В Українському музеї Нью-Йорка проходить виставка «Немає іншого дому: кримськотатарські репатріанти»

oksana — Mon, 26 Jul 2010 14:14:18 +0000

В Українському музеї Нью-Йорка проходить виставка «Немає іншого дому: кримськотатарські репатріанти». Авторами мультимедійного проекту є Марія Соневіцька і фотограф Елісон Картрайт. Про це повідомляє портал «Кримський світ», посилаючись на газету «День».

Марія Соневіцька, якій належить ідея, складання текстів, аудіоматеріалів, працювала над докторською дисертацією в Колумбійському університеті і отримала науковий грант від програми IREX. Два роки досліджень в Україні проходили в основному у двох регіонах - Карпатах та Криму. У фольклорних польових експедиціях був зібраний пісенний матеріалта усна історія кримських татар. Саме там Марія відчула трагедію народу, яка пролунала дисонансом у навколишнійкримській природі.

«Якось під Сімферополем респондент на ім'я Мілара, пригощаючи свою американську гостю міцною турецькоюкавою, відчайдушно сказала у диктофон:«Нам немає куди йти. У нас немає іншогодому». Ця, здавалося б, банальна, сама собою зрозуміла фраза, перетворилася на ключову, адже звучала з вуст багатьох інших кримськотатарських сімей, що зустрічалися на шляху дослідниці і повторювали в унісон, наче заклинання: «Ми - кримські татари, ми нікуди не повинні йти звідси», - пише «День».

Так у американської дослідниці українського походження виникло бажання розповісти про цей народ світові і таким чином допомогти кримським татарам.

Для цього Марія запросила до Криму професійного фотохудожника зі США - Елісона Картрайта, і на світ з'явилися сотні годин записів і десятки тисяч фотографій. Пізніше вони стали документом-свідченням і драматичною світоглядною «одою про успадковане місце у світі».

«Понад три десятки фотографічних образівта усних оповідань 26 кримськотатарських сімей (що лунають з телефонів радянського виробництва, спеціально зібраних і привезених на виставку) опосередковано, але потужно і незаперечно повертають глядачів до подій більш ніж шістдесятирічної давнини, - пише видання. - Перед очима - сучасні особи, портрети, сімейні фото, садиби та пейзажі, діти, молоді й літні люди у своїх скромних приміщеннях або у дворі. А в живих відблисках очей, мов привиди, проносяться тіні примарного минулого, ввижаються радянські багнети, непорушно, немов китайська стіна, що супроводжують колониз близько двохсот тисяч вигнанців, середяких до «спецпоселенських» таборів дісталася тільки половина. А їх власні будинки на далекому півострові влада хвацько віддавала чужинцям, за вже успішно апробованим сценарієм українських голодоморів. «Щасливих» і «вільних» громадян імперії очікували миттєво спорожнілі хати, чиї підвали були підозріло заповнені свіжим консервованим варенням».

На думку Марії та Елісон, саме кримськотатарська архітектура (будівлі як універсальні символи домівки, індикатори рідного місця, уособлення сакрального простору) стала головною складовою особистісної та етнічної ідентифікації народу. Тому саме на них автори проекту ефектно акцентують увагу за допомогою візуальних контрастів. На думку Марії, увипадку кримських татар домівка виникає як найбільш повчальний, евристичний символ їх колективного етнодосвіду.

Звуковий супровід виставки - стривожені голоси і пісні переносять нас із «втраченого і знову здобутого раю» в епоху, що викликає страх і недовіру, несуть глядачам відчайдушний «меседж» - це наша земля, ми тут живемо.

Звук важливий для Марії, адже Соневіцька - племінниця видатного композитора Ігоря Соневіцького. Вона відома не лише як етномузиколог і викладач Колумбійського університету, але і як солістка популярногонью-йоркського гурту The Debutant Hour.

На думку критиків, виставка «У нас немає іншого дому ...» стала яскравим прикладом сучасної музейної інтерпретації: коли історія націй подається не в «битвах і датах», не крізь призму офіційних ідеологій, а за допомогою живих епізодів драматичних доль, свідчень та історій окремих людей.

За матеріалами «Кримський світ»

Посилання на тему: