Іслам в Україні - Мар’ям

Київські мусульманки роблять окопні свічки для ЗСУ

Власкор — Wed, 09 Nov 2022 10:32:42 +0000

Київські активістки жіночої організації «Мар’ям» виготовили та передали близько 40 окопних свічок Збройним силам України. Військові використовуватимуть їх для сушіння бліндажів, а ще кожною можна опалювати невелике приміщення, підігріти чи приготувати їжу.

За словами Амаль Ткаченко, голови організації, «Мар’ям» від початку масштабної війни намагалася бути активною в добродійності, тож вирішили й цього разу зробити щось корисне для нашої армії:

— Ідея виникла в нашої сестри Людмили, що нині у Швеції. Вона й перед тим займалася всілякими декоративними свічками тут, в Україні.

Сама Людмила Лукашевич координувала роботу сестер онлайн. У своєму фейсбук-дописі жінка досить дотепно закликала більше використовувати бляшанки, адже саме через їх нестачу виготовити більше свічок складно:

— Банки-банки-банки... Їх так мало, що довелось Лукашевич здійснити онлайн-рейд на завод, де ми раніше робили тушкованку. <...> Віддали 50 штук і сказали більше не телефонувати. <...> Людоньки, їжте салати! І для фігури норм, і для окопних.

Активістки організації заявляють, що технологія виготовлення насправді проста: потрібні невеликі бляшанки, бо свічка має поміститися в кишеню, а ще віск, парафін і картон.

— Спершу ми зібрали металеві банки від консервованої продукції — кукурудзи, горошку, корму для тварин тощо. Знайшли ребристий картон, який різали на смужки, накручуючи його в банки. А всередину вкладали такий самий картонний ґніт. Після цього це все залили розтопленим парафіном, і окопні свічки готові, — розповіла Амаль Ткаченко, додавши, що найближчими днями ще понад 50 таких свічок мають поїхати на передову. Туди їх відвезуть імами-капелани Військового капеланства мусульман України.

09.11.2022

Оцініть статтю:

Теги:

Мар’ям

Амаль Ткаченко

окопні свічки

війна_в_Україні

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Учні гімназії «Наше майбутнє»: «Землю нам Всевишній дав у користування, і ми маємо піклуватися про неї»

Власкор — Thu, 26 Apr 2018 16:06:49 +0000

25 квітня старшокласники київської гімназії «Наше майбутнє» висадили на алеї, що веде до будівлі Ісламського культурного центру, квіти та саджанці бузку. Цікаво, що це вони робили з власної ініціативи: з ідеєю озеленення прилеглої до ІКЦ території діти звернулися до дорослих ще на початку весни, коли в гімназії в рамках програми з англійської мови було проведено екологічну конференцію, під час якої учні озвучували найбільш гострі проблеми навколишнього середовища та загрози довкіллю. А напередодні Всесвітнього дня землі, який відзначався 20 березня, гімназисти попрохали допомогти зібрати кошти на придбання саджанців та чорнозему.

Ініціативу підлітків підтримала жіноча громадська організація «Мар’ям», що входить до ГС «Всеукраїнська асоціація «Альраід», виділивши частину коштів, що акумулюють активістки для благодійних цілей, допомогли з придбанням посадкового матеріалу й інші активісти «Альраіду».

І ось в середу учні заходилися впорядковувати дві ділянки газонів поруч з ІКЦ — спочатку перекопали грунт, що був геть виснажений, а потім підсипали чорноземом та висадили 12 кущів бузку, заздалегідь знаючи, ароматними кетягами якого кольору тішитимуть око в майбутньому ці поки тендітні саджанці. А там, де ані дерев, ані кущів саджати не можна, бо під землею прокладено комунікації, учні висадили нарциси та тюльпани.

Як говорять самі підлітки, на цьому вони не мають наміру зупинятися, і з часом, сподіваються, шлях до ІКЦ, де розташовано й їхню гімназію, і мечеть, буде впорядкованим, зеленим і красивим:

— Особливо навесні та влітку ця краса ще раз нагадає про те, що Землю нам Всевишній дав у користування, і ми маємо піклуватися про неї, — відзначила одна з дівчат Альжарадат Суад.

— Я дуже хочу, щоб на Землі було якомога більше рослин, особливо в містах, що потерпають через всілякі вихлопні гази, викиди промислових підприємств. Кожне деревце, яке саджає в місті людина, — це як киснева маска для хворого на задуху, — сказала інша гімназістка Личковська Вероніка

— Так, дерева — це зелені легені наших міст, всієї планети, і кожен з нас повинен дбати про те, аби їх було більше, — додав Модхіш Сіхам.

— А я просто хочу, щоб мої однокласники й вчителі, коли йдуть до гімназії, раділи з цієї краси… Щоб люди йшли на молитву до мечеті у піднесеному настрої, — сказала Кукалець Таісія.

Схожі думки висловлювали й інші гімназисти, зокрема й Фарід Іваницький, який викопав чи не більше за всіх лунок під посадку бузку, й Абдулла Сархан, який продемонстрував неабияку фiзичну підготовку, переносячи до місця дій великі чували з чорноземом.

А викладачка англійської мови Сабрін Груданова, що поруч зі своїми учнями поралася з рослинами, розповіла, що після вони зберуться у класі та поділяться одне з одним (англійською) своїми враженнями, планами на майбутнє.

Як стало відомо, для збереження усього посадженого адміністрація ІКЦ вже замовила парканчик, котрий встановлять по всьому периметру зеленої зони. Чорнозем, закуплений разом із бузком, має забезпечити достатнім живленням і самі кущі, і зелену травичку на газоні.

26.04.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Наше майбутнє

гімназія

ісламський культурний центр

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

«…Той, хто опікує сироту, буде у Раю так близько від мене, як близько знаходяться ось ці два (пальці)…»

Власкор — Tue, 17 Oct 2017 08:03:37 +0000

Духовне управління мусульман України «Умма» та жіночий відділ ГС «Всеукраїнська асоціація „Альраід“ невтомні в добрих справах. Прагнучи хоч на йоту полегшити життя співгромадян, що опинилися у скрутних обставинах, вірні реалізують не просто свій обов’язок, а й потребу — втілене в життя служіння Всевишньому.

Один із напрямків діяльності мусульман на шляху милосердя — піклування про сиріт. І байдуже, якого походження чи віровизнання діти, що ростуть без батьків. Маленькі вихованці інтернатних закладів цілий час отримують увагу та матеріальну допомогу; малюки, що страждають на серйозні хронічні хвороби або мають вади розвитку, отримують лікування та проходять реабілітаційні курси, завдяки небайдужим мусульманам.

Щотижня активістки жіночого відділу Ісламського культурного Центру Києва відвідують своїх підопічних і регулярно, у співпраці з громадськими активістами та організаціями, організують справжні „каравани добра та милосердя“. Під час таких відвідин мусульмани не тільки передають вихованцям дитячих закладів придбані коштом небайдужих людей речі та харчові продукти, а й влаштовують для дітей свята. Днями відбувся ще один такий захід.

— Відвідини дитячих будинків — це не тільки допомога й радість дітям, не тільки вибух емоцій для всіх учасників, а й прекрасна можливість познайомитися з новими людьми. Ми різні за національністю, вірою, часто говоримо різними мовами, але є те, що нас об’єднує: ми дивимося в один бік, думаємо про те саме й головні речі в житті розуміємо однаково, отже у нас усе вийде! — заявляють активістки Волонтерського руху „Мар’ям“.

Мусульманки тішаться, що команда небайдужих збільшується:

— Завжди підтримує наші ініціативи Антон Дубишин та його друзі. І хоч цього разу Антон не зміг поїхати, він, його чудова мама Наташа та їхні друзі передали подарунки, допомогу, дитячі книги. А ще Олег, друг Антона й представник ГО „Батьки і діти України“, подарував дітям справжнє свято, нагодувавши всіх солодкою ватою, — діти були щасливі!

Антон Дубишин — відомий громадський активіст і волонтер, що своїм життям доводить: невиліковне генетичне захворювання та інвалідність не можуть завадити боговгодним справам. Антон активно допомагає армії, відвідує неповнолітніх правопорушників у Лук’янівському СІЗО, як мотиваційний спікер спілкується з алко- та наркозалежними, організує заходи для людей з інвалідністю — і всюди мотивує, надихає, показує приклад.

У цій подорожі активістів супроводжував муфтій Духовного управління мусульман України „Умма“ Саід Ісмагілов.

— На День захисника України вирішили відвідати з подарунками та майстер-класами сиріт і разом з мусульманками із Волонтерського Руху „Мар’ям“ та групою молоді поїхали спочатку до Дитячого будинку у Коростишеві, а потім — до Дому малюка у Новограді-Волинському. Взяли з собою лікаря, перукаря, найталановитішого кримськотатарського гончаря Рустема Скібіна та його команду, аніматорів, майстра цукрової вати, а також нашого шеф-кухаря. У Коростишеві власноруч приготували дітям плов, навчали гончарного мистецтва, аніматори розважали їх імпровізованою виставою, — розповідає шейх Саід. — В Новограді-Волинському відвідали немовлят, привезли їм підгузки, дитяче харчування, іграшки та одяг… Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) казав: „Той, хто опікує сироту, буде в раю так близько від мене, як ці два (пальці)“. Тож закликаю мусульман і всіх небайдужих чинити добро сиротам, адже Господь дарує людям усі блага цього життя з Його ласки до таких дітей поміж нас! Будьмо щедрі та милосердні!

Активісти повідомили, що охочі брати участь у щонедільних відвідинах дитячого будинку Боярки або ті, хто бажає допомогти матеріально, можуть долучитися до групи у Вайбері. Пишіть і телефонуйте за номерами: 093 715-44-54, 066 367-41-00.

17.10.2017

Оцініть статтю:

Теги:

День Захісника України

муфтій Саід Ісмагілов

ГО «Батьки і діти Украіни»

Ісламський культурний центр м. Києва

ГС «Всеукраїнська асоціація «Альраід»

інтернати

діти-сироти

діти

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

У «Мар’ям» радо зустрічають усіх, хто прагне знань

Власкор — Wed, 04 Jan 2017 10:31:49 +0000

Наприкінці грудня 2016 року члени Жіночої громадської організації «Мар’ям» зібралися в будівлі Ісламського культурного центру Києва (вул. Дегтярівська, 25-А), щоб зробити підсумок минулого року та виробити план на рік прийдешній, адже традиційно всі рішення приймають в організації колегіально.

— Ми зібралися обговорити нові ідеї, план роботи «Мар’ям» на 2017 рік, — каже Катерина Саприга, голова організації. — Дуже сподіваємося на активну участь усіх сестер — членів організації, а також нових дівчат, що прийшли сьогодні.

Розпочинаючи зібрання, Катерина процитувала пророка Мухаммада (мир йому і благословення):

— «(У стосунках) одне з одним вірні подібні будівлі, що її частини підтримують одна одную», — і схрестила пальці, повторивши його жест. — Він схрестив пальці, показавши, що ми не просто разом. Ми — опора та підтримка одна для одної.

Голова ЖОГ «Мар’ям» переконана, що роль жінки в заклику вельми велика:

— Аллаг у Корані каже, що вірні, чоловіки й жінки, є
помічники та друзі одне одному, — нагадала Катерина Саприга.

Тетяна Паламарчук, завідувачка відділу ознайомлення з Ісламом, розповіла, що велика частина роботи організації спрямована саме на заклик:

— Наших сестер — мусульманок і немусульманок — ми знайомимо з тим, що таке Іслам. Молодь нашу намагаємося залучати до роботи разом із дорослими, і на будь-якому заході вони можуть відчути, що потрібні нам, — ділиться Тетяна.

Одна з присутніх, Наталя, призналася, що зустрічі жіночої громадської організації «Мар’ям» приваблюють її душевною теплотою та можливістю здобувати знання:

— Багато інформації [можна дізнатися в «Мар’ям». — Ред.], що в інтернеті не знайдеш, багато нюансів і деталей. Тут <…> дівчата діляться знаннями, бо вони й самі відвідують семінари та несуть ці знання нам, — каже Наталя.

Наталя переконана, що така організація потрібна мусульманкам і дуже корисна:

— Адже кожна має якісь проблеми, і чимось хочеться поділитися, про щось спитати поради, — зізнається Наталя. — Мені сподобалося спілкування: віковий бар’єр взагалі не відчувається, бо люди щирі. Жіночий колектив узагалі сприяє щирості, тож на будь-яке питання дівчата відповідають і допомагають завжди.

Члени організації «Мар’ям» радо зустрічають усіх, охочих до знань, не зважаючи на національність, релігію, вік чи статус:

— Наші сестри виявляють активність. Коли людина до нас приходить, ми намагаємося приділити їй свою увагу та показати, що ми відкриті для всіх, — розповідає Тетяна Паламарчук, завідувачка відділу ознайомлення з Ісламом. — Неважливий вік, неважливо, якої релігії людина, які має політичні погляди…

Голова «Мар’ям» Катерина Саприга закликала сестер стати «частинами однієї будівлі, злагодженого механізму», що працює один заради одного та заради Всевишнього.

04.01.2017

Всеукраїнська Асоціація Альраід

Оцініть статтю:

Теги:

Жіноча громадська організація «Мар’ям»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Бажання творити добро — незмінне: мусульманки відвідали інтернати Коростишева та Новоград-Волинського

Власкор — Fri, 18 Nov 2016 10:39:34 +0000

Жіноча організація «Мар’ям» і волонтерський рух «Мар’ям» і далі допомагають дітям, що опинилися в обставинах, які змушують багатьох переглянути своє ставлення до життя. Ці діти — сироти. При цьому хтось утратив батьків, від когось безсердечна мати відмовилася в пологовому будинку, хтось має батьків і родичів, але з різних причин малюків узяла під опіку держава. Багато з них мають різні соматичні та психічні хвороби, хтось відстає в розвитку. І всі вони потребують уваги, адже персонал таких закладів, хоч як дбає, та не може надолужити дефіцит спілкування!

Усвідомлюючи це, активістки-мусульманки вже давно зробили обов’язковою частиною свого життя щотижневі поїздки до Боярки, де в інтернаті перебувають їхні підшефні малюки. Разом із теплом сердець і бажанням полегшити долю дітей жінки привозять потрібні медикаменти, іграшки, речі, санітарно-гігієнічні засоби. А крім цього кілька разів на рік влаштовують «каравани доброти» до дитячих будинків Коростишева та Новоград-Волинського.

Укотре мусульманки відвідали підопічних цієї неділі. Своїми враженнями про те, як їх зустрічали, та фотозвітом поділилася у Facebook Ольга Абдалла.

В інтернаті живуть діти від 7 до 18 років, — пише про мешканців Коростишівського інтернату Ольга. — Не всі сироти, багато хто має батьків або інших родичів, але через різні обставини вони не живуть у родині. Декого родичі відвідують, забирають на вихідні чи канікули, а хтось живе тут цілий час. У всіх складні долі, у багатьох проблеми зі здоров’ям. Хлопцям живеться нелегко, та які ж вони дружні, щирі, веселі. Легко йдуть на контакт, розповідають про своє життя, про захоплення, плани, надії. Найменші (7–10 років) обіймаються, тримають за руку, відповідають на будь-який вияв уваги та ласки. Серце стискається в ці хвилини. Що ми можемо зробити, як їм допомогти? Подарунки, гості, спілкування та розваги — це дуже добре і дуже потрібне, але кожній дитині потрібне людина, що любить саме ї, і кому дитина може подарувати свою любов.

Діти знали про приїзд гостей і готувалися:

— Першими нас зустріли маленькі кухарчата. Усі в жовтих фартушках, (приготувалися до майстер-класу з узбецького плову). Вони радісно махали нам із вікон. Дехто з дітей допомагав розвантажувати машини з подарунками, інші разом з волонтерами дружно накривали солодкий стіл.

Як зазначає Ольга Абдалла, завдяки допомозі небайдужих людей, що надали підтримку організаторам поїздки, було що поставити на стіл:

— Завдяки вашій активній допомозі він був дуже гідний! — пише Ольга.

Привезли волонтери з собою й великий казан, щоб готувати плов, та, звичайно, всі інгредієнти для страви. Під час обіцяного майстер-класу діти не тільки з задоволенням опановували кулінарні секрети, а й допомагали по змозі.

— Усе було чудово, — пише Ольга. — І діти, й дорослі дізналися багато нового, смачно пообідали, поспілкувалися та чекають шефа навесні з новими кулінарними майстер-класами.

Візит волонтерів «Мар’ям» до Коростишівського інтернату збігся зі святом української мови — діти виступали, читали вірші, співали пісень.

Гості багато спілкувалися з дітлахами, грали з ними в рухливі ігри, а погода дуже сприяла бою сніжками на вулиці.

— Дуже шкода їхати, хотіли провести з дітьми цілий день. Обов’язково постараємося наступного разу побути з ними довше. Плануємо приїхати навесні. Є багато цікавих ідей можливих майстер-класів. Друзі, всі хто хотів поїхати з нами, але з якихось причин не зміг, готуйтеся до весни! І ще раз дякуємо всім, завдяки кому ця поїздка сталася. Дякуємо й від дітей, і від керівництва інтернату, і від нас усіх за ваші тепло та увагу, — пише Ольга.

З Коростишева шлях волонтерів лежав до Новоград-Волинського.

Як пише Ольга Абдалла, через складні дорожні умови до наступного пункту волонтери дісталися трохи пізніше, ніж планували, і ми не могли провести з дітьми стільки часу, як хотіли. Але спілкування відбулося, хоча разом з позитивними емоціями залишається й гіркий присмак від усвідомлення того, скільки дітей, що мають батьків, мусять жити в інтернатах:

— Найдовше затрималися в старшій групі. Більшість діток із цікавістю розглядали гостей, підходили, йшли на руки, щось розповідали, грали. Дуже зраділи бананам. Видно, що чудово знають, що це, й люблять. Тут окрема подяка адміністрації, що намагається забезпечити дітей усім потрібним. Багатьох малюків ми впізнали. Хтось запам’ятався з минулих поїздок, хтось приїжджав до Києва на консультації та лікування. Нам здалося, що у старшій групі багато дітей, більше, ніж було перед тим. Велика частина діток, принаймні зовні, виглядає здоровими: милі веселі малюки, цілком розвинені за своїм віком. Як то так виходить, що вони мусять жити в дитячих будинках? Дітки трохи менші майже всі просяться на руки та ні за що не хочуть назад до манежу. Дуже шкода, що ми обмежені в часі. У групі для дітей-інвалідів, навпаки, начебто, стало дітей менше.

Написала активістка й про дитину, що в її долі багато членів як жіночої організації «Мар’ям», волонтерського руху «Мар’ям», так і просто небайдужі, взяли активну участь:

— Ми, звичайно, побачилися з Андрійком. Малюк багатьом знайомий — він їздить до Києва на реабілітацію, і багато хто з вас, друзі, особисто беруть участь у його долі. Хлопчик дуже радів, простягав ручки, посміхався. Нянечки розповідають, що Андрійко, незважаючи на важкий діагноз і на те, що не розмовляє, все розуміє. І якщо у когось із малюків щось болить, в Андрійка теж слізки, розуміє і жаліє інших. І це не перебільшення — доктор у київській клініці підтвердив, що в дитини зберігся інтелект, і вона все розуміє. Тим більша його трагедія: розум і душа замкнені в безпорадному тілі. На все воля Божа! Друзі, не забувайте його у своїх молитвах, не лишайте без допомоги!

На думку активістка, аж надто треба на рівні держави змінювати підхід до питання сирітства:

— Діти не повинні жити в дитячих будинках навіть із чудовою матеріальною базою, — переконана Ольга Абдалла.

Невідомо, чи буде щось змінюватися на державному рівні. Одне не зміниться: щире та безкорисливе прагнення активістів і волонтерів «Мар’ям» хоч трохи полегшити життя знедоленим дітям, не зникне й бажання численних доброчинців поділитися коштами для надання допомоги. Ольга Абдалла від імені волонтерів дякує всім причетним, усім, хто зробив свій посильний внесок в організацію цих та інших поїздок:

— Друзі! Ще раз дякую вам усім. Від адміністрацій дитячих будинків і від нас. За вашу допомогу, підтримку, молитви! Сподіваємося, що й надалі зможемо хоч трохи допомагати цим малюкам, — пише Ольга й нагадує, що наступна поїздка до Коростишева і Новоград-Волинський запланована на весну 2017 року.

А поки волонтери продовжать щотижневі поїздки до Боярського будинку дитини:

— Там живуть дітки до 6 років, багато інвалідів. Їм так само потрібна ваша участь та увагу, допомога в оплаті курсів лікування/ реабілітації у спеціалізованих клініках України, медикаменти, одяг-взуття й памперси… Список довгий. Поїдьте з нами хоч раз, познайомтеся особисто з малюками, і ви самі відчуєте, як потребує ця малеча вашого піклування та уваги, і, як це не сумно, у найзвичайніших речах… Ми дуже сподіваємося на вашу постійну допомогу.

Якщо ви хочете допомогти дітям фінансово: карта «Приватбанку» 5168 7556 2456 3348

З усіх питань звертатися: (063) 919 18 27 (Сабрін);
(066) 367 41 00 або (097) 077 08 23 (Ольга)

18.11.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Ісламські принципи гуманності — це поклик до дії, — мусульманки на християнському радіо

Власкор — Mon, 24 Oct 2016 09:58:23 +0000

Мар’ям — Діва Марія, мати Ісуса (мир йому), взірець благочестя для послідовників християнства та Ісламу, тому не дивно, що мусульманські активістки столиці саме цим ім’ям назвали свою громадську організацію. Про діяльність та плани ЖГО «Мар’ям» минулої суботи, 22 жовтня, розповідали гості у студії заснованого Українською греко-католицькою церквою «Воскресіння. Живе радіо» — мусульманки-активістки Сабрін Ашур та Лариса Заярна.

Запрошені гості відзначили, що у статуті організації записано багато цілей та завдань — це питання мусульманської родини, збереження ідентичності жінки-мусульманки, захист її від негативних впливів, підтримання цінностей та принципів гуманності в українській родині.

Під час передачі торкнулися й хибних стереотипів щодо жінок-мусульманок, які побутують у немусульманському суспільстві. Мовляв, жінка в ісламській сім’ї — безсловесна істота, що не має права голосу, не бере участі в житті суспільства, «зациклена» лише на догоджанні чоловікові і народженні дітей… Тим часом, як на превеликий подив немусульманок, вона від початку існування цієї релігії була наділена такими широкими правами та повноваженнями, про які в цивілізованій Європі чи США могли лише мріяти аж до початку ХХ століття!

Ну, а щодо начебто незалученості мусульманок в суспільну, громадську діяльність — то «Мар’ям» самим своїм існуванням та реалізацією багатьох проектів та ініціатив спростовує подібні хибні думки.

Як розповіли Сабрін Ашур та Лариса Заярна, мусульманки діляться своїм вільним часом, зусиллями і грошима заради поліпшення життя усього суспільства — вони ініціюють та беруть участь в екологічних та просвітницьких проектах, збирають книжки для бібліотек, допомагають воїнам в АТО, відвідують військові шпиталі, збирають кошти, гроші та речі для вимушених переселенців зі Сходу України та Криму. Все це — не разові акції, а пості програми. І, зрозуміло, благодійна та волонтерська діяльність мусульманок направлена на допомогу усім, хто цього потребує — без поділу на етнічну чи релігійну приналежність.

Як сказали гості студії: «Ісламські принципи гуманності — це поклик до дії».

До речі, зі слів Сабрін та Лариси, багато з проектів організації «Мар’ям», окрім конкретної допомоги саме тут і саме зараз, відіграють ще й неабияку роль в укріпленні міжрелігійного, міжконфесійного діалогу та співпраці. Як, наприклад, програма допомоги дитячим інтернатним закладам, яка розпочалася з того, що активісти та волонтери недержавних об’єднань, незважаючи на світоглядні та релігійні розбіжності, які мають однакове розуміння загальнолюдських цінностей, знайшли точки дотику у допомозі підопічним сиротинців. Цілі каравани з необхідними речами та смаколиками регулярно направляються в дитячі будинки Києва та області, активістки проводять з дітьми багато часу, спілкуються, влаштовують майстер-класи, просто граються — адже, як розповіли Сабрін та Лариса, якими б не були уважними та турботливими вихователі та інший персонал дитячих будинків, вони просто фізично не в змозі приділити увагу кожній дитині! Тож мусульманки намагаються поповнити дітям цей дефіцит спілкування і тепла.

Окрім таких масштабних поїздок, є й щотижневі — вони увійшли до життя дівчат з «Мар’ям», як то кажуть, «всерйоз і надовго».

Активістки допомагали знедоленим дітям-сиротам і раніше, але після однієї спільної поїздки (про яку розповідав й Іслам в Україні, та інші українські ЗМІ, зокрема й «Воскресіння. Живе радіо») вирішили відвідувати сиріт регулярно. Вони не просто заявили про це, а практично кожні вихідні відправляються в один із дитячих будинків, везуть гостинці, віддають дітям себе, свій час, свої руки, серця і бажання поділитися теплом та увагою зі знедоленими малюками.

Особливу увагу жінки-мусульманки з «Мар’ям» приділяють кільком дітлахам, які мають проблеми зі здоров’ям (наприклад, дитячий церебральний параліч), і намагаються зробити все від них залежне, щоб подарувати хоча б деяким малюкам шанс на зцілення. Тому Андрійко з дитбудинку Новоград-Волинського і Женя з Андрійком з Боярки знають: на вихідних до них знову приїдуть тітки, привезуть смакоту, а головне, проведуть з ними довгий і насичений день: допомагатимуть розробляти м’язи, робити масажик, навчатимуть ходити та управлятися з ходунками, машинками, велосипедами, розмовлятимуть з ними — адже діткам так не вистачає цього! Але найголовніше — збираються кошти на лікування та реабілітацію, і вже зараз, як сказала Сабрін Ашур, можна побачити неабиякий прогрес у стані як фізичного здоров’я, так і психічного розвитку підопічних.

Ну, а щодо наступної «великої» поїздки з відвідуванням кількох дитбудинків — то вона, як зазначили дівчата, відбудеться 30 жовтня.
Гості студії закликали всіх охочих, незалежно від віросповідання, приєднатися до благої справи і за можливості допомогти речами та коштами, які можна принести до Ісламського культурного центру м. Київ — вул. Дегтярівська, 25-а.

Докладнішу інформацію про громадську діяльність мусульманок можна дізнатися на сторінках у Facebook: ЖГО «Мар’ям» та волонтерський рух «Мар’ям».

24.10.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Мусульманки «Мар’ям» поставили собі за мету допомогти підняти на ноги трьох сиріт з ДЦП

Власкор — Wed, 25 May 2016 12:25:47 +0000

У наш час новинні сайти не встигають за соціальними мережами, де інформація з’являється набагато швидше і поширюється зі ще більшою швидкістю, ніж в ЗМІ. І, крім того, не так багато газет, ТБ і радіо, зайнятих гонитвою за рекламодавцем, приділяють ефірний час і місце на шпальтах своїх видань такій темі, як милосердя, благодійність, допомога знедоленим. Соціальні ж мережі пишуть про те, що дійсно важливо людям, що знаходить відгук у їхніх серцях і душах − і не комерційною вигодою керуються автори публікацій, висловлюючи подяку і захоплення тими, хто так само абсолютно безкорисливо прагне принести в цей світ хоч крапельку добра.

Як, наприклад, благодійна організація 31 червня, що розмістила на своїй сторінці в Facebook «… Пост величезної подяки нашим волонтерам, які, відклавши всі свої справи, знайшли час, сили і бажання допомогти дітям-інвалідам Боярського спеціалізованого будинку дитини! «. Серед імен волонтерів − ім’я мусульманки Марії Абдалли, в особі якої дякували жіночій громадській організації «Мар’ям».

В Ісламському культурному центрі м. Києва в жіночому відділі і знаходиться «штаб-квартира» громадської організації «Мар’ям», на рахунку якої чимало добрих справ. Великий перелік напрямів благодійної діяльності трохи більше півроку тому поповнився і регулярною допомогою підопічним дитячих будинків, коли волонтерки відгукнулися на заклик громадської ініціативи «Варті уваги».

Жінки з «Мар’ям» допомагали знедоленим дітям-сиротам і раніше, але саме з тієї знаменної спільної поїздки (про яку розповідав й Іслам в Україні, та інші українські ЗМІ, зокрема Воскресіння. Живе радіо) активістки вирішили відвідувати сиріт регулярно. Вони не просто заявили про це, а практично кожні вихідні відправляються в один з дитячих будинків, везуть гостинці − частування та одяг, канцтовари та іграшки, необхідні ліки і засоби гігієни. Вони везуть дітям себе, свій час, свої руки, свої серця і бажання поділитися теплом та увагою зі знедоленими малюками.

Тому Андрюша з дитбудинку Новоград-Волинського і Женя з Андрійком з Боярки знають: на вихідних до них знову приїдуть «тітки», привезуть смакоту, а головне, проведуть з ними довгий і насичений день: допомагатимуть розробляти м’язи, робити масажик, навчатимуть ходити і управлятися з ходунками, машинками, велосипедами, будуть качати на гойдалці і розмовляти − адже діткам так не вистачає цього!
Минулої неділі, повернувшись з поїздки в дитячі будинки, дівчата з громадської організації «Мар’ям» зустрілися за чашкою чаю зі своїми однодумницями-волонтерками, яких також об’єднує спільна добра справа.

Як розповіли нашому кореспонденту Ольга Бадурашвілі (що мріє про створення спільноти «Добрі справи»), Ксенія Волошина та Олександра Складана (що допомагають у приватному порядку), з дівчатами з «Мар’ям» вони познайомилися під час однієї зі спільних поїздок з «Варті уваги» дитячими будинками Київської області. Ольга зізнається, її не дивує, що бажання допомогти дітям об’єднало жінок різної національності, віросповідання і віку, але дивує те, наскільки покращився стан діток, яких взяли під опіку мусульманок!

Сабрін Ашур (організація «Мар’ям») підтвердила − дійсно, зусилля мусульманок не марні, зараз дітки, які ще півроку тому були неконтактними, не реагували ні на те, що відбувається, ні на звернену мову, проявляють емоції і реагують адекватно до подразників.

Під час останніх поїздок − як, наприклад, 15 травня − мусульманки знову спільно з ініціативою «Варті уваги» відвезли у дитячі установи медикаменти, підгузки, горщики, пральний порошок на 4,5 тис. гривень.

Як пише Альраід малеча з Коростишівської школи-інтернату зустріла їх як рідних: навперебій вітали, допомагали розвантажувати машини, ділилися новинами і ставили запитання.

− Волонтери провели кілька майстер-класів: повний захват і у дітей, і у дорослих викликало скручування фігурок з повітряних кульок; дівчатка з довгим волоссям оцінили плетіння косичок; валяння брелків і сережок з вовни − на цьому майстер-класі, на подив організаторів, було більше… хлопчиків, − йдеться в публікації. − Зате які прекрасні брелки вони зробили! Було дуже шкода розлучатися. Мусульманки пообіцяли, що наступного разу приїдуть на весь день.

Наступним пунктом призначення був дитячий будинок у Новограді-Волинському (сироти від народження до 6 років). Активісткам вдалося відвідати всі групи вихованців. Жінки привезли необхідні медикаменти для проходження курсу реабілітації за Берсенєвим для двох хлопчиків, Юри і Микити. Хлопці помітно пожвавилися, в порівнянні з минулим разом, коли волонтери відвозили їх в клініку: почали більше рухатися, грати, посміхатися.

На наступні вихідні, 22 травня, жінки вирушили в Боярку. Привезли підопічним медикаменти, погуляли з малюками, допомогли діткам на реабілітації розробляти м’язи. Учасниці Волонтерського руху «Мар’ям» подякували на своїй сторінці всім, хто пожертвував кошти на поїздку, зробивши її можливою, і відзвітували за кожну витрачену копійку.

А один із малюків, Андрій, вже зараз завдяки зібраним волонтерками коштам, проходить курс реабілітації. Про це на своїй сторінці в соцмережі Facebook повідомляє Марія Абдалла.

− До Києва, для проходження курсу реабілітації в клініці Берсенєва приїхав наш герой, Андрійко… Йому роблять масаж обличчя + артикуляційний, масаж спини і всього тіла, а також метамерні уколи. Всі процедури дуже болючі, але малюк надиво терпеливий. Тільки ін’єкції вже дуже його засмутили. Але дай Бог, щоб лікування пішло йому на користь і нехай потроху, але життя малюка змінювалося. Няня та Андрюша живуть поблизу м. Лук’янівська, а клініка в районі Львівської площі. Якщо у когось виникне бажання їх відвідати, провести час з Андрієм, будь ласка, зв’яжіться з нами за вказаними нижче телефонами. Спасибі всім, хто бере участь у житті Андрія та інших дітей!

Номер картки «Приват Банк» − 5168 7556 2456 3348.

+38 (063) 919-18-27 (Сабрін);
+38 (066) 367-41-00 (Ольга Абдалла);
+38 (093) 715-44-54, +38 (066) 640-97-02 (Марія Абдалла).

Мусульманки звертаються до всіх небайдужих, які допомагали час від часу збирати кошти на реабілітацію і допомогу дітлахам, з пропозицією зробити ці внески регулярними, відмітивши, що сьогодні тих, хто підтримує організацію, близько двохсот осіб:

− Якщо кожен візьме на себе зобов’язання передати (перерахувати) для дітей 10 грн в тиждень (40−50 грн в міс., це під силу майже всім), за тиждень ми будемо збирати близько 2000 грн (за місяць 8000 грн). Ця сума дозволить вільніше оплачувати курси реабілітації, купувати медикаменти та інше.

25.05.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Найголовніше у вихованні дитини − любов до неї

Власкор — Mon, 28 Mar 2016 10:08:31 +0000

В Ісламському культурному центрі Києва в суботу, 26 березня, з ініціативи жіночої громадської організації «Мар’ям» відбувся семінар для батьків і педагогів «10 причин дитячого непослуху».

Перед небайдужими і відповідальними батьками, які не тільки прагнуть бачити своїх дітей здоровими фізично, а й піклуються про їх духовно-моральне благополуччя, виступили керівник центру «Салам» Аляуддін Ель-Гарбаві, магістр шаріатських наук Сейран Аріфов і дитячий психолог і психотерапевт, керівник проекту «Гармонійна родина» Алла Слотвінська.

Як зазначив Ель-Гарбаві, про виховання дитини потрібно замислюватися навіть не з моменту її народження, а набагато раніше − ще до зачаття. Адже те, чим наповнене життя батьків, у якій атмосфері виношується плід, який моральний і психологічний стан майбутньої матері під час вагітності, теж впливає на формування її особистості в майбутньому. Він також нагадав аудиторії відому приказку: «Люди чують очима», акцентувавши увагу на тому, який приклад подають батьки у повсякденному житті своїм дітям.
Наставник зауважив, що у вихованні у дитини любові до Творця, до своєї релігії важливі сталість і послідовність:

− Не варто вимагати від маленької дитини глибокого усвідомлення і розуміння того, що викладено у священних текстах. Існують три етапи: заучування, розуміння і тільки потім − увірування. Важливо, щоб дорослі своїм прикладом показували важливість цього.
Аляуддін Ель-Гарбаві привів притчу, коли чоловік, що виховував чотирирічного племінника, разом з ним щодня повторював фразу: «Аллаг зі мною, Аллаг на мене дивиться» − і маленький хлопчик, ставши дорослим, зізнався, що тільки щоденне повторення цих слів протягом всього періоду дорослішання допомогло йому повірити і сенс їх увійшов в його серце.

У духовному вихованні дитини на першому місці стоїть любов до малюка з боку батьків − дитина повинна на сто відсотків бути впевненою в тому, що її люблять, тому не потрібно приховувати проявів цієї любові. Ель-Гарбаві нагадав ситуацію, коли чоловік сказав Пророку: «У мене десять синів і я ніколи не цілую їх», на що Мухаммад з великим сумом відповів: «Аллаг забрав з твого серця милосердя».

Однак любов до дитини не повинна перетворюватися у вседозволеність, коли батьки, виконуючи будь-яку примху свого чада, задаровують його і прощають будь-які його провини.

− Ми повинні бачити різницю між розпещеністю, вседозволеністю і любов’ю. Навіть якщо ваша дитина зробила щось погане, то потрібно дати їй зрозуміти, що ви незадоволені саме цим її вчинком, але продовжуєте її любити, − зауважив Ель-Гарбаві.

Керівник центру «Салам» ще раз загострив увагу присутніх на тому, що батьки самі повинні постійно практикувати те, до чого вони закликають своїх дітей. Наприклад, якщо вони говорять про заборонене − то в будинку не повинно бути нічого забороненого − і це стосується не тільки продуктів, а й усього, що придбано неправедним шляхом.

Цікаво, що релігійний підхід до виховання дітей абсолютно не суперечить підходу науковому: в лекції дитячого психолога і психотерапевта, керівника проекту «Гармонійна родина» Алли Слотвінської також акцентувалася увага батьків на необхідності проявів любові до свого чада, прагненні дорослих членів сім’ї розуміти малюка, враховувати особливості його віку і закономірностей дитячої психології в різні періоди дорослішання.

Гості заходу не тільки читали лекції − вони відповідали на запитання присутніх і навіть проводили невеликі тренінги, надаючи можливість батькам подивитися на ту чи іншу життєву ситуацію очима своїх дітей та оцінити адекватність своєї реакції на певні дії малюка.

Також, як раніше й обіцяв в анонсі Іслам в Україні, присутні отримали відповіді на запитання, що часто виникають під час виховання малюка: причини виникнення «примх», що приховується за демонстративним непослухом або протестами маленького впертюха, які типові помилки в спілкуванні з дітьми, шляхи вирішення проблем та попередження конфліктів.

28.03.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Ісламський культурний центр м. Київ

10 причин дитячого непослуху

26 березня

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Волонтерки «Мар’ям» вкотре відвідали пацієнтів військового шпиталю

Власкор — Tue, 15 Mar 2016 08:33:18 +0000

Серед добродійників і волонтерів, що допомагають українським військовим, є представники багатьох церков та релігійних організацій, і мусульмани не виняток. У київському центральному військовому шпиталі добре знають волонтерок руху «Мар’ям», котрі регулярно відвідують пацієнтів — учасників АТО, що лікують поранення, отримані під час бойових дій на Сході чи хвороби, набуті на фронті. Зрозуміло, що приходять мусульмани не з порожніми руками: завдяки пожертвам одновірців волонтерки «Мар’ям» купують продукти й готують смачну їжу для українських вояків, везуть мусульманки й домашні смаколики, щоб хоч трошечки скрасити пораненим воякам перебування на шпитальному ліжку.

Як розповів муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саід Ісмагілов, у понеділок 14 березня жінки-мусульманки разом з імамом-капеланом укотре відвідали пацієнтів шпиталю. Гостинці й частування роздали всім АТО-вцям без винятку, релігійні переконання значення не мали.

— Сьогодні за кошти капеланства і волонтерів приготували велику кількість гарячих страв — ходили по палатах і пригощали вояків від імені мусульманської громади України. Дівчата дуже хотіли, щоб поранені скуштували смачної, поживної та корисної, майже домашньої, їжі, щоб відчули тепло й піклування небайдужих земляків, щоб їм стало хоч трохи затишніше в стінах лікарні. З боку мусульман це є внесок у підтримку наших військових — усіх без винятку, незалежно від релігійних поглядів! — наголосив муфтій ДУМУ «Умма», попереджаючи закиди щодо, начебто, упередженого ставлення послідовників Ісламу до вірних інших релігій.

— До речі, сьогодні серед пацієнтів шпиталю взагалі нема жодного мусульманина! Але ми мусимо опікуватися всіма, бо ми всі — громадяни України й повинні допомагати військовим, що ризикують, боронячи наше мирне життя. Ми не робимо різниці між мусульманами та не мусульманами — ми пригощали сьогодні всіх!

15.03.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Духовне управління мусульман України «Умма»

волонтери

Жіноча громадська організація «Мар’ям»

Центральний військовий шпиталь

Мар’ям

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Вечір узбецької культури відбувся в Ісламському культурному центрі Києва

editor — Mon, 29 Feb 2016 11:50:17 +0000

В ісламських культурних центрах ВАГО «Альраід» стало доброю традицією збиратися на вечори національних культур. Ось і в цю суботу, 27 лютого, в ІКЦ м. Києва активістки жіночої організації «Мар’ям» розповідали відвідувачам про Узбекистан. Серед тих, хто відгукнувся на запрошення і прийшов на захід, було багато і мусульман, і послідовників інших віровчень.

Розповідь про найдавніші міста світу, чиї архітектурні шедеври досі захоплюють своєю красою все людство, супроводжувався показом слайдів. Серед них − і фотографія похоронного комплексу «Шахи-Зінда» в Самарканді, де покоїться прах Кусама Ібн Аббаса − двоюрідного брата і найближчого соратника пророка Мухаммада, одного з перших проповідників Ісламу в Середній Азії.

Під час перегляду слайдів з видами древніх і сучасних Бухари, Самарканда, інших міст Узбекистану присутнім запропонували взяти участь у невеличкій вікторині: вони повинні були згадати імена найвидатніших мислителів, літераторів, науковців і лікарів-вихідців з того чи іншого міста. Аудиторія безпомилково назвала всім відомого Абу Алі Ібн Сіну (Авіценну), знаменитого вченого і астронома Улугбека, поета, мислителя і філософа Рудакі та інших видатних особистостей.

Захоплювалися гості заходу й експонатами невеликої виставки народних традиційних ремесел: керамічними виробами, порцеляновим посудом з ручним розписом у стилі «пахта» (стилізованим зображенням бавовни), традиційним золотим шиттям на одязі, майстерно витканими гобеленами і килимами.

Присутніх ознайомили і з національним узбецьким костюмом, незамінним елементом якого є тюбетейка, а також зі значенням класичного чоловічого візерунка з Ферганської долини, для якого характерно контрастне поєднання чотирьох білих стручків перцю «калампір» з чорним тлом. Виявляється, чотири квітки у верхній частині тюбетейки, за переказами, охороняють з чотирьох сторін здоров’я чоловіка, а шістнадцять візерункових арок, розташованих в ряд на кромці виробу, означають побажання бути великою і дружною сім’єю і мати шістнадцять дітей.

Як розповіли присутнім, налічується шість історично сформованих регіональних груп головних уборів: ташкентська, самаркандська, бухарська, кашкадар’їнська, сурхандар’їнська і хорезмська. Традиційні орнаментальні мотиви кожна майстриня тюбетейок збагачує своєю фантазією. Дізналися гості також про те, що у всієї різноманітності тюбетейок один предок: загострена шапочка, яка носилася під чалмою, а саме слово «тюбетейка» походить від татарського «тюбете»: тюбе − верх, вершина. Узбецька назва цих шапочок − «дуппі» або «калпок».

З прикрашеними золотим шиттям національними костюмами (вишивка золотою і срібною ниткою «калебатун» − дуже вузькою тонкою смужкою металу або тонким розплющеним дротом, туго накрученим на шовкову або паперову нитку) присутніх ознайомили діти. При цьому гості дізналися, що у такий спосіб в Узбекистані прикрашають не тільки одяг, але і предмети домашнього вжитку: лула-боліш (подушки-валики), такяча (наволочки), джойпуш (покривала на весільну постіль), тахмонпуш (завіси для ніш), джойнамоз (молитовні килимки), чіміллік (фіранки для відділення частини приміщення).

Не обійшлося і без традиційних частувань. Аромати узбецьких блюд дражнили нюх та уяву відвідувачів ІКЦ, проте їх смак перевершив найяскравіші фантазії! Після всіх запланованих пунктів програми гості не розходилися ще довго, обмінюючись враженнями, спілкуючись за піалою ароматного чаю.

Нагадаємо, тільки в 2016 році гостей ІКЦ знайомили з побутом, історією та звичаями різних областей України, окремі вечори присвячувалися кримськотатарській темі, розповідали про традиції, мистецтво і культуру країн арабського світу.

29.02.2016

Оцініть статтю:

Теги:

ІКЦ м. Києва

День узбецької культури

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь