Іслам в Україні - Херсон

Мусульмани Одещини передали гуманітарну допомогу евакуйованим жителям Нової Каховки

Власкор — Thu, 15 Jun 2023 09:33:47 +0000

Кримські татари Одещини спільно з Ісламським культурним центром «Аль-Масар» зібрали та передали гуманітарну допомогу постраждалим від підриву Каховської ГЕС.

Допомогу відправили до херсонської лікарні — саме там перебувають люди з одного з затоплених територій.

Поїздку організували 9 червня, у п’ятницю. Волонтери організацій привезли питну воду, халати, гумові капці, білизну, мийні засоби, пральні порошки, їжу, подушки, рушники, корм для собак, засоби гігієни та інші речі найпершої потреби.

За словами активістки Одеського ІКЦ Айші Іси, мусульмани України не можуть стояти осторонь трагедії таких масштабів, яку вчинив ворог щодо народу України:

— З найпершого дня ми були занепокоєні подіями, що відбувалися, тому відкрили збір коштів, щоб закупити все необхідне та приготувати обіди. З волонтерським центром кримських татар Одещини нас об’єднало спільне бажання — бути корисними.

Волонтерам Ісламського культурного центру Одеси вдалося приготувати та привезти до Херсонської лікарні близько 120 порцій гарячого обіду для евакуйованих жителів Нової Каховки.

— Ми передали гуманітарну допомогу тим, кому це найпотрібніше. Нас провели до тих території, що затопленні внаслідок підриву Каховської ГЕС. Під час нашого візиту місто було під постійними обстрілами, звуки вибухів лунали звідусіль, — зазначає пані Айша.

За її словами, адміністрація ІКЦ Одеси має намір найближчими днями організувати ще одну передачу гуманітарної допомоги на Херсонщину:

— Триває активна підготовка до наступної поїздки. Переселенці з затоплених міст повідомили нам про нагальні потреби, зокрема в речах, яких не вистачає. Цей раз ми плануємо збільшити кількість порцій обіду, а також закупити засоби для фільтрації води. Збір коштів триває, щоб ми мали змогу систематично організовувати такі виїзди. Кожна гривня дуже й дуже важлива. Лише об'єднавши наші зусилля ми зможемо дати гідну відсіч ворожій навалі.

15.06.2023

Оцініть статтю:

Теги:

ІКЦ

Одеса

Каховської ГЕС

Херсон

кримські татари

гуманітарна допомога

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

У звільненому Херсоні відкрито представництво Координаційного центру Меджлісу з гуманітарних питань

editor — Mon, 21 Nov 2022 11:46:53 +0000

У звільнений від окупантів Херсон приїхали представники Координаційного центру Меджлісу кримськотатарського народу з гуманітарних питань, зокрема керівник КЦ Ельвін Кадиров, представник Меджлісу в Херсонській області Абмеджит Сулейманов та голова Фонду національного добробуту Криму (Qırım Milliy Varlıq Fondu) Ленур Мамбетов.

Як повідомив на своїй фейсбук-сторінці Координаційний центр, у Херсоні встановлено національний кримськотатарський прапор, відкрито представництво та роздано містянам близько 1000 продуктових наборів.

Координаційний центр Меджлісу з гуманітарних питань співпрацюватиме з органами місцевого самоврядування, надаючи допомоги людям, що майже 9 місяців перебували під російською окупацією.

На центральній площі Херсона представники КЦ встановили національний прапор кримських татар, що відтепер майорітиме поруч із державним прапором України та прапором ЕС.

Нагадаємо, Координаційний центр Меджлісу кримськотатарського народу за підтримки Фонду національного добробуту Криму та Evkaf Foundation від перших днів масштабної війни допомагає вимушеним переселенцям і захисникам України.

Від жовтня цього року Центр розпочав роботу у Стамбулі (Туреччина), де одним із його завдань є налагодження комунікації та надання інформаційної підтримки громадянам України, що евакуювалися з окупованих РФ територій, перебувають у Туреччині чи планують приїхати туди.

21.11.2022

Оцініть статтю:

Теги:

Меджліс кримськотатарського народу

Херсон

війна в Україні

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Для впливу на кримських татар Херсонщини Кремль використовує кримських колаборантів

editor — Mon, 09 May 2022 15:26:32 +0000

Для встановлення окупаційного режиму на Херсонщині та завоювання лояльності місцевих жителів Кремль активно використовує кримських колаборантів. Так, для впливу на кримських татар, що живуть у Генічеському районі, окупанти застосовують практично весь «арсенал» підконтрольних їм персоналій. Вдаються навіть до використання селфі колаборантів, зроблених у мечетях, щоб продемонструвати нібито «свободу релігійних обрядів» на окупованих територіях і співпрацю місцевих мусульман із загарбниками.

Як повідомляє сайт Асоціації реінтеграції Криму, російські пропагандисти ширять інформацію про проведення так званим радником голови Криму Ервіном Мусаєвим і «меценатом» Енвером Абдураїмовим колективного іфтару в мечеті селища Новоолексіївка, нібито спільно з місцевою громадою кримських татар.

Ервіна Мусаєва окупанти призначили директором кримської телекомпанії «Міллет», і від 2016 року він активно відпрацьовує повістку «процвітання кримських татар під сонцем Кремля». Асоціація реінтеграції Криму оприлюднювала дані про використання Мусаєва російськими спецслужбами на заходах ОБСЄ 2020 року.

Те, що після двох місяців репресій на Херсонщині окупанти вирішили імітувати з залученням кримської агентури «свободу релігійних обрядів», не дивує. Як не дивує і те, що, за словами очевидців, і Мусаєв, і Абдураїмов прибули до Новоолексіївки винятково для фейкової «фотосесії» в мечеті «на фоні вірних» на дуже короткий час і не брали участи ні в релігійних церемоніях, ні у спілкуванні з місцевими кримськими татарами.

Такий «селфі-підхід» у релігійних питаннях здивував навіть ветеранів кримськотатарського руху, що бачили в житті багато різного від прихильників «русского мира» і від спецслужб, російських і радянських.

Водночас окупанти залучили муллу мечеті одного з сіл Херсонщини, що давно відомий украй проросійськими поглядами — пообіцяли йому «високе кар’єрне зростання» у Сімферополі.

Також стало відомо, що одіозний колаборант Сейтумер Німетуллаєв, фігурант низки кримінальних проваджень, намагався за допомогою чеченських найманців «узяти під контроль» аграрний бізнес Присивашшя, але загруз у конфліктах із бандитськими угрупованнями конкурентів.

Місцеві джерела повідомляють, що понад 50 кримських татар в області пройшли за останній місяць через викрадення, побиття й тортури російських військових і спецслужб.

09.05.2022

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Відбувся онлайн-диктант кримськотатарською — його присвятили політв’язням Кремля

editor — Tue, 22 Feb 2022 14:59:05 +0000

З нагоди Міжнародного дня рідної мови громадська ініціатива Nefes ініціювала четвертий щорічний онлайн-диктант з кримськотатарської мови. Його присвятили всім політичним в’язням і незаконно переслідуваним Російською Федерацією в окупованому Криму. Зокрема, Наріману Джелялу, Асану Ахтему та Азізу Ахтему — кримськотатарським активістам, волонтерам, членам команди Nefes, що від вересня 2021 року незаконно ув’язнені окупаційною владою Криму.

Диктант відбувся 21 лютого о 18:00 у прямому етері на фейсбук-сторінці Nefes. Для нього використано фрагмент твору «Менде тек сен барсынъ, миллетим!» сучасної кримськотатарської поетеси й письменниці Сеяре Кокче.

Написати диктант могли всі охочі, незалежно від віку, національности, місця та країни перебування, рівня знання кримськотатарської мови. Як заявляють організатори, головна мета заходу — не перевірити знання правопису, а виявити загальнонаціональне та міжнародне єднання для її підтримки.

До акції приєдналася команда Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

У ДП «Кримський Дім» також писали диктант кримськотатарською: тут зібрались активісти, діячі культури — вони також присвятили свою участь політв’язням Кремля.

«Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомости людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження й розвитку нашого матеріального й духовного спадку. У збереженні своєї мови, самобутности й культури, кримські татари бачать для себе основне завдання сучасности. У цю задачу входить збереження кримськотатарської мови серед зрілого покоління та передача його молодим поколінням, — зазначають у «Кримському Домі», наголошуючи, що основними способами збереження мови є популяризація, створення масштабних культурних проєктів нею: виробництво кіно, теле- й радіопередач, збереження музичних традицій кримських татар, заохочення молодих співаків, написання віршів і пісень, друк літературних творів, періодичних видань і підручників, у тому числі — проведення таких диктантів.

До онлайн-диктанту долучилися й в інших містах України, зокрема, як повідомляє Херсонська міська рада з посиланням на Херсонську централізовану бібліотечну систему, херсонці також писали кримськотатарський диктант. Небайдужі містяни разом із кримськотатарською громадою міста прийшли, щоб виявити солідарність зі співвітчизниками-кримцями в тяжкий час, і написали кримськотатарською мовою також листи підтримки ув’язненим кримським активістам.

Варто зазначити, що 1 липня 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про корінні народи», що серед іншого покликаний гарантувати мовні права корінних народів України.

Однією з мов корінних народів України, що їй загрожує зникнення, є кримськотатарська. Для її підтримки та демонстрації загальнонаціонального, міжнародного єднання на захист корінного народу, який зазнає репресій та переслідувань з боку російської окупаційної влади, щороку проводять онлайн-диктант кримськотатарською мовою.

22.02.2022

Оцініть статтю:

Теги:

Кримський дім

кримськотатарська мова

онлайн-диктант

Міжнародний день рідної мови

Київ

Херсон

громадська ініціатива

Nefes

політв'язні Кремля

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

У Херсоні кримські татари влаштували хашар — впорядкували сквер пам’яті

editor — Thu, 17 May 2018 14:41:05 +0000

До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, кримськотатарська громада у Херсоні влаштувала хашар — так кримськотатарською звучить визначення спільної безкорисної дії, яку в українській мові називають «толока». Кримські татари навели лад у Сквері пам’яті за загиблими внаслідок геноциду кримськотатарського народу у 1944 році.

Як повідомляє Радіо Куреш, сквер у центрі міста було відкрито 15 травня 2015 року за ініціативи громадської організації БО «ККСЦ «Куреш» та за підтримки міської влади Херсону. У його закладці брали участь близько 200 людей різних національностей, тому сквер можна вважати інтернаціональним символом порозуміння та дружби народів.

Цього дня до акції також долучились не тільки кримські татари, а й небайдужі херсонці. Цей сквер — чи не єдине публічне місце у Херсоні, що нагадує про ті страшні роки та злочини тоталітарного режиму в такій нестандартній формі, це своєрідний «живий» пам’ятник жертвам депортації.

Ібрагім Сулейманов, голова Херсонського міського Меджлісу, розповів, що зараз сквер підтримується усією кримськотатарською громадою Херсона, яка до подій 2014 року була, з його слів, «малопомітною», але зараз стала більш організованою та дружньою. А цей сквер — яскравий тому приклад.

Подробиці у відеосюжеті ©️Радіо Куреш

17.05.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Клас із кримськотатарською мовою навчання відкриють на Херсонщині

editor — Wed, 30 Aug 2017 14:22:56 +0000

У селищі Новоолексіївка Херсонської області, що межує з окупованим Кримом, відкриють клас кримськотатарською мовою навчання.

Про це повідомив постійний представник Президента України в Криму Борис Бабін, передає Радіо Свобода.

— Це перший клас кримськотатарською мовою навчання на материковій Україні, - сказав він.

За його словами, у Генічеському районі Херсонщини компактно проживають кримські татари-жертви радянських депортацій, яких не пускали на батьківщину - в Крим.

— У Генічеському районі компактне розселення кримських татар. Там проживають, насамперед, жертви вторинних депортацій: люди, які поверталися в 70-роках до Криму, не могли туди потрапити або їх повторно депортували, - зазначив Бабін.

Нагадаємо, заступник директора департаменту начальник відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Наталя Бєскова зазначала, що всі установи, де проходило навчання кримськотатарською мовою, залишилися в Криму.

30.08.2017

Оцініть статтю:

Теги:

кримськотатарська мова

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

«Турецька колонія» в Миколаєві в кінці XVIII століття. Що? Звідки? Чому?

editor — Wed, 30 Aug 2017 13:49:36 +0000

Коли йдеться про мусульманські сліди в Миколаєві, нерідко можна почути про існування в кінці XVIII століття в околицях міста «турецької колонії», що була сформована з полонених османів. Можливо, ця інформація не привернула б особливого інтересу, якби не було добра з боку Катерини II на утворення цього поселення і будівництва в ньому мечеті, що в умовах перманентних російсько-османських воєн на тому етапі виглядає парадоксальним. Тому спробуємо розібратися, хоча б у загальних рисах, що послужило причиною народження цього рішення імператриці.

Полонені османи і будівництво корабельні на річці Інгул

З отриманням Росією за підсумками Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року нових територій на Північному Причорномор’ї тут з ініціативи генерал-фельдмаршала Г. Потьомкіна почали зводитися міста. Першим таким став Херсон, де була заснована Херсонська корабельня. Однак Г. Потьомкін залишився незадоволений дорожнечею побудови «судів на Дніпрі, в Мошнах» за «худого вельми успіху». У зв’язку з цим влітку 1788 року, в дні чергової російсько-османської війни, що почалася роком раніше, генерал доручив штурману М. Гур’єву, що перебував у його штабі, розпочати вимірювання глибини річки Інгул «от устья его (сучасне місто Миколаїв — прим. авт.) до того места, доколе оный судоходен», і вивчити, «где эллинги (приміщення на березі для будівництва або ремонту корпусу судна — прим. авт.) быть с удобством могут».

Вивчивши результати досліджень, Г. Потьомкін запустив будівництво нової корабельні. Уже навесні 1789 року він доручив своїй довіреній особі М. Фалєєву (на якого поклав організацію справи) «наискорее сделать киленбанок (пристань для ремонту підводної частини кораблів — прим. авт.) на Ингуле и кроки ради постановления мачт». А влітку наказав «іменувати» новостворювану корабельню на Інгулі «місто Миколаїв», а «Вітовку — Богоявленське» (нині входить в Корабельний район Миколаєва — прим. авт.).

Без зволікання з Херсона до Миколаєва було переведено Чорноморське адміралтейство. Накази М. Фалєєву від Г. Потьомкіна надходили один за одним, як, наприклад, забезпечити побудову плашкоутів (судно, яке використовується для перевезення важких вантажів річками і в портах) з метою «сплавки з Херсона до Миколаєва лісів» та ін.

Саме до будівельних справ і залучалися полонені османи, яких в той момент було чимало, оскільки Росія успішно вела бойові дії проти Османської імперії. Так, в червні 1788 року біля Кінбурнської коси російський флот завдав поразки османському, в результаті чого «в полон взято людей з три тисячі». Наступного місяця в полон до росіян потрапила ще 1783 османа.

Перед грудневим (1788 рік) штурмом Очакова російським командуванням було видано наказ щодо армії, один з пунктів якого зобов’язував «відсилати до резерву» тих із османів, хто «буде здаватися». А полонених там було взято чимало. За повідомленням Г. Потьомкіна, з османського гарнізону чисельністю «до двенадцати тысяч отборных людей не меньше» сім тисяч було «на месте положено», але «в погребах и землянках побито много». Тих османів, що залишився живими, зрозуміло, полонили. Згідно з офіційними російськими джерелами, таких було «близько 4 тис. осіб (не рахуючи обивателів)».

Чималу кількість полонених османів Г. Потьомкін і почав використовувати як робочу силу. Ще влітку 1788 року, з метою створення похідного лазарету у Вітовці, він обіцяв М. Фалєєву віддати наказ «из Херсона отпустить несколько каторжных, придав вам из пленных». Слідом за чим М. Фалєєв доручив доглядачеві Вітовського госпіталю повідомити, «какие именно в числе поступивших в ведомство ваше пленных турков есть ремесленники и мастеровые» для передачі списку Г. Потьомкіну.

Ймовірно, Г. Потьомкіну ці дані були необхідні для розуміння того, які категорії полонених, в якій якості і кількості він може задіяти у будівництві корабельні і Миколаєва. З надходженням з Херсона необхідного інструменту і технологічної оснастки сюди було залучено 90 теслярів і каменярів. Первинні землерийні та інші малокваліфіковані роботи виконували 140 невільників і 129 полонених турків.

Робота останніх використовувалася повною мірою як на корабельні, так і у Вітовці, де за вказівкою Г. Потьомкіна навесні 1789 року мав перебувати М. Фалєєв. Причиною чого було вказано прибуття туди учнів з Петербурга «для обучения навигации, с учителями», в зв’язку з чим для них потрібно «жилища отделать». Напевно, ці приміщення також будували полонені, які на той час щодня отримували 15 копійок і забезпечувалися одягом: М. Фалєєв наказував канцелярії будівель Миколаєва «пошить шаровары пленным туркам тем, кои их не имеют».

Кількість полонених збільшувалася. Восени 1789 року Катерина II задоволено заявляла про взяття замку Хаджибейського; переможних боях біля Сальчі, в Каушанах (де в руках російських опинилося «160 полонених»), «проти міста і фортеці Бендер».

У грудні 1790 року генерал-аншеф О. Суворов після взяття російськими військами під його командуванням Ізмаїла в рапорті Г. Потьомкіну повідомив про вбитих з числа «ворога до двадцяти шести тисяч» і взяття в полон «понад дев’ять тисяч», з яких «до двух тысяч от ран померло».

А навесні 1791 року, як про те М. Фалєєв (вже в чині адміралтейського обер-штер-кригс-комісара для завідування всіма грошовими витратами з виробництва продукції суднобудування) доповідав Г. Потьомкіну: полонені османи працювали в Миколаєві і Богоявленську, «в саду дорожки делают; около дома место планируют, и прорывают гору, отколь течение ключевая вода имеет». Ночами вони рили в Миколаєві колодязі і міську каналізацію.

Але як вирішувалося питання з проживанням османів-«будівельників»? Чи були у них своя громада і «керівник»?

«Турецька колонія» в Тернівці

Можна припустити, що Г. Потьомкін, під безпосереднім контролем якого здійснювалися всі будівельні роботи, розумів — для успіху справи важливо створити певні побутові умови робочим. Крім того, активне залучення до трудової діяльності полонених османів висунуло завдання «поставити» над ними довірену людину, якій Г. Потьомкін міг би якщо і не беззастережно, але довіряти. Він активно зайнявся цим питанням, в березні 1790 року повідомивши Катерині II, що до нього «от волошского Господаря» був «прислан турок Салиг-ага», відомий Г. Потьомкіну і раніше, колишній кегая (помічник візира), сераскір (головнокомандувач) «войск, от Валахии собранных». Після переговорів, метою яких було, зокрема, уточнення низки військових деталей, Саліг-ага «остался навсегда в России, чтобы жить при мне». Йому «обещаны бунчуга (кримськотат. Buncuk — древко з прив’язаним хвостом коня або яка, що служило в XV–XVIII століттях ознакою влади — прим. авт.); ежели он в своей комиссии успеет, то для приманки других знатных пожалуйте его бригадиром».

Йшлося про перехід на бік Росії екс-високопосадовця османського командувача, якого Г. Потьомкін бачив на російській службі (зі званням «бригадир») — в напрямі керівництва полоненими османами в інтересах влади. Катерина закликала його поберегтися, «Христа ради, от своего турка», але, запевняючи царицю, що найближчим часом «явятся охотники остаться» в «подданстве вашего императорского величества», Г. Потьомкін просив «высочайшего повеления» визначити бригадира Саліг-агу «для лучшего их управления».

Зелене світло для реалізації цієї ідеї Катерина II дала вже після смерті Г. Потьомкіна. 1792 року цариця схвалила поселення «особой слободой» османів, які забажали залишитися в країні, з відведенням для цих цілей землі «в предместии Николаева». Також вона дозволила «богослужение отправлять свободное», в зв’язку з чим зобов’язала відповідні структури «представить план и смету» будівництва мечеті. Наділення османів правами — «наравне с природными россиянами» — гарантувалося з і складенням ними присяги «а верность подданства» Російської імперії.

Губернатору Катеринослава (колишній Дніпропетровськ, нині м. Дніпро) було наказано (спільно з М. Фалєєвим і «бригадиром Саліг-агою») гарантувати 10-річні пільги для османів, що поселяються в Миколаєві, з наданням їм необхідної допомоги «материалами и мастеровыми людьми» у «построении домов. Тоді ж В. Попов (беззмінний правитель канцелярії Г. Потьомкіна), що керував Імператорським кабінетом, повідомив правителя Таврійської області С. Жегуліна про те, що „заводится колония турецкая при Николаеве“, для якої призначені „имам и помощник его с жалованием, коим и приказано зависеть от муфтия Таврического“.

Як розкриває відомий український вчений в галузі динаміки і міцності суднових енергетичних установок і вітрильних суден, історик, краєзнавець, один з головних дослідників історії міста Миколаєва, його архітектури, топоніміки, історичних особистостей Ю. Крючков, полонені турки, що прийняли російське підданство, були розселені недалеко від сучасного Миколаєва, в місцевості, розташованій біля Тернової балки, якою протікала річка Тернівка, що впадає в Інгул (назва річки і балки існували ще до створення Миколаєва). Виникла таким чином „турецька колонія“ стала іменуватися „Турецька Тернівка“ й керувалася Морським відомством.

В аспекті цього поселення український історик з Миколаєва В. Гамза пише, що Чорноморське адміралтейство планувало створити торгово-землеробську факторію для мусульман, і, насамперед, турків. За його словами, реалізувати цей „сміливий проект“ намагався віце-адмірал М. Мордвинов, який з 1792 року очолив Чорноморське адміралтейське правління, ставши фактично головним командиром Чорноморського флоту і військовим губернатором Миколаєва (на той час М. Фалєєв помер).

Втілення ідеї в реальність повинно було призвести до утворення своєрідного гостинного двору, де зупинялися б купці з Османської імперії та інших країн. Тому тут повинна була існувати мечеть, а в плані кожного житлового будинку передбачалася лавка.

Функціонували тут „турецька пекарня“ і хлібний магазин (склад). Був споруджений вітряк на кам’яній основі.

Мечеть, що зводилася під керівництвом військового інженера І. Князєва, який очолював канцелярію будівель Ніколаєва, під контролем будівництва з боку його співробітника — архітектора Ф. (Теодора) Вунша, почала діяти 1796 року.

У 1799 році в Миколаєві побував колезький радник П. Сумароков. Комендант міста запропонував йому поїхати „в турецкую колонию, отстоящую в 4 верстах от города“. Вони приїхали „в дом Салих-агы, отставного бригадира нашей службы, управляющего сей колонией“, який ознайомив П. Сумарокова з нею. „Колония сия, состоит из 63 дворов, и турки, поселенные в ней“, побажали „остаться жительствовать в нашей империи“. Саліг-ага „провел нас в мечеть, преизрядное из камня хорошей фасадою строение, с двумя минаретами“. Наступного дня на званому обіді у Саліг-аги перед ними поставили „водку с разными закусками“. Потім з’явилися „хорошие угощения, добрые вина“.

В кінці того ж року імператор Павло I дозволив „турецьким колоністам“ переселитися „по собственному желанию и распоряжению“ в місто Карасу-Базар (нині м. Білогірськ в Криму), де наказав „отдать для обитания им и для бригадира Салиха-агы, когда и сей переселиться с ними пожелает“, незаселені будівлі с землями, сколько на помещение их потребно» (Указ именной, данный Сенату. — О переселении турецких колонистов из слободы Терновки в город Карасу-Базар. 24 декабря 1799 г. //Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Том XXV. 1798–1799. 1830 г.).

Так закінчилася епопея з «турецькою Тернівкою».

Тернівка вже не «турецька»

Причиною нереалізації ідеї створення в Миколаєві торгово-землеробської факторії В. Гамза бачить в неуспішності турків у торгових справах, що чиновниками пояснювалося незнанням «новоявленными слобожанами русского языка», а також особливостями тутешнього життя. Не стали «вчерашние солдаты и крепкими земледельцами»: неврожай 1794 року і посушливий клімат півдня України «посеяли среди турецких колонистов неуверенность в собственных силах и развеяли их надежды на скорое хозяйственное обустройство». До названих негараздів додалися і демографічні. Чоловіки-мусульмани, «привыкшие к женскому окружению», зіткнулися з ситуацією, коли в громаді з 130 осіб було лише 19 жінок (вищі чини планували поселити в Тернівці близько 600 осіб). Це також «подтолкнуло колонистов к соединению с более многочисленными общинами соплеменников, проживающих в Крыму».

Навряд чи досвідчений Г. Потьомкін залучав би до будівництва в Миколаєві все більшу кількість полонених османів, а тим більше боровся за їх «общинне» облаштування, якби був не задоволений результатами їх роботи.

Крім того, доцент кафедри історії та соціально-політичних дисциплін Смольного інституту Російської академії освіти В. Познахірєв у своєму дослідженні наводить з посиланням на архівні дані дуже важливі відомості про ситуацію навколо «турецької колонії». Як наголошується, в обсягах і порядку фінансування колонії спочатку виникли серйозні проблеми. Катеринославське казначейство з осені 1792 року припинило відпуск коштів туркам. І якщо спочатку Саліг-азі вдавалося утримувати нужденних за власний кошт, незабаром він вичерпав свої можливості. У листі (від імені 34 осіб) Новоросійському генерал-губернатору П. Зубову в 1793 році османи скаржилися на відсутність коштів не тільки для організації торгівлі та оплати орендованого житла, але і придбання продуктів харчування. Не дочекавшись реакції губернатора, подібну за змістом скаргу «колоністи» направили генерал-прокурору сенату О. Самойлову, але вже озвучивши бажання повернутися «в наше отечество, дабы мы там своею и родственников своих кровью отмыли свой проступок». Безпосередньо Саліг-ага клопотав перед генерал-прокурором про виконання указу імператриці від 27 квітня 1792 року і повернення понад 9 тис. руб., витрачених ним з власних коштів «на наем домов туркам, поселившимся в Николаевской крепости, на одежду и годовое их содержание, на разные им подарки и на посылаемых оттуда курьеров». Однак, як вказує В. Познахірєв, «похоже, что к тому времени российские власти окончательно утратили интерес и к самой турецкой колонии, и к ее обитателям».

У свою чергу миколаївський дослідник С. Гаврилов стверджує про відсутність у М. Мордвинова «заботы о развитии судостроения в Николаеве», бо він поповнював флот за рахунок Херсонської корабельні. Маючи непогані зв’язки зі столичними діловими колами, він «переадресовывал заказы на санкт-петербургских купцов». Тому миколаївські купці і підрядники почали виїжджати в сусідні Херсон та Одесу, де створювалися потужні гільдійські спільноти і капітали оберталися швидше. Тим самим Миколаїв втрачав бурхливі темпи розвитку, задані діяльністю Г. Потьомкіна і М. Фалєєва. У місті різко впали обсяги міської роздрібної торгівлі, і до 1799 року чисельність гільдійського купецтва скоротилася вдвічі. Масштабні торгові операції і вся зовнішня торгівля перейшла до Одеського комерційного порту і фінансові потоки почали обходити Миколаїв.

Напевно, вищенаведені нюанси відкривають підводні течії, які послужили причиною постановки «миколаївськими» османами питання про виїзд з міста.

Як би там не було, з 1802 року «Турецька Тернівка» почала заселятися болгарами. З цього часу вона іменувалася Тернівка без етнічної домінанти. Через рік відбулося освячення мечеті, яка стала православною церквою Успіння Пресвятої Богородиці.

Ну, а Тернівка сьогодні — мікрорайон Миколаєва, розташований в його північній частині.

Тимур Атаєв

30.08.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Росія

Північне Причорномор’я

історія Ісламу в Україні

Дніпро

Османська імперія

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Активісти Херсонщини обурені бездіяльністю Представництва Президента в АР Крим

editor — Tue, 11 Jul 2017 10:24:20 +0000

Біля офісу Представництва Президента України в АР Крим в Херсоні відбувається безстрокова мирна акція протесту проти бездіяльності, на їх думку, голови установи Наталії Попович.

Близько 50 осіб, серед яких представники кримськотатарських громадських організацій, колишні бійці батальйону «Айдар» та активісти Автомайдану, облаштували на місці наметове містечко.

Один із організаторів протесту Володимир Сенча на своїй сторінці в соцмережі Facebook оприлюднив світлини з акції та пояснив, що не влаштовує учасників в роботі Представництва Президента України в АР Крим:

— За три з лишком роки окупації Криму представника Президента тут ніхто не бачив. Мало того, що офіс постійно закритий, телефони теж не відповідають. Фейкова структура створена (як і всі реформи) для відводу очей євроспонсорів.

Учасників не влаштовує непрозорість роботи установи, а також відсутність видимих результатів діяльності цієї організації.

Як повідомляє Володимир Сенча, силами активістів і представників громадських організацій було створено Громадську раду при Представництві Президента України в Криму — поки в наметі просто під офісом.

Інша активістка Катерина Кувита відзначає, що двері в будівлю залишаються замкненими:

— На домофон ніхто не відповідає. Жодного відповідального за контакти зі ЗМІ не побачили, хоча на вулиці безліч місцевих засобів масової інформації, ATR, «Радіо Свобода». Подали вже кілька заяв до поліції, зафіксувавши повну відсутність роботи державного органу в робочий час, перешкоджання журналістській діяльності. Краще, ніж Наталя Попович президентську гілку влади останнім часом не ганьбив ніхто. Організували вуличний штаб «Громадська рада з питань Криму». Нехай насолоджуються!

Як передає Gazet@ks, з мітингувальниками зустрівся в. о. першого заступника голови облдержадміністрації Дмитро Бутрій, якому учасники акції пообіцяли передати копії звернень до державних органів та облдержадміністрації стосовно цього питання.

11.07.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

«Мавританські» мотиви в архітектурі півдня України

editor — Thu, 25 May 2017 19:36:55 +0000

І от сплюндрований війною,
Квітучий край осиротів;
Ні гри, ні сміху, ні розмови,
В печалі села і діброви,
І княжий замок спорожнів.
О. Пушкін, «Бахчисарайський фонтан»,
(переклад М. Рильський)

Мусульманські держави на півдні України існували протягом п’яти століть. За цей час були побудовані десятки міст, створена розвинена економіка, культура і наука. В кінці XVIII століття налагоджена система була зруйнована. Завойовники не тільки знищили культурні цінності підкорених народів, а й виселили більшу частину жителів Причорноморських степів.

Але вплив ісламської культури і релігії на українські землі виявився набагато сильнішим, ніж уявлялося імперським ідеологам. У 1832 році американський письменник В. Ірвінг опублікував збірку романтичних легенд «Альгамбра». Вона була створена під враженням від поїздки митця на південь Іспанії, в Андалусію. Багато оповідань присвячені культурі місцевих мусульман — маврів, що існувала в середні століття.

Книга Ірвінга була перекладена багатьма європейськими мовами і послужила поштовхом для моди в літературі, музиці, живописі та архітектурі. Ця мода дуже швидко дійшла до Одеси, Миколаєва, Херсона та Криму. В Алупці на замовлення графа М. Воронцова був побудований палац у неомавританському стилі. Його архітектор, англієць Е. Блор, спробував поєднати елементи андалуської архітектури з готичними мотивами. Південний вхід палацу має арку, на якій вирізано напис арабською мовою: «І немає переможця, крім Аллага».

Ще один палац, в якому традиції європейського зодчества поєдналися із середньовічним мавританським стилем, був побудований в селі Петрівка, недалеко від Одеси. Це так званий «Замок Курісів», будівництво якого почалося ще на початку XIX століття, але свій неомавританський вигляд споруда отримала лише в 90-ті роки завдяки роботі одеського архітектора М. Толвінського. Барська садиба стараннями Толвінського перетворилася на казковий замок, побудований з місцевого черепашнику та цегли англійської фірми «Рамсей».

На жаль, прекрасна пам’ятка архітектури була значною мірою знищена пожежею на початку 90-х років ХХ століття. Наразі зусиллями ентузіастів і меценатів почалися реставраційні роботи, завдяки яким «Замок Курісів» поступово починає відроджуватися.

Мабуть, найбагатшим містом України на пам’ятки неомавританського стилю є Одеса. Справжнім шедевром зодчества, який міг би прикрасити будь-яке європейське місто, є споруда, зведена на вулиці Єлизаветинській в 1894 році за проектом архітекторів В. Мааса і О. Бернардацці. Її фасад прикрашений ажурним мереживом кам’яного різьблення і колонами, що нагадують про палац Альгамбра в Гранаді.

Серед творінь Маасуа є ще одна будівля, навіяна романтикою мавританської архітектури Аль-Андалусу. Будинок Вайнберга, розташований на розі вулиці Коблевській і Соборної площі, нині понівечений кондиціонерами і безглуздим фарбуванням, але свого часу був не тільки прикрасою вулиці, а й усієї центральної частини міста. Маас зумів кількома мазками створити яскравий і світлий образ, який виділяє будинок на тлі сумовитих дохідних споруд, розташованих по сусідству.

Справжньою архітектурною перлиною є «Мавританська арка», побудована за проектом архітектора В. Шмідта на Французькому бульварі. Три її арки (одна надбрамна і дві над вікнами) відсилають нас до знаменитої мечеті Мескіта в Кордові, що зберегла до наших днів неперевершений стиль справжньої мавританської архітектури Піренейського півострова. «Мавританська арка» була побудована як парадний вхід у маєток багатого домовласника Жданова.

На початку ХХ століття на вулиці Рішельєвській був споруджений п’ятиповерховий житловий будинок Нолле. Архітектор Е. Смідович, який проектував будівлю, зумів досягти гармонії стилів, вмонтувавши в уже сформований ансамбль вулиці своє неординарне творіння. Над аркою центрального входу арабським куфічним письмом чотири рази вирізана фраза: «Султан малік аль-алем» (Султан — повелитель цього світу).

Навіть серед старожилів Миколаєва мало хто знає, що в місті знаходиться будівля, яка раніше була мечеттю. У 1795 році в селищі Тернівка (нині територія міста Миколаїв) існувала велика мусульманська громада. Для задоволення її релігійних потреб за наказом адмірала М. Мордвинова військовим інженером І. Князєвим була побудована мечеть.

Але в 1802 році мусульман з Тернівки виселили. На їх місце почали селити болгар. Мечеть була закрита, потім перебудована та освячена як церква Успіння Божої Матері. Після цього мечеть неодноразово перебудовували. Цей процес триває і в наші дні. Саме тому зараз досить тяжко сказати, якою була будівля спочатку. Мечеть в Тернівці — одна з кількох десятків мусульманських культових споруд, які на рубежі XVIII і XIX століть були передані православній церкві.

Повертаючись до Одеси, варто зазначити, що вже в кінці ХХ століття мусульманська архітектура півдня України отримала свій новий розвиток завдяки будівництву в місті нової мечеті, яка одночасно є Арабським культурним центром. Будівля була зведена за проектом українського архітектора М. Повстанюка і знаходиться по сусідству з будинком Нолле. Це прекрасний зразок сучасного зодчества, який поєднав у собі традиції древніх майстрів і новітні досягнення містобудівної техніки.

З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»

25.05.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Одеса

архітектура

історія Ісламу в Україні

мусульманська громада

корінні народи

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

«Казки кримських татар» презентували на Херсонщині

editor — Tue, 09 May 2017 09:26:09 +0000

У Херсонській області, що межує з анексованим Кримом, 5 травня читацькій аудиторії представили «Казки кримських татар». Книга вийшла у світ українською мовою в рамках серії «Казки народів світу» національного видавництва дитячої літератури «Веселка». Видання розраховане, передусім, на українського покупця, який мало знайомий з традиціями своїх південних співвітчизників, щоб дати йому можливість зрозуміти і відчути їх звичаї, побут, повір’я тощо.

Презентації відбулися у населених пунктах району, де компактно проживають кримські татари, у школах селищ Новоолексіївка і Рикове (раніше Партизани), а також у рамках заходів на честь кримськотатарського свята Хидирлез. Організатори — Меджліс і Генічеська РДА.

Про це виданню Крим. Реалії розповіла заступник голови Генічеської райдержадміністрації, член Меджлісу кримськотатарського народу Гульнара Бекірова.

Крім якісно перекладених казок, книга містить унікальні ілюстрації, виконані художницею Іриною Зарубою, також під час оформлення книги використовувалися виконані відомим художником-керамістом Рустемом Скібіним орнаменти.
Як повідомляється, після презентації книги Рустем Скібін проведе майстер-класи для охочих.

Нагадаємо, як раніше повідомляв Іслам в Україні, перше видання книги «Казки кримських татар», у якому зібрані найбільш відомі та улюблені дитячі історії, поширені в Криму, в грудні 2016 року було презентовано в Києві в рамках Різдвяного арсеналу.

Тоді ж укладач збірника Ларіна Гуманенко розповіла, що для того, щоб збірник був наповнений цікавими казками, які передають національну культуру, тексти відбиралися кримськими татарами, після чого за сприяння кафедри тюркології КНУ ім. Т. Шевченка був здійснений прямий переклад українською мовою.

09.05.2017

Оцініть статтю:

Теги:

Херсон

книга

кримськотатарська культура

кримськотатарська література

кримські татари

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь