільні заняття.

«Після відкриття відновили недільну школу — дедалі більше дітей почали приходити, прийшли нові мусульмани, — розповідає імам. — Дізналися з новин про відкриття, на джума приходило 200 людей. Для Запоріжжя це багато. Не всі містилися, чоловіки займали й зал, призначений для жінок. Для жінок не залишалося місця у двоповерховій мечеті. Святкові молитви доводилося навіть читати на проїжджій частині, не вистачало місця. Джамаат був дружний, щоп'ятниці ми організовували обіди-бісмілляг після джума-намазу; виходячи з мечеті, мусульмани отримували плов, спілкувалися. Спочатку ми це робили від мечеті, але потім почали приєднуватися люди — робили садака (пожертви), проводили акика (частування з нагоди народження дитини). Проводили іфтари на Рамадан. На Курбан організовували забій жертовних тварин та роздачу м'яса. Був проєкт «Нагодуй голодного», сестри займалися, чоловіки допомагали».

Навіть після 24 лютого, коли почалося вторгнення, запорізькі мусульмани не припинили добрі справи, зокрема й далі годували нужденних у парку біля вокзалу «Запоріжжя-2» (про багаторічний досвід щотижневих акцій «Нагодуй голодного» не раз писав сайт «Іслам в Україні». — Ред.). Але керівництво міста мусило заборонити вуличні заходи заради безпеки містян після того, як на місце однієї з акцій прилетіла ракета.

Відповідаючи на питання журналіста, яким чином війна позначилася на роботі в Запоріжжі, Мухаммад Мамутов розповів:

«Війна дуже швидко підійшла до міста, буквально за два-три дні після початку вторгнення вони були у Василівці. Захопили Мелітополь, Василівку, у Василівському районі були села, де мешкали мусульмани. Ми спілкувалися з мусульманами Мелітополя, ми їздили в гості до них, вони до нас. Першими покинули Запоріжжя студенти з Індії, Марокко, Алжиру. Робили це сплановано, організовано. Потім почали їхати наші місцеві брати. Я залишався в Запоріжжі ще близько двох тижнів, але потім ми сім'єю вирішили поїхати та вирушили до Чернівців. Я, звичайно, погодив це з Духовним управлінням мусульман України „Умма“ У Чернівцях я зустрівся з місцевим імамом. Він вирішив вирушити до Європи, і тоді керівництво ДУМУ „Умма“ доручило мені бути імамом [у цьому місті], поки я там зі своєю родиною. І я тепер читаю хутби в мечетях Запоріжжя та Чернівців».

За словами імама, йому доводиться регулярно приїздити до Запоріжжя, де зараз багато переселенців з області, з окупованих районів:

«Я переживав за громаду, за мечеть і поїхав до Запоріжжя. Залишалися люди похилого віку, які потребували підтримки. Спілкувалися за відеозв'язком, почали формувати та роздавати продуктові набори. На момент, коли я почав їздити до Запоріжжя, на джума приходило 10 людей. Помалу кількість вірних збільшувалась, і тепер на п'ятничну молитву приходять близько 60 вірних. Через Запоріжжя проїжджали наші брати з південних районів, з Маріуполя — турецький імам із Diyanet, з Генічеського району наш брат Усеїн Тохлу, з Новоолексіївки. У Запоріжжі є брат Хусейн, він часто відвідує мечеть, і його попросили замінювати мене, коли я відсутній. Отже, коли я їду з Запоріжжя, мене замінює брат Хусейн, а коли залишаю Чернівці, то мене замінює брат Темур (Темур Берідзе, імам сєвєродонецької мечеті «Бісмілля», що нині перебуває в Чернівцях. — Ред.)».

Як зазначає шейх Мухаммад, Чернівецька мечеть — також місце транзиту мусульман, що виїжджали до Європи й також потребували підтримки:

«Ми зв'язалися з Diyanet (Управління у справах релігій у Туреччині. — Ред.), який допомагав гарячою їжею біженцям на українсько-румунському кордоні. Вони допомагали продуктами. Ми пояснили ситуацію, розповіли, що у Чернівцях зупиняються наші брати та сестри на кілька днів — їх треба нагодувати, обігріти. Купили все необхідне для ночівлі. І зараз допомога переселенцям залишається актуальною для Чернівців. Треба знайти переселенців із мусульман. Ми зустрічали переселенців з Генічеська. Вони, альхамдулілляг, приходять у мечеть, ми займаємося з дітьми. Але я думаю, є ще переселенці-мусульмани з окупованих територій, і завдання чернівецького джамаату знаходити їх та допомагати, навчати їх та їхніх дітей релігії, допомагати виховувати дітей в ісламі».

Як каже імам, чернівецька громада не обмежується допомогою самим одновірцям:

«Ми допомагаємо переселенцям — як мусульманам, так і немусульманам».

У 2020 році в Чернівцях урочисто відкрили мечеть та Ісламський культурний центр «Буковина», а перед тим, як розповідає Мухаммад Мамутов, на п’ятничні молитви вірні збиралися в гуртожитку.

«Здебільшого мечеть відвідували студенти, але з початком війни майже всі вони поїхали, і тепер дуже мало мусульман, — каже він. — Я студентів не застав. <…> Багато було з Єгипту, Алжиру, Індії. Нині більшість мусульман — вихідці з Азербайджану та турки. У місті є ще одна мечеть, турецька. Я познайомився з азербайджанцями, турками, більшість ходить туди. Я запрошую в нашу мечеть, але, можливо тому, що хутби там турецькою мовою, ходять більше туди. Познайомилися з тамтешнім імамом, ходимо в гості одне до одного».

Рівень релігійних знань у Чернівцях, як вважає Мухаммад Мамутов, досить низький, тож роботи багато: «як щодо залучення мусульман у мечеті, так і щодо заклику дотримуватися релігії, так і щодо навчання».

Поділився імам і своєю думкою про причини того, чому більшість країн ісламського світу не підтримують сьогодні Україну:

«На жаль, мусульмани мало знають про історію та культуру українців. Є дефіцит інформації, який потрібно заповнити, і низький рівень співпраці з мусульманськими країнами. Ось ці два фактори можу назвати як причини того, що багато мусульман [у світі] — на боці російських агресорів у нинішній війні».

Водночас імам зауважив, що вже бачить певні успіхи в інформаційній політиці.

«Наприклад, іфтар із Президентом України. Мусульманський світ це побачив. Обговорюється можливість надання вихідних на мусульманські свята, а також інші проблеми мусульман. Це висвітлюється, але поки що недостатньо, — каже Мухаммад Мамутов і наводить приклад запорізької мечеті. — Запросили мера на відкриття [після ремонту], інших чиновників, а прийшли два депутати. ЗМІ виявляють недостатньо інтересу: прийшли журналісти на свято, зняли, а потім на тому самому старому відео й наступного року, й далі розповідають, що у мусульман було свято».

З-поміж проблем мусульманської умми України Мухаммад Мамутов називає питання виділення землі під будівництво мечетей, під мусульманські цвинтарі й зауважує:

«Якщо проблеми вирішуватимуться за допомогою держави, й це висвітлюватиметься досить повно та активно, то ситуація зі сприйняттям України серед мусульман зміниться. Тому порада така: допомагати мусульманам у розв’язанні їхніх проблем та розповідати про це всьому мусульманському світу».

17.07.2023

Оцініть статтю:

Теги:

Мухаммад Мамутов

імам

ісламський культурний центр

Чернівці

Запоріжжя

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Мусульманки у Чернівцях організували захід до Дня вишиванки

Власкор — Wed, 17 May 2023 07:24:00 +0000

Активістки ГО «Аль-Гуфран» організували дійство, присвячене кримськотатарській та українській вишиванці.

Гості заходу дізналися про види орнаменту, елементи національного одягу та різноманітні аксесуари. Говорили і про історію вишиванки: перерваність мистецтва вишивання, його відродження та сучасність.

За словами очільниці Ліги мусульманок України Ніяри Мамутової, присутніх цікавила не тільки кримськотатарська вишивка, історія, техніки та орнаменти:

— З гостями заходу ми також розглянули деякі питання релігійного характеру. Наприклад, чи можна носити одяг з вишивкою мусульманській жінці.

На зустріч запросили блогерку Анастасію Свідерську. Вона прочитала лекцію «Етно в сучасних реаліях»: розповіла про традиційний український одяг, давши приклади сучасної стилізації. За участі пані Анастасії відбулась і практична частина заходу.

— Кожен охочий мав можливість спробувати на собі один зі способів пов’язування хустки на український манір, або як пов’язують її мусульманки, а також [приміряти] інші аксесуари, зокрема тканий пояс, — зауважила Ніяра Мамутова.

На її думку, такі події дуже важливі для суспільства:

— Деякі кажуть, що війна, й таке не на часі, але українці та кримські татари мали завжди історичні періоди, коли було не до культури, не до традицій, тому народи втрачали цінну інформацію та знання. Зараз навпаки, люди у складних умовах і хочуть хоч якось протистояти тій несправедливості, виразити свою незгоду з війною, хочуть підкреслити свою національну приналежність. Люди демонструють це через одяг, вишивку, аксесуари з українським або кримськотатарським орнаментом.

Завершенням заходу стало чаювання з солодощами.

17.05.2023

Оцініть статтю:

Теги:

кримськотатарська хустка

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Ліга мусульманок України запланувала низку заходів на місяць Рамадан

Власкор — Thu, 30 Mar 2023 12:12:29 +0000

Активістки Ліги вирішили щотижня проводити онлайн-лекції в Zoom або інстаграм-етерах. Також щонеділі читаються лекції для дівчат-підлітків.

Як розповіла очільниця Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова, в кожному ісламському культурному центрі у вихідні збираються жінки з дітьми, відбуваються недільні уроки, спільне читання Корану:

— Наші сестри з організації «Мар’ям», наприклад, організували щоденні онлайн-уроки читання Корану. У Чернівцях ми підхопили такий зручний спосіб здобуття знань і проводимо заняття з Корану в онлайн-режимі.

ЛМУ оголосила про конкурс малюнку на тему «Як я бачу нашу перемогу». Його підсумки підіб’ють наприкінці Рамадану, обравши поміж учасників трьох переможців різного віку.

— Події що відбуваються в нашій, країні стосуються кожного, й наші діти теж бачать, знають і відчувають, що коїться. Вони й без нашої ініціативи малюють речі, пов'язані з війною, технікою, ЗСУ та перемогою. Хочемо ми того чи ні, дітвора щодня чує сирени та ці жахи теленовин. Ми хотіли надихнути дітей, щоб вони подивилися на все з іншого боку, уявили день нашої перемоги. Найкращі конкурсні малюнки визначимо ближче до свята Ід аль-Фітр, — каже Ніяра Мамутова.

За її словами, на найближчий час заплановано ще одне змагання, конкурс дуа:

— Зараз активістки Ліги займаються підготовкою. Це буде загальний конкурс, без вікових та гендерних вимог. Хочемо дати можливість усім охочим проявити себе у створенні дуа — у прозі чи віршах. На переможців, безумовно, чекатимуть приємні подарунки.

Також днями в Чернівцях відбулася акція «Подаруй подарунок сестрі». Ідея належить активісткам організації «Мар'ям», а мусульманки Чернівців вирішили повторити її.

— Спершу ми виклали анкету в телеграмі та вайбері. Сестри заповнювали її, а потім методом випадковости генератор обирав ту, кому треба підготувати подарунок. Крайнім терміном, щоб передати гостинець, було 30 березня. Як на мене, це дуже тепла акція, коли потрібно зробити приємне, можливо, зовсім незнайомій людині, але зробити це з любов'ю, — каже пані Ніяра.

30.03.2023

Оцініть статтю:

Теги:

Ніяра Мамутова

Чернівці

Ліга мусульманок України

конкурс

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Українські мусульмани взяли участь у зустрічі з лідерами світових релігій

editor — Thu, 14 Apr 2022 10:05:23 +0000

Чернівці відвідали єрархи основних світових конфесій, щоб продемонструвати дружбу та підтримку миру в Україні. 12 квітня делегація релігійних лідерів високого рівня відвідала з історичним візитом табори біженців і місто Чернівці. Зустріч представників церков і релігійних організацій з містянами та вимушеними переселенцями відбулася в Чернівецькому обласному музично-драматичному театрі.

Учасниками заходу, присвяченого жертвам бомбардувань Маріуполя, були, зокрема, колишній великий муфтій Боснії і Герцеговини Мустафа Церич, президент Всесвітнього конгресу боснійців (2012–2020); великий імам Ях’я Паллавачіні, президент та імам Ісламської релігійної громади Італії, радник із питань ісламу Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ і Міністерства освіти Італії.

У міжнародній зустрічі взяли участь і представники українських мусульман, прихожан мечетей ДУМУ «Умма» та організацій, що є членами Конгресу мусульман України: імам Ісламського культурного центру Запоріжжя («Віра») Мухаммад Мамутов, імам та очільник релігійної громади «Бісмілля» з Сєвєродонецька (Луганська обл.) Темур Берідзе та Танзіля Іса — представниця Ліги мусульманок України, голова жіночої громадської організації «Сафія».

До складу міжконфесійної делегації також увійшли: англіканський архиєпископ Ровен Вільямс (Велика Британія), почесний архиєпископ Кентерберійський, що представляє нинішнього архиєпископа Кентерберійського; митрополит Никитас Луліас, греко-православний архиєпископ Великої Британії при Вселенському патріархаті, що представляє Патріарха Варфоломія; рабин Джонатан Віттенберг (Велика Британія), президент Ради християн і юдеїв, старший рабин консервативного юдаїзму; Массімо Фусареллі (Італія), головний настоятель францисканського Ордену менших братів; рабин Даніель Кон (Ізраїль), головний рабин Бат-Аїн; сестра Гіак Нгієм (буддистка, Франція), настоятелька буддійського монастиря Дім Натхнення (Maison de l’Inspir); Свамі Сарвапріянанда (США), духовний лідер Товариства Веданти Нью-Йорка; сестра Морін Ґудман (Велика Британія), Міжнародний центр «Брахма Кумаріс» та освітня ініціатива «Живі цінності»; Свамі Рамешварананда (Іспанія), представник індуїстського чернечого ордену Адвайта-веданти, президент Phi Foundation, тощо.

Подія є спільною ініціативою Джеймса Стернліхта, засновника Департаменту миру, та рабина Алона Ґошен-Ґотштейна, засновника та директора Міжконфесійного інституту Іллі. Захід відбувся підтримки та натхнення Glocalities.

На зустрічі духовні лідери розповіли, що приїхали до України, щоб бути поруч з українцями, почути біженців, підтримати наш народ, щоб, засудивши насильство, показати силу і братерство, поділитися миром, любов’ю, дати надію. Вони заявили, що всі духовні лідери повинні щось робити в цій ситуації, адже байдужість — найбільший гріх.

Рабин Алон Ґошен-Ґотштайн, модератор заходу, сказав:

«Ми тут зібралися не для того, щоб обговорювати політичні питання — ми хочемо бути разом із вами. Світ бачить, як страждає Україна, відчуває біль, що його відчуває Україна. Ми вирішили приїхати сюди з місією солідарности, щоби донести до вас нашу турботу й дати вам слова розради».

Як розповів нашому кореспонденту імам Мухаммад Мамутов, попри всю важливість цієї події, зустрічі релігійних лідерів із багатьох країн світу саме в Україні, сподівання українців почути не тільки «слова розради», а й чітко артикульовану позицію засудження агресії не справдилися:

«Коли я дізнався, що приїжджають релігійні лідери різних конфесій підтримати Україну, я очікував, що буде засудження ними російської агресії, підтримка нас як сторони, що мусить боронитися, адже насправді сили нерівні. Але на заході не прозвучало засудження агресії — лише заклики до милосердя, прощення, співали пісні та медитували…»

На заході відбулось особисте знайомство українського імама Мухаммада Мамутова та боснійського муфтія Мустафи Церича, з ініціативи останнього. У приватній бесіді шейх Церич, зокрема, щиро цікавився життям українських мусульман, долею кримських татар на окупованому півострові.

У своєму виступі духовний лідер мусульман Боснії і Герцеговини, нинішній голова Всесвітнього конгресу боснійців, зауважив, що він сам родом із Сараєва, тож знає, що переживають тепер українці. Він високо оцінив моральний дух наших земляків:

«Бог кличе до миру. Дорога Україно, ви народилися з потенціалом, з добром і довірою, з ідеалами та мріями, з величчю, з крилами! Вам не належить повзати, тож не повзайте! Ви маєте крила, навчіться ними користуватися й літайте!».

Архиєпископ Роаен Вільямс пообіцяв, що представники різних конфесій боротимуться, щоб захистити людську гідність у світі:

«Ми, хто приїхав до вас — не пророки. Ми ваші ближні, співвіряни. Ми тут через те, що ці події викликали хаос у нашій душі. Щодня вмирають люди, мільйони стали переселенцями. Ми хочемо почути те, що ви хотіли б сказати, хочемо допомогти, щоб ваш голос почули у світі. Ми будемо залишатися поруч із вами. Найменше, що ми можемо зробити, — бути тут, сидіти поруч із вами, поміж вас. Для нас це спосіб показати, що хоча ми і з різних країн, але під загрозою і наше життя, і наша надія. Не може бути банальних слів розради. Наша громада, можливо, не змінить обставин конфлікту, але ми можемо говорити про загальнолюдську гідність і будемо боротися, аби вона була захищена у світі».

Довідка. Міжконфесійний інститут Іллі (Elijah Interfaith Institute), заснований 26 років тому — неприбуткова організація, спонсорована ЮНЕСКО. Вона об’єднує світових релігійних лідерів і відомих учених.

Департамент миру — неприбуткова організація (США), що впливає на інвестиції, державну політику, науку, релігію та філантропію.

Glocalities — міжнародне дослідницьке агентство з Амстердаму, що спеціалізується на глобальних знаннях на основі цінностей, способу життя та культури.

14.04.2022

Оцініть статтю:

Теги:

Чернівці

міжрелігійна зустріч

міжконфесійна зустріч

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Українка в намітці — перший мурал у Чернівцях

editor — Tue, 20 Nov 2018 08:19:01 +0000

До Дня вишиванки у Чернівцях відкрили 20-метровий мурал на вулиці Університетській, 24. На муралі зображена дівчина у народному строї з Заставнівського району. Нагадаємо, таких муралів у місті планують створити аж 11, стільки ж, скільки районів у Чернівецькій області. Художники-муралісти Юрій та Марта Пітчуки розповіли, що сорочка у дівчини — з Заставнівського району, на шиї — салби, на голові намотана намітка, як роблять лише на Буковині. "Я її називаю Софія. Фарби — фасадні, дощ їх не змиє, мороз не знищить, тому малюнок буде довго милувати око чернівчан і гостей міста" — розповів Юрій Пітчук.

Джерело.

19.11.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Чи стануть Чернівці ближчими до Криму?

editor — Tue, 25 Oct 2016 13:23:51 +0000

Ідея «Стежки» з’явилася понад рік тому, коли шок після анексії змінило моторошне відчуття, що відстань до півострова росте з кожним днем, змушуючи всіх змиритися і забути.

В пошуках протидії ми звернулися до орнаментів, символів, кольорів — мови, сильнішої за політичні гасла й тимчасові обставини.

З того часу проект постійно тестує всіх учасників на здатність співчувати і співпрацювати, повністю підтверджуючи свою назву — іноді заводячи в глухі кути, де доводиться докладати неабияких зусиль, щоб пробратися далі.

У травні 2015 року агенція «АртПоле» запропонувала ідею «Стежки» на платформі «Спільнокошт» — як спосіб утримання кримського питання в полі суспільної уваги. Від Криму до Карпат і далі художники вплітатимуть яскраві візуальні нагадування про півострів у простори наших міст, — мріяли ми.

У необхідність такого проекту повірили, і за 40 днів 64 доброчинці зібрали 28 060 грн. Ми отримали зелене світло на втілення «Стежки» у Києві, Вінниці, Чернівцях. Було сформульовано основний принцип проекту: в кожному з міст образ має розроблятися у взаємодії з місцевим контекстом і громадою.

У Києві польський стріт-артист Артур Вабік планував працювати на опорах шляхопроводу під Голосіївським проспектом. Запит в адміністрації зустріли насторожено, але після роз’яснень забезпечили дозволи, дорожнє обладнання і видали Артуру «фірмовий» помаранчевий жилет ШЕУ Голосіївського району.

Художник, що 15 років тому намалював в Криму одну з перших своїх робіт, взяв за основу авторські орнаменти кримськотатарського кераміста Рустема Скібіна, пов’язані з темою дому.

Ми очікували різних реакцій на людину з балончиком від мешканців району. Але протягом тижня Артура оточувало лише схвальне зацікавлення, а під кінець він отримав кілька балонів з фарбою, пиво і запрошення на роботу.

Малюнок завершили учні Рустема, більшість яких — це вимушені переселенці з Криму. Вони кримськотатарською та українською вписали в роботу слова, що асоціюються у них з домівкою.

Основою концепції для вінницької «Стежки» стали кримські оповідання Михайла Коцюбинського. Цитати з них, поєднані з кримськотатарськими і подільськими орнаментами, тепер прикрашають фасад міської бібліотеки № 1, розташованої якраз навпроти будинку-музею письменника.

Поруч розташована зупинка громадського транспорту, через яку щодня проїжджає третина мешканців міста. Зміни у вигляді бібліотеки не лишили їх байдужими — дехто пропускав по кілька тролейбусів, спостерігаючи за роботою і намагаючись прочитати текст кримськотатарською.

До кураторів проекту Олі Михайлюк та Рустема Скібіна долучилися вінницькі художники Олександр Никитюк, Юлія Гушул, Алекс Марченко, а також волонтери, працівники бібліотеки, журналісти. Проект вийшов «дуже вінницьким і дуже кримським», показавши силу «Стежки» — віднаходити точки спільного досвіду, розуміння та об’єднання.

«Це величезна подія, можливість привернути увагу до важливої для мене теми, — говорить Алекс Марченко, що два роки тому виїхав з Красноперекопська. — Після переїзду я взагалі не чув розмов про необхідність повернення Криму, нагадувань про нього, і був дуже здивований, що є організація, яка піднімає такі питання.

Багато вінничан ніколи не були в Криму, не бачили таких орнаментів, але „Стежка“ їм дуже сподобалася. Є побажання, щоб проект проявився ще й всередині бібліотеки — думаю, це буде наш наступний крок».

«Мені здалося, що „всередині“ — це те, що стосується не лише візуальних проявів, але й літератури, кіно, філософії, багатовимірного дослідження взаємозв’язків материка й півострова, — розповідає авторка концепції „Стежки“ Оля Михайлюк. — Наш проект не декоративний. В орнаментах і цитатах зашифровані важливі й актуальні для нас меседжі. В Криму зараз неможливі прямі висловлювання, мова стає дедалі „метафорічнішою“. Але головне — вона не зникає. Ми вчимося розуміти один одного за нових обставин. Минулого року у Вінниці на фестивалі Intermezzo я була єдиною, хто піднімав питання Криму. Цього року ми презентували наш об’єкт в рамках того ж Intermezzo, темою якого було море, і про Крим говорили різні автори».

Проектом почали цікавитися у Варшаві, Празі, Мюнхені, Сан-Франциско. А тим часом третьою точкою «Стежки» мали стати Чернівці — кураторська група планувала провести її до Турецької площі з увінчаною півмісяцем криницею.

За словами місцевих гідів, воду з джерела брали і для єврейської мікви, а християни святкували біля нього Водохреща. Місце, яке об’єднувало людей різних культур, а також обриси Карпат, що вимальовуються на горизонті, нагадуючи кримські ландшафти, говорили на користь обраної локації. Однак ескіз, запропонований Андрієм Хіром, викликав різні, а часто й протилежні думки.

«Цей момент був для нас досить тяжким, тому що ми закладали у „Стежку“ насамперед ідею взаєморозуміння і об’єднання, — говорить директорка агенції „АртПоле“ Мирослава Ганюшкіна. — У випадку з чернівецькими ескізами, з одного боку, ми мали Андрія з „песиголовцями“ — він базувався на цитаті з досліджень українського фольклору про цих міфічних істот, що відгодовують людей горіхами і потім їх їдять, а „живуть вони десь біля Криму чи що“. З іншого боку — Рустема, який мав свої причини не погодитися з таким ескізом. Згодом вирішили, що будуть втілені два проекти — початковий під Турецьким мостом і „песиголовці“ у місці, яке обере Андрій. Адже його проект ілюстрував ще один фольклорний фрагмент — приказку „за Перекопом землі немає“. Проте закладений у „Стежцы“ потенціал комунікації, зв’язку, очевидно, викликав якісь вібрації у Всесвіті і задум з двома проектами не був реалізований. Ми шукаємо нову версію».

Художник Андрій Хір коментує цю ситуацію так: «Мало місце деяке цензурування та коригування ідеї, через що проект перестав бути цікавим для мене як для художника. Крім того, запропоноване медіа, а конкретно мурал у публічному просторі, для мене є мало цікавим».

Натомість Рустем Скібін, один з авторів ідеї і безпосередній учасник «Стежки», розповідає: «Моє знайомство з Чернівцями почалося з ескізу Андрія і його „песиголовців“, образи яких у минулому стали причиною культорологічної колізії між нашими народами — за однією з версій, це образ татар. Це стало стартом у сприйнятті міста, і мені було дуже складно звільниться від них. Але пошук точок, які могли б нас об’єднати, й безпосереднє спілкування з мешканцями Чернівців не тільки давали відповіді на мої запитання, а й захоплювали, викликаючи величезний інтерес до міста».

Так виник наступний проект, що більше «чіпляв» місцевий контекст. Для нього було обране інше місце — пустир між двома будинками в колишньому єврейському районі. А основним елементом майбутнього розпису мав стати гранат, що зустрічається в єврейських і кримськотатарських орнаментах, а також в українському іконописі ХVI–XVII ст. Але ця пропозиція, як і декілька інших, не знайшла відгуку серед чернівчан — намір не отримав критики чи осуду, але й підтримки, що дозволила б почати роботу, також не було.

«Чернівці мають свою окрему душу — напівсонну, напівзаархівовану, — ділиться своїми враженнями один із учасників команди, художник Ярема Стецик. — Але точно є вогні, на які натрапляєш, ті, хто підкидає дров у вогонь, дихає і надихає».

Саме тих, хто «запалює» у Чернівцях, ми запитали про причини такої реакції міста.

«Довгий час різні регіони нашої країни були частинами різних держав, тому ми не настільки глибоко відчуваємо цю втрату, — пояснює Андрій Тужиков, чернівецький культурний активіст і поет. — Я думаю, „Стежка“ важлива, якщо ми хочемо вписувати Крим в український соціокультурний простір — але навіть щодо цього єдиної думки в країні немає. Ми маємо подібні епізоди в історії: депортація буковинських євреїв дуже перегукується з депортацією кримських татар. Бачимо, як однаково діють дві ворожі тоталітарні машини. Щоб донести цю ідею, у Чернівцях потрібно працювати не з усією громадою, а з тими, хто артикулює її думку — митцями, журналістами, науковцями».

«Або ви ще не знайшли людей, які можуть вас підтримати, або таких людей у Чернівцях немає, — продовжує журналістка, менеджер культури Наталя Єрьоменко. — Для мене, наприклад, досить проблемним є те, що в Чернівцях дуже слабко розвинений будь-який паблік-арт. Те саме стосується тематики — в Чернівцях Крим не присутній в обличчях людей, які звідти виїхали. Ще дуже важливо відзначити, що це питання в першу чергу політичне, а наше місто… з одного боку, заполітизоване, як і всі українські міста, з іншого — немає усвідомлення, що політика — це справа кожного, і тому Крим — це справа кожного».

Тож питання про те, чи є кримська тема надто далекою (і мова не лише про географію) для чернівчан, лишається відкритим. Так само, як немає поки відповіді на запитання про те, чи знайдуться люди, які зважаться почати її осмислення й опрацювання.

Джерело: Українська правда

25.10.2016

Оцініть статтю: