Іслам в Україні - Аль-Карадаві

Експерти назвали найвпливовішого духовного лідера мусульман

oksana — Tue, 12 Oct 2010 21:54:14 +0000

Шейха Юсуфа аль-Карадаві, голову Міжнародного союзу мусульманських учених, європейські експерти вважають найвпливовішим духовним лідером ісламського світу. 84-річний аль-Карадаві не лише один із найавторитетніших сунітських богословів, а й талановитий проповідник.

На думку оглядача норвезької газети Aftenposten Інгер Енн Олсен, «п'єдестал» аль-Карадаві практично непохитний.

Він – голова Європейської ради з фетв і досліджень, беззмінний ведучий програми «Шаріат і життя», на каналі «Аль-Джазіра», і, водночас, голова Міжнародного союзу мусульманських учених. Таким чином, навіть позбувшись одного зі своїх численних постів, він збереже за собою декілька інших.

Випущені ним (або з його схвалення) фетви, ухвали, що регламентують духовне життя мусульман, призначені спеціально для Європи і країн, де мусульманська община перебуває у меншості.

Він публічно відрікся від терористичних атак у Нью-Йорку, Лондоні, Мадриді і на Балі.

У своїх працях і виступах він невпинно закликає «до помірності і пошуку балансу між фундаменталізмом і модернізмом, між минулим і сьогоденням», що, на його думку, необхідно «для кращого майбутнього всього людства».

Шейх Юсуф Карадаві - один з авторитетних сучасних ісламських учених, з думкою якого рахуються мусульмани всього світу. Його перу належать близько 50 книг, перекладених з арабської на ряд інших мов, зокрема на російську мову.

Фетви шейха Юсуфа аль-Карадаві доступні на сайті «Іслам для всіх» у розділі «Фатви».

За матеріалами «Іслам для всіх»

Посилання на тему:

Що нового несе фікх джихаду Юсуфа аль-Карадаві?

Форум учнів Кардаві. Виховання лідерів для майбутнього ісламської умми

Юсуф Аль-Карадаві схвалює будівництво церков у мусульманських країнах

Ю. аль-Карадаві закликав до об'єднання з іудеями в боротьбі проти атеїзму, розпусти і сіонізму

Ю. аль-Карадаві засудив бездіяльність мусульман у зв'язку з подіями в секторі Газа

Юсуф Кардаві: за вибухами в Алжирі й Марокко стоять безумці

13.10.2010

Оцініть статтю:

Теги:

Іслам

мусульмани

фатва

Аль-Карадаві

шаріат

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Що нового несе фікх джихаду Юсуфа аль-Карадаві?

oksana — Wed, 23 Jun 2010 16:17:46 +0000

Відомий улем Юсуф аль-Карадаві, голова Міжнародної ради ісламських учених, у своїй останній книзі «Фікх джихаду: порівняльне дослідження його норм і філософії у світлі Корану і Сунни» наводить свій іджтіхад (богословські висновки) на тему джихаду в актуальному ракурсі васатийі - помірності. Нижче будуть розкриті основні тези та позиції шейха Аль-Карадаві на тему джихаду, засновані на мусульманських першоджерелах.

Сутність джихаду та його форми

Жодне ісламське поняття не стикалося з таким потоком нападок і не викликало стільки атак на мусульман, як джихад. Він став жертвою двох крайнощів - перебільшення та недбалості у визначенні.

Остання пропагується течіями, які хочуть усунути джихад в цілому з життя умми під приводом «миру і терпимості» - автор називає їх «агентами колоніалізму, чия ворожість до джихаду дійшла такої міри, що вони створюють угруповання, що сфабрикували концепцію Ісламу без джихаду, такі як бахаїти й ахмадіти». З іншого боку, є угруповання, які інтерпретують джихад як ведення війни проти всього світу і визнають єдино вірним способом відносин з немусульманами - бойові дії до тих пір, поки ті не приймуть Іслам.

Автор підкреслює, що є чітка відмінність між поняттями «джихад» і «китал» (бойові дії), тому що одкровення про необхідність джихаду було послано в Мецці, де ніяких військових дій не було, тобто явно мався на увазі мирний джихад, шляхом дав'ату (призову до Ісламу). Аль-Карадаві робить висновок, що поняття джихаду набагато ширше, ніж просто збройна боротьба, і цитує Ібн Таймійю, у якого йдеться, що джихад може відбуватися «у серці - шляхом призову до Ісламу, спростування помилкових думок, поради або сприяння благополуччю мусульман, або ж за допомогою тіла - тобто шляхом битви».

Автор далі знаходить підтримку своїм словам в учня Ібн Таймійі, Ібн Аль-Кайіма: кожен мусульманин тією чи іншою мірою є муджахідом, але необов'язково стає мукатілом (бійцем). Ібн Аль-Кайім виділяв такі рівні джихаду:

1. Джихад-ан-нафс, або боротьба з собою

1) шляхом здобування знань про веління Аллаха,
2) дій відповідно до цих велінь,
3) призову до цього,
4) твердості в цих діях.

2. Джихад проти шайтана

1) боротьба з сумнівами у вірі,
2) протистояння його намовлянням і спокусам.

3. Джихад проти невіруючих і лицемірів

1) серцем,
2) словом,
3) матеріальним достатком,
4) самим собою.

4. Джихад проти гноблення і коррупціі

1) руками,
2) якщо руками неможливо, то словом,
3) якщо словом теж неможливо, то серцем (заперечення й осуд).

Також Аль-Карадаві підкреслює важливість інтелектуального і культурного джихаду шляхом створення ісламських наукових центрів і призову молоді займатися науковою діяльністю.

Таким чином, говорячи про сутність фікху джихаду, автор виділяє два види останнього: цивільний і військовий. Цивільний (або духовний) джихад включає в себе діяльність в науковій, культурній, соціально-економічній, суспільно-політичній, освітній, медичній, екологічній та ін сферах; військовий необхідний для боротьби з агресором, з тими, хто нападає на мусульман. Він входить до компетенції держав (не окремих осіб).

Цілі джихаду

Іслам сам по собі є закликом до миру; він ненавидить війну, але розуміє, що не може її повністю виключити з життя, тому має чіткі закони щодо цього. Іслам не вдається до бойових дій без гострої необхідності і вимушеної ситуації (у випадку агресії з іншого боку). У цьому сенсі наша релігія не є винятком серед інших, які також визнають легітимність оборонної війни.

Автор робить висновок, що основною метою джихаду в Ісламі є захист від посягань, запобігання фітні (смута, дестабілізація, анархія), порятунок пригноблених, покарання тих, хто порушує угоди, і підтримка миру всередині умми та у світі в цілому. Тобто, пише Аль-Карадаві, в число цілей джихаду не входить захоплення чужих територій або викорінювання невіри і нав'язування Ісламу на планеті.

Військовий джихад: даф чи таляб (оборонний чи запобіжний)?

Аль-Карадаві запитує себе про природу джихаду та його статус в Ісламі - чи є він релігійним приписом, що означало би обов'язковість для мусульман боротися з невіруючими до тих пір, поки вони не приймуть Іслам або не підкоряться їхній владі (джихад аль-таляб, запобіжний)? Або ж він має політичну природу і пов'язаний з необхідністю захищати землі Ісламу від загарбників і захищати самих мусульман від тих, хто не дає їм вільно сповідувати їх віру (джихад аль-даф)?

Сам учений з гордістю говорить про правильність другого підходу. Він пише, що заходи превентивного джихаду могли бути виправдані в епоху Середньовіччя, коли відносини між країнами і народами будувалися виключно на співвідношенні сил, і перед Ісламом тоді стояли серйозні загрози. Хрестові походи довели виправданість подібної думки.

Аль-Карадаві також підкреслює, що між класичними та сучасними вченими існує консенсус з приводу обов'язковості ведення джихаду для мусульманина в разі іноземного вторгнення на мусульманські землі, або у випадку фітни серед мусульман (або порушення релігійної свободи). Обов'язковим для кожного мусульманина є джихад хоча б у якійсь сфері - наприклад, боротьба зі своїм нафсом, проти зла і брехні і т. д.

Вивчивши священні тексти про джихад і праці класичних і сучасних учених, богослов робить наступні висновки:

1. Коранічні аяти, особливо із сури «Ат-Тауба», що наказують боротися проти всіх багатобожників, необхідно розуміти як відплату та адекватну відповідь на агресію, адже в одному з аятів сказано «так само, як і вони б'ються з вами».

Тобто не слід розуміти їх як загальний заклик до подібного поводження з немусульманами, адже ці аяти, швидше, відносилися до окремої групи арабів-багатобожників, які оголосили Ісламу війну з самого його зародження «Невже ви, о віруючі, не будете битися проти невірних, що часто порушують свої клятви і договори? Адже до цього вони задумали вигнати пророка з Мекки і вбити його. Вони ж першими почали здійснювати злодіяння проти вас» (Коран, 9:13).

2. Військовий джихад не є індивідуальним обов'язком кожного мусульманина - тобто він не є настільки ж обов'язковим, як свідчення віри, вчинення п'ятикратної молитви, піст в Рамадан, виплата закяту або паломництво. Незважаючи на важливість військового джихаду в певних випадках, він не був включений до переліку невід'ємних рис того, хто вірує, в сурі «Аль-Бакара» або в переліку характеристик того, хто вірує, в сурах «Аль-Анфаль» або «Аль-Му'мінун», а також не увійшов до списку якостей людей з істинним розумінням у сурі «Аль-Ра'д», до списку якостей рабів Всемилостивого в сурі «Аз-Заріят» і до списку якостей праведних у сурі «Аль-Інсан». Тому участь у військовому джихаді стає обов'язковою для мусульманина тільки в умовах ворожого нападу на мусульман, їх землю або релігію.

3. На мусульманах не лежить обов'язок втручатися в землі немусульман, якщо ті не загрожують їх безпеці. Для виконання колективного обов'язку достатньо мати сильну армію, зброю і добре навчених солдатів для охорони кордону, щоб попереджувати ворожі плани.

Варто зауважити, що Аль-Карадаві намагається уникати слова «кяфір» (невіруючий) і використовує замість нього слово «немусульманин». Це відповідає стилю Священного Корану, в якому їх називають: «О люди Писання», «о люди», «про людей», «о діти Ізраїлю», «о діти Адама» і т. д. У Корані практично не міститься звернень до немусульман як до «кяфірів».

4. Іслам визнає свободу віросповідання та індивідуальну відповідальність кожного за свою віру в Бога. На цій підставі у світі співіснують різні моно-і політеїстичні релігії. Шаріат вирішує це питання в рамках договірної системи аз-зімма (покровительство), яка наділяє немусульман громадянським статусом незалежно від їх віросповідання. Для того, щоб жити під захистом ісламської держави, їм лише потрібно платити податок - джизію, аналогічний сучасним податкам і зборам на утримання армії.

5. Деякі правознавці минулого стали вважати попереджувальний джихад по захопленню немусульманських земель обов'язковим не стільки на підставі ісламських священних текстів, скільки у зв'язку з історичними обставинами. Уммі постійно погрожували могутні сусіди - перси і візантійці, монголи і західно-європейці, колонізатори та імперіалісти і т. д. У ті часи не існувало міжнародного законодавства, що забезпечувало б взаємне визнання суверенітету.

6. Природний стан речей у відносинах між мусульманами і немусульманами - мир і співпраця в добрі. Іслам ненавидить війну і визнає законність участі в ній тільки у вимушеній ситуації. «О ви, мусульмани, приписано вам битву, щоб ви захищали свою релігію і себе, а вона ненависна вам» (Коран, 2:216).

Мир - невід'ємний елемент Ісламу, він звучить у мусульманському привітанні (салям). Найбільш ненависне для Аллаха ім'я - Харб (війна), одне з древньоарабських імен. Пророк Мухаммад (мир йому), дізнавшись, що його дочка Фатіма зібралася назвати свого новонародженого сина Харбом, велів дати йому ім'я - Хасан (Прекрасний).

7. Іслам вітає міжнародні угоди, що забороняють посягання на суверенітет і сприяють миру між державами, а також заохочує діяльність таких організацій, як ООН, ЮНЕСКО і т. д. Проте Захід продовжує вважати дієвим принцип сили, який дає деяким державам право вето, всупереч принципам рівності, що дозволило Сполученим Штатам і Великобританії безкарно втрутитися до Іраку і надавати протекцію сіоністському режиму.

8. З міжнародним визнанням прав людини, в тому числі свободи віросповідання та проповіді, одне з головних виправдань джихаду аль-таляб стає недоречним - вторгнення для підтримки ісламського заклику шляхом повалення деспотичних режимів, що перешкоджають вільному вибору релігії. В даний час, відзначає Аль-Карадаві, в усьому світі є мечеті і мусульманські громади з цілими «арміями компетентних проповідників, викладачів та журналістів, добре навчених і здатних звернутися до світу різними мовами, за допомогою різних методів».

9. У деяких ісламських джерелах права говориться, що світ складається з трьох частин - дар уль-Іслам (простір Ісламу, де панує Шаріат, та ісламські норми практикуються публічно), дар уль-'ахд (простір угоди і договору, в якому держави мирно співіснують, визнають одне одного і не допускають ворожнечі), і, нарешті, дар уль-харб (простір війни). Аль-Карадаві вважає, що всі мусульмани, які живуть у державах, що входять до складу ООН (окрім «Ізраїлю», що незаконно окупував палестинські землі), знаходяться в дар уль-'ахд.

10. Аль-Карадаві проводить чітке розмежування понять «джихад» і «ірхаб» (насильство), точніше, між правомірним ірхабом - дії проти ворога для запобігання його агресії, і незаконним ірхабом - тероризмом проти невинних людей, який здійснюють різні угруповання, що прикриваються Ісламом. Аль-Карадаві глибоко засуджує акти насильства проти мирних громадян в мусульманських та немусульманських країнах.

11. Аль-Карадаві вкрай обережно ставиться до розмежування екстремістських угруповань, які оголосили війну всьому світові, вбивають невинних людей і псують імідж Ісламу, і сил протистояння окупації. Глибоко засуджуючи діяльність перших, він захищає останніх і закликає умму підтримувати їх, зокрема, в Палестині - Аль-Карадаві вважає допустимим ірхаб проти військових об'єктів «Ізраїлю». Вчений без коливань виправдовує диверсійні операції в тому випадку, якщо не залишається жодних інших способів захисту земель і житла від ізраїльських окупантів.

12. Аль-Карадаві підкреслює, що найперший джихад серед обов'язкових для умми в нашу епоху - звільнення від колоніалізму, особливо в Палестині. Проте він підкреслює хибність думки про те, що конфлікт між нами і сіоністами пов'язаний з тим, що вони - семіти: араби теж є семітами, ті й інші походять від Авраама; або, що він пов'язаний з релігією: мусульмани вважають іудеїв людьми Писання, визнають їх їжу дозволеною для себе, як і шлюби з їх жінками.

Насправді конфлікт між уммою та сіоністами почався через одну єдину причину - захоплення ними палестинських земель, пригнічення палестинського народу і вчинення насильства в регіоні. І конфлікт цей буде продовжуватися, поки його причина залишиться в силі.

13. Аль-Карадаві, так само, як і його вчитель шейх Мухаммад аль-Газалі, зіграв важливу роль у боротьбі з екстремістськими угрупованнями, відкрито заперечуючи легітимність їх дій відповідно до Шаріату. Проте Аль-Карадаві високо відгукується про тих із них, кому вдалося переглянути свої погляди в бік поміркованості.

Етика джихаду

«В Ісламі війна повинна бути етичною, так само як і політика, економіка, наука і робота - ніщо з цього не можна відділити від етики». Для мусульман етику бойових дій визначає збірка моральних норм, у тому числі заборона неетичних методів проникнення в стан ворога і розкриття їх секретів (застосування одурманюючих речовин, сексуальні зв'язки), заборона одностороннього віроломного вторгнення «Адже вам дозволяється битися з тими, хто на вас наступає , але не починайте самі наступу і не вбивайте того, хто не бореться проти вас» (Коран, 2:190).

Аль-Карадаві трактує вторгнення або посягання на агресію як вбивство мирних громадян, жінок, дітей, старих, хворих, фермерів та інших людей, не замішаних в битвах. Також ісламська етика джихаду має на увазі заборону нанесення ворогові каліцтв.

Далі, сюди відноситься обов'язковість виконання угод, неприпустимість зради; заборона на вирубку дерев та руйнування будівель; застосування незаконних видів зброї масового знищення - хімічної, біологічної або ядерної.

Іслам забороняє застосування ЗМЗ, тому що від неї гинуть як войовничі молодики, так і мирні жителі. Однак це не заважає уммі прагнути заволодіти такою зброєю, оскільки інші сили нею володіють - зокрема, сіоністський режим володіє такою.

Вражає те, що Америка та інші сильні держави забороняють іншим державам мати ядерну зброю, хоча самі нею володіють. Вони не дозволяють арабським і мусульманським країнам нею оволодіти, хоча «Ізраїль» володіє двома сотнями ядерних боєголовок.

Далі, Іслам наказує муджахідам добре поводитися з полоненими. Після вивчення безлічі ісламських текстів і думок учених про те, чи можна страчати полонених, Аль-Карадаві зробив висновок, що остаточна відповідь міститься в сурі «Мухаммад»: «Або помилуйте їх, звільнивши без викупу, або звільніть за викуп, або обміняйте їх на полонених мусульман» (Коран, 47:4), ймовірно, за винятком лише винних у військових злочинах. У цілому з цього питання Аль-Карадаві згоден з положеннями Женевської конвенції.

Рашид АЛЬ-ГУННУШІ, мислитель і богослов

За матеріалами «IslamOnline» (переклад «Іслам.ру»)

Посилання на тему:

«Джихад» - старанність чи «священна війна»?

Коранічне тлумачення питань миру, ненасильства і міжнародної безпеки

Цілі і способи джигаду

Ознаки псевдоісламського екстремізму

23.06.2010

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Весь світ, як мечеть. Ісламська геополітика від Імама Шафії до Тарика Рамадана

oksana — Fri, 14 May 2010 17:45:19 +0000

Чи є сьогоднішній Узбекистан, де мусульманам багато чого заборонено, крім хіба що ісламських імен, ісламською країною? Що в термінології шаріатського права звучить, як Дар аль-Іслам. І як назвати сьогоднішню Британію чи Канаду, де мусульманам надані величезні права, аж до відкриття шаріатських судів? Чи можемо ми продовжувати іменувати ці держави країнами невіри - Дар аль-куфр або країнами, з якими мусульмани повинні воювати - Дар аль-харб?

Дар аль-Іслам і Дар аль-куфр, Дар аль-харб і Дар ас-сульх - ці терміни не дають спокою мусульманським вченим протягом вже багатьох століть. Це терміни, якими оперує та частина ісламського права, яка розглядає міжнародні відносини мусульман з іншими цивілізаціями, а від того ділить світ на Землі Ісламу і Землі невіри, Землю війни і Землю мирного договору.

Але дані терміни були запропоновані і прийняті лише частиною вчених, іншими вони оскаржувалися. Пік дискусії припав на наш час, коли деякі вчені пропонують взагалі переглянути ці категорії, оскільки вони не були послані згори, а були сформульовані вченими минулого і пристосовані до потреб того часу. Сьогодні ж міжнародна ситуація у світі докорінно змінилася і потребує зовсім іншого погляду на відносини мусульман з іновірцями.

Іслам і світ

Як пише Шах Абдулл Ханнан, голова Інституту ісламської думки Бангладеш, класичні мусульманські правознавці Середньовіччя ділили світ на Дар аль-Іслам (Земля, або територія Ісламу) і Дар аль-харб (Земля війни). Дар аль-Іслам відноситься до територій, в яких мусульмани проживають вільно і в безпеці, а Дар аль-харб відноситься до тих земель, які протистоять Дар аль-Іслам, в першу чергу до немусульманських земель, що ворожі Ісламу і загрожують свободі і безпеці мусульман.

Можна сказати, що такий поділ був актуальним в перші століття становлення Ісламу і в ті періоди, коли мусульманські держави протистояли могутнім вороже настроєним імперіям невірних. Логікою відносин між державами і цивілізаціями того часу було протистояння і постійна війна на взаємне знищення. Зрозуміло, що саме це протистояння і зафіксували мусульманські правознавці, поділивши світ на землю Ісламу і землю війни. Час показав абсолютну вірність їх висновку: у Халіфат вдерлися орди язичників і хрестоносців.

Більш того, як пише мислитель, професор Тарик Рамадан, подібний розподіл світу був необхідним, принаймні, з двох причин: «Перше. Чітке позначення ісламських територій дозволило вченим сформулювати умови, які як раз і робили територію або співтовариство власне ісламськими, а також принципи, що визначають політичні і стратегічні відносини мусульман з іншими народами або імперіями.

Друге. Це дозволяло мусульманським вченим встановити чітке розходження в правових питаннях між ситуацією проживання мусульман всередині ісламського світу і ситуацією проживання рідкісних мусульман, наприклад, мандрівників чи торговців, у землях немусульман. І ці категорії послідовників Ісламу, що опинилися в землях немусульман, на думку вчених, вимагали спеціальних норм регулювання за Шаріатом».

Крім цих двох термінів, існували й інші терміни «Дар аль-ахд», або ж «Дар ас-сульх» (Земля мирного договору), які були введені імамом аш-Шафії (нехай буде Аллах милостивий до нього) для позначення територій іновірців, з якими у мусульман було укладено мирний договір.

Другий термін «Дар аль-амн» (Земля, або територія безпеки) також використовувався в класичному фікху і, як видається, був дуже близький до терміна «Дар аль-ахд». Дар аль-амн відноситься до країн, що знаходяться в безпеці і в мирі, і з якими мусульмани не втягнені в стан війни.

Чим є Дар аль-Іслам?

При цьому мусульмани повинні постійно пам'ятати, що концепції Дар аль-Іслам, Дар аль-харб і Дар аль-ахд не виявлені ні в Корані, ні в Сунні. Як пише Тарик Рамадан, насправді ці концепції є плодом людського інтелекту, затребуваним у колишні століття для опису того світу, чітко геополітично детермінованого на землі мусульман і землі немусульман.

Крім того, розбіжності існували й між класичними правознавцями про характерні ознаки, за якими виділяли саме поняття «Земля» («Дар»). Деякі вчені робили акцент на населенні. Інші, наприклад, представники ханафітської школи, вважали важливим питання безпеки та захисту мусульман для розгляду природи права і держави. Це спричиняє також розбіжності у думках між сучасними вченими.

На семінарі з фікху, який відбувся в 1992 році в Парижі, вчені зайняли різні позиції у визначенні країн, які могли би бути названими «Дар аль-Іслам» у сучасному світі. Ті, хто оперував категорією населення, дотримувалися думки, що мусульманські країни повинні все ще розглядатися, як Дар аль-Іслам. У той же час інші стверджували, що країни з урядами, які очевидно вже не мають нічого спільного з мусульманським вченням, не можуть більше вважатися такими, що відносяться до Дар аль-Іслам.

З іншого боку, Тарик Рамадан показує, що якщо взяти до уваги параметри, які розглядалися деякими вченими ханафітської школи, тобто тими, хто ґрунтувався на категоріях безпеки і миру, можна зробити висновок, що термін «Дар аль-Іслам» може бути застосованим до переважної більшості західних країн, де мусульмани часто відчувають себе в більшій безпеці і володіють більшими свободами сповідання своєї релігії, ніж у багатьох країнах ісламського світу з жорстокими диктаторськими режимами.

І не прикладайте старі схеми...

Але подібні висновки не можуть повністю відображати сучасну реальність. Причина подібного термінологічного сум'яття і неправильних висновків у тому, що ми намагаємося використати до сучасного світу старі концепції, які видаються досить віддаленими від реалій нашого часу. Це зовсім неправильно методологічно застосовувати дивні концепції, які не відповідають сучасним реаліям.

При цьому концепція «Дар аль-ахд» може здатися корисною і придатною до сучасної світової реальності. Але Тарик Рамадан пише: «Навіть третя концепція (Дар аль-ахд), представлена імамом аш-Шафії, недостатня для того, щоб відвести нас від подвійного бачення світу. Цей термін допускає, що деякі країни, хоча і не ісламські з політичної точки зору, підписали мирний договір або договір про співпрацю з однією або кількома ісламськими країнами».

Таким чином, можна сказати, що концепція Дар аль-ахд виходить з двох інших концепцій - Дар аль-Іслам і Дар аль-харб, які й укладають договір про мир. А це знову нав'язує нам поділ світу на протиборчі табори - Дар аль-Іслам і Дар аль-харб.

Розбіжності в погляді на світ

Сьогодні в епоху глобалізації весь наш світ перетворився в одне маленьке глобальне село. Мусульманське населення сьогодні розкидане по всьому світу. Міграція стала потужним фактором і, незважаючи на спроби її обмежити, видається, що рух населення продовжиться.

На сьогодні мільйони мусульман осіли на Заході. Їх долі вже щільно пов'язані з тими общинами, в яких вони проживають, і вже нереально і неможливо провести лінію поділу між ними та їх немусульманськими співгромадянами в географічному плані.

Очевидно, що старі концепції вже не відповідають нашій реальності. Світ давно змінився, що змушує сучасних учених переосмислювати питання відповідно до нових реалій.

Але консенсусу серед вчених у визначенні нового світу немає. Деяка частина улемів, можна сказати, менша, продовжує підтримувати традиційний поділ світу. З іншого боку набагато більша частина богословів-правознавців використовує терміни Дар аль-ахд (Земля договору) або Дар аль-амн (Земля безпеки) у визначенні сучасних західних країн, стверджуючи, що це більш підходящі речі для визначення сучасної ситуації. Адже ми є свідками договорів між націями (прямо або ж через ООН). А також того факту, що фундаментальні права мусульман захищаються в цих західних країнах.

Як би там не було, ці вчені продовжують розглядати ті країни, в яких мусульмани проживають в більшості, як Дар аль-Іслам, навіть якщо їх правителі є диктаторами, або не мають легітимності в очах населення, або якщо ісламські приписи повністю ігноруються, а то і зовсім придушуються цією владою. Такі улеми стверджують, що ці країни повинні розглядатися, як Дар аль-Іслам в надії на реформи в майбутньому. Цю думку підтримує велика кількість вчених, таких як Юсуф аль-Карадаві, Мустафа аз-Зарка, Абдуль-Фаттах Абу Гудда.

Від фікху протиборства до фікху співробітництва

Але деякі інші вчені зацікавлені у використанні абсолютно нових термінів. Приміром, американський учений іракського походження Таха Джабір аль-Альвані вважає, що старий поділ світу на застиглі у своїх межах землі миру і війни звужує можливості для розвитку справжнього цивілізаційного діалогу.

З його слів, у колишні роки, коли вчені розділили світ на землю миру і землю війни, у міжнародній практиці працювала логіка протистояння. І вчені розробили для цих потреб фікх протистояння.

Сьогодні ж, коли в міжнародних відносинах переважає логіка співробітництва, аль-Альвані пропонує мусульманам розвивати фікх співпраці. А оскільки старі терміни Дар аль-харб і йому подібні відтворюють у відносинах мусульман з немусульманами стан конфлікту, це не сприяє діалогу між цивілізаціями.

Приміром, заступник Юсуфа аль-Карадаві в Європейській раді з фатв та досліджень Файсаль Мавлаві пише: «Ми на Заході не перебуваємо в Землі війни. Але ми чи на Землі мирного договору, чи на Землі заклику до релігії Всевишнього (Дар ад-да'ава). Якщо ми хочемо дотримуватися традиційного поділу світу на Дар аль-Іслам, Дар аль-харб (Територія війни) і на Дар аль-ахд (Територія мирного договору), то ми проживаємо сьогодні на території договору.

З іншого боку, якщо ми стверджуємо, що старий поділ світу, з точки зору традиційного мусульманського права, вже більше не стосується сучасного світу - і це думка, якої ми дотримуємося - тоді ми заявляємо, що ми сьогодні проживаємо в Дар ад-да'ава (Території заклику), як Пророк Мухаммад (мир йому) під час його проживання в Мецці до переселення в Медину. Мекка на той момент не була ні Дар аль-Іслам, ні Дар аль-харб, але була Дар ад-да'ава, як і весь Аравійський півострів».

Політичний погляд

Шах Абдулл Ханнан, голова Інституту ісламської думки Бангладеш, пише, що всі ці сучасні пошуки корисні і являють собою прогрес в реалістичному осмисленні мусульманськими вченими сфери міжнародних відносин. Класифікації «Дар аль-ахд - Дар аль-Іслам», або «Дар аль-іджаба - Дар ад-да'ава», або «Дар аль-Іслам - Дар аш-шахада» прийнятні, як у минулому, так і для наших часів.

Він, не використовуючи слово «Дар», яке для даної класифікації не є обов'язковим, пропонує власний розподіл країн, відповідно до двох критеріїв - чи мусульманська це країна, і чи дотримуються в ній права людини:

- мусульманські держави, які беруть Іслам як основу своєї політики, і які забезпечують цивільні, політичні та інші права людини, включаючи і релігійні, всіх своїх громадян;

- мусульманські держави, які не визнають Іслам як основу своєї політики, і які не забезпечують прав людини, включаючи і релігійні, мусульман та інших меншин;

- немусульманські статті, які гарантують права людини, включаючи релігійні, мусульман та інших меншин;

- немусульманські держави, які не гарантують дотримання прав людини, включаючи і релігійні, мусульман та інших меншин.

На його погляд, у справедливому міжнародному порядку у світлі Ісламу, держави другої категорії (мусульманські держави, які не визнають Іслам, як основи своєї політики) і четвертої категорії (немусульманські держави, які не гарантують дотримання прав людини) повинні примушуватися міжнародними інститутами до дотримання прав людини, включаючи і релігійні, всіх своїх громадян. Але примушувати виключно згідно з міжнародними домовленостями. І це, на погляд Ханнана, буде справедлива і відповідна Ісламу система.

Весь світ, як мечеть

Якщо повернутися до Таха Джабіра аль-Альвані, то він пропонує нам відійти від традиційного поділу світу на три території - миру (Дар аль-Іслам), війни (Дар аль-харб) і мирного договору (Дар ас-сульх). Він пропонує нам разом з Фахр-ад-діном ар-Разі розділити світ на дві частини - Дар аль-іджаба (Земля, де люди прийняли Іслам і виконують ісламські приписи) і Дар ад-да'ава (Земля заклику, на якій ведеться заклик людей до Ісламу). Це бачення світу, на його погляд, знімає конфліктність у поділі і протиставленні світу і робить наголос на ролі і можливості співпраці, розуміння і діалогу.

Тарик Рамадан підхоплює цю ідею і нагадує про те, що Пророк Мухаммад (мир йому) говорив, що вся Земля чиста, і вся вона є для мусульманина мечеттю. Таким чином, як пише вчений, де б мусульманин не вимовляв слова свідчення віри, і де б він не мав можливості виконувати свої релігійні обов'язки вільно і в безпеці, він перебуває вдома. З його слів, ця точка зору повинна бути взята за основу для нового погляду на світ відповідно до сучасних реалій.

Він використовує свій термін Дар аш-шахада у визначенні західних країн. Рамадан пише: «Західні країни, при застосуванні до них терміну Дар аш-шахада (Територія, де можна вільно сповідувати Іслам), допомагають мусульманам усвідомити самих себе, як «шухада аля н-нас» («свідки перед людством»), як їх іменує Коран. І це веде до більш повного і чіткого усвідомлення ними своєї ролі в цьому світі, і в західних країнах, зокрема. А також свою відповідальність перед Господом за навернення всіх цих людей на істинний шлях.

Саїд АБДУСАМАДОВ

За матеріалами «Іслам.ру»

Посилання на тему:

Статті

«Джихад» - старанність чи «священна війна»?

Етика мусульманської меншини на Заході

Вчення Абу-Ханіфи як запорука толерантності в сучасному багатоконфесійному суспільстві

Наукові роботи

Основні течії сучасної ісламської думки. Термінологічний дискурс

Іслам в епоху глобалізації

Глобалізація чи вестернізація: іслам у соціокультурних вимірах

Соціально-політична активність мусульман Європи, як засіб боротьби з негативними стереотипами

Іслам і глобалізація: причини глобалізації і її наслідки для країн мусульманського світу (рос. мовою)

14.05.2010

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Форум учнів Кардаві. Виховання лідерів для майбутнього ісламської умми

oksana — Tue, 23 Feb 2010 22:42:24 +0000

5-го лютого у столиці Катару Досі пройшов Міжнародний форум учнів шейха Юсуфа аль-Кардаві, голови Міжнародної асоціації ісламських вчених (IUMS). Юсуф аль-Кардаві оголосив метою форуму - обговорення питань виховання лідерів для майбутнього ісламської умми, підкресливши, що умма змінитися на краще тільки в тому випадку, «якщо нею керуватимуть вчені, а не пройдисвіти».

«Організацію форуму було заплановано ще 2007 року. Сподіваємося, що в майбутньому ми продовжимо подібні зустрічі, присвячені різним галузям знань — даавату (араб. «запрошення — ознайомлення з Ісламом — ред.) вихованню, ісламській економіці, ісламській етиці», — сказав шейх Аль-Кардаві на відкритті.

«Ми зібралися тут для того, щоб створити майбутніх лідерів умми. Умма змінитися на краще тільки в тому разі, якщо нею керуватимуть учені. Нині уммою керують пройдисвіти, що нічого не знають про релігію й життя взагалі. Було б добре, якби умму очолили сильні й далекоглядні лідери», — заявив Аль-Кардаві.

Голова Міжнародної асоціації улемів висловив гордість за своїх учнів, що обіймають високі посади в різних країнах, і сказав: «Не обов'язково, щоб мої учні в усьому зі мною погоджувалися. Я хочу, щоб вони йшли по дорозі знань».

Також він підкреслив, що існують певні цінності, що ними має керуватися кожен, хто шукає знання: «очищення наміру ради Аллага, постійне прагнення до здобуття знань і повага до вчителя».

Передача знань

Лівійський проповідник шейх Салім Шейхі висловив ідею, що цей форум був організований із метою «передати принципи наукової методології імама Аль-Кардаві молодим ученим, щоб зберегти ідеї шейха для майбутніх поколінь».

«Історія вчених ісламської умми показує, як важливо передавати знання через учнів, не задовольняючись тільки письмовою спадщиною. Ідеї багатьох великих учених із часом були забуті, хоча їхні праці збереглися до наших днів, як, наприклад, у випадку з Ібн Хазмом. Головна умова довгочасності наукових методов — їхнє визнання іншими вченими та учнями», — вважає Салім Шейхі.

«Стратегічне мислення змушує нас зазирати на 70 років уперед. Яке місце до того часу матимуть ідеї імама Аль-Кардаві в науковому доробку умми?» — каже далі Шейхі, наголошуючи на потребі серйозно поставитися до праць Юсуфа аль-Кардаві та його досвіду в винесенні рішень із питаннь мусульманського права.

Не просто спостерігач

Знавець мусульманського права марокканець доктор Ахмад Райсоні пояснив, що форум присвячений ідеям імама Аль-Кардаві, які охоплюють найголовніші питання умми за останні півстоліття: «Головні питання умми детально розглянуто в працях шейха. Праці імама Аль-Кардаві охопили нагальні проблеми в будь-якій царині життя».

Райсоні наголосив на цінності ідей шейха Аль-Кардаві для розв’язання проблем умми, назвавши його «не тільки чудовим спостерігачем політичних та ідеологічних змін», але й «лідером нашого часу», що його ідеї спричинили низку позитивних якісних змін: «Своїми фатвами Аль-Кардаві заклав підвалини ісламської економіки, ісламського банкінгу, ісламських засобів масової інформації, і плоди цього ми пожинаємо вже сьогодні».

Зміни

Проповідник із Саудівської Аравії Салман аль-Авда звернув увагу на важливість обміну досвідом між Юсуфом Аль-Кардаві та його учнями в час, коли світ переживає суттєві зміни: «Шейхові Аль-Кардаві вже 80 років. Це значить, що він має колосальний досвід, що принесе величезну користь майбутнім поколінням. Цей форум скликаний у той час, коли ми страждаємо через брак методології в ісламському світі».

Аль-Авда підкреслив значення цього форуму у світлі актуальних подій, таких, як глобалізація та пов’язані з ним кризові ситуації, згадавши, що шейх Аль-Кардаві — один із тих, хто веде з ними запеклу боротьбу.

«Це нагадує мені добу зародження шкіл мусульманського права й чотирьох імамів. З волі Аллага їхні ідеї дійшли до цього дня, — каже Салман аль-Авда. — Я запевняю, що ми з вами стоїмо на порозі великих історичних змін. І якщо ми не засвоїмо цього, то будемо серед тих, хто зазнав поразки».

За матеріалами «ІсламОнлайн» (переклад з арабської «Іслам для всіх»)

Посилання на тему:

Новини

«Антологія джихаду»

Юсуф Аль-Карадаві схвалює будівництво церков у мусульманських країнах

Ю. аль-Карадаві закликав до об'єднання з іудеями в боротьбі проти атеїзму, розпусти і сіонізму

Ю. аль-Карадаві засудив бездіяльність мусульман у зв'язку з подіями в секторі Газа

Юсуф Кардаві: за вибухами в Алжирі й Марокко стоять безумці

Статті

Культура толерантності в Ісламі (стаття Ю. Аль-Карадаві)

Чому умма стала настільки слабою? (стаття Ю. Аль-Карадаві)

Шейх Юсуф Кардаві: Чому ісламська громада стала настільки слабкою

24.02.2010

Оцініть статтю:

Теги:

Іслам

Аль-Карадаві

ісламська умма

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Мусульманські вчені мають намір налагодити діалог з послідовниками східних релігій

oksana — Mon, 01 Feb 2010 13:14:48 +0000

Міжнародний союз мусульманських вчених заявив про початок діалогу ісламу з народами, що сповідують східні релігії. У рамках цієї ініціативи мусульманські вчені-члени Союзу з азіатських регіонів вирішили організувати в індійській столиці міжнародну конференцію.

Конференція пройде з 20 по 21 лютого цього року за участю лідерів індуської, буддійської, сикхської та інших конфесій, повідомили організатори заходу агентству «ІсламНьюз».

За словами керівника Міжнародного союзу мусульманських вчених шейха Юсуфа Аль-Карадаві, «багато мусульманських громад Азії живуть пліч-о-пліч з представниками різних східних вірувань і було б краще, якби вони жили у взаєморозумінні, а не у протистоянні».

Як повідомляють організатори даного заходу, основною метою діалогу є протистояння західним радикалам і сіоністам, які через ісламофобію в азіатських країнах сіють розкол і ворожнечу між мусульманами і представниками різних місцевих вірувань.

За матеріалами «ІсламНьюз»

Посилання на тему:

В одному із сіл Індії індуїсти вже 150 років проводять іфтари для мусульман

Далай-лама переконаний, що концепцію джихаду у всьому світі неправильно розуміють

01.02.2010

Оцініть статтю:

Теги:

Іслам

діалог

Аль-Карадаві

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь