Іслам в Україні - Афганістан

Уродженець Кабула допомагає визволяти Україну від окупантів

editor — Tue, 05 Jul 2022 09:08:40 +0000

У війні Росії проти України на захист нашої держави стали чимало іноземців. Один із них, родом із Кабула, приїхав до України 1998 року та пережив разом з українцями всі значущі моменти становлення держави, брав участь у Майдані, пройшов АТО та ООС. Нині чоловік знову захищає Україну у складі територіальної оборони Києва.

За словами бійця, немає афганців, що не брали участи в бойових діях. Але, як сказав цей афганець із позивним «Джонні», є мусульмани, що воюють і на боці Росії. Такі його одновірці в Україні «не знайдуть славної смерті — лише ганьбу».

Це переконання він висловив в інтерв’ю військовому телебаченню, опублікованому на каналі «Апостроф TV».

«Тепер увесь світ знає, що таке Україна, хто такі українці. Я справді пишаюся, що я перебуваю з такими мужніми, сильними хлопцями», — каже боєць.

Мусульманин-захисник хоче принести якнайбільше користи Україні:

«Хочу на „нуль“, щоб якось більше користі принести. Хоча я розумію, що і тут (у теробороні Києва. — Ред.) від мене користи не менше. Я постійно ділюся досвідом зі своїми хлопцями, своїми побратимами. Але хлопців, які з бойовим досвідом, треба тримати ближче до „нуля“».

«Джонні» дякує захисникам України, які перебувають на лінії фронту, та прикордонникам, адже саме вони приймають удар на себе:

«Я справді дуже вдячний їм. Те, що на Київщині тепер усе спокійно, у місті не відчувається війна, люди живуть як завжди в повсякденному житті — ходять на пляж, у магазини, в кінотеатри, — це все завдяки хлопцям, що на нулі нині в пекельних умовах приймають бій. Я просто хочу перед ними схилити голову та подякувати їм. Нехай тримаються».

05.07.2022

Оцініть статтю:

Теги:

війна

Україна

Афганістан

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

«Проєкт Без кордонів»: В Україні відмова в наданні статусу біженця афганцям виглядає як правило. А надання — як виняток

editor — Wed, 24 Nov 2021 15:01:45 +0000

Міграційна служба України часто відмовляє громадянам Афганістану у статусі біженця або особи, що потребує додаткового захисту, та висилає їх із країни.

Про це йдеться в публікації на сайті «Ґрати», де подані думки експертів у міграційному праві, результати вивчення деяких судових рішень та історії афганців, що шукають притулку в Україні.

Як сказано у статті Ганни Соколової «Вони думають не про докази, а про те, як зберегти своє життя», українські суди розглядають позови афганських громадян проти міграційної служби, а афганці намагаються переконати спочатку міграційну службу, а потім суди своїми історіями, розповідаючи про загрози з боку талібів, викрадення, полон і тортури.

Давніше суди частіше ставали на бік міграційної служби, аргументуючи свої рішення «стабільним і мирним становищем» в Афганістані попри постійні теракти, або тим, що афганці не змогли довести своїх побоювань. Однак від середини серпня 2021 року, коли «Талібан» узяв під контроль весь Афганістан, ситуація змінилася на користь шукачів притулку.

Як каже Максим Буткевич із громадської ініціативи «Проєкт Без кордонів», що працює з цією темою понад 15 років, без статусу біженця чи додаткового захисту шукачам притулку складно орендувати житло, знайти роботу, влаштувати дітей у садок чи школу та навіть звернутися по медичну допомогу. До того ж їх штрафують і примусово висилають на батьківщину.

«Відмова в наданні статусу виглядає як правило. А надання — як виняток, — коментує «Ґратам» Буткевич. — Найчастіше міграційна служба відповідає, що шукач притулку не відповідає критеріям такої статті закону — зазвичай ідеться про обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування, якщо людину повернуть на батьківщину. І камінь спотикання – слово „обґрунтовані“. Якщо документальних підтверджень немає, міграційна служба вважає, що й підстав побоюватись у людини немає».

Міграційна служба може відмовити на трьох етапах: приймаючи заяву про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, оформлюючи документи для цього та надаючи сам статус, каже адвокатка громадської організації «Десяте квітня» Наталія Маркочева, що обстоює в судах інтереси шукачів притулку в Одесі.

Отримавши відмову, шукачі притулку звертаються до судів і, якщо треба, проходять усі три інстанції. За спостереженнями Буткевича, донедавна суди набагато частіше ставали на бік міграційної служби, проте ситуація змінюється.

Судові рішення на користь шукачів притулку стосувалися здебільшого тих афганців, що особисто зазнали переслідувань, а не просто побоювалися за своє життя в умовах війни, пояснює Олена Калашник, адвокатка добродійного фонду «Право на захист», що допомагає біженцям.

Як уважає Максим Буткевич, українські суди часто відмовляють шукачам притулку, бо не зважають на інформацію про країну походження або трактують її неправильно. «Ґрати» знайшли в судовому реєстрі кілька таких рішень, винесених за останній рік, з аргументацією про «стабільне та мирне становище» в Афганістані.

У матеріалі також наведені історії прохачів притулку, зокрема біженця Мохаммада Заріфа, що після полону й тортур покинув Афганістан і від 2018 року просить надати йому статус біженця або додатковий захист, бо не може повернутися на батьківщину через воєнні дії. Але, на думку міграційної служби, він «не має обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань на батьківщині». Одеський окружний адміністративний суд погодився з міграційною службою — вважав, що побоювання афганця необґрунтовані, а в його справі є суперечливі та неправдиві відомості. Мохаммад Заріф подав апеляцію, але наприкінці липня цього року апеляційний суд відмовив афганцю, обґрунтовуючи своє рішення, зокрема, інформацією про те, що відбувається в Афганістані. Мохаммад Заріф подав касацію, але Верховний суд навіть не починав провадження.

Як випливає з рішень, вивчених «Ґратами», суди, відмовляючи шукачам притулку, часто заявляють про необґрунтованість та недоведеність їхніх побоювань повернутися на батьківщину.

«У таких справах дуже важко довести небезпеку. Люди терміново виїжджають і беруть із собою в найкращому разі лише документи та гроші. Вони думають не про докази, а про те, як зберегти своє життя», — пояснює Олена Калашник із «Права на захист».

Ескалація конфлікту в Афганістані все-таки значно вплинула на судові рішення за позовами афганців проти міграційної служби, зазначають експерти.

«Стало більше позитивних рішень і в першій, і у другій інстанціях. Касація почала приймати скарги до розгляду, хоча раніше рідко починала провадження. Стало легше доводити побоювання афганців повернутися на батьківщину», — каже Олена Калашник.

Утім навіть після захоплення Афганістану талібами задоволення позовів афганців в українських судах не означає, що міграційна служба надасть статус, здатний їх захистити. Як зазначають юристи, звернення до міграційної служби та заперечення її рішень у судах можуть тривати роками.

Повний текст статті доступний за посиланням.

24.11.2021

Оцініть статтю:

Теги:

біженці

Афганістан

Іслам в Україні

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Закони талібів в Афганістані мають лише частину спільного з шаріатом

editor — Mon, 23 Aug 2021 13:37:34 +0000

Публічні розстріли, відтинання кінцівок, обов’язкове носіння бороди для чоловіків і повне закриття обличчя для жінок — і це невеликий перелік нововведень, що чекають жителів Афганістану після захоплення країни талібами.

Таліби, які захопили владу, заявили, що формувати з Афганістану демократичну державу не збираються.

«Ми не будемо обговорювати, який тип політичної системи повинні застосовувати в Афганістані. Це закон шаріату і це все», — заявив представник «Талібану» Вахедулла Хашимі.

Телеканал «Дом» звернувся до кількох експертів з проханням прокоментувати рішення талібів і роз'яснити, наскільки вони насправді відповідають принципам ісламського права.

Один з експертів — шейх Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма»:

«У шаріаті не існує обмежень, щоб жінки здобували освіту або працювали в тих галузях, у яких іслам дозволяє. [Заборона] не просто здобувати освіту, а виходити навіть на вулицю — такого в шаріаті не існує. Якщо ми подивимося на інші мусульманські країни, то жінки в них здобувають освіту, працюють, можуть обіймати високі посади, можуть займатися спортом і самореалізовуватися».

23.08.2021

Оцініть статтю:

Теги:

Талібан

Афганістан

муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Правозахисниця Вікторія Нестеренко: «Люди бояться „Талібан“, тому що не знають чого їм чекати»

editor — Mon, 23 Aug 2021 12:32:01 +0000

Після того як владу в Афганістані захопили таліби, багато місцевих жителів хочуть покинути країну. Вони налякані й не знають, як їм далі жити.

Про це розповіла голова правління правозахисної організації «Разом з законом» Вікторія Нестеренко у програмі «5 запитань» телеканалу «Дом»:

«Як я знаю зі слів моїх знайомих, ситуація в Афганістані лякає: люди не знають, як їм далі жити й що робити. Вони кажуть, що якось намагаються знайти вихід із ситуації, якось виїхати з країни, але, на жаль, не можуть цього зробити. Тому люди кажуть, що намагаються якось жити з цим, що вони повинні якось звикнути, але вони в підвішеному стані. Вони не розуміють політики, що її хоче запровадити „Талібан“…»

Зокрема, багато людей не можуть вилетіти з країни через відсутність віз і заборони на польоти, додала пані Нестеренко:

«Вони (афганці. — Ред.) запам'ятали той негативний образ талібів, що склався у них 20–30 років тому. Те, що тепер відбувається — так, ситуація трохи інша, до кінця незрозуміла. Відповідно, багато хто хоче втекти, бо вони не готові до нових правил. Їх влаштовувала та політика й та влада, що була перед цим. Тому люди, що мають можливість утекти, звичайно, тікають звідти. Але не всі можуть це зробити, бо нема віз, нема перельотів».

Людей лякає і те, яка буде політика нової влади, адже таліби хочуть запровадити «закони шаріату».

«У кожній ісламській країні, в кожній державі тепер нема остаточних і точних законів шаріату. Бо в кожній країні є своє законодавство, основане як на шаріаті, так і на своїх якихось окремих законах. Ті закони, що тепер намагається запровадити „Талібан“ в Афганістані — вони до кінця ще незрозумілі, бо не кажуть офіційно, не роблять якісь заяви з приводу того, які буде запроваджено остаточні правила для людей. Отже, люди не знають, як їм поводитися в тій чи тій ситуації, вони бояться», — зазначила правозахисниця.

Повна версія інтерв'ю — Чого чекати жителям Афганістану після захоплення влади талібами: «5 питань» з Вікторією Нестеренко.

23.08.2021

Оцініть статтю:

Теги:

Вікторія Нестеренко

Талібан

Афганістан

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Як з’явився «афганський синдром»

О. Степанченко — Mon, 27 Jul 2020 04:11:24 +0000

Історія Афганістану — ціла низка важких війн за незалежність. Починаючи з Олександра Македонського, великі держави мріяли захопити цю гірську країну, але щоразу загарбники зазнавали нищівної поразки. Афганці не раз доводили, що понад усе на світі вони люблять свободу й заради неї готові терпіти неймовірні поневіряння. У XIX столітті вони двічі виганяли непроханих завойовників-англійців, що мали найсучаснішу на ту пору зброю.

На початку XX століття сталася третя англо-афганська війна (1919), а через 60 років СРСР ввів на територію Афганістану свої війська. Це призвело до початку масового опору, що перейшов у чергову війну — вона тривала 10 років. 2001 року США та їхні союзники, зокрема Велика Британія, почали операцію «Непохитна свобода» — вона призвела до найдовшого в історії Афганістану військового конфлікту, що триває дотепер.

Після епохи наполеонівських воєн (1815) європейські держави звернули свої погляди на Схід. Росія, Англія, а потім і Франція змагалися одна з одною за право захопити нові землі й ринки збуту своїх товарів. Османська імперія, Іран, Індія, Афганістан і Китай володіли величезними територіями, численною людністю та значними запасами ще не освоєних природних багатств.

До 1838 року Британська імперія взяла під контроль Індію. У той самий час Росія прагнула підбити держави Центральної Азії. Царський уряд важив і на Афганістан, що межував безпосередньо з Індією та був добрим плацдармом для дальшого просування до південних морів.

Приводом до втручання Англії у справи Афганістану стало суперництво за владу між володарем пуштунської держави Дуррані (з 1838 року еміром Афганістану) Шуджа-Шахом і сином хана баракзаїв Дост-Мухаммедом. 1834 року Дост-Мухаммед, що шукав підтримки Росії, проголосив себе еміром Афганістану. Його політика зайшла в суперечність з інтересами Великобританії, що ставила на Шуджа-Шаха.

Безпосереднім приводом для початку війни став приїзд до Кабула спеціального представника російського уряду поручника Я. Виткевича. До того ж на територію Афганістану ввійшли перські війська, погрожуючи окупацією всієї західної частини країни.

1838 року англійські війська вдерлися до Афганістану й почали швидко посуватися вглиб країни. Так почалася перша англо-афганська війна. Війська Британської імперії та її індійські сателіти майже без перешкод здобули найбільші міста Афганістану. Погано озброєна армія Дост-Мухаммеда була ненадійна та не змогла чинити гідного опору. Основними проблемами англійців у цей період був важкий клімат і погане постачання військ. 7 серпня 1839 року окупаційний корпус захопив Кабул. На престол знову посадили слухняного англійцям Шуджа-Шаха.

Якби одразу після цього британці покинули Афганістан, усе б скінчилося внутрішньоафганським конфліктом. Розумівши, що позиції Шуджа-Шаха слабкі, англійці лишили значний контингент своїх військ, що контролювали найбільші міста й фортеці країни. Присутність іноземців в ісламській державі, їхнє зневажливе ставлення до релігії та традицій афганців викликали обурення народу. Країною прокотилася хвиля повстань, що були жорстоко придушені.

А ще Дост-Мухаммед із загоном своїх прихильників їздив Афганістаном, організуючи нові й нові змови й завдаючи дошкульних ударів по британських силах. У листопаді 1840 року Дост-Мухаммед за нез’ясованих до кінця обставин потрапив у полон — англійці вислали його до Індії. Ця подія мала покласти край війні в Афганістані, до того ж навіть Шуджа-Шах став прямо казати про те, що британці мають піти з країни.

Але зовсім інакше міркували в Лондоні. Там уже бачили Афганістан частиною Британської імперії. Англійські офіцери стали будувати на завойованих землях будинки та виписувати з Індії свої сім’ї. Це бачили прості афганці, й дуже скоро у країні зайнялася пожежа нового повстання. Одразу в декількох провінціях почалися напади на англійські війська. Очолив повстанців племінник Дост-Мухаммеда — Мухаммад-Земан-хан. Вони геть знищили загін капітана Вудборна, також були блоковані всі англійські гарнізони.

У Кабулі повстанці оточили 5-тисячний корпус генерала Елфінстона. Військам уже бракувало харчів, тож Елфінстон мусив передати афганцям важку артилерію та безліч іншої зброї. Після цього корпус відступив до Джалалабада. Але дорогою його без перестанку атакували повстанці, тож до Джалалабада змогла дістатися тільки одна людина — доктор Байден. Сам Елфінстон потрапив у полон, де помер за кілька місяців після знищення його підрозділу.

Поразка Британської імперії у війні з мусульманською державою завдала вельми чутливого удару по престижу світової держави. Але ця невдача не знизила рівень амбіцій Лондона. Англійці прагнули реваншу за прикру поразку. Їх підохочували успіхи Росії в Центральній Азії, що їй удалося взяти під контроль Бухару, Хіву й Самарканд.

1878 року, скориставшись тим, що Росія воювала з Османською імперією, англійці вкотре вдерлися до Афганістану. Знову, як і під час першої англо-афганської війни, британські війська захопили всі найважливіші міста країни. Це призвело до того, що весь Афганістан став до зброї. Вирішальний бій відбувся коло невеликого селища Майванд, недалеко від міста Газні, 27 липня 1880 року.

Корпус генерала Барровза розбило військо афганського воєначальника Аюб-хана. Англійці тільки вбитими втратили близько 1000 душ. За кілька місяців війська Великої Британії покинули територію Афганістану. Володарем країни став емір Абдуррахман, що вміло лавірував між Росією та Англією, бажавши обстоювати інтереси своєї країни.

Укладена під час другої англо-афганської війни Гандамацька угода лишала Афганістан у нерівному з Британією становищі. Фактично вся зовнішньополітична діяльність мала контролюватися англійцями. Це викликало постійне розворушення в Кабулі. Кінець кінцем невдоволення призвело до третьої англо-афганської війни, що почалася 1919 року. Її підсумком стало визнання повної незалежности Афганістану як із боку Англії, так і з боку Радянської Росії. На жаль, невдачі Британської імперії не стали наукою для інших країн, і в горах Афганістану знову звучали постріли й вибухали бомби.

Вояки армій Великої Британії, СРСР і США, що верталися з війни, мали хворобливий стан, відомий як «афганський синдром». Це посттравматичний стресовий розлад, що характеризується порушеннями сну, нічними кошмарами, викликаними важкими переживаннями воєнного часу. Багато колишніх солдатів навіть за роки погано адаптувалися до мирного життя, що нерідко призводило до конфліктів удома й на роботі. Часто ветерани, що переживали «афганський синдром», шукали заспокоєння в алкоголі чи наркотиках, чимало було й випадків самогубств. Таку високу ціну платили всі країни, що вдиралися до Афганістану за останні два століття.

Олександр Степанченко

24.07.2020

Оцініть статтю:

Теги:

Олександр Степанченко

Османська імперія

Афганістан

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Відгомін East Fest-2018

Власкор — Mon, 27 Aug 2018 20:08:30 +0000

Щорічний етнофестиваль East Fest відбувся цієї суботи, 25 серпня, в ісламському культурному центрі столиці. Багато киян прийшли на вул. Дегтярівську, 25а, щоб спізнатися з історією, традицієями, звичаями та культурою мусульманських країн, зануритися в атмосферу східного базару, насолодитися виступами художніх колективів.

Фестиваль став гідним завершенням низки свят, що відзначалися цього тижня: Дня Державного прапора України, Дня Незалежності та великого мусульманського — Ід аль-Адха (Курбан-байрам).

Гостей East Fest чекали виставки рукотворів і фотографії, книги, майстер-класи, прикраси, парфуми. Жінки й діти взяли в справжнісіньку облогу майстринь розпису хною: кожен прагнув лишити на своїх руках візерунки-мехенді — традиційного мистецтва Сходу.

Чимало слухачів зібрали й пізнавальні лекції. Оксана Лоїк розповіла про свою подорож Афганістаном, масштаби бідності в цій країні та поділилася думкою, чому там так складно відродити мир. А ще відповіла на питання, чи правда, що найбільша кара для жінки — народитися в Афганістані, і хто ширить міфи про те, що там нема місця туристам?

Соломія Вівчар, старший науковий співробітник львівського музею «Дім Франка», розповіла про внесок Каменяра в наближення ісламської культури до українців.

Журналіст і громадська активістка Тетяна Євлоєва поділилася напрацюваннями свого проекту «Життя без сміття», пояснивши, чому захист екології для послідовників Ісламу — це не є якась нова мода чи вимушені заходи, а одна з вимог релігії.

Мали чим розважитися й діти. Для них на багатьох локаціях East Fest, зокрема в приміщенні жіночої мечеті, працювали аніматори, викладачі образотворчого мистецтва, а ще всі були в захваті від фізичних і хімічних дослідів — наукове шоу вдалося на славу! Майстер-класи, іграшки ручної роботи від Регіни Бірюльово, забави для найменших: пазли, конструктори, розмальовки, не кажучи про рухливі ігри та спортивні змагання. А ще — можливість продемонструвати свої здібності на не великій, але справжній концертній сцені й насолодитися виступами талановитих ровесників.

Велелюдно було коло стендів з мусульманською літературою, та й дитячі книжки — художні, навчальні, розвивчі — не лишилися без уваги юних читачів і їхніх батьків.

Тішило очі традиційне народне вбрання та сучасний одяг, особливо жіночий, зроблений відповідно до релігійних норм і водночас зручний: він дозволяє жінці вести активне професійне та громадське життя. Зачарував гостей, надто жінок, перший український бренд сучасного мусульманського одягу Katrin Kym, презентований засновницею та дизайнеркою Катериною Євдокимовою. Поєднання східних традицій з актуальними трендами — візитна картка талановитої мусульманки, що створила для сестер моделі святкового, ділового й повсякденного вбрання, не забувши пошити й приголомшливо гарну шкільну форму для юних мусульманок — у відвідувачів не виникало сумнівів, чи справити дизайнерське вбрання для своїх доньок, узявши участь у фестивальному розіграші.

Сукні, абаї, спідниці та блузи… А до них — палантини, шарфи, хустки, вуалі. Нехай вони створені мусульманами для мусульманок, але ніщо не заважає сполучати традиційні елементи хіджабу з убранням жінки будь-якого віровизнання як стильний аксесуар, адже в різних релігіях жінки зазвичай покривають голову. Чом би й не придбати щось із цих нереально красивих, невагомих, тонших за передсвітанковий серпанок шовкових шедеврів? Таку можливість гостям фестивалю надала засновниця інтернет-магазину Silk&Сotton Ганна Качан.

І, звичайно, як же ж побувати на східному фестивалі й не скуштувати екзотичних страв Азії та Африки? А славетної арабської кави з солодощами? Традиції східної кухні, загадкової та екзотичної, як і сам Схід, складалися століттями.

На жаль, автор цих рядків не встигла дізнатися імен усіх учасників фестивального ярмарку East Fest-2018. Обіцяю виправитися й написати про кожного з тих, хто привіз для гостей свій крам: і про тих, хто зачарував алхімією східних парфумів, ароматичних олійок і косметики; і про тих, хто тішив око розсипами скарбів — традиційних східних прикрас; і про авторські філігранно вироблені джезви, а ще всілякі дрібнички на кшталт флакончиків для парфумів. Докладніше про все, що можна було побачити, почути, скуштувати, до чого доторкнутися, й про тих, хто це все забезпечив, — у подальших наших публікаціях.

27.08.2018

Оцініть статтю:

Теги:

етнофестиваль

EAST FEST

ісламський культурний центр

ознайомлення з Ісламом

фестиваль східної культури

мусульманська література

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Петро Порошенко розпорядився надати допомогу сім’ям загиблих у Кабулі українців

admin — Mon, 22 Jan 2018 09:59:58 +0000

Президент України висловив співчуття родинам загиблих внаслідок теракту в столиці Афганістана Кабулі та розпорядився надати допомогу українцям, які стали його жертвами.

Про це йдеться у повідомленнях Петра Порошенка в його Facebook:

— Шокований трагічною звісткою з Афганістану. Внаслідок терористичного нападу на готель у Кабулі загинули громадяни України, співробітники української авіакомпанії. Висловлюю найщиріші співчуття родинам усіх загиблих.

За моїм дорученням МЗС терміново направляє до Кабула українського консула з Душанбе з метою проведення відповідних консульських дій. Також встановлено контакт з американськими консульськими співробітниками, які перебувають на місці теракту в Афганістані.

Доручив Кабміну надати всю необхідну допомогу для сімей українських громадян, які загинули в Афганістані, — пише Президент.

Раніше голова МЗС України Павло Клімкін повідомив, що в Кабулі загинули 6 громадян України:

— Доповів Президенту про загибель 6 громадян України внаслідок нападу на готель в Кабулі. Працюємо з правоохоронними органами Афганістану, щоб з’ясувати обставини цього терористичного акту, — повідомив очільник українського зовнішньополітичного відомства.

Проте, як заявив начальник управління консульського забезпечення Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України Василь Кирилич, дані про кількість загиблих українців постійно оновлюються.

Нагадаємо, ввечері, 20 січня кілька людей із вогнепальною зброєю та гранатами увірвалися в готель Intercontinental Hotel в Кабулі та відкрили вогонь по його гостях. Повідомляється, що відповідальність за теракт взяв на себе «Талібан», який в 2011 році вже атакував цей же готель. За даними МВС Афганістану, в ньому брали участь шість бойовиків.

22.01.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Муфтій ДУМУ «Умма» висловив співчуття жертвам теракту в Кабулі

editor — Fri, 01 Jul 2016 12:40:32 +0000

Повідомлення про терористичні акти, вбивства і вибухи не сходять зі сторінок засобів масової інформації, звучать в теле- і радіоефірі, заповнюють інтернет-простір. У більшості випадків відповідальність за них беруть на себе угруповання, які позиціонують себе як ісламські. Але чи може послідовник Ісламу вбивати невинних людей, не на полі бою, вбивати заради вбивства, деморалізації суспільства, заради того, щоб хаос і страх заволоділи душами людей? Чи може мусульманин скоювати найтяжчий гріх позбавлення життя іншої людини у священний для всіх послідовників Ісламу місяць Рамадан, та ще й напередодні Ляйлятуль-кадр — Ночі Могутності і Передвизначення?

Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов зізнається, що з гіркотою сприйняв звістку про чергове нелюдське діяння — терористичний акт, скоєний у Кабулі.

— Звістка про те, що найменше 40 людей загинули і близько 100 отримали поранення в результаті нападу смертника на автоколону в західній частині афганської столиці Кабула сумом відгукується в серці кожної людини. Злочинців не зупиняє ніщо — ні слова священного Корану, ні благословенний місяць Рамадан — місяць посту, молитви, самовдосконалення і благих діянь. Сумую разом з близькими і сім’ями загиблих!

Як повідомляє ВВС з посиланням на дані місцевої влади, в четвер, 30 червня, в Афганістані на шляху проходження автомашин з випускниками поліцейської академії спрацювали вибухові пристрої. Імовірно, як мінімум один з них привів у дію смертник. Відповідальність на себе взяла організація «Талібан».

Інцидент стався через тиждень після нападу в Кабулі на автобус, який перевозив непальців, що охороняли посольство Канади. В результаті тієї атаки загинуло 14 осіб.

Нагадаємо, 20 червня в Афганістані відбулося три теракти поспіль. Перший вибух стався в Кабулі вранці. Жертвами стали 14 громадян Непалу і Філіппін, які працювали як обслуговувальний персонал та охорона непальського посольства в Афганістані. Місцеві ЗМІ повідомляли, що відповідальність за атаку взяв на себе рух «Талібан». Під час другого теракту, що стався в районі Чіл-Сутун на південній околиці Кабула, був поранений депутат місцевої ради. А в результаті вибуху в провінції Бадахшан на північному сході Афганістану загинуло щонайменше 8 осіб, близько 40 отримали поранення. За даними місцевих ЗМІ, терорист-смертник підірвав мотоцикл у натовпі на ринку в повіті Кишм. Серед жертв є діти.

01.07.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Рамадан

Ніч Могутності

муфтій

Духовне управління мусульман України «Умма»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Благодійний фестиваль приверне увагу киян та медіа до потреб біженців і переселенців

editor — Thu, 16 Jun 2016 09:40:19 +0000

20 червня у просторі «Мистецького арсеналу» відбудеться благодійний фестиваль до Міжнародного дня біженця.

Організований Агентством ООН у справах біженців спільно з НКММК «Мистецький арсенал» та волонтерськими ініціативами, захід має на меті привернути увагу до історій людей, які змушені були залишити свої домівки. Благодійний фестиваль збере переселенців зі Сходу та Криму, біженців з інших держав, які знайшли притулок в Україні, а також громадські організації, що надають допомогу цим категоріям. Подію підтримали Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб та Державна міграційна служба України.

Як повідомляють організатори на сторінці події в соцмережі Facebook, в Україні нині мешкає більш як 7 тис. біженців з інших країн, а в результаті конфлікту на Донбасі та подій в Криму понад 1 млн 800 тис. українських громадян стали внутрішньо переміщеними особами.

На території заходу діятиме міні-кінотеатр під відкритим небом, де покажуть кращі ролики на підтримку переселенців та біженців, зокрема від Фестивалю соціальної реклами «Molodiya».

Серед інших проектів — «Одісея Донбас», що розповідає історії міст і містечок Сходу України. Його автори — Дар’я Цимбалюк, Юлія Філіп’єва і Віктор Засипкін — провели глибинні інтерв’ю з вимушеними переселенцями зі східної України. Під час інтерв’ю колишні мешканці Донбасу власноруч створювали ментальні карти місць, які їм довелося залишити. Ці мапи фіксують міста й містечка сходу країни такими, якими вони були до початку бойових дій і якими збереглися в пам’яті людей.

Відвідувачів очікує насичена програма заходів та виставок, зокрема передбачено знайомства з традиційною кухнею місцевостей, звідки походять біженці та переселенці — гостям фестивалю запропонують приєднатися до справжньої ефіопської кавової церемонії, скуштувати традиційні афганські та сирійські страви, посмакувати кримськотатарськими солодощами та десертами східної кухні.

На фестивалі можна буде познайомитись із успішними стартапами переселенців та біженців, які відкрити власну справу — барбершоп, кав’ярню, виробництво делікатесів, школу бойових мистецтв та виготовлення одягу.

Дитяча програма передбачає безкоштовні майстер-класи із плетіння афганських косичок, уроки малювання від художника з Ірану, навчання східного живопису сумійо та азам гончарної справи, тренінги зі східних єдиноборств та різноманітні заняття із виготовлення рукотворів. У дитячій зоні для юних відвідувачів фестивалю працюватиме лабіринт та школа правової грамотності.

На події організують «тихий аукціон» художніх робіт біженців, які проживають в Україні. Тут можна буде оглянути та придбати роботи від митців із Сирії, Афганістану, Анголи, Конго, Ірану та Іраку. Частину прибутку від ярмарку етнічних прикрас та хенд-мейду, кераміки та аксесуарів ручної роботи учасники передадуть на підтримку дітей переселенців зі Сходу України.

Музичну програму фестивалю доповнить спеціальна постановка від Театру переселенця. Документальна вистава «Києве мій» розповість про те, як переселенці відчувають Київ, і чи може він стати їх новим домом.

Також під час роботи Благодійного фестивалю до Міжнародного дня біженця діятиме проект «Малевич+" ‒ колекція українського авангарду. Роботи Василя Єрмілова, Анатолія Петрицького, Олександра Богомазова і Казимира Малевича демонструють, як нове для свого часу мистецтво стає визнаною класикою, пройшовши крізь невизнання, заборони і нерозуміння.

Партнери: Громадська ініціатива „КримSOS“, Центр зайнятості вільних людей, Всеукраїнський благодійний фонд „Право на захист“, Міжнародна організація з міграції, Благодійний фонд „Рокада“.

Вхід на фестиваль та експозицію Мистецького Арсеналу під час події буде безкоштовним.

Довідка:

Міжнародний день біженця (World Refugee Day) — дата, запроваджена в 2001 році Генасамблеєю ООН на знак солідарності з країнами Африки, де на той час знаходилася переважна кількість біженців. Організація африканської Єдності (ОАЄ) погодилася з тим, щоб Міжнародний день біженця відзначався одночасно з Днем африканських біженців — 20 червня.

Нині на планеті налічується близько 20 млн біженців і 25 млн внутрішньо переміщених осіб. Все це робить проблему біженців однією з найгостріших в сучасному світі. Міжнародне співтовариство консолідує свої зусилля для полегшення тяжкої долі цих людей. Створене в 1950 році Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) є центральним міжнародним агентством, де докладають зусиль для вирішення цього завдання.

16.06.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Міжнародний день біженця

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

У Криму наші брати відчувають на собі несправедливість і гноблення, − Ердоган

editor — Fri, 15 Apr 2016 12:00:11 +0000

Сьогодні в турецькому місті Стамбул завершить свою роботу 13-й саміт Організації ісламського співробітництва, тема якого «Єдність і солідарність для справедливості і миру». Ісламська конференція тривала два дні − з 14 по 15 квітня.

У засіданні саміту взяли участь представники 56 країн. Українську делегацію, як уже повідомляв Іслам в Україні, представили лідер кримських татар, Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв разом з лідером Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим і делегатом Курултаю Рустемом Умеровим.

Як зазначає інформаційне агентство QHA, на саміті була присутня і російська делегація, але Росія в ОІС має права тільки країни-спостерігача.

У перший день учасники на півторагодинний зустрічі обговорили злободенні питання, серед яких − ситуація в Сирії, Ємені, Лівії, Афганістані, Сомалі, Малі, Джамму і Кашмірі, Боснії і Герцеговині, Нагірно-Карабахський конфлікт у контексті вірменської агресії стосовно Азербайджану.

Особливу увагу було приділено питанням в Україні. Зокрема, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган під час свого виступу закликав членів ОІС бути солідарними з нашою державою, з «братами-мусульманами, кримськими татарами, що проживають в окупованому Криму».

− Окупація Криму в Україні… Чи можливо мовчати про це? У Криму наші брати відчувають на собі несправедливість і гноблення, − акцентував увагу присутніх президент Туреччини.

Потрібно відзначити, що турецького президента підтримав і прем’єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу, який закликав представників ісламського світу зайняти єдину позицію в цьому питанні і виступити проти політики деяких держав із перекроювання кордонів.

Реджеп Тайіп Ердоган у своїй промові також закликав до того, щоб Організація ісламського співробітництва ще більше протегувала мусульманським громадам, які воюють за свої права і своє майбутнє в інших регіонах світу. Крім того, він заявив, що ісламський світ зобов’язаний приділяти увагу розвитку, справедливості і, насамперед, безпеці, а також висловився про необхідність створення в ісламському світі союзу, не чекаючи допомоги інших сил у боротьбі проти терористів.

Президент Туреччини також запропонував ОІС створити Жіночу раду, щоб жінки брали на себе більш впливові обов’язки у всіх сферах життя.

У своєму виступі Ердоган торкнувся і теми міграційної кризи, назвавши мусульман, які намагалися переплисти Середземне та Егейське моря на човнах і зламаних суднах, соромом для ісламського світу.

Під час саміту президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган зустрівся з президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим. Обидва лідери опублікували спільну Декларацію стосовно ісламського примирення.

Довідка:

Організація ісламського співробітництва − найбільша і найвпливовіша офіційна урядова мусульманська міжнародна організація. Нині об’єднує 57 країн з населенням близько 1,5 млрд осіб. ОІС була заснована 25 вересня 1969 року з метою забезпечення ісламської солідарності у соціальній, економічній і політичній сферах, боротьби проти колоніалізму, неоколоніалізму і расизму.

15.04.2016

Оцініть статтю: