Іслам в Україні - ювілей

Міністр культури подякував мусульманам України за зусилля у розбудові України

Власкор — Fri, 31 May 2019 12:45:34 +0000

Міністр культури України Євген Нищук подякував мусульманам України за активну і конструктивну позицію з розбудови України й українського суспільства, за їхні зусилля зі збереження територіальної цілісності і міжрелігійного миру в Україні і побажав многая і благая літа.

Як повідомляє ДУМУ «Умма», слова подяки пролунали 28 травня 2019 року під час урочистого іфтару з нагоди завершальної третини Рамадану і десятиліття ДУМУ «Умма».

На захід, організований ДУМУ «Умма» спільно з Ісламським культурним центром Києва, були запрошені релігійні діячі — не тільки представники мусульманських організацій, а й двоє греко-католицьких священиків, представники Меджлісу кримськотатарського народу, народні депутати України, урядовці і дипломати, які представляють мусульманські держави в Україні.

Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов привітав одновірців з останньою третиною священного місяця і подякував усім, хто протягом 10 років співпрацює з ДУМУ «Умма» і підтримує духовне управління. Шейх Саід пообіцяв, що «Умма» й надалі працюватиме в інтересах України й українських мусульман.

Говорячи про працю для блага України, муфтій скористався нагодою і зачитав свій наказ:

«За багаторічну самовіддану працю на користь України, за вагомий внесок у відродження культурних, духовних і національних традицій, за сприяння у дотриманні релігійних прав і свобод в Україні, а також з нагоди великого мусульманського свята Рамадан-байрам наказую нагородити медаллю «За служіння Ісламу та Україні» (№ 26) міністра культури України Нищука Євгена Миколайовича».

Як нагадує видання, медаль «За служіння Ісламу та Україні» заснована за пропозицією Військового капеланства мусульман України на Загальних зборах громад ДУМУ «Умма» 2016 року.

Спершу йшлося про спеціальну нагороду духовного управління для учасників АТО, себто бійців і волонтерів, капеланів, медиків, парамедиків, що боронять Україну, але згодом було вирішено, що цю медаль вручатимуть не тільки військовим, а й людям, що здійснили вагомий внесок у підтримку ісламу і мусульман в Україні, у розвиток України, її незалежності і захист національних інтересів.

Зокрема, нагороду вже отримали лідер кримськотатарського національного руху, народний депутат України, уповноважений у справах кримськотатарського народу Президента України Мустафа Джемілєв і відомий співак і волонтер Фемій Мустафаєв — народний артист України, професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди.

31.05.2019

Оцініть статтю:

Теги:

урочистий іфтар

10-річчя

ювілей

Рамадан в Україні

Рамадан

ДУМУ «Умма»

муністр культури України

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Духовний лідер українських мусульман привітав Патріарха Філарета з ювілеєм

Власкор — Mon, 28 Jan 2019 16:53:52 +0000

Муфтій Духовного управління мусульман України “Умма” шейх Саід Ісмагілов від імені мусульманської спільноти привітав Почесного Патріарха Православної Церкви України Філарета з ювілеєм.

“Від імені мусульман України вітаю вельмишановного Почесного Патріарха Православної Церкви України владику Філарета з визначним ювілеєм - 90-річчям!”, - оприлюднив шейх Саід текст привітання, адресованого Патріархові у своєму дописі в соцмережі Фейсбук.

“Я завжди з цікавістю слухаю його духовні настанови. Віддаю належне Патріархові, який ніколи не відмовляє у спілкуванні, й приділяє нам свою увагу. Те, за що боровся Патріарх Філарет, а саме становлення і визнання Православної Церкви України - відбулося на його очах. Це неймовірне досягнення! Подолання такого важкого тривалого шляху, вміння вистояти і досягти мети є свідченням його високої віри і неабиякої волі, гідних пошани і поваги! Многая і благая літа, шановний Патріарху!”, - йдеться у привітанні.

Життєвий шлях владики:

23 січня 1929 р. - День народження;

1 січня 1950 р. - чернечий постриг;

15 січня 1950 р. - рукопокладення в сан ієродиякона Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм I (Симанським);

18 червня 1951 р. - рукопокладення у сан ієромонаха;

12 липня 1958 р. - возведення у сан архімандрита;

1960 р.- призначення керуючим справами Українського Екзархату і настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору в м. Києві;

4 лютого 1962 р. - хіротонія на єпископа;

14 травня 1966 р. - возведення у сан архієпископа і призначення Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким;

25 лютого 1968 р. - возведення у сан митрополита;

3 травня 1990 р. - обрання митрополита Філарета шляхом таємного голосування Священного Синоду Російської Православної Церкви Місцеблюстителем на Московський Патріарший Престол;

25-27 жовтня 1990 р. - надання (за ініціативою митрополита Філарета) Архієрейським Собором РПЦ Українській православній церкві самостійності і незалежності в управлінні; одноголосне обрання українським єпископатом митрополита Філарета Предстоятелем Української Православної Церкви з титулом Митрополита Київського й усієї України;

26 жовтня 1990 р. - оголошення Патріархом Алексієм II у Софійському соборі рішення Архієрейського Собору РПЦ про вручення митрополитові Філарету Патріаршої Грамоти на право бути Предстоятелем Української Православної Церкви ;

1-3 листопада 1991 р. - проведення за ініціативою митрополита Філарета Всеукраїнського Помісного Собору УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви;

26 червня 1992 р. - скликання за вказівкою Патріарха Алексія II в Харкові «собору», який незаконно обрав ще одного митрополита Київського, Володимира (Сабодана), який був перед обранням Керуючим справами Московської Патріархії РПЦ, за дії митрополита Філарета, спрямовані на повну автокефалію Української Церкви від Російської, з порушенням канонів, Статуту УПЦ і постанов Архієрейського Собору РПЦ про самостійність і незалежність в управлінні УПЦ;

25 червня 1992 р. - проголошення об'єднання частини Української Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви в єдину Українську Православну Церкву Київського Патріархату під час Всеукраїнського Помісного Собору;

22 жовтня 1995 р. - інтронізація митрополита Філарета на Патріарха Київського і всієї Руси-України;

15 рудня 2018 р. - проведення Об'єднавчого Собору у Софії Київській;

6 січня 2019 р. - надання Томосу про автокефалію Українській Церкві Вселенським Патріархом Варфоломієм (мрія мільйонів, зокрема Патріарха Філарета);

7 січня 2019 р. - внесення новообраним Предстоятелем Української Православної Церкви Митрополитом Епіфанієм разом з Президентом України Петром Порошенком томосу у Софію Київську і звершення першої за багато років Літурії;

8 січня 2019 р. - присвоєння Патріархові Філарету звання Героя України.

(Про віхи життя Патріарха нагадав в своєму дописі священик Іван Сидор – кандидат наук з богослів'я, викладач кафедри церковно-історичних і практичних дисциплін КПБА, інспектор КПБА; штатний священик у храмі Святого благовірного князя Ярослава Мудрого (Мала, Тепла Софія); секретар-референт Переяславського єпархіального управління, редактор сайту Київської єпархії УПЦ КП «Київські єпархіальні відомості»).

23.01.2019

Оцініть статтю:

Теги:

шейх Саід Ісмагілов

Патріарх Філарет

Патріарх Православної Церкви України

владику Філарет

ювілей

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

В Києві відбувся круглий стіл до 135-річчя з дня виходу першого номера газети «Терджиман»

Власкор — Thu, 12 Apr 2018 09:08:55 +0000

10 квітня у приміщенні Національної спілки журналістів України (НСЖУ) відбувся круглий стіл, присвячений 135-річчю з дня виходу першого номера кримськотатарської газети «Терджиман» («Перекладач»), заснованої видатним просвітником, видавцем та політиком Ісмаілом Гаспринським. Цю дату прийнято відзначати як День кримськотатарської журналістики.

Враховуючи сьогоднішні реалії, учасники заходу не лише згадували діяльність Ісмаіла Гаспринського та його заслуги перед мусульманами Російської імперії, а й говорили про історію розвитку кримських ЗМІ та сучасний стан свободи слова на окупованому півострові.

Присутній на круглому столі голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров говорив про те, що вихід першого номера загальнотюркської газети «Терджиман» має віднайти свою високу оцінку у свідомості суспільства, зокрема і кримських татар.

Рефат-ага також звернувся до постаті самого Ісмаіла Гаспринського й до принципів, якими той керувався у своїй діяльності, до окупацій Криму, починаючи з першої 1783 року і до нинішньої, говорив про психологію окупантів та їхнє ставлення до історії Криму і про те, що існує неоднозначна думка щодо діяльності Гаспринського:

— У другому номері «Терджиману» Гаспринський намагається пояснити читачеві, для чого слугує газета — він вважає її позитивним та ефективним інструментом задля об’єднання людей як однієї, так і різних спільнот. В нього не було «задньої» думки щодо того, що газету можна використовувати так, як її використовували вже після нього і як використовують зараз. 135 тому Ісмаіл Гаспринський, як на мене, певною мірою наступав на деякі особисті розуміння, він був певним конформістом, але, як тоді думав, виходив з того, щоб зробити суспільство, в якому жив і на благо якого працював, абсолютно чесним і справедливим. Наскільки йому це вдалося — вже історія судить … Наше головне завдання — думаючи про це, не перейти межі, щоб не стати будівниками іншого суспільства та інших устоїв, щоб провідними та основними серед нас були започатковані Ісмаілом Гаспринським добро та любов, які здатні себе захищати.

Слово для виступів, в яких йшлося й про підтримку громадянських журналістів у Криму, брали також заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров; представники НСЖУ — голова Сергій Томіленко, секретар Олена Юрченко, перший секретар Ліна Кущ; відомі журналісти Володимир Притула, Андрій Клименко, Юрій Луканов, Гульнара Абдулаєва, Ольга Юрченко, Сеітумер Сеітумеров, Усеін Джаббаров; український режисер, сценарист та журналіст Валерій Балаян; за допомогою Skype у круглому столі взяли участь і журналісти з Криму — Бекір Мамутов, Шевкет Меметов, Сервер Мустафаєв; своєю точкою зору з обговорюваних питань ділилися експерти й науковці — доктор філологічних наук Микола Васьків, директор Центру журналістських розслідувань ГУАМ Ельхан Нурієв, головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України, доктор філософських та політичних наук, політолог Рустем Жангожа.

Член Меджлісу, директор інформагенції QHA «Кримські новини» та «Радіо Хаят» Гаяна Юксель, що модерувала захід, підкреслила, що після окупації Криму Росією інформаційна сфера півострова однією з перших зазнала тиску з боку незаконно встановленої кримської влади, а журналісти опинилися під катком переслідувань і репресій.

До проекту резолюції за підсумками круглого столу експертом «Майдану закордонних справ», журналістом Андрієм Клименком було запропоновано внести вимогу прирівняти громадянських журналістів-аматорів, блогерів, дописувачів соцмереж до професійного цеху, надавши їм членство в НСЖУ, що допомогло б відстоювати їхні права.

12.04.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Терджиман

Ісмаїл Гаспринський

Національна Спілка журналістів України

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Цю жінку Всевишній обдарував нечуваною мужністю і волею. Айше Сейтмуратовій — 80 років!

editor — Mon, 13 Feb 2017 14:08:19 +0000

11 лютого 2017 року ветерану кримськотатарського руху Айше Сейтмуратовій виповнилося 80 років. Але роки їй не страшні, і під час святкування ювілею в Бахчисараї, заходячи в зал, активістка виконала національний танець «Хайтарма».

Про це написала дочка заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова Айше на своїй сторінці в Facebook, а також повідомила, що привітати Айше Сейтмуратову прийшло близько ста осіб:

— Невеликий відеозвіт про те, як сьогодні (12 лютого — ред.) в Бахчисараї активісти привітали ветерана національного руху Айше Сейтмуратову (мене, між іншим, в честь неї і назвали батьки) з 80-річчям. Школярі, учасники дитячого танцювального ансамблю і хору підготували патріотичну концертну програму — пісні, танці, вірші, історії з життя Айше-ханум.

Айше Умерова привела також текст присвяченого ювілярці вірша авторства Аблязіза Велієва:

Тарих ильмин огренди ве огретти Айше,
Инсан акъкъын талап этти йылларнен Айше,
Москвада бастырыкъта яткъан да Айше,
Къырымтатар акъкъын талап эткен де Айше.
«Америка сеси» яйды оны дюньягъа,
Ватанны терк этти арткъа бакъа ве бакъа.
Халкъны ойлап къайтты кене кери бу якъкъа,
Беллеменъиз бу пек къолай, дегильдир шакъа.
Омюрини багъышлады Ватангъа, халкъкъа,
Бугунь нидже къартларны топлап анадай бакъа.
Беллеменъиз бу пек къолай, дегильдир шакъа,
Бугунь оны эр кес биле гъарпта ва шаркъта.
Севгиси-де, эвляды да Ватан, халкъ олды,
Биле-биле сечип алды о бойлер ёлны.
Мен беллесем бундан бугунь мемнюндир гонълю,
Сагъ ол, бар ол, бинъ машалла халкъм эвляды.
Бугунь сексен яшын къутлай джесюр къыз Айше,
Бугунь сени халкъ алгъышлай, буны биль, Айше,
Эгер сёзюм янълыш олса айтынъыз, достлар,
Бу къадар халкъ нечюн тура алгъышлап айсе?!

Як повідомляється, ювілей Айше Сейтмуратової пройшов у теплій атмосфері, а для молоді (зокрема, для автора повідомлення) присутність на урочистостях стала можливістю перейняти досвід ветеранів:

— Було дуже душевно — зібратися всім разом, поспілкуватися, згадати минулі часи, а мені було цікаво їх слухати: перейняти їх досвід, і, сподіваюся, гідно продовжувати їхню справу.

Про деякі факти з життя Айше Сейтмуратової пише офіційний сайт Меджлісу кримськотатарського народу:

«Цю тендітну (і, як здається на перший погляд, беззахисну) жінку Всевишній обдарував нечуваними мужністю і волею. У семирічному віці Айше разом з мамою, малолітніми сестрою і п’ятьма братами, як і весь кримськотатарський народ, були безжально вигнані з Криму. Батько Айше — Сеітмурат, призваний у Червону армію на початку війни, пропав безвісти, а дядько Азіз був розстріляний німцями в Багеровському рву.

Після школи Айше вступила і закінчила історичний факультет Самаркандського університету, через рік успішно здала іспити для вступу до аспірантури Інституту історії АН СРСР, проте її направили для зарахування в Інститут історії АН Узбекистану, де їй було вже прямо відмовлено у подальшому навчанні. І хоча ніхто їй прямо не вказував на причину відмови у прийомі до аспірантури, але всі знали, що кримським татарам немає дороги в науку, тим більше історичну.

Пізніше, вже в 1967 році, після неодноразових спроб Айше Сейтмуратову все ж зараховують до аспірантури Інституту історії АН Узбецької РСР але закінчити її не вдасться, оскільки вона як активна учасниця кримськотатарського національного руху перебувала під невсипущим наглядом органів КДБ.

Айше Сейтмуратова двічі (в 1967 і 1971 роках) піддавалася арештам і судовим переслідуванням за „виготовлення і розповсюдження матеріалів, що ганьблять радянський державний устрій“ (ст. 191–4 КК Узбецької РСР). Ув’язнення терміном 3 роки жінка відбувала у мордовських таборах Барашево і Явас. Однак судові переслідування і тюрми не зломили її — після звільнення вона знову була серед активних учасників національного руху.

У 1978 році Айше Сейтмуратова домоглася виїзду з СРСР. Прибувши в січні 1979 року в США, вона знову, але вже в новій якості, продовжила свою боротьбу за відновлення прав кримськотатарського народу, ставши ведучою на радіостанції „Голос Америки“.

У роки вимушеної еміграції Айше Сейтмуратова брала участь у багатьох міжнародних конференціях і семінарах, виступала в Сенаті США, зустрічалася з керівниками держав і міжнародних організацій — скрізь, де було можливо, вона прагнула донести правду про безправне становище кримськотатарського народу і добитися допомоги в його боротьбі за повернення на свою Батьківщину.

Після 11-річної еміграції, в листопаді 1990 року, Айше Сейтмуратова приїхала в СРСР, щоб вклонитися могилі матері і рідних, які померли в Узбекистані за час її еміграції, потім відвідала Крим, де відразу ж включилася у роботу національного руху. У червні 1991 року як почесний гість взяла участь у роботі Курултаю кримськотатарського народу, скликаного в Сімферополі 26 червня 1991 року.
У 1992 році Айше Сейтмуратова з усією притаманною їй енергією зосередилася на допомозі кримським татарам — організувала в США і Туреччині збір і відправку до Криму гуманітарної допомоги: ліків, медичного обладнання для інвалідів, одягу, продуктів харчування.

Завдяки її зусиллям у 2001 році в Сімферополі відкрився геронтологічний пансіонат для самотніх репатріантів „К’артлар еві“, яким вона сама, попри свій вік, успішно керує донині.

Одночасно Айше Сейтмуратова побудувала і відкрила в одному з селищ компактного проживання кримських татар в Сімферополі прекрасно обладнаний архів-бібліотеку для зберігання і використання документів кримськотатарського національного руху.
Айше Сейтмуратова — людина рішуча, і коли зустрічається з несправедливістю, проявляє жорсткий характер. Відповідно, користується заслуженим авторитетом не тільки серед своїх співвітчизників, а й людей інших національностей».

13.02.2017

Оцініть статтю:

Теги:

кримськотатарський національний рух

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

В Азербайджані урочисто завершилися ювілейні заходи на честь 25 річниці Незалежності України

editor — Mon, 10 Oct 2016 13:00:42 +0000

Святковий концерт українського театру пісні «Джерела», а також азербайджанських та українських вокалістів, що відбувся 5 жовтня в концертному залі Національної консерваторії Азербайджанської Республіки, став фінальним заходом, приуроченим Посольством України до 25 річниці Незалежності України.

Як зазначається в публікації на офіційному сайті дипломатичного представництва України в Азербайджанській Республіці, Посол України Олександр Міщенко висловив абсолютну упевненість, що як і в попередні тяжкі для України періоди, так і зараз український народ вистоїть і забезпечить звільнення своєї землі від окупантів. І в цій боротьбі ми особливо цінуємо міжнародну допомогу і підтримку країн-партнерів.

Глава диппредставництва від імені України ще раз висловив глибоку вдячність Президенту Азербайджанської Республіки пану Ільхаму Алієву за його незмінну позицію щодо підтримки територіальної цілісності України в рамках міжнародно визнаних кордонів, оскільки Азербайджан, як ніхто інший, знає ціну військової агресії і сепаратизму.

Олександр Міщенко наголосив, що Президент України Петро Порошенко під час свого першого офіційного візиту в липні цього року висловив повну підтримку територіальної цілісності дружньої Республіки.

Міністр молоді та спорту АР Азад Рагімов, який був офіційним гостем Посольства на прийомі від Уряду Азербайджану, привітав українську сторону з 25-річчям Незалежності від імені глави держави Ільхама Алієва. Міністр зазначив, що між Азербайджаном та Україною склалися теплі і щирі відносини, а також що країни є стратегічними партнерами.

У рамках прийому було підготовлено презентаційний стенд щодо візиту Президента України Петра Порошенка до Азербайджанської Республіки (13–14 липня 2016 р.), туристичного, інвестиційного та культурного потенціалу України. Окремі стенди були присвячені розвитку оборонного комплексу України, реформуванню Збройних сил та досягненням України в аерокосмічній сфері.

На завершення концертної програми всі артисти разом с Послом України виконали відому українську пісню «Одна калина». Після чого Олександр Міщенко вручив дипломи провідним азербайджанським артистам — Ділярі Кязимовій, Сабіні Бабаєвій та Ельдару Гасимову «За вагомий особистий внесок у розвиток та підтримку українського мистецтва в Азербайджанській Республіці, плідну взаємодію з Посольством України в Баку в галузі культури, а також з нагоди 25-ї річниці Дня Незалежності України».

10.10.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Cекрет довголіття — віра, доброта до людей і праця, — Гульджихан Саматова

Власкор — Tue, 12 Jan 2016 11:31:56 +0000

Сто років тому, 12 січня 1916-го, народилася Гульджихан Саматова — жінка, яка є яскравим прикладом того, що за віру та повагу до навколишніх Творець обдаровує довгими роками життя.

Попри нелегкі часи, які випали на долю сьогоднішньої ювілярши, вона не втратила ані ясного розуму, ані позитивного сприйняття реальності — і ніколи в її серці не було тіні зневіри.

Життя дійсно випробовувало Гульджихан-апу на міцність. З дитинства їй довелося пізнати, якою ціною дістається хліб… Так сталося, що матері маленької Гульджихан, що самотужки ростила ще трьох малят, довелося віддати донечку на виховання бабусі в село, але сьогодні Гульджихан-апа згадує ті далекі роки не з гіркотою, а з теплом та вдячністю до бабусі Бібісара, яка першою вчила її словам молитви та загальнолюдським принципам, прищеплювала повагу до навколишніх, виховувала скромність та працелюбність. І хоч як не було тяжко, ніколи не скаржилася і не дорікала на долю. А часи дійсно були не прості.

— Все було, — згадує сьогодні Гульджихан-апа. — Іноді не було, чим топити, тож збирали кізяки, висушували їх — тим і топили. Й не завжди їли досита… Працювала з дитинства. А як підросла, то тітка вже забрала мене до себе в Казань, допомогла влаштуватися на роботу…

Що таке праця — та ще й нарівні з дорослими — Гульджихан дізналася з 12 років, адже треба було не лише самій якось виживати, але ще й допомагати родині. Трудилася за двох, недарма в сімейному архіві серед несчисленної кількості грамот та відзнак є й документи про присвоєння звання стахановки та ударника комуністичної праці! Згодом з’явилося й житло, куди вона змогла перевезти маму й братів з сестрою й самовіддано турбуватися про них.

Як згадує Гульджихан-апа, віддавати сили особливо довелося за часів війни — і по дві зміни працювали, ніколи менше за 200% від плану вона не давала…

— Це було майже, як на фронті, — розповідає вона. — І дисципліна була залізна, як в армії…

Працювала, вчилася у вечірній школі — і хоч не має вищої освіти, й досі вважає, що головний диплом у людини — то її добре серце, чиста душа та помисли. Ось так, в піклуванні про близьких йшли роки. Власне особисте життя Гульджихан за сьогоднішніми мірками влаштувала доволі пізно, вже «за тридцять», адже мріяла, що чоловіком її стане одновірець. Вже в Києві зустріла татарина, вийшла заміж, народила сина — і знов доля випробовувала її на міцність: хлопчика довелося піднімати самій…
Що ж допомагало жінці не зламатися, не очерствіти душею та серцем? Гульджихан-апа стверджує:

— Віра й молитва. Я й досі не пропускаю жодного намазу, й вдень, і вночі, і перед світанком. І лише цього року не тримала уразу — вже організм потребує певної дієти, — каже Гульджихан-апа й сміється. — Що ж ви хочете, сто років! Читаю Коран, хоч очі вже не такі, як колись. Суру «Йа. Сін» повторюю щодня, скільки живу…

У сторічної Гульджихан сьогодні є й онуки, й правнучка — як вона каже, «радість життя». Разом з тим чи не найбільшим своїм щастям вона вважає те, що Всевишній дарував їй можливість і сили виконати святий обов’язок мусульманки — у надповажному віці — в 92 роки — Гульджихан-апа здійснила хадж.

На запитання нашого кореспондента — в чому ж секрет довголіття — Гульджихан-апа, не замислюючись, відповіла:
— Віра, молитва, любов до Творця та до людей. Не треба ні на кого тримати зла, мститися за якісь слова чи дії — може, людина помиляється, то ж дайте їй змогу виправитися! Не треба скаржитися на якісь труднощі — то не покарання вам за щось, а випробовування. Вірте й моліться!

Колектив сайту «Іслам в Україні» від щирого серця вітає Гульджихан Саматову з 100-річчям, бажає їй добра та щастя. Нехай Всевишній винагородить її мiцним здоровям, довгими і плідними роками життя у благочесті та молитві!

12.01.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Масове сходження на пік Шевченка

nourdeen — Mon, 11 Mar 2013 17:05:21 +0000

9 березня 2014 виповнюється 200 років з дня народження великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. На Кавказі є вершина, що носить його ім'я - пік Шевченка (4200 м). На цій вершині серед снігів і вічних льодів, під ураганними вітрами стоїть найвищий у світі пам'ятник кобзарю, створений українськими альпіністами майже півстоліття тому.

Починаючи з 1939 року, коли святкувалося 125-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка, проводилися масові альпініади на пік Кобзаря. Наприклад, кожен круглий ювілей поета дніпропетровські альпіністи за традицією відзначають сходженням на вершину, де встановлено пам'ятник Тарасу Шевченко. Ще в 1964 році під час другої експедиції на цей пік альпіністи встановили на вершині пам’ятник Кобзаря, роботи скульптора В.Хромова.

Основним завданням дніпропетровської федерації в останній експедиції була розвідка нових шляхів сходження на вершину зі сходу, визначення стану пам'ятника, що стоїть там майже пів-століття, підтримка і зміцнення дружніх зв'язків між Дніпропетровськом і Черекським районом Кабардино-Балкарії і підготовка до більш масштабної альпініади, присвяченій у 200-річчю з дня народження поета (9 березня 2014 року).

Дніпропетровська федерація альпінізму планує в липні 2013 р. проведення ювілейної шевченківської альпініади, метою якої буде проведення масового сходження молоді України на вершину, що носить ім'я великого кобзаря.

Альпініада і сходження будуть проводитися за участю представників Черекського району Кабардино-Балкарської Республіки РФ, адміністрація якої за традицією надає всебічну допомогу українським альпіністам. Умови та вимоги для бажаючих взяти участь у сходженні організатори розмістили на своєму сайті.

За матеріалами: Проект ALP

11.03.2013

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь