Іслам в Україні - ІГІЛ

Російська пенітенціарна система вбила мусульманина Тагіра Хасанова

editor — Thu, 19 Jan 2017 10:20:17 +0000

70-річний мусульманин Тагір Хасанов, про справу якого не раз писав «Голос Ісламу», засуджений за те, що у нього знімали квартиру особи, які нібито згодом виїхали до забороненого в Росії ІДІЛ, помер у Саратовській колонії вранці 17 січня.
Воістину, всі ми належимо Аллагу і до Нього наше повернення!

Видання Голос Ісламу вважає загибель Тагіра Хасанова «бузувірським убивством»:

— Паралізованого старого з купою тяжких хвороб, зокрема й смертельних (рак), до останнього тримали в колонії, навіть не переводячи його в тюремну лікарню, вже не кажучи про те, щоб звільнити його для лікування. Звичайно, це робилося свідомо. Адже того ж юкосівського юриста Алексаняна випустили хоча б померти на волі, щоб зняти з себе відповідальність за його неминучу смерть в місцях позбавлення волі. Хасанова ж тримали до останнього, та ще й готували до етапу, прекрасно усвідомлюючи його стан здоров’я, — йдеться в публікації.

Автор публікації зазначає, що ця подія — не випадковість і не помилка:

— Два тижні тому так само вбили 24-річного студента Руслана Сайфутдінова, спершу побивши його, а потім відмовивши у наданні медичної допомоги. І такий збіг протягом двох тижнів вказує на те, що УФСВП, мабуть, дали установку — показово розправлятися з людьми, засудженими за участь в ІДІЛ або сприяння йому. Наші читачі (читачі «Голосу Ісламу» — ред.) добре знають, що нас тяжко звинуватити в симпатіях до ІДІЛ, і це м’яко кажучи. Але на притягненість за вуха звинувачень у сприянні ІДІЛ Хасанова вказували багато немусульманських правозахисників і журналістів, що ж стосується Сайфутдінова, нереалістичність звинувачень на його адресу очевидна будь-кому, хто хоч трохи розбирається в цій темі.

Крім того, повторимо свою позицію ще раз — відповідно до власних законів, держава зобов’язана забезпечити будь-якому ув’язненому, за що б він не був засуджений, відповідність умов виконання його покарання офіційним. І якщо держава вважає, що покаранням за такі злочини повинна бути смерть, то і логічно ввести смертну кару і засуджувати до неї в таких випадках. Якщо ж людина засуджується до позбавлення волі, а фактично в ув’язненні його потім вбивають, то це є ні що інше як державний тероризм. Що, власне, абсолютно не дивно, якщо пам’ятати, що йдеться про державу-терориста, — пише на завершення автор матеріалу.

19.01.2017

Оцініть статтю:

Теги:

смерть

політв'язень

РФ

мусульмани

ІГІЛ

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Туреччина веде рішучу боротьбу з ДАЄШ

editor — Fri, 29 Jul 2016 09:20:25 +0000

За перші шість місяців з початку року на території Туреччині заарештовано 1654 з 5310 осіб, затриманих за підозрою в причетності до терористичної діяльності ДАЄШ. 791 з них — іноземні громадяни.

У список підозрюваних, поширений в 144 державах, внесені більше 50 тис. осіб. 3500 терористів відправлені назад в країни, звідки вони прибули.

Під час операції, проведеної в країні разом з поліцією, жандармерією і прикордонними загонами, перехоплено велику кількість документів, зброї і боєприпасів, що належать терористам.

З одного боку, турецькі силові структури продовжують антитерористичні операції на території країни, а з іншого — проводять важливу роботу, щоб запобігти потоку терористів через територію Сирії. Добігає кінця будівництво паркану на кордоні з Сирією, який простягається від провінції Хатай до провінції Мардін. На останньому етапі знаходяться роботи зі спорудження бетонної стіни в районі Каркамиш провінції Газіантеп. Ширина кожного восьмитонного бетонного блоку становить 2,5 м, а довжина — 3,6 м — ужитими на кордоні заходами Туреччина в буквальному сенсі не дає проходу бойовикам ДАЄШ.

Після зростання кількості атак ЗС Туреччини почали операцію проти осередків терористичної організації в Сирії, застосовуючи гаубиці «Шторм», далекобійні зенітні установки та артилерію. У червні поточного року турецькі силовики піддали обстрілу з землі та авіаударам за підтримки міжнародної коаліції вогневі точки терористів ДАЄШ, які готували удари по турецькій території з півночі Сирії. В результаті операції знищено велику кількість будівель, системи озброєння, бронемашини, міномети угруповання. З 9 січня ЗС Туреччини знищили по той бік кордону понад 500 бойовиків.

Нагадаємо, в 2013 році Туреччина внесла ДАЄШ в список терористичних організацій.

У 2014 році після захоплення іракського міста Мосул бойовики взяли в заручники 49 співробітників Генерального консульства Туреччини в Мосулі і членів їх сімей. 20 липня 2015 року прогримів вибух в районі Суруч провінції Шанлиурфа, а 10 жовтня того ж року — поблизу залізничної станції в Анкарі. В обох випадках діяв смертник. Слідство з’ясувало, що вони були пов’язані з ДАЄШ. Далі бойовики влаштували кривавий теракт у Міжнародному аеропорту імені Ататюрка.

29.07.2016

Оцініть статтю:

Теги:

антитерористичні заходи

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Ісмагілов: Більшість жертв Аль-Каїди та ІД − це мусульмани

Власкор — Wed, 18 Nov 2015 14:18:53 +0000

Про виклики, що стоять перед усім світом, позначені терористичними атаками в Парижі в «чорну п’ятницю» 13 листопада йшлося у програмі Громадського радіо за участю муфтія Духовного управління мусульман України «Умма» шейха Саіда Ісмагілова.

− Насправді тероризм − це проблема, яка стосується всіх. Більшість жертв й «Аль-Каїди», і так званої «Ісламської держави» − мусульмани.

До того ж, саме в арабських мусульманських країнах. Ну, а коли міжнародний тероризм виходить за межі, скажімо так, ареалів свого виникнення, то стає загрозою в тому числі і для країн Європи, де живе велика кількість мусульман. Терористи, які вбивають всіх без розбору, не питають, до якої конфесії належить людина. Хто завгодно − і мусульманин, і немусульманин − може стати жертвою терору, − серед іншого заявив в ефірі шейх Саід.

Також, відповідаючи на запитання ведучого про те, чи не стане одним з наслідків теракту в Парижі відкрите протистояння послідовників християнства та Ісламу, муфтій ДУМУ «Умма» сказав, що до конфліктів між двома світовими релігіями це не призведе, але до сплеску ісламофобії (і не тільки у Франції, але і в інших країнах світу) − можливо:

− Найчастіше засоби масової інформації не розділяють Іслам як світову релігію і терористів, які виступають нібито від імені цієї релігії. А негативний фон від злочинів цих оскаженілих людей лягає, на жаль, на всю багатовікову релігійну традицію Ісламу.

Також муфтій мусульман України спростував твердження, що останнім часом йде широкомасштабна «ісламізація» Європи:

− Мені здається, що інформація про ісламізацію Європи сильно перебільшена. Дійсно, бувають випадки, коли люди з секулярного світу переходять в Іслам. Справа в тому, що сучасну Європу в більшості своїй не можна назвати християнською, бо люди сповідують не християнські цінності, а секулярні, тобто безрелігійні, абсолютно світські. І часто ми бачимо перегини, які засуджують релігійні традиції. А Іслам виступає як найбільш послідовна релігія щодо захисту певних традиційних сімейних цінностей у вихованні дітей, моральності та моралі, − пояснив свою точку зору муфтій. − Саме це і приваблює в Ісламі людей, які постраждали від секулярної аморальності. Але ми не можемо говорити про масовий перехід жителів Великобританії або якої іншої країни в Іслам − це, знаєте, особистий духовний пошук, особисте духовне рішення окремих людей.

Відповідаючи на запитання ведучих − як пояснити, що серед терористів-смертників є діти, Саід-хазрат ще раз загострив увагу на тому, що мусульмани не підтримують терористичні атаки, ким би вони не здійснювалися, а також пояснив участь дітей у терактах особливостями підліткової психіки:

− Ми засуджуємо тероризм взагалі і використання у ньому дітей зокрема, − заявив муфтій. − Чим можна це пояснити? Я, звичайно, не психолог, а священнослужитель, але в підлітковому віці у дітей сильно ламається психіка, для них безумовним авторитетом тепер є не батьки, а вулиця, друзі, оточення. У своїх брудних цілях дитиною можуть маніпулювати люди, які, власне, і займаються питаннями тероризму. Вони використовують психічну нестабільність дітей, залякують їх, ламають.

Під час програми муфтій поскаржився, що до трагічних подій в Парижі досвідом східноєвропейських країн в адаптації мусульманських громад до життя в немусульманському середовищі мало хто цікавився, у той час, як українські послідовники Ісламу могли б поділитися досвідом з країнами Європи щодо інтеграції мусульман-мігрантів в соціум:

− Я завжди кажу про те, що Україна в певному сенсі − унікальна, тому що мусульмани нашої країни давно вже (більше тисячі років) інтегровані в українське суспільство. Це те, що нас відрізняє від західноєвропейських країн, де послідовники Ісламу − мігранти, що опинилися в Європі в останні 50−70 років і ще не адаптувався до нової ментальності, до нових умов життя і нової культури, − сказав Саід Ісмагілов. − Ми б могли поділитися нашим досвідом. Досвідом того, як необхідно вірянам жити в немусульманській країні. Україна ще унікальна і тим, що ми знаходимося на перетині, на місці, де зустрічається Європа з Азією, їхні культури і релігії. Це наша сильна сторона.

Ми тисячоліттями знаходимо взаєморозуміння, володіємо певним імунітетом (який захищає − ред.) від внутрішніх конфліктів у суспільстві.

При цьому шейх Саід зазначив, що Україна, незважаючи на світський статус держави, не стільки секуляризована, скільки християнська країна.

− Все-таки для українців релігійні цінності мають величезне значення. Церква і релігійні лідери мають величезний авторитет − набагато більший, ніж в Європі.

Прокоментував шейх Саід й озвучений ведучим сумнів у тому, що поведінка терористів, які нібито кричали «Це вам за Сирію» і при цьому йшли на злочин з паспортами в кишенях, типова для представників так званої «Ісламської держави»:

− Я не фахівець із терористів. Але (наскільки я знаю корінь цієї проблеми) вони взагалі себе так не поводять. В цьому випадку вбивали всіх підряд, без розбору. Тобто, завданням було зробити дуже резонансний злочин: не захоплювалися заручників, не висувались якісь вимоги… Людей просто вбивали! Мене дуже сильно дивує і те, що у них при собі були паспорти. Раніше такого ніколи не спостерігалося.

Муфтій ДУМУ «Умма» спробував розвіяти озвучений ведучим міф, що мусульмани є радикалами на відміну від християн, які в більшості своїй − мирні люди:

− Насправді основними ідеями, які живуть в мусульманському світі, є релігійні. Ви не зустрінете там сильних націоналістів, сильних «лівих», якихось ультра-лівих і ультра-правих… Популярність релігійних авторитетів величезна. І коли починається опір, наприклад, як в Афганістані, то, звичайно ж, це виходить під впливом релігійних лідерів. Навіть звільнення від колоніалізму в багатьох країнах проводилося релігійними лідерами. Така специфіка регіону! − зауважив шейх Саід. − І тому ЗМІ постійно малюють образ мусульман як релігійних фанатиків. Але потрібно розуміти, що в Європі вже давно йшов процес секуляризації, а арабо-мусульманського світу секуляризація торкнулася порівняно недавно. Тому на людей, що борються за щось в мусульманських країнах, дивляться не як на представників якоїсь національності, певного етносу, а як на релігійну групу, − пояснив Саід-хазрат.

Про так звану «Ісламську державу» муфтій сказав коротко:

− Зрозуміло, що це і не мусульманська, і не ісламська, і не держава.

18.11.2015

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Бойовики Ісламської держави зруйнували пам’ятки світової спадщини в Пальмірі

editor — Tue, 06 Oct 2015 12:41:38 +0000

Бойовики угрупування Ісламська держава підірвали Тріумфальну арку епохи Стародавнього Риму в місті Пальміра. Керівництво ЮНЕСКО назвало втрати стародавніх монументів трагедією для всього людства.

Для руйнування античної арки терористи використовували велику кількість вибухівки, повідомляють ліванські ЗМІ. Як вважають історики, пам"ятку було зведено в II столітті нашої ери, вона символізувала одну з перемог римського імперського війська, розташовувалася на головній торговій вулиці. Висота головного зводу склепіння становила 20 метрів.

Раніше бойовики вже підірвали два храми на території об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє BBC з посиланням на сирійське державне агентство з охорони древніх пам’яток.

1 вересня ООН підтвердила інформацію про руйнування античного храму Бела, а тижнем раніше ЗМІ повідомили про вибух храму Баал-Шаміна. 4 вересня бойовики ІДІЛ підірвали в Пальмірі три похоронні вежі, які були зведені в період з 103 по 44 рік до нашої ери.

19 серпня з’явилася інформація про те, що бойовики стратили на центральній площі стародавнього міста головного доглядача Пальміри Халеда Асаада.

Бойовики Ісламської держави захопили Пальміру в середині травня.

Довідка:

Пальміра − пам’ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, в місті розташовані архітектурні споруди першого і другого століття нашої ери: більш як тисяча колон, римський акведук, понад 500 гробниць. До початку конфлікту в Сирії Пальміру щорічно відвідували більш ніж 150 тисяч туристів.

Згідно з текстом Біблії, Пальміру було засновано царем Соломоном в оазі посеред пустелі між Дамаском і річкою Євфрат. Пізніше Пальміра стала важливим торговим центром на перетині торгових шляхів між Заходом і Сходом.

06.10.2015

Оцініть статтю:

Теги:

історичні пам'ятники

пам'ятники архітектури

ЮНЕСКО

ІГІЛ

Сирія

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

До середини 20 століття не було терміну радикальний Іслам, - муфтій

editor — Tue, 29 Sep 2015 07:19:47 +0000

В цей важкий час українцям треба позначити точки соціальної рівноваги, які б не дали нашому суспільству «скотитися» до будь-яких крайніх ідей. Наша країна перебуває в складному становищі, зокрема й духовному: воєнні дії, розчарування, економічна криза. Нам усім потрібні такі точки опори, щоб мати орієнтири та можливість вірити в найкраще.

Для цього редакцією КНК Медіа був створений цикл інтерв’ю з відомими людьми, які допомагають українцям знайти себе у ці важкі часи: з духовними лідерами, з мудрими та незаангажованими особистостями, з тими, на кого хотілось би рівнятись та наслідувати. Гостем одного з інтерв’ю став Саід Ісмагілов, людина, що пережила окупацію свого рідного міста Донецька, духовний лідер мусульман України, до слова якого прислухаються.

Розкажіть про структуру в Ісламі.

— Сталої ієрархії, як у католиків або православних, немає. В кожній країні структура може бути різна, на пострадянському просторі є схожа: існує певне мусульманське об’єднання, яке очолює муфтій. У муфтія є його заступники, далі йдуть імами: регіональні, тобто, такі, що є у будь-якій адміністративній одиниці, ну, наприклад, імам Запорізької області; також імами, які працюють як настоятелі певного храму у православ’ї, далі помічники імама.

Що означає муфтій?

— В ісламському світі слово муфтій означає спеціаліста з Ісламу, який має відповідну релігійну освіту і може виносити правові рішення з будь-яких питань. Тобто люди приходять з різними питаннями, і він говорить їм, як все правильно зробити за законами релігії. Але у нас воно отримало інше значення — це керівник великого мусульманського об’єднання.

В Україні раніше було декілька сунітських центрів, тепер він один, оскільки інші на Донбасі та в окупованому Криму. А взагалі залишилось два — ми, мусульмани- суніти — та мусульмани-хабашити. Я очолюю духовне управління сунітів.

У чому полягала Ваша робота в Донецьку?

— До того, як мене обрали муфтієм, я був імамом у мечеті в Донецьку, працював в ісламському університеті, готував кадри, виховував майбутніх імамів. Коли мене обрали у 2009 році муфтієм, я переїхав до Києва і пробув тут до 2012 року, згодом повернувся до Донецька, де зустрів і Майдан, й окупацію. Виїхав до Києва, коли залишатися в Донецьку було вже зовсім небезпечно.

Я пам’ятаю Ваш спокій під час обстрілів Донецька. Ви заспокоювали людей, писали тексти у соціальних мережах з неймовірним гумором, хоча все це було під «Градами». Ми всі Вас читали і дивувалися силі Вашого духу.

— А інакше й не могло бути. Тому що всі панікували, було страшно. Коли почалося захоплення адмінустанов, ми всі були у розпачі й очікували, коли нас звільнять. Ми чекали, що ось-ось приїдуть наші спецслужби і військові, просто зайдуть колони і нарешті наведуть порядок. Тоді увесь донецький сепаратизм був десь на рівні «міських божевільних» — ми знали, що там були саме люмпени, низи суспільства.

У них не було зброї спочатку, вони не мали досвіду військового, і ніякого опору нашим військам вони б не чинили. Ми чекали, що з дня на день приїдуть і весь цей «дурдом» скінчиться. А ніхто не їде, нічого не вирішується, а потім почала з’являтися справжня броньована техніка, професійні солдати — тоді прийшов страх. Людей треба було підтримувати. До духовної особи звертаються за порадою, за підтримкою, якщо б ми почали панікувати, що б то було… Я говорив заспокійливі речі, з гумором. Хоча нам там вже було небезпечно лишатися, бо ми не бажали вступати до лав сепаратистів. Ми свою проукраїнську позицію не приховували.

Було й таке — ми стояли посеред Донецька й молилися за мир в Україні. Нас не вбили, бо називали божевільними. Нас було небагато: християни, мусульмани — ми стояли й молились, а кругом вже їздили танки та БТРи, було повно солдатів з автоматами.

Я пам’ятаю! За вас було дуже страшно.

— Страшно було тим, хто дивився, нам там вже нічого не було страшно. Це як з Майданом — дивитися страшно, а всередині — вже ні. 20 лютого 2014 року ми домовились з греко-католиками зустрітися на Інститутській біля Нацбанку, вони нас запросили в гості. А ми пішли у своєму звичайному одязі священників, хоча нам сказали, що за таке снайпер вбиває відразу, бо гарна мішень. Страшно не було. Так і у Донецьку — ми стояли і були готові до будь-чого: кинуть у підвали чи вб’ють… Але стояли з думками, що ми робимо правильно — соромно священнослужителям у такий час не вийти і не сказати слово правди! У Донецьку взагалі пропаганда забагато значить. Люди не думають своїми головами.

Мені відомий факт пропаганди у церкві московського патріархату у Донецьку — священик закликав вступати до Новоросії.

— Релігію використовували також. Коли у Донецьку був Майдан, лише одна велика церква не брала участі у наших громадських зборах: ні в молитвених марафонах, ні в ходах. Були греко-католики, священики київського патріархату, мусульмани, протестанти. Ми всі знали, що робиться у храмах один одного. І тільки московські священики з нами, на жаль, не спілкувались.

Громадська думка складається з банальної пропаганди. Я теж її жертва — численні кінофільми частіше висміюють все, що пов’язано з Ісламом. Ваша думка — чому так?

— Так! І не тільки американські фільми, «Біле сонце пустелі» — ось приклад радянської пропаганди!

Взагалі весь мусульманський світ було колонізовано. Був розподіл між Англією, Францією, Німеччиною та іншими. Ставлення до мусульман було, як до відсталих людей, бо вони не розуміли мови загарбників. Імперська Росія вважала мусульман неосвіченими, бо вони не говорили російською. І той факт, що татари-мусульмани, що мешкали у Москві, володіли, наприклад, п’ятьма найстарішими мовами на планеті, для росіян нічого не значив. Це історично доведені факти, коли московський прибиральник вулиць Ахмед вважався неграмотним, але володів п’ятьма мовами — перською, арабською, турецькою, башкирською, татарською. Але без російської він міг працювати лише так. Це історичне ставлення до народів, що були колонізовані.

А у Радянському Союзі велась загальна боротьба з усіма релігіями. Є фільми, де відкрито знущались з християнства. Всіх, хто був причетний до релігії, будь-якої, радянська пропаганда показувала як людей неосвічених, дурнуватих. Тому таке й ставлення.

А щодо Штатів, то у них взагалі таке ставлення до багатьох країн. Вони і про Радянський Союз такі пародійні фільми знімали. Ми для них білі дикуни в шапках-вушанках, всі п’ють горілку, з ведмедями гуляють містом. Вони створюють стереотипи.

Мусульмани для багатьох асоціюються з війною та агресією. Що таке радикальний Іслам, якого ми всі так боїмося, і в чому різниця?

— До середини 20 століття взагалі не було такого терміну, як радикальний Іслам. Він з’являється, коли починається арабо-ізраїльский конфлікт, а потім й афганський. Радянський Союз вторгся до Афганістану, і всі ці озброєні мусульмани, що захищали себе від нападу були, представлені як душмани, бандити. Вони, звісно, локалізувались, почали озброюватись і все це з якимось радикальними думками, бо загарбники, по-перше, прийшли з історично християнської країни, вони прийшли з перевагою до місцевого населення. З"явилась нова ідеологія — ми, мусульмани, повинні об’єднатися проти агресора. Конфлікт породжує радикальні ідеї. Потім це вийшло з-під контролю, з’явились угрупування на кшталт Аль-Каїди, котрі нікуди не ділись в мирні часи. Насправді, всі ці терористичні групи, котрі займаються вбивствами та грабунками, та ще й з Кораном у руках, — явище незрозуміле навіть для самих мусульман. Бо Іслам долучає до миру, в нас одна з наймиролюбніших релігій. Радикальний фанатизм, коли люди під гаслами з Корану вбивають невинних, а це, перш за все, такі ж мусульмани (90% вбитих саме мусульмани) — трагічний соціальний феномен. Але на Донбасі цей феномен має своє продовження. Наприклад, радикальна православна армія, що вбивала своїх же християн, катувала священиків через те, що вони не бажали «руського миру», цей феномен може транслюватися не лише у мусульман. Це загальне явище для людей взагалі.

Ви думаєте, що через декілька років, якщо не зупинити цю війну, ми можемо мати на Донбасі, у себе під боком, якесь радикальне християнське угрупування, озброєне та дуже небезпечне, котре з Біблією та хрестами у руках буде вбивати всіх, хто з ними незгоден, так?

— На жаль, таке можливо, але я сподіваюсь, що у нас цього все ж таки не станеться. Є радикальний білий християнський націоналізм, коли вбивають всіх, хто не є їх раси та їх віросповідання.

Ісус не закликав вбивати!

— Так! І пророк Мухаммад не закликав вбивати. Але висмикуючи зі священних текстів певний контекст, вони говорять: так сказано у писанні, тому так і потрібно робити. Власна інтерпретація. Наприклад, цей феномен з радикалами — вони вважають, що всі інші не справжні християни, а є фашистами. Саме в цьому звинувачували українську сторону, мовляв, вони не поділяли поглядів росіян, а, значить, є фашистами, тому їх можна знищувати, бо їх ідеологія неправильна. Факт: в Донецьку було закатовано і вбито чимало українських священиків, і зробили це радикальні «руські» християни. Тобто, це явище не є суто мусульманським. Це може з’явитися в будь-який культурі і у будь-який релігії.

Тобто будь-яка людина зі зброєю може відчути себе Богом?

— Всіх цих людей використовують, ними маніпулюють. Щодо ісламських радикалів — всі ці люди мало освіченні, по-перше. По-друге, це люди, котрі не знайшли себе у житті, це банальні невдахи. Людина, у якої є робота, сім’я, діти, вона реалізована в житті, не кине все це невідомо заради яких гасел та не поїде кудись брати в руки зброю й воювати проти інших. Я ж бачу, які люди їдуть саме до ісламських радикалів, там багато кримінального елементу, люмпенів, жебраків, у яких не склалося з подружнім життям, з роботою. Їх знаходять вербувальники та обіцяють їм шикарне життя, гроші, славу — все це під цитатами з Корану. Вони туди потрапляють, але вирватись вже не можуть. Бо вб’ють.

Так само було у Донецьку. Коли юнаків просто хапали з вулиць і змушували бути гарматним м’ясом. Донецьк завжди був «люмпенізованим», там це робити було просто — пропаганда, обіцянки гарного життя, а саме сумне, їм говорили: «Там фашисти, а ось добрий руський мир». Багато з них справді були ідейні, але все одно майже всі мертві.

На сьогодні у зв’язку з подіями в Сирії знову піднімається питання про те, що мусульмани живуть за своїми законами і не бажають приймати закони європейських країн, у яких вони хочуть жити. Це конфлікт релігій? Соціальний конфлікт різних культур?

— А це не лише проблема сирійців. Це проблема будь-якої культури. От, наприклад, китайці. Вони переїжджають та роблять свій маленький Шанхай. Приїжджають росіяни і роблять Брайтон-Біч у Нью-Йорку. Приїжджають наші українці — вони в Еміратах зробили свій осередок і вже церкву побудували. Всі громади на нових територіях тримаються разом, зберігають свою мову та звичаї, релігію, як форму самоідентифікації. Ті, хто не є космополітами, а живуть в традиційному суспільстві, а арабські країни дуже традиційні, вони не можуть жити як німці, наприклад. Коли емігрують європейці між своїми країнами, їм легше, вони будуть непомітні. Людині іншої культури взагалі важко інтегруватись. Потрібен час та зміна поколінь, щоб вже нащадки адаптувались, вчили мову, інтегрувались в нове суспільство. Дітям це легше — вони гнучкі. Але наплив мігрантів, безумовно, напружує суспільство.

Європейці теж дивилися телевізор і вони теж є жертвами пропаганди, котра насаджувала їм ідею «поганого» Ісламу. І ось він прийшов.

— Не думаю, що серед біженців є радикали. Це просто люди, що тікають від війни. Чому там багато чоловіків? Бо традиційно саме чоловік повинен піклуватися про родину. Він їде перший, щоб оселитися, знайти роботу, потім забирає родину. Не всі ж можуть воювати та вбивати. А залишатися вдома небезпечно — можуть просто силою забрати до армії. Радикальні бойовики примушують своїх брати зброю до рук, а незгодних просто вбивають. Чоловіки тікають, це реальність. Звинувачувати їх важко, повторюсь, не кожна людина може воювати.

Але ж все одно ісламістів позиціонують у ЗМІ як агресивно налаштованих радикалів. Ми взагалі маємо таку суперечливу ситуацію — Іслам проти війни, християнство проти війни, але усі воюють.

— Так, це теж феномен. От всі ті бойовики, що приїжджають з Росії — там є і мусульмани, і християни, і всі вони відвідують церкви та мечеті. Я вважаю, що лише психічно хвора людина може відрізати кінцівки, вбивати з якимось задоволенням, катувати людей. Для нормальною людини це трагедія. Тобто це не питання релігії — це питання душевного здоров’я.

Але маємо ситуацію, що ЗМІ подають факти насильства тільки з боку ісламу. Ніхто не каже, що мексиканські наркокартелі знищили ціле містечко та вбіли всіх мешканців, ніхто не пов’яже ці злочини з релігією. Ніхто не скаже, що саме католик є наркодилером та працює на мафію. Ми ніколи не почуємо у ЗМІ, що італійська мафія, яка особо жорстока, носить на шиях зображення Ісуса. Але завжди будуть говорити, що якийсь злочин вчинив саме мусульманин.

Мусульман майже півтора мільярди, серед них, ну нехай, до мільйона радикалів. Ще якась частина з тих радикалів є терористами. Але це маленький відсоток від всієї ісламської спільноти. Але ЗМІ будуть ідентифікувати іслам не з великою культурою, письменністю, архітектурою, доброчинністю. Ні, а саме з тим відсотком терористів. Зрозумійте, що терористичні організації є всюди — в Росії, в Ірландії, в Італії, у Мексиці, будь-де. Але акцент завжди на мусульманах. Це, на мій погляд, результат пропаганди.

Що для мусульман війна?

— Для нас це трагедія, як і для всіх інших. Війна — це останнє, що можна використовувати у конфліктах. Пророк Мухаммад казав, щоб використовували всі можливості, щоб не зустрітися з ворогом на полі бою. Але коли вже всі можливості вичерпано і залишається лиш бій, то будьте мужніми.

Зараз у зоні проведення АТО воюють люди різних релігій. Працює служба військових капеланів. Ви могли б розповісти, чи є капелани-мусульмани?

— Мусульманських офіційних капеланів в зоні АТО немає. Є така проблема, що у нас дуже важко офіційно оформитись капеланом. Навіть якщо хтось з нас захоче поїхати капеланом до військових, його просто не допустять до частин, бо для них ми невідомі люди. В нас немає офіційного статусу. А без цих паперів ми до бійців не доїдемо. Без дозволу ні один командир не пустить в частину. Але така необхідність існує. Розумієте, якщо гине наш капелан, держава робить вигляд, що його ніколи не існувало. Міністерство оборони, куди ми подавали прохання, поки не реагує. В нас є імами, котрі бажають їхати на фронт, вони розуміють, що їх можуть вбити. Що вони не мають правового статусу, але розуміють, що в них є потреба.

Але Міністерство Оборони дає дозвіл лише тим священикам, церкви котрих входять до Всеукраїнської Ради Церков. Наше мусульманське об’єднання до цієї ради не приймають, хоча ми офіційно зареєстровані в Україні. Якщо б не було такої практики, що капеланів беруть лише з тих об’єднань котрі входять до Ради Церков, наші імами вже давно були б там.

І традиційно попрошу кілька слів-побажань від Вас для наших читачів.

— Перш за все, побажаю усім, щоб була віра. Бажано, щоб у людей була віра в Бога через те, що віра в Бога дає людині дуже високі моральні правильні якості. Віруюча людина не вбиває, бо Бог забороняє. Вона не краде через те, що Бог забороняє — він все знає і все бачить. Для віруючої людини є певні духовні «стримувачі», що не дозволять їй робити огидне чи непристойне.

По-друге, я бажаю щоб була віра в те, що в нас все буде гаразд. У будь-який релігії відчай — це погано. Людина, доки вона жива, не мусить зневірятись. Вона мусить покладатися на Господа та вірити що, як би погано не було, настане час, коли все стане добре. Не втрачати віру! Якщо людина вірить в краще майбутнє, то так воно й буде. Але для цього потрібно ще й працювати. І починати треба з себе. Кожна людина має самовдосконалюватися, бути досвідченою і міркувати своєю головою.

Дякуємо!

Джерело: КНК Медіа

29.09.2015

Оцініть статтю:

Теги:

муфтій Саід Ісмагілов

військове капеланство

АТО

Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Мусульмани Грузії вважають, що вони обмежені в реалізації прав

editor — Wed, 29 Apr 2015 11:08:37 +0000

Муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов поділився своїми враженнями про Міжнародному форумі «Релігія і мир», що відбувся у м. Батумі (Грузія), в роботі якого він взяв участь.

Організаторами міжнародного форуму виступили «Georgian Muslims Union» (Союз мусульман Грузії) у партнерстві з Європейським центром миру і прав людини. На конференції були присутні представники різних церков і релігійних організацій, в тому числі - і ісламських, з багатьох країн світу, вчені-релігієзнавці, правозахисники, громадські діячі та представники державних структур Грузії. Крім того, в ході конференції розглядалися питання поглиблення взаєморозуміння, відносин і співробітництва послідовників різних релігій і віровчень, розширення кола поінформованості про релігійні уявлення, обговорювалася необхідність взаємоповаги та толерантного ставлення при спільному проживанні людей з відмінними один від одного релігійними і культурними традиціями заради добробуту всього суспільства, а також побудови та подальшого розвитку багатосторонніх відносин між релігіями заради об'єднання зусиль представників різних конфесій і релігійних шкіл в досягненні миру.

С. Ісмагілов розповів, що конференція «Релігія і мир» була скликана Спілкою мусульман Грузії («Georgian Muslims Union») для того, щоб привернути увагу правозахисних організацій, лідерів європейських держав, США, України, а також прилеглих мусульманських країн Туреччини, Ірану - до проблем мусульман Грузії.

- Конференція проводилася протягом двох днів, - каже пан Ісмагілов, - в перший день в готелі «Шератон» були виступи в обмеженому за часом форматі. Виступали посол США в Грузії, колишній прем'єр-міністр Норвегії (який зараз очолює правозахисну організацію, що захищає віруючих різних релігій у Європі), були представники різних церков, у тому числі і грузинської православної церкви, і баптисти, і представники англіканської церкви з Великобританії, були гості від мусульманських організацій з України, Ірану, Туреччини та безпосередньо з самої Грузії. Також були присутні представники різних громадських - зокрема жіночих організацій.

Що стосується мусульманських організацій Грузії - в цій країні їх декілька, їх представляють різні лідери.

«Проблеми в Грузії є, і вони стосуються всіх, - сказав шейх Саід, - І ось ця організація - «Georgian Muslims Union» бере на себе відповідальність і намагається налагодити мости, налагодити діалог між різними частинами суспільства - як у самому мусульманському середовищі, так і в середовищі мусульман з немусульманами, а також взаємодію релігійних громад з державними органами Грузії».

Самі мусульмани Грузії заявляють про те, що вони відчувають певні проблеми і певний тиск (у тому числі, як вони вважають, і з боку православних віруючих) на мусульман в Грузії. Іноді спалахують конфлікти: так, наприклад, під час конференції був озвучений випадок, що мав недавно місце, коли в м. Кобулеті до воріт релігійної школи - медресе, де навчали дітей Корану, вночі зловмисники прибили свинячу голову. Ця демонстрація неповаги викликала хвилю обурення серед мусульман Грузії. І в результаті конфлікту, що спалахнув, влада закрила цей навчальний заклад.

Як розповів Саід Ісмагілов, посилаючись на інформацію, озвучену під час конференції мусульманами Грузії, подібні прецеденти періодично трапляються: «То спалахують конфлікти між послідовниками різних релігій, то, на думку мусульман Грузії, державні чиновники допускають дії, що перевищують їх повноваження і обмежують права мусульман. Тому ця конференція мала перед собою мету насамперед привернути увагу європейських і американських правозахисних організацій та авторитетних громадських діячів, політиків і лідерів до проблем мусульман цієї країни, а з іншого боку - донести до державних чиновників самої Грузії, які займаються питаннями релігій, а також до представників грузинської православної церкви інформацію про існуючий стан речей», - сказав муфтій.

Як загострив увагу шейх Саід Ісмагілов, він був запрошений на конференцію, щоб поділитися досвідом вибудовування міжрелігійного діалогу в Україні, існуючого в Україні спілкування та взаємодопомоги і не брав участі в обговоренні ситуації в Грузії. У своєму виступі він розповів про те, в яких сферах може йти на співпрацю та діалог між представниками різних релігій, однак зауважив: «Не знаю, наскільки це буде корисно, наскільки це допоможе в грузинській ситуації. Але виходячи з тих висловлювань, з тих виступів, які я чув, у них досить напружені відносини і самі мусульмани Грузії вважають, що їх утискають і вони обділені в реалізації певних прав і можливостей», - сказав він, ще раз зробивши акцент на тому, що це - не його думка, а те, що звучало в ході конференції у виступах муфтіїв, імамів, громадських діячів.

«І виходячи із загального контексту озвученого, - зауважив Саід Ісмагілов, - у мене і склалося таке враження. Так що повторюся: не знаю, наскільки наш досвід, наші шляхи подолання розбіжностей можуть допомогти, але я намагався донести до присутніх ту думку, що насправді можна цілком нормально жити мирно і дружно і якщо є такий досвід в Україні - то чому б їм не скористатися в Грузії... Адже нікому не потрібні конфлікти внутрішньонаціональні! У будь-якій країні для миру і стабільності необхідно консолідувати суспільство, необхідне примирення. Тому мій виступ і був націлений на те, щоб донести певний позитивний досвід, який напрацьовано в Україні».

Муфтій мусульман України звернув увагу на те, що полеміка, яка велася у зв'язку з озвученими проблемами грузинських послідовників ісламу, була малопродуктивною через прихильність кожної зі сторін до протилежних думок: «Мусульмани всіляко намагалися дати зрозуміти, що у них проблеми існують, а православні та державні чиновники наполягали, що проблем у мусульман немає - і, на жаль, не все сказане вголос було достатньо ввічливо і цивілізовано... Гарячі грузинські чоловіки дуже емоційно і відверто розмовляють на конференціях, іноді досить голосно. Цікаво, що Баптистська християнська церква Грузії видносіться дружно до мусульман і підтримує їх, а Архієпископ Малхаз Сонгулашвілі був навіть модератором конференції».

У своєму виступі на форумі Саід Ісмагілов скористався наданою можливістю і привернув увагу присутніх до історії ісламу в Україні, причому особливу увагу було приділено Криму, як колиски ісламу в нашій країні: «Щоб нагадати світовій спільноті про те, що існує проблема окупації Криму і кримськотатарського народу, що в результаті окупації опинився у вкрай складному становищі».

У той же час, як зазначив Ісмагілов, присутні цікавилися і запитували у нього про Україну, війну і Кримський півострів: «Віходячі з актуальності питань та бесід я зрозумів, що багато хто перебуває в інформаційному просторі російських телеканалів, які транслюються тут у повному наборі», - зазначив він.

Як розповів муфтій, журналісти і вчені, що дуже часто присутні на конференції, піднімали питання так званої «Ісламської держави» - це, на думку Саіда Исмагилова, наслідок географічної близькості до близькосхідних проблем: «Люди бояться. - говорить шейх, - і дякують Богові, що між ними є Туреччина - велика і сильна мусульманська країна».

Другий день конференції проводився в арт-центрі в Батумі, у форматі заходів, присвячених пам'яті Пророка Мухаммада (мир йому і благословення), де читався Коран, виступали релігійні лідери, було надано слово іноземним гостям, була представлена велика культурна програма - виконувалися пісні, читалися вірші на мусульманську тематику.

На заходи були запрошені мусульмани не тільки з Батумі, а й з довколишніх населених пунктів, багато хто прийшов з сім'ями, з дітьми, лунала мусульманська література грузинською мовою.

І в другий день, - як зазначив Саід Ісмагілов, - панувала тісна неформальна атмосфера, було багато можливостей безпосереднього спілкування - і це скрасило напруженість дискусій першого дня.

Ольга Юрченко, спеціально для «Іслам в Україні»

27.04.2015

Оцініть статтю:

Теги:

міжрелігійні відносини

правозахисні організації

конференція

ІГІЛ

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Муфтій: Імперія завжди прагне контролювати все життя людини, в тому числі — релігійне

editor — Thu, 09 Apr 2015 08:08:19 +0000

Найбільша частина українських мусульман мешкає у Криму і на Донбасі. Тому події останнього року не могла їх залишити в стороні. В країні існує близько 200 мусульманських організацій. Після анексії Криму і окупації частин Донецької і Луганської областей значна частина місцевих жителів переїхали до безпечніших регіонів, а деякі пішли на фронт захищати Україну зі зброєю в руках. Муфтій Духовного управління мусульман України (ДУМУ) «Умма» Саід Ісмагілов, який сам із Донецька достеменно знає про сотню мусульман, що взяли зброю заради України. Про це й йдеться в цьому інтерв’ю.

Скільки мусульман воюють в лавах української армії?

Звичайно, мусульмани — релігійна меншість в Україні. Але ми постійно знаходимо наших вірних у різних частинах Збройних сил України та добровольчих батальйонах. Частіше за все вони розкидані між різними військовими частинами. Налагодити зв’язок із ними нам допомагають капелани з християнських церков, які постійно там служать. Вони й повідомляють нам, що в такому то батальйоні, у такій то військовій частині є стільки то мусульман. Через таких капеланів надсилаємо у частини молитовну літературу і примірники Корану для того, щоб військові могли молитися. Окрім того, ми самі відвідуємо ті частини, де перебувають військовослужбовці-мусульмани.

Під час війни сформувалася гарна традиція, коли вірні різних релігій допомагають одне одному задля спільної мети. Я дуже вдячний усім християнським капеланам і з православної, і з греко-католицької, і з протестантських церков, які дбають про мусульман.

Про яку кількість вірних йде мова?

У військових частинах від одного-двох до двадцяти мусульман. Важко назвати точну загальну кількість через те, що відбуваються ротації. Загалом, розмова іде про десятки осіб, може навіть більше ста. За останніми даними, до ротації ми знали про більше 100 осіб.

Скільки імамів-капеланів перебувають у зоні збройного конфлікту в Україні?

Зараз наші імами, які служать у мечетях у прифронтовій смузі, фактично виконують обов’язки капеланів. Один у Донецькій області, один у Луганській, один працює із пораненими в Києві. Поки що цього вистачає. Наразі усе на засадах волонтерства.
Україна раніше не брала участі у збройних конфліктах, тому капелани зараз мають навчатися. Патріотичні релігійні організації стоять на духовному захисті нашої країни, у той час як військові захищають Україну від агресора, від терористів. Потрібен духовний захист тому, що лише силою зброї ніколи перемогти не вдавалося.

Чи підтримуєте ви зв’язок із мусульманами, які залишилися на окупованих територіях, з якими вони стикаються проблемами?

Так, підтримуємо контакти з громадами, що залишилися на окупованій території. Їм там нелегко. Чим довше вони під окупацією, тим міцніше окупанти намагаються взяти контроль над життям суспільства, і над релігійними громадами зокрема. Що стосується саме мусульман, то найбільшими регіонами, де проживають наші віряни є Крим і Донбас. Багато хто з військових, які є мусульманами, родом саме з цих територій. Вони служать в Україні, а їх помешкання залишаються на окупованих територіях: вони навіть додому не можуть потрапити, тому що їх одразу заарештують, саме тому мусульмани, які є у ЗСУ, здебільшого приховують свої імена, прізвища, не кажуть те, хто вони, де залишилися їх родини.

Чи тиснуть терористи на мусульманські громади, в який спосіб?

У Криму це вже давно відбувається. Мусульманські спільноти так звана влада намагається взяти під контроль. Постійно відбуваються арешти релігійних, національних діячів мусульман. Навіть минулого тижня… (2 квітня у с. Орлине (Севастополь) співробітники російського ФСБ провели обшук у будинку Ферата Сайфуллаєва, після чого затримали його за підозрою у співпраці з організацією «Хізб ут-Тахрір», офіційно забороненої в Росії — «Главком»). Імперія завжди прагне контролювати усе життя людини, в тому числі релігійне. В Україні релігійні організації користуються більшим авторитетом, ніж державні органи влади. Люди до них більше дослухаються.

Тиск, який чинить так звана влада Криму на кримських татар, відбувається і на релігійному, і національному ґрунті?

Це все здебільшого тиск на національну меншину, яка виявилася дуже проукраїнською і не приховувала це. Цей тиск — традиційне імперське залякування. Хоча на релігійному ґрунті також відбуваються певні неприємні речі, як то обшуки у медресе, вилучення забороненої у Росії літератури.

Цей тиск можна назвати державним екстремізмом з боку Росії?

Я не дуже розуміюся на цих визначеннях. Я би сказав, що це прояв тиску на національну спільноту кримських татар. Подивіться, скільки знайшли вбитими раніше зниклих кримських татар зі слідами катувань. Скільки ще не знайшли людей… Тобто ми маємо неприємну тенденцію, бачимо елементи залякування.

Яка ситуація в окупованих районах на Донбасі?

До мечетей приходять, інформують. Наприклад у Донецьку, перед мусульманськими святами у минулому році приходили люди від самопроголошених республік і проводили певний інструктаж (для імамів), що можна казати, що не можна казати (вірянам), наказували повідомляти про підозрілих осіб. Коли на початку (агресії) деякі наші релігійні діячі відкрито були невдоволені цією окупацією, деякі з них навіть потрапили до підвалів. Проте зараз наших священнослужителів у полоні немає. Усі, кому було небезпечно там перебувати, виїхали.

Мусульмани з яких країн воюють на Сході України?

Переважна більшість — це мусульмани України, татари, кримські татари. Іноземців небагато. Ми знаємо про мусульман з батальйону імені Джохара Дудаєва, переважна більшість яких — чеченці. У деяких (мусульман батальйону) є паспорти Євросоюзу. Але ви знаєте, ці люди не бажають бути публічними, вони не розповідають про своє громадянство, вони не показують свої паспорти, деякі з них навіть не називають своє ім’я, використовуючи лише позивні. Із зрозумілих причин люди не бажають, щоб про них дізнавалися.

Якщо казати про тих мусульман, які воюють проти України, то ми про них знаємо трохи краще. Більшість — це громадяни України і мешканці Північного Кавказу. Є мусульмани із Середньої Азії, зокрема із Таджикистану. Вони про це відверто кажуть, записують ролики і викладають на YouTube, не приховуючи того, звідки вони. Є також азербайджанці, минулого року загинули араби, які, можливо, були найманцями і воювали за самопроголошені республіки.

Ви уже порівнювали самопроголошені республіки на Донбасі із Ісламською державою. У чому саме між ними схожість, а в чому є відмінності?

Час виникнення у них майже один і той самий. Схожість — це елементи терору, захоплення влади, походження зброї, інструктори, те, що вони роблять з місцевим населенням, як ставляться до незгідних, як катують та вбивають людей. Майже все це однаково. Різниця полягає в тому, що ця структура (так звана «Новоросія») «заточена» під християнську ментальність і цю культуру, а там (Ісламська держава) під мусульманську ментальність, мусульманську культуру. Якщо прибрати різницю, ми матимемо кальку одна на одну. Зараз дуже схожа ситуація відбувається у Ємені. Там повстанці шиїти діють фактично за тими ж стандартами, за якими діють бойовики на Донбасі.

Днями президент Росії Володимир Путін заявив про те, що підтримає незалежність Палестини. Як сприйняли таку заяву мусульмани України, наскільки вона є щирою на тлі агресії РФ проти України?

Я не чув раніше подібних заяв від президента РФ. Для нас було неочікуваним її почути. Можливо, він це зробив для того, аби привернути до себе симпатію арабського світу.

Це йому вдалося?

Не думаю.

Чи можна сказати, що анексія Криму сприяла єднанню мусульман України, чого не було раніше?

Майдан і ці трагічні події після Майдану спричинили велику трансформацію свідомості. Мусульмани України вже визначили, що вони саме мусульмани України, це для них уже не питання. Українське суспільство нарешті побачило мусульман України, оскільки нас раніше особливо не помічали.

Не будете заперечувати, що певний неоголошений конфлікт між мусульманами Криму і мусульманами, які живуть на континентальній частині України таки був?

Великих конфліктів не було. Мусульманське суспільство — воно також неоднорідне: є різні напрямки, різні конфесії. Та й взагалі, коли дивляться на мусульман, то думають, що вони усі однакові. Але це не так. У нас також є свої вектори впливу, в тому числі проросійські організації є, які фінансуються Росією. Проте називати їх не буду. При бажанні, можете самі пошукати і знайти. Наприклад, хто кому мечеть будував за чиї гроші… (у Криму, в селі Воїнка Красноперекопського району 21 серпня 2010 року була відкрита мечеть, збудована на честь президента Чечні Рамзана Кадирова — «Главком»).