Іслам в Україні - ЄС

Суд ЄС підтримав заборону носіння хіджабу на роботі, не побачивши в цьому порушення прав жінок на віровизнання

editor — Thu, 29 Jul 2021 14:32:41 +0000

Європейські компанії мають право запроваджувати обмеження на носіння хіджабу на робочому місці за певних умов — такий висновок можна зробити з рішення найвищої судової інстанції Євросоюзу. Суд у Люксембурзі розглянув позови двох жительок Німеччини. Одна з них працювала вихователем у центрі для дітей з особливостями розвитку, інша — касиром в аптеці. Обидві не носили хіджаб з моменту працевлаштування до декретної відпустки. Але повернулися з неї вже у мусульманській хустці, й за це їх усунули від роботи.

Як повідомляє Euronews, судді не побачили в цьому порушення прав жінок на віровизнання. У рішенні сказано:

«Внутрішні правила підприємств, що забороняють співробітникам носити на робочому місці символи, які демонструють політичні, філософські або релігійні переконання, не є прямою дискримінацією — за умови, що ці правила поширюються на всіх і без винятків».

Водночас наголошено, що такі заходи мають бути «виправдані намірами роботодавця створити нейтральний образ своїх співробітників щодо клієнтів», щоб таким чином «запобігти виникненню соціальних суперечок».

У 2017-му Суд ЄС визнав за правомірну заборону на носіння видимих релігійних символів на роботі, наприклад, натільних хрестиків або ярмулок (кіпа, традиційний єврейський чоловічий головний убір). Це викликало негативну реакцію представників різних релігій.

Особливо різко на нинішнє рішення відреагувала влада Туреччини, назвавши його проявом ісламофобії та нетерпимости до мусульман, заявивши, що це «удар по правах мусульманських жінок», що це рішення «легітимізує расизм» — про це повідомляє «Європейська правда» з посиланням на The Guardian.

Прессекретар президента Туреччини Ібрахім Калин заявив, що цей крок сприятиме зростанню ісламофобії. Він сказав, що це «зіграє на руку підбурювачам війни проти ісламу в Європі», і запитав: «Чи тепер концепція релігійної свободи виключає мусульман?»

Фахреттін Алтун, директор зі зв'язків з громадськістю президента Туреччини, назвав це рішення неймовірним і «спробою легітимізувати расизм»:

«Замість засуджувати своє темне минуле, Європа тепер прагне прийняти його. Ми засуджуємо цю постанову, що утискає людську гідність».

Також «Європейська правда» з посиланням на LE Figaro/AFP повідомляла, що у Франції Національна асамблея своїм голосуванням 23 липня остаточно схвалила проєкт закону проти «ісламістського сепаратизму». Депутати віддали 49 голосів «за», 19 «проти» і 5 утрималися. Документ називають спірним, адже він містить кілька заходів із «нейтральности» у сфері держслужби та публічних послуг, з боротьби з мовою ненависті онлайн, захисту держслужбовців і вчителів, посилення контролю за громадськими організаціями та їхнім фінансуванням, обмеження випадків, коли діти можуть здобувати шкільну освіту вдома — щоб вона не перетворювалася на чисто релігійну, а також із боротьби з такими явищами як «свідоцтво про незайманість», полігамія та примусові шлюби.

Після повернення проєкту з Сенату більшість таки пом’якшила заходи щодо носіння хіджабу та нейтральности в університетах. М’якшими від початкових виявилися й обмеження на здобуття домашньої освіти.

Ще з моменту появи французький законопроєкт різко критикували в мусульманському світі. З державних лідерів особливо часто висловлювався президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган.

29.07.2021

Оцініть статтю:

Теги:

хіджаб

ЄС

свобода віросповідання

свобода вибору

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Іноземці, які емігрували до України, вивчатимуть українську мову безкоштовно, — Тарас Кремінь

editor — Tue, 02 Feb 2021 16:24:05 +0000

Іноземці, які іммігрували до нашої країни, вивчатимуть українську мову безкоштовно, — про це в понеділок, 25 січня 2021 року, заявив під час зустрічі з представниками ЗМІ Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, назвавши й інші категорії, яким будуть доступні безоплатні курси державної мови.

На думку омбудсмена, не повинні вносити плату за навчання державної мови такі категорії українців: люди старшого віку (у них на оплату навчання немає грошей); українці середнього віку, які закінчили школи з російською мовою навчання; державні службовці — їм належить знати українську мову за законом; іноземці, які іммігрували до нашої країни; вихідці з України, які живуть в інших країнах — вони не хочуть втрачати зв’язок з батьківщиною.

Як повідомляє телеканал «Перший діловий», мовний омбудсмен зазначив, що наразі безкоштовних курсів української немає, хоча раніше безоплатне навчання державної мови в країні було. Однак такі курси вже не працюють.

«Деякі безкоштовні курси є, але ті, які спираються за закон Ківалова-Колесніченка. Цей закон не сходиться з Конституцією України», — нагадав Тарас Кремінь.

За його словами, у 2021 році безкоштовне навчання української мови знову з’явиться.

Як нагадав мовний обмбудсмен у своєму дописі у Фейсбук, 16 січня 2021 року набула чинності 30 стаття Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої всі надавачі послуг, незалежно від форми власності, мають обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари і послуги державною мовою.

Раніше повідомлялось, що Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь 21 січня 2021 року взяв участь у засіданні Президії Академії.

У своєму виступі Тарас Кремінь акцентував увагу на необхідності консолідації зусиль провідних наукових мовних інституцій України задля набуття Україною асоційованого членства в Європейській федерації національних мовних інституцій (European Federation of National Institutions for Language — EFNIL) як складової євроінтеграційних процесів держави.

Уповноважений зазначив, що це значно посилить позиції української мови як державної, а також сприятиме її перспективному застосуванню як обов’язкової у країнах ЄС.

«Мовна інтеграція України до родини офіційних мов ЄС суттєво посилить наші позиції на міжнародній арені. Погодьтеся, що українську мову, якою спілкуються десятки мільйонів громадян по всьому світу, чути скрізь. Настав той час, коли ми можемо сприяти тому, щоб українська стала офіційною мовою співтовариства. Переконаний, що в тісній співпраці з Національною академією наук України наш голос буде вирішальним і на майданчику Європейської федерації національних мовних інституцій», — сказав Тарас Кремінь.

02.02.2021

Оцініть статтю:

Теги:

ЄС

вивчення української мови

навчання для іноземців

іноземці

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

«Кримська платформа» — міжфракційне депутатське об’єднання у ВР України створено!

editor — Fri, 04 Dec 2020 13:54:58 +0000

У Верховній Раді створено міжфракційне депутатське об’єднання «Кримська платформа» — відповідне оголошення під час ранкового пленарного засідання 3 грудня 2020 року зробив спікер парламенту Дмитро Разумков.

Про це на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук повідомив співголова «Кримської платформи» народний депутат («Голос») Рустем Умеров.

«Відповідно до статті 60 регламенту Верховної Ради повідомляю про створення у Верховній Раді дев’ятого скликання міжфракційного депутатського об’єднання «Кримська платформа», — оголосив керівник парламенту.

До групи увійшли депутати з різних фракцій, а співголовами стали лідери кримськотатарського народу-народні депутати України.

Співголови «Кримської платформи»: Рустем Умеров («Голос»), Мустафа Джемілєв («Європейська Солідарність»), Ахтем Чийгоз («Європейська Солідарність»), Єлизавета Ясько («Слуга народу»), Вадим Галайчук («Слуга народу»).

Як повідомила на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук Єлизавета Ясько, у найближчих планах групи — проведення комітетських слухань з питань зовнішньополітичних аспектів деокупації Криму.

«Парламент повинен займати активну позицію у цьому процесі, а очолюваний мною підкомітет може стати координаційно-інформаційним центром з просування українського бачення деокупації у міжпарламентських організаціях і групах дружби. Слухання у комітеті дозволять представникам законодавчої і виконавчої влади звірити компаси і визначитися з тактичними і стратегічними цілями, на виконання яких ми матимемо спільно працювати. Будемо працювати, щоб повернути Крим!» — пише пані Ясько.

Раніше на зустрічі з Міністерством закордонних справ України Рустем Умеров запропонував створити міжпарламентську асамблею на базі «Кримської платформи». Відтак міжфракційне об’єднання у Верховній Раді України — це перший крок до створення такої асамблеї.

Нагадаємо, що «Кримська платформа» — це ініціатива української влади щодо створення однойменного переговорного майданчика для вирішення проблем деокупації Криму.

На міжнародних зустрічах керівники українського МЗС постійно запрошують партнерів долучатися до ініціативи, яка розпочне роботу вже у 2021 році.

Як повідомляла пресслужба Президента України, Європейський Союз високо оцінив активну позицію України в Нормандському форматі задля мирного врегулювання ситуації на Донбасі і висловив готовність долучитися до української ініціативи зі створення «Кримської платформи». Про це заявив Президент України Володимир Зеленський на прес-конференції за підсумками 22-го Саміту Україна — ЄС.

Кулеба запросив держави НАТО взяти участь у Кримській платформі

Президент Володимир Зеленський 23 вересня представив в ООН концепцію «Кримської платформи» і запропонував міжнародним партнерам долучитися до цієї ініціативи, щоб об’єднати зусилля для деокупації Криму.

Під час саміту Україна-ЄС 6 жовтня Євросоюз принципово підтвердив готовність до такої ініціативи.

Зараз Україна проводить погодження цього питання на рівні національних урядів країн ЄС.

Проведення саміту «Кримської платформи» заплановане на травень 2021 року в Києві.

04.12.2020

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Еміне Джапарова презентувала послам країн-членів ЄС ініціативу «Кримська платформа»

editor — Thu, 26 Nov 2020 17:09:54 +0000

Перша заступниця міністра Еміне Джапарова 17 листопада 2020 року взяла участь у зустрічі з послами держав-членів ЄС, організованій Представництвом ЄС в Україні.

З доповідями на заході також виступили Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич і голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Як повідомляє пресслужба МЗС, перша заступниця міністра поінформувала партнерів про актуальну ситуацію в тимчасово окупованому Росією Криму.

Вона зазначила, що найбільш гострими проблемами є, зокрема, порушення прав людини, норм міжнародного гуманітарного права, згортання свободи слова і релігійних свобод, расова дискримінація, мілітаризація, загрози свободі судноплавства в Чорному й Азовському морях, а також безпекові виклики більш широкому регіону Середземномор’я і Близького Сходу.

Еміне Джапарова подякувала країнам ЄС за послідовну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України, зокрема за антиросійські санкції, і закликала до їх посилення у відповідь на проведення Росією т.зв. «місцевих виборів» у тимчасово окупованому Криму і масові порушення прав людини на півострові.

На продовження обговорення питання «Кримської платформи» у різних форматах у Брюсселі, перша заступниця міністра представила партнерам деталі цієї концепції і звернулася з закликом до держав приєднатись до її діяльності.

Чиновниця також запросила держави-члени ЄС взяти участь в установчому саміті «Кримської платформи», проведення якого заплановане на перше півріччя 2021 року.

Під час подальшого обміну думками представники держав-членів ЄС подякували за надані роз’яснення щодо цілей і напрямів діяльності «Кримської платформи».

Проведена ґрунтовна дискусія стала важливим елементом підготовки до започаткування її діяльності.

26.11.2020

Оцініть статтю:

Теги:

Еміне Джапарова

ЄС

«Кримська платформа»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Протидія світової спільноти анексії Криму: форми, напрями, перспективи

Власкор — Thu, 06 Sep 2018 14:42:30 +0000

Порушення територіальної цілісності нашої держави внаслідок окупації та незаконної анексії Криму разом з військовими діями на сході України, підтримка Росією незаконних збройних формувань розглядається Україною як пряма загроза та головний зовнішній виклик національній безпеці, подолання якого — пріоритетне завдання її зовнішньої політики [1, 38]. У вирішенні цього питання українське керівництво та дипломатія віддають особливу роль справі консолідації зусиль світової спільноти в протидії анексії Криму в рамках ключових міжнародних безпекових організацій і форумів, через співпрацю з ключовими союзниками України, насамперед США, ЄС та НАТО, зміцнюючи таким чином міжнародний режим деокупації Кримського півострова. Як зазначав Президент України Петро Порошенко, «нам потрібно ефективно використовувати наявні міжнародно-правові механізми для перетворення окупованого півострова на непіднімний тягар для Москви» [2].

Україні від самого початку російської агресії вдалося обстояти інтереси в більшості інституцій ООН, зокрема в Генеральній Асамблеї [3, 412]. Період від весни 2014 року і й донині характеризується ухваленням кількох важливих резолюцій, що не тільки чітко фіксували повагу до територіальної цілісності України, засуджували анексію Криму, а й поглиблювали уявлення світової спільноти про сутність того, що сталося з Кримом, і визначалась адекватна оцінка загарбницьким діям Росії як окупанта. Так уже 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію A/RES/68/262, що підтвердила суверенітет та територіальну цілісність України в її міжнародно-визнаних кордонах та автоматично визнала незаконними будь-які зміни статусу Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на основі результатів так званого «загальнокримського» референдуму 14 березня 2014 року, бо він не має законної сили [4].

За два тижні перед ухваленням резолюції на засіданні Ради Безпеки ООН був представлений проект резолюції щодо Криму. Проект визначав, що Рада Безпеки «підтверджує додержання суверенітету, незалежності, єдності й територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів», і що Україна не санкціонувала референдум про статус Криму, отже «цей референдум не може мати юридичної сили й не може слугувати основою для будь-якої зміни статусу Криму»; закликає держави, міжнародні організації та спеціалізовані заклади утриматися від будь-яких дій чи контактів, що прямо чи опосередковано визнають такі зміни [5]. За резолюцію проголосували 13 членів Ради Безпеки, Китай утримався, а Росія наклала на документ вето. Після цього українські та західні дипломати заявили про можливість голосування з кримського питання в Генеральній Асамблеї. Відповідний проект резолюції підготовлено 24 березня. Авторами документу були делегації Німеччини, Канади, Коста-Ріки, Литви, Польщі й України. Під час голосування 27 березня зі 193 країн-членів ООН 100 країн висловилися «за», 11 — «проти», 58 країн утримались і 24 не голосували [6].

Зазначимо, що резолюції Генеральної Асамблеєю ООН не є юридично обов‘язковими для держав і мають рекомендаційний характер, але заклик, що міститься в резолюції щодо невизнання зміни статусу Криму був здебільшого підтриманий на міжнародному рівні. До січня 2015 року зміну статусу Криму визнали лише кілька країн: Нікарагуа, Сирія, Афганістан і Венесуела.

Новим кроком на шляху розуміння сутності політики Росії щодо Криму стало ухвалення 15 листопада 2016 року резолюції щодо ситуації з правами людини в Криму. Спочатку проект резолюції ухвалив третій комітет Генасамблеї ООН, а згодом, у грудні 2016 року, документ ухвалили на сесії Генасамблеї. Головною особливістю документу стало те, що в ньому ООН, а отже й світова спільнота, визнала Росію за країну-окупанта, а зміни в статусі Криму назвала анексією. У тексті резолюції йдеться про засудження окупації Росією частини території України — Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, підтверджується невизнання анексії [7]. Резолюція містить детальну характеристику порушень і зловживань, що чинить нинішня окупаційна влада в Криму: позасудових убивств, викрадень, залякувань, довільних затримань, тортур і жорстокого поводження з в’язнями, порушення свободи висловлення думок, релігійної свободи тощо. Особливе занепокоєння резолюція висловлює щодо рішення Верховним Судом Російської Федерації від 29 вересня 2016 року про те, що Меджліс кримськотатарського народу — «екстремістська організація», та про заборону його діяльності [8].

19 грудня 2017 року Генеральна Асамблея ООН проголосувала за новий проект резолюції щодо прав людини в Криму. Це третя резолюція ООН щодо Криму, починаючи від березня 2014 року. Характерно, що в кожному новому документі поглиблюється усвідомлення світовою спільнотою незакінченості анексії Криму Росією, з’являються нові, чіткіші позиції щодо головних завдань світової громадськості в боротьбі за повернення Криму Україні. Найголовніше — те, що в новій резолюції ситуація визнана за міжнародний збройний конфлікт, що триває — саме цього не було в попередньому документі. На практиці це буде означати, що ті жителі Криму, що стали жертвами окупації, зможуть сподіватися на ширший інструментарій міжнародно-правових механізмів захисту [9]. У заяві МЗС України щодо ухвалення резолюції ГА ООН «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» 19 грудня 2017 року зазначено, що «широка підтримка нашої позиції в питанні Криму свідчить, що міжнародна спільнота надіслало чіткий сигнал російській окупаційній владі — питання Криму не закрито <…> Наступним кроком, — сказано в заяві, — має стати деокупація півострова. Основа сьогодні вже закладена» [10].

Рішення Генеральної Асамблеї, інших підрозділів і структур ООН стали могутнім поштовхом у посиленні протидії анексії Криму з боку інших провідних міжнародних інституцій.

Активно відгукнулася на події в Криму Рада Європи. Її Парламентська Асамблея оперативно відреагувала на початок російської агресії. Уже 7 березня 2014 року Постійний комітет ПАРЕ висловив повну підтримку територіальній цілісності України та засудив дії Кремля. У заяві наголошувалося, що дії російських військ у Криму та потенційна загроза їхнього поширення на інші українські території — це пряме порушення принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН та Гельсінських угодах [11, 14].

Знаковою стала й ухвалена ПАРЕ Резолюція «Останні події в Україні: загрози функціонуванню демократичних інституцій» №1988 від 9 квітня 2014 року. Асамблея рішуче засудила дозвіл Ради Федерації РФ на застосування військової сили в Україні, російську військову агресію та подальшу анексію Криму як явні порушення міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Гельсінських угод, Статуту ОБСЕ та основних принципів Ради Європи.

ПАРЕ зазначила, що жоден із аргументів, використаних Російською Федерацією, щоб виправдати свої дії, не ґрунтуються на фактах і доказах. Не було встановлено ні ультраправого контролю над центральним урядом у Києві, ні безпосередньої загрози для прав російської етнічної меншини в Україні, зокрема в Криму. З огляду на те, що ні сепаратизм, ні ідея входження до складу Російської Федерації не були поширені й не мали широкої підтримки серед населення Криму перед російською військовою інтервенцією, асамблея визнала, що прагнення до відокремлення та інтеграції до складу Росії було спровоковане, підбурюване владою Росії під прикриттям військової інтервенції. У Резолюції ПАРЕ зазначено, що так званий референдум у Криму 16 березня 2014 року — неконституційний, згідно з конституціями Криму та України, а повідомлення про явку та його результати — неправдоподібні. Результати референдуму й незаконна анексія Криму Російською Федерацією не мають юридичної сили й не визнаються Радою Європи. Вважаючи на денонсацію Росією угод з Україною 1997 року про розміщення Чорноморського флоту в Криму, Асамблея закликала Росію вивести свої війська з півострова [12, 211].

Водночас у рамках ПАРЕ Україна та її союзники мусили давати відсіч тим проросійським силам і політикам, що намагалися проводити лінію на фактичне примирення з російською анексією Криму. Так, 10 жовтня 2017 року президент Чехії Земан під час свого виступу назвав анексію Криму «завершеною справою» та запропонував Україні домовитися з Росією про компенсацію. «Рішуче відкидаю твердження тих, хто каже про Крим як про „завершену справу“. Трибуна ПАРЕ була створена не для закликів торгуватися територіями за гроші, нафту чи газ. Ця трибуна була створена для захисту наших основ, наших цінностей і наших принципів… Така необхідність настала сьогодні», — заявив у відповідь президент України Петро Порошенко під час виступу на засіданні ПАРЕ в Страсбурзі 11 жовтня [13].

Чітку позицію щодо анексії Криму та російської агресії проти України зайняв Європейський Союз. Уже 1 березня 2014 року Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрін Ештон засудила рішення Кремля застосовувати військову силу на території України, назвавши його «необґрунтованою ескалацією напруженості». Її наступниця Федеріка Могеріні попри деякі вагання так само дотримувалася цієї лінії [14, 413].

Позиція держав ЄС на рівні актів Євросоюзу була висловлена в Резолюції Європарламенту щодо тиску Росії на країни «Східного партнерства» та, зокрема, дестабілізації Східної України від 16 квітня 2014 року. У резолюції підкреслюються незаконність і нелегітимність референдуму, організованого 16 березня 2014 року в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, проведеного під контролем російських військ попри міжнародне засудження, а також те, що російська влада й законодавці визнали анексію Криму всупереч міжнародному праву. Європарламент рішуче підтвердив свою підтримку суверенітету, територіальної цілісності та політичній незалежності України [15]. 11 серпня 2014 року Євросоюз запровадив торгівельні санкції щодо товарів, виготовлених у Криму та Севастополі через незаконну анексію Криму та Севастополя [16]. Також запроваджені заборони на здійснення інвестиційної діяльності європейцям і європейській компаніям у ЄС, на купівлю нерухомості, підприємств у Криму, на фінансування кримських компаній, надання туристичних послуг у Криму чи Севастополі тощо. Щоразу, коли Росія під час різних форумів, зокрема зустрічей у рамках ООН, ОБСЕ, Ради Європи, СОТ, посилається на Крим і Севастополь як частину Російської Федерації, ЄС робить заяви у відповідь, щоб нагадати світові, що Євросоюз не визнає незаконної анексії цих територій [17]. 21 червня 2018 року Євросоюз укотре продовжив дію санкцій як частини відповіді Брюсселя на агресію Москви та незаконну анексію Криму й Севастополя [18].

Протягом усього часу перебування на посаді очільника зовнішньої політики й політики безпеки Євросоюзу Федеріка Могеріні висловлювала неприйняття незаконної анексії Криму, не раз відкрито висловлювала свою позицію. Так, під час свого першого офіційного візиту до Москви у квітні 2017 року, по двох роках серйозного ускладнення відносин Євросоюзу з Росією, вона заявила, що Євросоюз хоче кращих відносин, але не може вдавати, нібито Москва не здійснила анексію Криму [19]. Однією з найкритичніших до політики Росії в Криму стала заява Могеріні з нагоди четвертої річниці окупації Криму, в якій вона засудила порушення Росією міжнародного права та висловила тверду підтримку територіальній цілісності України. У заяві зазначалося, що по чотирьох роках окупації півострова ситуація з правами людини погіршилась. Особливе занепокоєння викликає порушення прав кримських татар, що великою мірою потерпають через переслідування їхніх лідерів і членів їхньої громади, закриття кримськотатарських медіа та заборони Меджлісу [20].

Того ж дня, 16 березня 2018 року, вісім міністрів закордонних справ європейських країн — Данії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Швеції та України — виступили зі спільною заявою, різко засудивши анексію Криму, що триває, та підкреслили: «Те, що сталося з Кримом, — не справа самої України. Це стосується всіх нас — ось чому ми ніколи не забудемо й не відмовимося» [21].

Велике значення для мобілізації всього потенціалу Євросоюзу з протидії російській агресії проти України та анексії Криму мали рішення саміту ЄС-Україна, що відбувся в Брюсселі 9 липня 2018 року. У спільній заяві саміту, підписаній президентом Європейської Комісії Юнкером та президентом України Порошенком викладена розгорнута позиція Євросоюзу щодо анексії Криму: «Ми підтверджуємо наше чітке засудження безумовного порушення суверенітету та територіальної цілісності України актом агресії збройних сил Росії, починаючи від лютого 2014 року. Ми продовжуємо засуджувати незаконну анексію Криму та Севастополя з боку Російської Федерації; засуджуємо проведення російських виборів на незаконно анексованому півострові та погіршення ситуації з правами людини на цій території. Ми також засуджуємо побудову мосту через Керченську протоку без згоди України, а також подальшу мілітаризацію півострова та Чорного і Азовського морів. Ми рішуче налаштовані повною мірою дотримуватися своєї політики невизнання, зокрема за допомогою накладання обмежувальних заходів.».

Також у Заяві була висловлена вимога негайно звільнити всіх незаконно ув’язнених і репресованих українських громадян у Криму та Росії, зокрема кримськотатарських активістів О. Сенцова, В. Балуха, О. Кольченка, С. Клиха, О. Шумкова та Р. Сущенка [23, 3].

Президент Євросоюзу Д. Туск, підбиваючи підсумки останнього саміту ЄС-Україна, зазначив, що ЄС і далі безумовно підтримує територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України: «Наше невизнання незаконної анексії Криму та Севастополю лишається твердим, і наш список заборон продовжений після проведення виборів російського президента в Криму та будівництва Керченського мосту без згоди України» [23].

Таким чином у документах 20 саміту ЄС-Україна сформульована найрозгорнутіша та систематизована позиція Євросоюзу щодо незаконної анексії Криму в контексті нинішніх реалій.

Активну роботу з мобілізації світової спільноти в боротьбі проти анексії Криму Україна здійснює з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), що так само твердо стоїть на боці України. Так, уже 2 березня 2014 року Північноатлантична рада засудила дії Росії в Криму, назвавши їх порушенням міжнародних правових норм, зокрема Будапештського меморандуму та українсько-російського Договору про дружбу та співпрацю 1997 року. Протягом 2014‒2018 рр. НАТО неухильно поглиблювало застосування дипломатичних та інших інструментів проти анексії Криму [24, 412‒413]. «НАТО ніколи не визнає незаконної анексії Кримського півострова Російською Федерацією», — відзначив Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у виступі на зустрічі Комісії НАТО-Україна у Києві 10 липня 2017 року [25]. На останньому саміті НАТО в Брюсселі 8‒11 липня 2018 року була опрацьована розгорнута позиція Північноатлантичного Альянсу щодо анексії Криму з урахуванням набутого досвіду та висновків після лютого 2014 року. Основні положення цієї позиції зводяться до кількох пунктів.

У декларації саміту визначено, що євроатлантичне безпекове середовище стало менш стабільне та прогнозоване внаслідок незаконної анексії Криму та дестабілізації Східної України [26].

Підкреслюється незмінність рішучої підтримки територіальної цілісності й суверенітету України в її міжнародно визначених кордонах [27].

Зазначається, що російська мілітаризація Криму створює подальшу загрозу незалежності України та руйнує стабільність ширшого регіону [28].

Декларація рішуче засуджує порушення прав людини та дискримінаційну практику російської влади в Криму щодо різних етнічних, політичних, релігійних груп і вимагає негайно звільнити всіх в’язнів і репресованих громадян України як у Криму, так і в Росії [29].

Для зміцнення національної безпеки України, зокрема в справі мобілізації протидії світової спільноти анексії Криму та повернення окупованих територій Східної України, вирішальне значення має сьогодні позиція Сполучених Штатів Америки як найважливішого та найвпливовішого союзника України. Попри сподівання Кремля, що прихід до Білого дому президента Дональда Трампа сприятиме тому, що світ, фактично, заплющить очі на агресію Росії та анексію Криму, позиція США не тільки не змінилась, а й стала хребтом, що навколо нього будується вся система організації опору головних міжнародних безпекових структур і окремих країн анексії Криму. Зустріч президента США з президентом Росії в Гельсінкі 16 липня 2018 року викликала досить серйозні побоювання, що нечітка позиція Трампа негативно вплине на подальше вдосконалення механізму спільних дій світової спільноти. На брифінгу в Києві 19 липня 2018 року голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров висловив своє розчарування поведінкою Дональда Трампа на цій зустрічі. Чубаров повідомив, що нині готується проект резолюції Генеральної Асамблеї ООН у контексті актуалізації кримської тематики в міжнародних документах. «Треба перейти на якісно новий рівень, щоб резолюції спрацювали вже конкретно на ситуацію в Криму. Поки ми не знайшли такого механізму, не пройшли цей рівень, тому певною мірою роздратовані результатами останньої зустрічі Трампа з Путіним», — відзначив голова Меджлісу [30]. Однак рішуча позиція Конгресу та Сенату США, впливових республіканських конгресменів, американських спецслужб кінець кінцем призвела до появи такого вкрай важливого документу як «Кримська декларація» — 25 липня 2018 року її оголосив Державний секретар США Помпео. У документі сказано: «Вдершись в Україну 2014 року, спробувавши анексувати Крим, Росія намагається підірвати фундаментальний міжнародний принцип, що його поділяють демократичні держави, та згідно з яким жодна країна не може змінити кордони іншої силоміць. Держави світу, зокрема й Росія, погодилися з цим принципом у Статуті ООН, узявши на себе зобов’язання утримуватися від погроз силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Це — основний принцип, стверджений у Гельсінських угодах», — зазначив він [31]. Така безкомпромісна оцінка російської агресії проти України та анексії Криму крізь призму принципових позицій Гельсінських угод дозволяє зробити висновки, що США разом з усією світовою спільнотою будуть і надалі наголошувати на принципах і дусі Гельсінських угод 1975 року. Далі в документі висловлена головна думка, що розкриває сутність довгострокової стратегії США щодо анексії Криму, виходячи з так званого «балтійського прецеденту» в історії американської дипломатії:

«Як ми це робили в Декларації Веллса 1940 року, Сполучені Штати знову підтверджують свою політику щодо відмови визнавати претензії на суверенітет над територією, захопленою силою, з порушенням міжнародного права. У згоді з союзниками, партнерами й міжнародною спільнотою США відкидають спробу Росії захопити Крим» [32].

Тобто в зазначеній декларації є пряме посилання на інший історичний документ — Декларацію Державного секретаря США Веллса 1940 року, що не визнала окупації трьох балтійських країн Радянським Союзом. Доктрина Веллса не змінила долі країн Балтії, ще протягом 50 років вони лишалися в складі СРСР. Пряме посилання в тексті «Кримської декларації» на Декларацію Веллса дозволяє зрозуміти, що США розраховують на досить довгий історичний період перебування Криму в складі Російської Федерації за аналогією долі країн Балтії — доки докорінно не зміниться ситуація в самій Росії або навколо неї.

Високо оцінив «Кримську декларацію» президент України Порошенко: «Вітаю історичну заяву Вашингтону про невизнання спроби анексії українського Криму російським агресором. Достойна відповідь гібридним провокаціям Кремля після Гельсінкі. Щиро вдячний Адміністрації Президента Дональда Трампа за безкомпромісну позицію щодо підтримки територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах» [33].

Важливо, що «Кримську декларацію» буквально тут же підтримали провідні європейські країни та інституції: Швеція, Латвія, Чехія. Норвегія, Велика Британія, Німеччина, Польща, Італія та Євросоюз. В оприлюдненій декларації МЗС Польщі наголошується, що в порозумінні з союзниками та партнерами Польща «не визнає нелегальної анексії Криму Росією та зобов’язується дотримуватися цієї позиції до моменту відновлення територіальної цілісності України» [34]. Буквально наступного дня після оприлюднення «Кримської декларації» Комітет Сенату США з міжнародних відносин ухвалив двопартійну резолюцію, що засудила незаконну окупацію Криму Росією. Резолюція закликає уряд США спільно з ЄС і НАТО, міжнародною спільнотою зробити пріоритетним зусилля з недопущення подальшої консолідації незаконної окупаційної влади в Криму. Документ вітає санкції США, накладені на Росію через Крим, і закликає уряд Америки заохочувати нові санкції з боку Європейського Союзу. Законодавці також закликали уряд США «оголосити державною політикою довічне невизнання нелегальної анексії Криму Російською Федерацією, подібно до того, як 1940 року в Декларації Веллса США відмовилися визнавати анексію країн Балтії Радянським Союзом» [34].

Таким чином від початку анексії Криму до сьогодні українській дипломатії вдалось в основному забезпечити координацію основних міжнародних організацій, передусім США спільно з ЄС і НАТО в протидії анексії Криму. США стали центральною ланкою такого міжнародного союзу.

Досягнуто принципових результатів. По-перше, в найважливіших документах США, Євросоюзу та НАТО не допущено фіксування анексії Криму як доконаного факту. Зафіксовано терміни «спроба анексії», «намагання анексії», що підкреслює: питання не вирішене, не закрите, анексія не завершена, а не просто не визнана. Це дозволяє значно посилити зусилля міжнародної спільноти проти анексії Криму, вивести їх на якісно новий рівень.

По-друге, останній документ США, а саме «Кримська декларація», що її фактично одностайно підтримали Євросоюз і НАТО, дозволяє цим структурам, так само як і Сполученим Штатам, оголосити державною або міждержавною в форматі ЄС і НАТО політику довічного невизнання нелегальної анексії Криму — на кшталт відомої Декларації Веллса 1940 року.

Зазначені здобутки дозволяють створити ефективний формат міжнародно-правового механізму для неухильного посилення тиску на російську владу, щоб змусити її повернути Крим Україні.

Однак маємо визнати, що поки Україна не повною мірою використовує наявний потенціал деяких напрямків співпраці з міжнародною спільнотою. Треба створити ефективний механізм постійної співпраці проти агресивних дій Росії в трикутнику Україна-Москва-Грузія, тобто тих пострадянських країн, що зазнали територіальних утрат від ворожих дій Російської Федерації. Доцільно також активізувати діяльність України в Організації за демократію та економічний розвиток — ГУАМ, щоб задіяти її голос і можливості в протидії анексії Криму.

Незважаючи на певні кроки, зроблені в напрямку мобілізації світової ісламської спільноти, Україна ще не досягла приєднання на правах спостерігача до Організації ісламська співпраця, щоб повніше використати її потенціал у боротьбі за повернення Криму та захист прав кримськотатарського народу.

Негативно позначається на мобілізації міжнародної спільноти й відсутність офіційної ретельно виробленої державної стратегії повернення Криму. Напевно, таке повернення — довгостроковий процес, і потрібна повсякденна робота над цим завданням, зокрема на міжнародному рівні, з головними союзниками та партнерами України.

В’ячеслав Швед, канд. іст. наук,
завідувач відділу історії Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Джерела та література

1.Аналітична доповідь до Щорічного послання Президента України до Верховної Ради України «про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році». — К.: НІСД. 2017. — 928 с.

2.Україна має зміцнювати міжнародний режим деокупації Криму. Президент України Петро Порошенко закликав міжнародну спільноту зробити Крим непіднімним для Росії. 02. 07. 2018 URL: https://ua.interfax.com.ua/news/political/515220.html

3.Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за ред. В. П. Горбуліна. — К.: НІСД, 2017. — 496 с.

4.Резолюция ГА ООН 68/262 о территориальной целостности Украины. 27 марта 2014 г. URL: http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/68/262&Lang=R

5.Проект резолюции СБ ООН о крымском референдуме/документS/2014/189/ 15. 03. 2014 URL: http://www.un.org/ru/documents/ods.asp?m=S/2014/189

6.General Assembly Adopts Resolution Calling upon States Not to Recognize Changes in Status of Crimea Region. General Assembly Plenary. 27 March 2014. URL: https://www.un.org/press/en/2014/ga11493.doc.htm

7.Ibid.

8.ООН признала Россию страной-оккупантом. Полный текст резолюции. 15 ноября 2017 г. URL: https://gordonua.com/news/crimea/oon-priznala-rossiyu-stranoy-okkupantom...

9.Печончик Т. Новая резолюция ООН по Крыму: 10 изменений, важных для Украины. 19 декабря 2017. URL: https://www.eurointegration.com.ua/rus/articles/2017/12/19/7075262/

10.Заява МЗС України щодо ухвалення резолюції ГА ООН «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» 19 грудня 2017 р. URL: https://mfa.gov.ua/ua/press-center/news/62006-zajava-mzs-ukrajini-shhodo...

11.Світова гібридна війна: український фронт.

12.Задорожний О. В. Анексія Криму – міжнародний злочин. Монографія Укр. асоц. міжнар. прав, Ун-т міжнар. відносин, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка — Київ: К. І. С. 2015. — 576 с.

13.Порошенко відкидає твердження про Крим як про «завершену справу». 11 жовтня 2017 р. URL: https://ukrainian.voanews.com/a/poroshenko-krym-zeman/4065782.html

14.Світова гібридна війна: український фронт

15.European Parliament resolution on Russian pressure on Eastern Partnership countries and in particular destabilisation of eastern Ukraine (2014/2699(RSP)) 14. 04. 2014 URL: https://mfa.gov.ua/en/news-feeds/foreign-offices-news/21744-rezolyucija-...

16.European Union Sanctions in Respect of Crimea and Sevastopol 11. 08. 2014 URL: http://www.nepia.com/news/circulars/european-union-sanctions-in-respect-...(1)/

17.Незаконна анексія Автономної Республіки Крим і міста Севастополь. Інформаційна довідка. Брюссель, 12/12/2017 URL: https://eeas.europa.eu/headquarters/headquarters-homepage_uk/37472/%20Незаконна%20анексія%20Автономної%20Республіки%20Крим%20і%20міста%20Севастополь:%20Інформаційна%20довідка

18.EU extends sanctions on Russia over Crimea annexation, June 21, 2018. URL: https://www.politico.eu/article/crimea-russia-eu-extends-sanctions-over-...

19.Хотин Р. Могеріні у Москві: ЄС і Росія погодились не погоджуватися у питанні України. 24 квітня 2017 р. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/28449448.html

20.By International Law, Crimea is Ukraine. 16. 03. 2018. URL: https://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/41530/international-law-crime...

21.Four years on – but we will not forget illegally-occupied Crimea. Brussels, 16 March 2018. URL: https://euobserver.com/opinion/141353

22.Joint statement following the 20th EU-Ukraine Summit Brussels, 9 July 2018 URL: https://www.consilium.europa.eu/media/36086/joint-statement-eu-ua-summit...

23.Remarks by President Donald Tusk after the EU-Ukraine summit. 09. 07. 2018 URL: http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2018/07/09/remark...

24.Світова гібридна війна: український фронт.

25.NATO on Ukraine’s side, never to recognize Crimea annexation – Stoltenberg. 10 July 2017. URL: https://www.unian.info/politics/2020199-nato-on-ukraines-side-never-to-r...

26.Brussels Summit Declaration, 11 Jul. 2018 URL: https://www.nato.int/cps/en/natohq/events_156556.htm

27.Ibid.

28.Chairman’s statement on NATO-Ukraine following the meeting of the North Atlantic Council with Georgia and Ukraine at the Brussels Summit, 12 Jul. 2018. URL: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_156623.htm?selectedLoc...

29.Ibid.

30.Результаты встречи Трампа с Путиным в разрезе крымской тематики вызывают раздражение – Чубаров. 19. 07. 2018. URL: https://interfax.com.ua/news/political/519341.html

31.Crimea Declaration Press Statement Michael R. Pompeo, Secretary of State, Washington, DC July 25, 2018 URL: https://www.state.gov/secretary/remarks/2018/07/284508.htm

32.Ibid.

33.Порошенко подякував США за «Кримську декларацію» та невизнання спроби Кремля анексувати український Крим. 26. 07. 2018. URL: https://ua.interfax.com.ua/news/political/520810.html

34.Declaration on non-recognition of Crimea annexation. 25 July 2018 URL: https://www.msz.gov.pl/en/news/declaration_on_non_recognition

35.У Сенаті закликали США, ЄС та НАТО не допустити консолідації окупаційної влади у Криму. 26 липня 2018 URL: https://ukrainian.voanews.com/a/senat-rezoluziya-krym/4501233.html

06.09.2018

Оцініть статтю:

Теги:

окупаційна влада Росії

окупаційний Крим

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

На VII ісламознавчій школі говорили про політичний аспект співпраці Турецької Республіки та країн ЄС через діяльність мусульманських організацій

Власкор — Mon, 09 Jul 2018 18:49:45 +0000

Серед тем, запропонованих до обговорення під час дискусійних панелей VII Міжнародної молодіжної літньої школи ісламознавства (Київ, 1–5.07.2018 р., Ісламський культурний центр), розглядався і вплив діяльності мусульманських організацій на політичні процеси. Зокрема, жваве обговорення викликала доповідь «Політичний аспект співпраці Турецької Республіки та країн ЄС через діяльність мусульманських організацій», яку представила старший викладач кафедри політології та національної безпеки Національного університету «Острозька академія» Наталія Малиновська.

Пропонуємо фрагменти доповіді (повний текст буде оприлюднено в черговому випуску альманаху «Аль-Калям»).

Попри те, що історія турецько-європейських відносин триває понад півстоліття і немає суттєвих перспектив на приєднання Туреччини до ЄС, відбулися важливі зміни в позиціях мусульманських спільнот в європейських країнах внаслідок діяльності мусульманських організацій. Все почалося з 1960-х років з першими хвилями міграції турків на робітничі спеціальності відповідно до державних програм європейських держав. Це викликало необхідність у реалізації їх релігійних та культурних прав, зокрема створення в середині 1980-х років перших турецьких мусульманських організацій, які спершу були зорієнтовані на забезпечення релігійних прав турків, а в подальшому стали вагомою частиною релігійного життя європейських країн.

Розглянемо основні турецькі організації, які мають широку мережу в більшості європейських держав.

Турецьке управління у справах релігії (Діянет) було засновано 1924 року для здійснення трьох основних функцій: управління справами ісламської віри і принципами її поклоніння та моралі; інформування громадськості про релігію; адміністрування культових місць. У Конституції Туреччини від 1982 року у статті 136 Управління у справах релігії визначається як частина органів Генеральної адміністрації, що здійснює свої обов’язки відповідно до спеціального закону, згідно з принципом лаіцизму (розмежування релігії і держави).

З перших днів діяльності організація спиралася на два стовпи: центр в Анкарі та регіональні представництва в різних провінціях (нині близько 81) і районах (нараховується 957). З 1978 року третій стовп складається з офісів за кордоном, які прикріплені до посольств Туреччини або консульств (зараз у 22 різних країнах). Німеччина, в якій проживає найбільше турецьких мігрантів, має офіси Діянету в 13 регіональних консульствах.

Основними елементами діяльності Діянету є:

1. Вища рада з питань релігії, яка є вищим політичним органом в Діянеті та відповідає за ухвалення політичних рішень його президента; займається публікаціями та відповідає на релігійні питання.

2. Інспекція видавництв Корану — орган, який коректує усну та письмову роботу, наглядає за друкованими та цифровими виданнями Корану.

3. Дирекція релігійних служб підтримує повсякденне богослужіння, наприклад, публікуючи години для молитви у різних частинах світу.

4. Дирекція з питань релігійної освіти відповідає за центри релігійної підготовки інструкцій та працівників, що працюють там.

5. Дирекція Хадж — відповідальна за організацію паломництва до Мекки.

6. Дирекція для релігійних видань випускає не лише книги, журнали та аудіокасети, але й здійснює управління книжковими магазинами.

7. Дирекція із зовнішніх зв’язків відповідає за діяльність Діянету за кордоном, зокрема підготовку імамів для відправлення у країни Західної Європи. Ця дирекція також бере участь у міжнародному міжрелігійному діалозі.

Діянет був ключовим інститутом республіки, що допомогло легітимізувати модернізацію та вестернізацію Туреччини з релігійної точки зору і не дозволило мечеті стати центром орієнтації на реакційну діяльність. Не випадково він вважається одним із трьох основних інститутів республіканської епохи разом з армією та міністерством освіти.

Одну з перших філій Діянету було відкрито в Німеччині у 1984 році — Турецько-ісламський союз з релігійних справ (Diyanet İşleri Türk İslam Birliği, або DİTİB) — для задоволення релігійних потреб великої турецької меншини. DİTİB несе відповідальність за релігійні справи турецької діаспори в Німеччині та керує 970 мечетями. До них належать близько 200 культових споруд у Франції, близько 150 у Нідерландах, 60 у Бельгії та Австрії, 40 у Швейцарії, 30 у Данії та 9 у Швеції.

У 90-х роках організацію почали звинувачувати у шпигунстві. Зокрема, у грудні 2016 року незалежна турецька газета Cumhuriyet повідомила, що Діянет збирає розвідувальну інформацію про діяльність прихильників Ф. Гюлена у 38 країнах, зокрема Німеччині. У грудні 2017 року голова Діянету Нідерландів Юсуф Акар визнав у пресі, що справді збирав інформацію про прихильників Гюлена і передавав її в Анкару. Після цього нідерландські чиновники почали публічно критикувати «довгу руку» Турецької держави. Дані про турецький шпіонаж озвучували і в Австрії. У лютому 2018 року прес-секретар Зеленої партії Пітер Пілз виступив з доповіддю про підпільну діяльність турецьких агентів, що працюють через ATIB (Ісламська фундація Туреччини в Австрії), яка відповідає за управління релігійними справами в 63 мечетях країни та інших турецьких організаціях.

Другою відомою організацією є мусульманське об’єднання «Міллі Герюш», створене вихідцями з Туреччини у 1985 році за допомогою декількох політичних партій Туреччини. Його німецьке відділення є найбільш потужним, далі за чисельністю йдуть організації Австрії, Нідерландів, Бельгії — країн, у яких проживають великі турецькі громади. Помітна її активність також у Франції, Швейцарії, Швеції і Великобританії.

«Міллі Герюш» сьогодні є найвпливовішою ісламістською організацією в Німеччині та однією з найважливіших у рамках турецької діаспори в Європі. Вона охоплює понад 514 мечетей та культурних центрів в 11 європейських країнах; 323 з яких розташовані в Німеччині.

Німецька влада неодноразово заявляла про зв’язки організації з партією Саадет Туреччини. Окрім цього, німецькі правоохоронні органи здійснювали обшуки у її відділеннях на підставі підозр у податкових шахрайствах та створенні злочинних організацій.

Партія справедливості і розвитку (AKP) також створила мережу лояльних об’єднань по всій Європі під назвою Союзу європейських турецьких демократів (UETD), створеного в 2004 році. UETD має філії у 13 європейських країнах, які контролюються зі штаб-квартири у німецькому Кельні, а також президентського палацу в Анкарі. UETD формально не пов’язаний з жодною політичною партією, але на практиці функціонує як розширена рука AKP: його представники повторюють промови Ердогана в європейських ЗМІ, а UETD проводить демонстрації з питань, що мають значення для турецького режиму.

Нагадаємо, з 1 до 5 липня у Києві проходила VII Міжнародна молодіжна літня школа ісламознавства «Іслам і соціальний розвиток:. історія та сучасність», що зібрала істориків, філософів, релігієзнавців та студентів не лише з України, а й з і Польщі, Туреччини та Молдови.

09.07.2018

Оцініть статтю:

Теги:

VII ісламознавча школа

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

ЄС наполягає на звільненні Ахтема Чийгоза

editor — Tue, 12 Sep 2017 14:30:13 +0000

Європейський Союз закликав негайно звільнити заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза та всіх незаконно затриманих у Криму та Росії українців. Про це сказано в заяві речника Зовнішньої дипломатичної служби ЄС, поширеній у понеділок у Брюсселі.

«Сьогодні (11 вересня. — Ред.) так званий „Верховний суд“ у Сімферополі засудив заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза до восьми років позбавлення волі за „організацію масових заворушень“ у лютому 2014 року. Євросоюз увесь час спостерігав за справою пана Чийгоза і наполягав на його звільненні. Цей заклик ми повторюємо й сьогодні», — йдеться в заяві.

У ЄС наголосили, що заборона діяльності Меджлісу як органу самоврядування кримських татар і переслідування його лідерів є «серйозними і неприйнятними порушеннями їхніх прав», пише УНІАН.

«Ми сподіваємося, що звинувачення проти ще одного заступника голови Меджлісу, пана Ільмі Умерова, будуть негайно зняті, і повторюємо нашу давню вимогу негайно звільнити всіх незаконно затриманих громадян України на Кримському півострові та в Російській Федерації», — наголосив речник.

Як повідомляло УНІАН, 11 вересня, так званий «Верховний суд Криму» засудив Чийгоза до 8 років позбавлення волі. Адвокат Микола Полозов заявив, що оскаржить вирок.

Чийгоза було затримано в січні 2015 року за участь у мітингу на підтримку територіальної цілісності України перед будівлею Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року. Тоді мітингувальникам протистояли проросійські активісти. Окупаційна влада звинуватила Чийгоза в організації масових заворушень. Міністр юстиції Павло Петренко заявив, що порушуватиме питання засудження заступника голови Меджлісу Чийгоза в Раді Європи. Після розгляду апеляції Верховним судом Російської Федерації на цей вирок захист має намір звернутися до Європейського суду з прав людини.

12.09.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Французький Іслам все більше пристосовується до світських реалій Республіки, — Богдана Сипко

Власкор — Fri, 07 Jul 2017 10:49:15 +0000

Цьогоріч Міжнародна ісламознавча школа вже вшосте збирала релігієзнавців, сходознавців, істориків, філософів, культурологів і соціологів для обміну думками та обговорення актуальних питань.

До одеського Ісламського культурного центру «Аль-Масар», якому цього разу випала честь приймати школу в своїх стінах, приїхала й викладач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету імені Івана Франка Богдана Сипко, доповідь якої було присвячено рішенню суду справедливості Європейського Союзу від 14 березня 2017 року в його французькому вимірі.

На основі нормативно-правових актів, судових матеріалів і преси дослідниця всебічно проаналізувала розгляд справ Асми Буняуї та Саміри Ашбіти, пояснення причин зведення французькою пресою всіх політичних, філософських і релігійних атрибутів до хіджабів, а також позиції мусульманських лідерів Франції.

— Усі без винятку провідні французькі видання (La Croix, Le Figaro, L’Express, Le Monde, Libération та Le Parisien) донесли до читачів інформацію, що «приватні підприємства відтепер зможуть за певних обставин забороняти своїм працівницям хіджаб, і це не буде дискримінацією». Зрозуміло, що рішення у такій інтерпретації викликало обурення мусульманської спільноти і за межами Європейського Союзу.

Богдана Сипко відзначила, що рішення від 14 березня 2017 року постулювалися, як прагнення поєднати свободу підприємництва та свободу віросповідання:

— Вільне сповідування релігії гарантувалося Загальною декларацією прав людини, ухваленою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. <…> Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод, затверджена у Римі 4 листопада 1950 року, теж містила статті, в яких гарантувалася свобода віросповідання та переконань. Але в одному з пунктів 9-ої статті є уточнення, що «свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб». Тобто у цьому пункті бачимо вияв ліберального принципу Джона Стюарта Мілля, що свобода однієї людини завершується там, де починається свобода іншої. Відтак, маніфестація релігійних переконань можлива лише у тому випадку, якщо вона не зачіпає поглядів іншої людини. У той же час 14 стаття Конвенції забороняла релігійну дискримінацію.

Дослідниця зазначила, що Суд справедливості виніс вердикти у двох окремих справах — француженки Асми Буняуї та бельгійки Саміри Ашбіти. Першу в позові проти компанії Micropole SA підтримала Асоціація захисту прав людини. Із матеріалів справи стає зрозуміло, що мадам Буняуї у жовтні 2007 року під час студентського ярмарку кар’єри зустріла представника компанії Micropole SA, який попередив її, що носіння хіджабу може становити проблему, якщо вона контактуватиме з клієнтами підприємства. Коли 4 лютого 2008 року вона прибула на стажування, то одягла бандану. 15 липня 2008 року компанія взяла її на посаду інженера на невизначений термін, але вже 15 червня 2009-го її попередили про звільнення, про що Астма Буняуї 22 червня отримала офіційного листа. У цьому документі зазначалося, що 15 травня працівниця відвідала клієнта, який поскаржився керівництву Micropole SA, що хустка мадам Буняуї заважала багатьом його співробітникам, і тому вони просили компанію, аби «наступного разу хіджабів не було». Представники Micropole SA підкреслили, що вже попереджали працівницю про цей помітний релігійний атрибут. Вже 8 вересня 2009 року Буняуї подала скаргу у французький суд нижчої інстанції, який 4 травня 2011-го ухвалив рішення, що Micropole SA має виплатити компенсацію за звільнення, але релігійної дискримінації не побачив. Тоді жінка звернулася до французьких апеляційного та касаційного судів, але ці інстанції підтвердили попереднє рішення. Врешті справу було передано Суду справедливості, який назвав рішення Micropole SA «суб’єктивним», а звільнення Асми Буняуї незаконним, оскільки «побажання клієнта не бачити працівників у хіджабі не є визначальною підставою для звільнення».

Як підкреслила Богдана Сипко, зовсім іншу конотацію несе рішення у справі Саміри Ашбіти, яку підтримував Центр рівних можливостей і боротьби з расизмом.

— 12 лютого 2003 року, уклавши контракт на невизначений термін, мадам Ашбіта почала працювати на рецепції G 4S Secure Solutions. У компанії діяло неписане правило — працівники не мали права демонструвати свою релігійну, політичну чи ідеологічну приналежність. Однак у квітні 2006-го Ашбіта повідомила керівництво, що з того часу носитиме хіджаб на робочому місці. Жінці пояснили, що це суперечить лінії компанії, але 15 травня вона повторила свою вимогу. Відповідно, аби внести ясність для інших працівників, 29 травня компанія змінила текст внутрішнього розпорядку, за яким з 13 червня 2006 року працівникам заборонено на робочому місці носити видимі політичні, філософські чи релігійні атрибути, а також здійснювати практику, яка з них витікає. Тому 12 червня 2006 року Саміру Ашбіту звільнили, але виплатили допомогу у розмірі заробітної плати за три місяці. Трудовий трибунал в Анвері відкинув її скаргу, оскільки йшлося не лише про релігійні, а й політичні та філософські атрибути, відповідно, факту дискримінації встановлено не було. Врешті, бельгійський касаційний суд передав справу на розгляд у Суд справедливості. Судова інстанція наголосила на «нейтральності» позиції G 4S Secure Solutions, оскільки цей принцип було поширено на всіх працівників. Якби не було положення про філософські та політичні переконання, то рішення Суду було б іншим. Тому звільнення Саміри Ашбіти назвали обґрунтованим і не побачили у ньому виявів прямої дискримінації. Але оптимальним варіантом було б запропонувати жінці альтернативну посаду, яка б не вимагала безпосереднього контакту з клієнтами, відтак не постраждало б нейтральне реноме компанії.

Проведений аналіз дозволив науковцю встановити, що за певних обставин (якщо принцип нейтральності прописаний у внутрішньому розпорядку) підприємство може заборонити своїм працівникам носити помітні релігійні, філософські чи політичні атрибути на робочому місці, але це правило повинно застосовуватися до всіх. У випадку непогодження працівника із цим правилом бажано перевести його на іншу посаду, де б він не контактував із клієнтами, у крайньому випадку — звільнити. Простого небажання клієнта звертатися до особи, яка носить помітні релігійні, філософські чи політичні атрибути, недостатньо для її звільнення.

Ці рішення стали прецедентом для країн ЄС і тому викликали надзвичайно жваве обговорення у Франції. Активне висвітлення рішень французькими ЗМІ лише у контексті «заборони хіджабів на підприємствах» пояснюється переважанням принципів лаїчності (від слова «лаіка» — світська людина, традиційно визначений рівень зануреності в релігійність — ред.) у Франції та тривалою дискусією про доцільність заборони помітних релігійних атрибутів у громадському просторі. У цьому вимірі відсутність реакції мусульманських лідерів Франції свідчить про те, що французький Іслам все більше пристосовується до світських реалій Республіки.

07.07.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Франція

ЄС

суд

Ісламський культурний центр м. Одеси

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Росія штучно змінює етнічний склад Криму

editor — Wed, 14 Jun 2017 18:34:30 +0000

Російська Федерація постійно нарощує військовий потенціал на території анексованого півострова Крим. Це може стати загрозою не лише можливої агресії РФ на материкову частину Україну, а й змін етнічного складу населення регіону.

Таку думку висловив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука 13 червня під час щорічної зустрічі з європейськими партнерами у рамках діалогу щодо прав людини між Європейським Союзом та Україною.

— Росія завозить велику кількість кадрових військових. Зрозуміло, що родини переїжджають в Крим жити разом з ними, не на день і не на два. Таким чином РФ повторює кроки Радянського Союзу — штучно змінює демографічний склад цілого регіону.

Це неприпустимо. Це грубе порушення міжнародного законодавства, — цитує слова Георгія Туки офіційний сайт Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Він також додав, що Росія блокує українські сайти, які надають громадянам на анексованих територіях можливість вивчати українську мову, літературу, історію, готуватись до складання іспитів в українські вищі навчальні заклади.

Крім того, Георгій Тука наголосив, що МТОТ виступає за розширення прав абітурієнтів Криму на пільговий вступ за спрощеною процедурою до ВНЗ на території всієї України, а не лише в окремих областях.

14.06.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Рада Європи офіційно вимагає відновити Меджліс та пустити його лідерів до Криму

editor — Thu, 04 May 2017 11:16:02 +0000

Комітет міністрів Ради Європи (КМРЄ) 3 травня в Страсбурзі ухвалив рішення щодо ситуації в Криму, в якому висунув низку вимог до свого члена, Російської Федерації.

За інформацією Європейської правди , йдеться про комплексне рішення, деталі якого будуть оприлюднені згодом.

Про деякі положення цього рішення розповів міністр закордонних справ Павло Клімкін в дописах у власному Twitter.

— КМРЄ пропонує Комісару Ради Європи з прав людини розглянути можливість вжиття заходів щодо оцінки ситуації з правами людини в Криму.

Зокрема, Комітет міністрів Ради Європи вимагає від Російської Федерації відновити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, а також забезпечити допуск до Криму лідерів представницького органу, яким зараз заборонений в’їзд на півострів. Окрім цього, РЄ долучилася до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо Криму, схваленої в грудні минулого року, та вимагає повного її виконання.

Згодом МЗС оприлюднив додаткові деталі цього рішення (читайте «В рішенні Ради Європи є визнання російських репресій в Криму»)

Президент Петро Порошенко вже зробив заяву, в якій висловив задоволення через ухвалене рішення КМРЄ.

— Вітаю унікальне комплексне рішення Комітету міністрів Ради Європи щодо ситуації в Криму! Підтвердження неминучості відповідальності Росії.

Комітет міністрів Ради Європи є виконавчим органом цієї організації, що має право виносити зобов’язуючі рішення. Водночас, КМРЄ не має засобів покарання країн-членів в разі їх невиконання, окрім політичного тиску.

04.05.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Комітет міністрів Ради Європи (КМРЄ)

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь