Іслам в Україні - релігійні громади України

Хартія мусульман України — крок до єдності ісламських спільнот держави?

Михайло Якубович — Wed, 23 Nov 2016 09:07:25 +0000

«Хартія мусульман України — крок до єдності ісламських спільнот держави?» — під таким заголовком 22 листопада 2016 року на сайті Релігійно-інформаційної служби України вийшла стаття відомого українського вченого, історика і сходознавця, керівника Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія» Михайла Якубовича.

У матеріалі йдеться про ефективні спроби мусульманських громад нашої країни віднайти спільні відповіді на виклики, що постали сьогодні перед усім суспільством загалом і перед конгрегаціями послідовників Ісламу. Зокрема, Михайло Якубович розмірковує про перспективи та значення «Хартії мусульман України», обговорюваної представниками мусульманських громад України (урочисте підписання документу має відбутися 5 грудня цього року в Києві).

Наводимо статтю цілком.

Ще років п’ять тому українські дослідники наголошували, що загалом мусульманська громада України вже пройшла фазу «інституційного оформлення». Сформувалися відповідні духовні управління та інші організації (зареєстровані як релігійні чи громадські), загалом було забезпечено потребу мечетей та молитовних будинків, функціонували медресе, зокрема й такі унікальні навчальні заклади, як Школа хафізів у Сімферополі.

Події 2013–2014 років, особливо окупація Криму, докорінно змінили ситуацію. Передусім тому, що велика частина українських мусульман, а саме кримських татар, опинилися в іншій правовій та політичній реальності. Значною мірою ці події змусили українських мусульман сформулювати чіткішу відповідь на питання про те, яке місце вони посідають у сучасній Україні, як реагувати на події Революції гідності, окупацію Криму, АТО на Сході України тощо.

Не секрет, що мусульманські громади України не мають єдиного центру, а стосунки між ними в окремих випадках тяжіли до напруженості. Окремі релігійні громади мають визначене ставлення до суспільних і політичних проблем, закликаючи до активної участі в житті світської держави, інші утримуються від розмов на ці теми, а деякі взагалі пропонують альтернативні шляхи. Через зростання кількості новонавернених мусульман серед українців і повільної «українізації» Ісламу (як у мовному, так і громадянському плані), дедалі частіше виникає й питання про співвідношення національного та релігійного в Ісламі, а саме пошук шляхів, що зблизять різні етнорелігійні мусульманські громади.

Однією з перших і, сподіваємося, ефективних спроб пошуку таких спільних відповідей стала «Хартія мусульман України». Нині, як відомо, Хартія обговорюють представники різних мусульманських громад України, а врочисте підписання заплановано на 5 грудня цього року в Києві.

Документ, що його копію надіслано й до Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія», містить відповідну преамбулу та кілька розділів. Відзначено, що «в час кризових випробувань як для країни загалом, так і для мусульман, виникає питання про узгоджену ісламську позицію щодо суспільних, політичних, економічних, культурних і власне релігійних процесів, які відбуваються в українській державі та за її межами». Ці позиції, відповідно, викладено в розділах «Розуміння Ісламу мусульманами України», де проголошено відданість Корану та Сунні, «Іслам в історії України», де відзначено історичну традицію розвитку Ісламу в Україні ще від часів Золотої Орди, а також «Іслам і сучасне українське суспільство», де заявлено про ставлення українських мусульман до українського законодавства, національних відмінностей, захисту мовних прав, сім’ї та шлюбу, правового статусу релігійних свят, підтримки територіальної цілісності держави, солідарності з одновірцями в інших країнах та інших запитів, важливих для мусульманських громад.

Загалом означені в «Хартії мусульман України» позиції доводять, що представники мусульманських громад обрали лінію ісламського соціального активізму, тобто активної участі мусульман у житті країни. Показове, наприклад, наступне твердження: «Мусульманам України як активним громадянам дозволено брати участь у політичному житті країни, бо громадянство передбачає політичну активність із погляду участі як у голосуванні, так і в політичних інститутах країни». Як відомо, вже кілька мусульманських організацій (як централізованих, так і незалежних) виявили бажання поставити підпис під документом, тож у випадку ухвалення «Хартії мусульман України» в теперішньому вигляді це буде значний крок уперед на шляху до активного ісламського представництва на різних рівнях українського суспільного життя.

Утім, виникає питання, як цей документ сприйме мусульманська громадськість і представники інших релігій. Певною мірою його можна порівняти з соціальними доктринами християнських церков (прийнятих так само й в Україні), але природа «Хартії мусульман України» в цьому випадку дещо інша. Передусім через те, що, виходячи з ісламського права, «Хартію мусульман України» варто розглядати як фатву, тобто богословсько-правове рішення з певного важливого питання. І хоч умови фатви в Ісламі є досить загальні, вважають, що це рішення обмежене певним станом, місцем і часом. Якщо «Хартію мусульман України» вважати саме за фатву, то ті, хто її підписує — це автори, що поділяють викладені в ній твердження. Таким чином, «Хартія мусульман України» не зобов’язує до виконання якихось конкретних приписів, але радше висловлює думку щодо важливих питань, тимчасом як конкретна реалізація зазначеного підходу залишається пріоритетом відповідних релігійних громад або конкретних осіб-мусульман.

Аналогічні документи ухвалювала свого часу і європейська мусульманська громада, зокрема «Хартію мусульман Європи» (2008); окремі декларації та колективні документи мають визнаний міжнародний статус, наприклад, «Каїрська декларація прав людини в Ісламі» (1990). Варто згадати й традицію колективних документів, що ухвалювали українські мусульмани, наприклад, рішення Мусульманського виконкому 1917 року, що він скликав І Курултай кримськотатарського народу. Якщо заглибитись у давнішу історію, можна згадати й про колективні документи волинських татар, зокрема колективну петицію острозьких татар на чолі з муллою Ромоданом Мілкомановичем до польського короля Міхала 1669 року, наслідком чого в тому ж році став «Привілей волинським татарам». У такому аспекті «Хартію мусульман України» можна розуміти не лише як фатву, що стосується виключно до мусульман, але як декларацію позиції мусульман перед владою світської держави та послідовниками інших релігій.

«Хартія мусульман України», попри принципову декларативність, виглядає як досить змістовний документ, показуючи, які тісні стосунки між мусульманськими громадами та українським суспільством узагалі. Можна стверджувати, що «Хартія мусульман України» є значний крок уперед не лише для Ісламу в Україні, а й для Ісламу в країнах Європи. Тут ісламська громада України може бути навіть прикладом для організацій європейських мусульман. Дотепер відкрите питання про те, скільки саме мусульманських організацій в Україні (між ними існують відмінності на рівні як віровчення, так і практики) підпише цей документ, але, вважаючи на попередні відомості про домовленості, він має дуже гарну перспективу.

Джерело: РІСУ

23.11.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Острозька академія

Михайло Якубович

Іслам в Україні

мусульманські громади України

мусульмани України

релігійні громади України

релігійні громади

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Можна звинуватити певного релігійного діяча, але не всю громаду, — Саід Ісмагілов

Власкор — Fri, 01 Jul 2016 08:04:21 +0000

В Української Держави немає відповіді на запитання, що робити далі з релігійними мусульманськими громадами, котрі опинилися на окупованій території. Про це заявив муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов 21 червня в Інституті філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України в Києві, де відбулася презентація колективної монографії «Мусульманська спільнота України: інституціоналізація і розвиток».

— У нас офіційно зареєстрована певна кількість мусульманських об’єднань, і ніхто їх з реєстрації не знімав, але вони практично вже не працюють в Україні. Вони знаходяться в стані невизначеності. Духовні управління, центри, які залишились на окупованих територіях, або вже прийняли певні правила гри, що там запроваджуються, або не визначились, що їм робити далі, — сказав Саід Ісмагілов.

За його словами, у держави теж немає відповіді на запитання, що робити далі. Наприклад, як вчинити з тими релігійними громадами, які фактично підтримують війну проти України?

— Чи можна їх взагалі далі вважати українськими релігійними громадами? Чи позбавляти реєстрації, тоді як і через що? Так, можна звинуватити певного релігійного діяча, але не можна звинуватити всю громаду. А якщо громада вже працює проти України, її державних інтересів? Виник великий пласт запитань, на які немає відповіді, — підкреслив муфтій ДУМУ «Умма».

Релігійний діяч висловив надію, що в монографії «Мусульманська спільнота України: інституціоналізація і розвиток» та в наступних працях «всі ці найцікавіші моменти будуть досліджені». За його словами, на нас чекає новий етап в історії розвитку Ісламу в Україні.

— Він вже буде не таким, як попередній. Як сформуються далі мусульманські відносини в Україні, ми можемо лише спостерігати та робити певні прогнози, — додав Саід Ісмагілов.

01.07.2016

Оцініть статтю:

Теги:

релігійні громади України

мусульманські громади

Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди

Київ

монографія

Іслам в Україні

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Трансформації в житті мусульман України мають бути досконало викладені, — Саід Ісмагілов

Власкор — Wed, 29 Jun 2016 10:42:26 +0000

В Інституті філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України в Києві 21 червня відбулася презентація колективної монографії «Мусульманська спільнота України: інституціоналізація і розвиток». Муфтій ДУМУ «Умма», присутній на заході, подякував творчому колективу авторів «за цю дуже корисну роботу».

Коментуючи видання, Саід Ісмагілов торкнувся частини монографії, що стосується «свого духовного управління». Як сказав шейх, «я називаю його своїм, тому що я їм опікуюся». У муфтія ДУМУ «Умма» виникло запитання, чи автори інтерв’юйовали духовні управління і релігійні громади?

— До нас, ДУМУ «Умма», ніхто не звертався і не запитував, яке у нас становище, яка кількість громад? Поділяємо ми якісь погляди чи ні, які в нас тенденції. Займаючись такою фундаментальною працею, науковці не можуть посилатися лише на роботи інших дослідників або публікації ЗМІ. Вони мусять звернутися до кожної з мусульманських спільнот, про які йдеться у книзі, спитати їх думку, з’ясувати, чи дійсно те, що вважає автор, відповідає дійсності. Можливо, релігійна громада аргументовано спростує певні погляди.

Мені було б цікаво, якби науковці зв’язались з муфтієм Криму, Таврійського муфтіяту, з муфтієм ДУМУ «Єднання», з ДЦМО і запитали їх позицію. Моє побажання на майбутнє. Коли шановні науковці створюватимуть такі важливі твори, нехай звертаються до самих духовних управлінь. Я дуже відкритий і можу висловитися стосовно кожної громади, — сказав Саід Ісмагілов.

За його словами, більшість мусульманських релігійних діячів та громад є не публічними, вони «офіційно не виступають, не відповідають на запитання». А найважливішим і найцікавішим є те, як вони себе позиціонують.

— Переломний етап стався в житті мусульман України. Це дуже важливо, і я маю надію, що всі ці трансформації будуть досконало викладені, — додав релігійний діяч.

29.06.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди

релігійні громади України

мусульманські громади

дослідження

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

У ЗМІ має бути і релігійна точка зору на актуальні питання сьогодення, — Ісмагілов

Власкор — Fri, 14 Aug 2015 13:57:16 +0000

Днями слухацька аудиторія України мала змогу долучитися до обговорення в «прямому ефірі» такої теми, як задоволення потреб вірян нашої країни в ЗМІ. Зокрема, вона могла отримати відповіді на актуальні запитання щодо того, як має відбуватись задоволення потреб віруючого слухача в умовах суспільного мовлення; як здійснюється інформаційна політика держави у цій царині; чи правильно надавати переваги у висвітленні тих чи інших подій якогось одного віровчення?

Радіоміст хронометражем в 50 хвилин було організовано Першим каналом Українського радіо (УР-1) та християнською римо-католицькою радіостанцією «Радіо Марія», в ефірі лунали голоси ведучих — директора УР-1 о. Романа Коляди, директора «Радіо Марія» о. Олексія Самсонова, журналістки Тетяни Калініченко. Впродовж радіопередачі включалися думки експертів — муфтія Духовного управління мусульман України «Умма», громадського діяча шейха Саіда Ісмагілова, виконавчого директора Інституту релігійної свободи Максима Васіна, богослова о. Євгена Заплетнюка (протопоп УПЦ КП).

Ведучі розповіли, що радіомовлення та телебачення в Україні намагаються приділяти частку ефіру висвітленню тих чи інших подій в релігійному житті громадян, зокрема широко висвітлювались заходи з нагоди Хрещення Русі, під час великих християнських свят транслюються богослужіння, причому, не лише конфесійними медіа, як ось «Радіо Марія», а й державними, які зараз набувають статусу суспільних мовників. Цікаво, що з цього приводу у радіослухачів та дописувачів соцмереж з’явилися зауваження щодо рівності вірян — прибічників різних релігій та віровчень. Було висловлено думку, що державне чи суспільне медіа має надавати можливість всім заявити про себе та брати участь в передачах релігійної спрямованості. Зокрема, отець Роман Коляда процитував допис одного зі слухачів: «… Якщо йти таким шляхом, то в результаті на суспільному радіо доведеться транслювати церковні служби усіх релігій та віросповідань, які є в Україні».

— І тут я вже від себе мушу зазначити, що коли ми говоримо про задоволення потреб вірян — ми не маємо права забувати і про мусульман України, і про представників інших релігійних формацій, які теж є частиною цього громадянського суспільства, — прокоментував цей допис отець Роман.

Муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов висловив свою точку зору стосовно трансляції богослужінь в теле- або радіоефірі:

— Чи потрібно транслювати саме богослужіння, служби Божі? Я думаю, що потрібно надавати можливість виступати з проповідями на духовну, морально-етичну проблематику, закликати до певних Божественних цінностей, до благочинності. Не думаю, що звичайне транслювання служби Божої буде дуже цікавим широкому загалу. Тому що той, хто вірує, — сам відвідує службу Божу, і йому не потрібно слухати це по радіо. А той, хто їх не відвідує, — тому, мабуть, і не цікаво. Але є певні актуальні питання, які обов’язково потрібно висвітлювати і з релігійної точки зору — задля того, щоб не лише секулярна точка зору була, але і релігійна. Також, якщо це якесь суспільне мовлення, потрібно не віддавати перевагу одній конфесії або одній релігії, а залучати якомога більше конфесій і релігій, і надавати їм почергово можливість висказати свою точку зору, щоб не було, знаєте, переваги одних над іншими. Ми все ж живемо у секулярній світській країні, де перед законом та перед державою усі церкви та релігійні організації однакові, і нікому перевага за законом не надається. Тому якщо це — не конфесійне мовлення, а загальне, то потрібно дотримуватися рівності у наданні можливості висказати свою точку зору, — сказав муфтій Саід Ісмагілов.

Ведуча Тетяна Калініченко поставила директорові УР-1 дещо провокаційне запитання, враховуючи, що отець Роман Коляда не просто є очільником донедавна державного національного радіоканалу, а нині — суспільного мовника, а ще й християнським священослужителем: «Що говорити про рівне надання прав різним конфесіям, деномінаціям і взагалі — релігіям в своєму ефірі? Для вас це велике питання?».

Отець Роман Коляда зазначив, що це питання є «дискусійним» і перш ніж дати пряму відповідь щодо задоволення духовних потреб вірян усіх релігій, звернувся до дописувачів у Фейсбуці, що припустилися некоректних висловлювань, («Це прикро, правда»,- зазначив о. Роман) та висловив думку, що сьогодні капелани — це не тільки ті, хто їде на передову і служить у війську.

— Якщо вжити це слово трошки у метафоричному значенні, то сьогодні капеланом є кожен священик, який звертається до вірян, бо вся країна є у стані війни — якщо не гарячої, безпосередньо збройного конфлікту на Сході, то у стані війни інформаційної. І церкви, і релігійні організації в цій боротьбі відіграють далеко не останню роль. І я хотів би, щоб ця роль була якомога більш конструктивною, — заявив він і розказав, що УР-1 перебуває у стані пошуку якихось компромісних форм для можливості донесення проповіді до слухачів, що сповідують різні релігії:

— Ми шукаємо компромісні форми, ми шукаємо можливостей… Нам знайома дискусія і та точка зору, про яку сказав шейх Саід, коли твердять — що людина, яка вірить, вона і так буде у храмі, а людині, яка не вірить — це не цікаво. І тут дійсно треба пам’ятати про агностиків, атеїстів; про людей, які знаходяться в такому стані. Як християни, ми мусимо проповідувати, бо про це твердить наша релігія. Як люди, які мають робити все законно, ми повинні визнавати їхнє законне право мати інші погляди. І це той шлях, коли нам треба дуже багато мудрості.

Ведуча Тетяна Калініченко зауважила, що суспільне радіомовлення з нагоди якихось свят надає можливість прямих «включеннь» з того чи з іншого храму — проте це стосується християнських свят. «А ось наприклад, два найголовніших мусульманських свята — Ід-аль Фітр та Курбан-байрам — чи є якісь трансляції на суспільному мовленні? Чи про це навіть не йдеться?», — запитала вона. Отець Р. Коляда сказав, що трансляції робляться «за запитом», і «поки що йому не траплялися прохання від мусульманських громад транслювати богослужіння».

Зауважимо, в передачі багато йшлося про рівність і неприпустимість дискримінації за релігійною ознакою, в тому числі і в контексті доступу до ЗМІ. Про це говорив і виконавчий директор Інституту релігійної свободи Максим Васін, який нагадав, що за Конституцією України громадяни та релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об’єднаннями і ЗМІ право «…робити свої заяви, виступати в пресі, організовувати прес-конференції, виступати з різними телепрограмами чи радіопрограмами і давати коментарі в пресі. Тому в цьому аспекті законодавство прирівнює релігійні організації до інших суб’єктів громадянського суспільства, і вони можуть активно використовувати в своїй діяльності ЗМІ», — прокоментував Максим Васін юридичний аспект та зауважив, що зобов’язати всі ЗМІ надавати частку ефіру саме релігійній тематиці держава не може:

— Ну, що стосується комерційних ЗМІ, то для них не може бути жодних зобов’язань, бо єдиними регулятивними нормами для них є ліцензійні умови, в яких може бути певний відсоток різного роду програм, але я не думаю, що там є окремо виділені релігійні програми. Водночас, стосовно державних ЗМІ (це стосується Першого національного телеканалу і обласних телерадіокомпаній), то час від часу після зустрічей керівництва держави (президентів, прем’єр-міністрів) з членами Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій видавалися окремі доручення для того, щоб заради поширення міжрелігійної злагоди, порозуміння, толерантності більше давати можливостей висвітлювати релігійну проблематику на державних телеканалах. І зокрема, як наслідок таких доручень, в співпраці державних телекомпаній з релігійними діячами з’явилася программа «Світло» на Першому національному (де присутні представники різних конфесій); інші програми з’являються на цьому телеканалі, які дають можливість релігійним діячам не в широкому форматі, а персонально доносити телеглядачам свої позиції, своє бачення різних суспільних процесів чи коментувати їх з позиції своїх релігійних цінностей, — сказав М.Васін.

Запис радіопередачі — за посиланням.

14.08.2015

Оцініть статтю:

Теги:

релігійні організації

релігійна толерантність

релігійні громади України

мусульманські свята

українські ЗМІ

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

В Одесі представники різних релігій шукали шляхи подолання проблеми ВІЛ/СНІД

Власкор — Wed, 13 May 2015 16:46:19 +0000

Напередодні всесвітнього Дня пам’яті померлих від СНІДу в Одесі розпочався тренінг, покликаний скоординувати релігійні та інші громади у боротьбі з проблемою ВІЛ. Мусульмани, православні, протестанти та представники інших релігійних спільнот разом з громадськими активістами та спеціалістами шукали шляхи, що допоможуть спільними зусиллями подолати та попередити поширення даної медичної та соціальної проблеми. Тренінг триватиме 4 дні — з 12 по 15 травня.

Про це повідомляє один з організаторів заходу — синодальний відділ соціального служіння УПЦ Київського патріархату «Elios-Милість».

Організатором тренінгу «Координація підходів та соціального партнерства між релігійними громадами та НУО під час заходів з профілактики, лікування, догляду і підтримки людей з ВІЛ» виступила Всеукраїнська мережа «ЛЖВ» (Люди, що живуть з ВІЛ) в партнерсті з ГО «Elios-Милість». Захід реалізується в рамках проекту від USAID «Покращення послуг у сфері ВІЛ/СНІД серед представників груп найвищого ризику в Україні», який впроваджується в Україні міжнародною організацією Пакт (Pact) у партнерстві з Фемілі Хелс Інтернешнл (FHI360). Протягом чотирьох днів учасники з Херсону, Миколаєва, Києва та Одеси будуть вирішувати практичні питання та шукати точки перетину у своїй щоденній праці.

Як зазначають організатори, навіть у сфері соціального служіння проблема ВІЛ лишається за кадром, хоча соціально-небезпечні хвороби стосуються кожного. Наразі зростають ризики розповсюдження гепатиту та венеричних хвороб і серед військовослужбовців. Проте, якщо представник релігійної громади береться допомагати, він мусить знати базові особливості проблеми та надавати духовну підтримку правильно. Тоді ж і зникають будь-які конфесійні рамки, додають наставники.

«Протягом п’яти років ми адвокатували всиновлення сиріт з позитивним статусом ВІЛ. Тоді нам вдалось знайти родину для більше як 100 дітлахів і майже всі батьки були представниками релігійних громад… Подібні люди щодня стикаються з неприйняттям. Тому нам важливо тримати низький поріг, приймати їх без будь-якої оцінки та не чекати на результати, а просто надавати допомогу», — підсумувала тренер Катерина Панделі.

Про організаторів:

ВБО Всеукраїнська мережа «ЛЖВ» — організація, одним із основних напрямків діяльності якої є розширення доступу ВІЛ-позитивних людей до лікування, догляду та підтримки, а саме — до антиретровірусної терапії, яка дозволяє подовжити та покращити якість життя людей, що живуть з ВІЛ.

ГО «Elios-Милість» — відділ соціального служіння та благодійності УПЦ Київського Патріархату, відкритий для всіх сфер благодійності і служіння, аби кожен був почутий та міг отримати те, чого бракує.

Довідка:

День пам’яті померлих від СНІДу проводиться кожну третю неділю травня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Вперше цей день був відзначений ще в 1983 році в Сан-Франциско США. Метою «Дня пам’яті померлих від СНІДу» є привернення уваги населення до цієї проблеми, профілактики цього захворювання, а також привернення уваги влади до соціального захисту ВІЛ-інфікованих. Статистика померлих від СНІДу в світі катастрофічна. Від СНІДу з початку вісімдесятих років померло людей вже більше, ніж було вбито у Другій світовій війні в цілому. У День пам’яті померлих від СНІДу проводяться панахиди, ходи зі свічками, теле-та радіопрограми, просвітницькі акції, благодійні концерти, художні виставки, присвячені проблемам СНІДу. В 2015 році День пам’яті померлих від СНІДу припадає на 17 травня.

13.05.2015

Оцініть статтю:

Теги:

релігійні громади України

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь