Іслам в Україні - Форум видавців

На Книжковому форумі у Львові є стенд з ісламською літературою

Власкор — Mon, 20 Sep 2021 09:41:27 +0000

У Львові триває 28-й Форум видавців — один із найстаріших в Україні міжнародних літературних фестивалів.

Має свій стенд на книжковому ярмарку й Ісламський культурний центр ім. Мухаммада Асада (Львів). Він презентує відвідувачам ісламську та ісламознавчу літературу, зокрема переклади Корану українською мовою, біографії визначних діячів ісламського світу, праці видатних мусульманських мислителів.

Крім презентацій книжок активісти ІКЦ проводять лекції та майстер-класи, ознайомлюючи відвідувачів з історією та культурою ісламу, звичаями, образотворчим та ужитковим мистецтвом та традиціями мусульманських народів. Охочі можуть не просто дізнатися про арабську каліграфію, а й опанувати ази вишуканого мистецтва, що є надзвичайно важливим елементом ісламської культури, її невіднятною частиною, як і арабська мова.

Про це в коментарі для «Іслам в Україні» розповів директор ІКЦ Амін аль-Касем:

— Уже кілька років поспіль Ісламський культурний центр ім. Мухаммада Асада бере участь у Книжковому Форумі. Хіба що торік через пандемію та пов’язані з нею обмеження ми пропустили цю подію. Наш стенд ми ділимо з турецьким видавництвом «Енвер Нешріят» (Envãr Neşriyat), яке спеціалізується передусім на виданні Священного Корану та праць відомого турецького вченого, ісламського богослова, філософа та релігійного діяча Бадіуззамана Саїда Нурсі. Тож поруч із виданими в Україні книжками, в тому числі тими, що вийшли у світ у видавництві «Ансар Фаундейшн», стоять чудові турецькі видання. Серед книг, що ми їх пропонуємо відвідувачам, переклади праць Мухаммада Асада, перевидання перекладу українською мовою смислів Корану, що здійснив відомий сходознавець Михайло Якубович. Надзвичайний інтерес відвідувачів бачимо до колективної праці українських учених — Ігоря Козловського, Михайла Якубовича, Руслана Халікова та Саіда Ісмагілова — україномовного словника ісламських термінів «Іслам: енциклопедичний словник». Це справді унікальне видання, що нараховує понад тисячу термінів ісламської теології та містицизму, відомості про історичні постаті, події, рухи, релігійні школи тощо. Не лишається поза увагою і праця шейха Сейрана Арифова «Джигад» — відвідувачі цікавляться й не просто читають передмову чи гортають сторінки, а ставлять питання, висловлюють думки. Привертають увагу біографії ісламських просвітників, а також книги про зв’язок українських просвітників з ісламом, книги про історію ісламу в Україні, про мистецтво ісламської цивілізації.

У рамках фестивальних заходів Ісламський центр ім. Мухаммада Асада провів лекцію з арабської каліграфії та майстер-клас в Українській академії друкарства — правонаступниці Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова. Мінілекції про цей вид мистецтва проводять і для відвідувачів стенду ІКЦ на виставці, а майстер-каліграф із Туреччини Шехмус Качан дає охочим уроки та можливість залишити на згадку написане вишуканою в’яззю ім’я гостя.

Як розповів Амін аль-Касем, участь у Книжковому форумі ще й сприяє новим контактам і зв’язкам. До представників ІКЦ підходять викладачі університетів, працівники бібліотек і цікавляться можливістю співпраці в культурно-освітньому напрямку, організацією спільних заходів для поглиблення міжкультурного, міжнаціонального та міжрелігійного діалогу.

17.09.2021

Оцініть статтю:

Теги:

книжковий форум у Львові

книжковий форум

Ісламський культурний центр ім. Мухаммада Асада

28-й Форум видавців у Львові

Форум видавців

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Відповіді відомих істориків на провокативний закид про «Божу кару народам за минуле»

editor — Tue, 26 Sep 2017 14:36:18 +0000

Нещодавно під час презентації книги з історії кримських татар у ХХ столітті авторства Гульнари Бекірової на львівському Форумі видавців із залу прозвучало провокативне питання. Львів’янин Ігор запропонував присутньому в залі голові кримськотатарського Меджлісу Рефату Чубарову вибачитись за жорстокість кримських татар щодо українців, яка траплялась у XVІ-XVIІI століттях, а також припустив, що, можливо, біди, які випали на долю киримли у ХХ столітті й тепер, є «Божою карою» за те, що кримські татари робили раніше.

Чубаров відповів емоційно та змістовно. За ним до питання про історичну відповідальність народів, зокрема українського й кримськотатарського, звернулись інші присутні на презентації — Мирослав Маринович, Гульнара Бекірова, Василь Кметь.

Видання INSIDER в матеріалі «Урок історії для львів’янина від Рефата Чубарова» публікує їхні відповіді.

Рефат Чубаров, народний депутат:

— Я один із тих людей, які поважають безмежну демократію. Але безмежна демократія вимагає щирої та, якщо хочете, жорсткої відповіді. Я вважав би себе останнім покидьком, якби сказав, що всі катастрофи, які пережив український народ, українська нація в ХХ столітті — то є Божа кара за події, що відбувались століттями раніше. Я ніколи такого не скажу і ніколи не прийму, як таке говоритимуть про мій народ. Це перше.

Всевишній знає, що він робить стосовно нас, але ми, виконуючи Його заповіді, маємо розуміти власну історію і, виходячи з неї, робити все для того, щоб із подій минулого брались уроки. Не лише ті, які вам або мені подобаються, а всі!

В нашій спільній історії було дуже багато такого, чим ми можемо сьогодні пишатись і що маємо шанувати. Ми були військовими побратимами, оберігали разом інтереси спільнот Кримського ханства та Гетьманщини. Нещодавно я був у Конотопі, на землі якого лежать 6 тис. кримськотатарських вершників. У 1659 році ці люди вийшли з Криму, аби разом з українськими козаками захистити власне українські землі. Ми були разом у Берестечку, під Жовтими водами. Живучи в одному великому геополітичному просторі, у притаманні тим часам способи ми намагались вирішити питання власних взаємин, власного розвитку, власного збереження.

Думаю, інформацію необхідно аналізувати, адже висвітлювати те, що було в минулому, з нашої теперішньої точки зору неприйнятно. Історія вимагає, щоб висвітленням білих плям займались професійні дослідники. Хай цим займаються українські, кримськотатарські, польські історики, — відповів на провокативне запитання Рефат Чубаров.

Своєю думкою щодо «історичної відповідальності народів» поділився і Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, співзасновник Української Гельсінської групи, дисидент, публіцист та релігієзнавець:

— Мені пригадується недавній вибух обурення з боку українців, коли представник польської церкви в Україні, точніше, римо-католицької церкви, повторив цю ж формулу. Що нинішні проблеми України на Донбасі — наслідок того, що Україна не вибачилась за Волинську різню. Реакція з боку українців була: «так говорити не можна!». Отже, давайте скажемо собі: лишімо Господа Бога Господу Богові. Забудьмо про такі способи мислення. Такою мірою зловживати поняттям Бога — недопустимо для будь-якої живої істоти.

До обговорення приєдналася й історик Гульнара Бекірова:

— Після завершення цієї події я говоритиму з Мирославом Мариновичем про Петра Григоренка — людину, яка, можна сказати, зламала своє спокійне життя заради справедливості. Він став частиною, одним з ідеологів кримськотатарського національного руху. Наскільки добре в Україні про це знають? А серед кримських татар про нього пам’ятають мало не в кожній родині. Нам усе-таки варто культивувати сторінки спільної боротьби, спільних радощів і пам’ятати не лише те, що нас роз’єднує. Адже й російська імперська історіографія, і сталінська — усе, що писали про минуле кримських татар після 1944 року — це, насправді, ще один злочин радянської влади. Ці міфологеми, ніби міни сповільненої дії, отруюють наше життя.

Василь Кметь, керівник наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка:

— Коли наприкінці 90-х — на початку 2000-х років у нашому університеті з’явились перші студенти-кримські татари, я пережив один дуже цікавий епізод. Я приймав іспит з історії України XVI–XVIII століть у кримського татарина Сейрана. Одне з питань його білету стосувалось нападів кримських татар на українські землі наприкінці XVI сторіччя. До цього моменту для мене це було звичайним питанням курсу історії України. Натомість коли Сейран дійшов до своєї парти й почав готувати відповідь — я вже хвилювався. Мені постійно стояв він перед очима, і я думав: добре, я маю собі уявлення про ті події — а що думає він?

Його відповідь була в межах навчальної програми. Але пізніше ми вирішили зустрітись із студентами-кримськими татарами й провели семінар про стереотипи. Я дуже сумлінно вичитав шкільні підручники з історії України та визбирав усі сюжети і всі, так би мовити, моменти, де зображувались татари — і просив колег-татар зробити те саме про українців. І коли ми це співставили, вийшло неймовірно цікаво. В літературі, яка надихається роботами минулого, зібрано чимало стереотипів та маніпуляцій. Тому нам потрібні нові книжки — без них.

26.09.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Усіх зацікавлених запрошують на дискусію про роль мусульман в громадсько-політичному житті сучасної Європи

editor — Wed, 06 Sep 2017 10:35:23 +0000

Тема залученості мусульман у громадсько-політичне життя не лишиться поза увагою XXIV Форуму видавців, офіційне відкриття якого відбудеться 13 вересня в конференц-залі Палацу мистецтв у Львові (вул. Коперника, 17).

Уже в неділю, 17 вересня, розпочнеться круглий стіл, де обговорюватимуть тему «Мусульмани в громадсько-політичному житті сучасної Європи: українсько-французькі паралелі».

Як повідомляє сайт Форуму видавців, місце проведення — головний корпус Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка (вул. Драгоманова, 5).

Своїм баченням теми ділиться на сторінці Facebook Богдана Сипко — асистент кафедри Львівського Національного університету ім. Івана Франка.

— Термін «паралелі» може означати як певні аналогії, так і неможливість перетину. Про яке ж зі значень у контексті пропонованого круглого столу йтиметься? Власне на це запитання, відштовхуючись від найновіших українських ісламознавчих публікацій, і спробують дати відповідь спікери. Ісламські спільноти Західної Європи формувалися переважно в другій половині XX ст., насамперед завдяки трудовій і політичній імміграції, а українські мусульмани протягом багатьох століть були частиною спільної історії. Але на зламі ХХ‒ХХІ ст. мусульмани як Заходу, так і України почали демонструвати не лише демографічну, а й політичну вагу, а також активну громадську діяльність. Підписання Хартії Ісламу у Франції 1994 р. та ухвалення Хартії мусульман України 2016 р., членство у загальнонаціональних політичних силах і формування власних політичних платформ, поява самобутніх літератури та кінематографу берів у Франції, участь мусульман у подіях Майдану та в АТО — лише частина тем, що обговорюватимуться.

Богдана Сипко поділилася, що серед представлених книжкових новинок буде і її монографія.

Докладніше з програмою цього Форуму видавців можна ознайомитися за посиланням.

06.09.2017

Оцініть статтю: