Іслам в Україні - Михайло Коцюбинський

Книгу «Українські просвітителі та іслам» буде презентовано в Києві на книжковому ярмарку «Медвін»

Власкор — Mon, 29 Oct 2018 22:11:06 +0000

Презентація книги «Українські просвітителі та іслам», авторкою якої є львівська вчена, завідувачка книжкових фондів Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Соломія Вівчар і яку видано за сприяння Всеукраїнської асоціації «Альраід», відбудеться 2 листопада о 14:00 у рамках 17-го Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ-2018».

«Українські просвітителі та іслам» — книга, що стала результатом літературознавчої розвідки про мусульманські мотиви у творчості українських класиків: Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка, Івана Франка, Агатангела Кримського, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, а також у сучасних творах, таких як «Людолови» Зінаїди Тулуб і «Мальви» Романа Іваничука.

Книгу можна буде придбати на ярмарці з 2 до 4 листопада у залі на території НСК «Олімпійський».

За словами дослідниці, книга є результатом наукових розвідок, які підтверджують, що іслам ніколи не був чужим українській культурі й до нього завжди виявляли інтерес, починаючи з часів Київської Русі і до наших днів.

— Це знайшло своє відображення і в художній літературі. Я дослідила мусульманські мотиви у творчості видатних українських письменників: Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка, Івана Франка, Агатангела Кримського, Михайла Коцюбинського; не залишила поза увагою й твори сучасних письменників, зокрема історичні романи, написані у ХХ столітті, Зінаїди Тулуб «Людолови», Романа Іваничука «Мальви» і кілька романів, присвячених постаті Роксолани (які я називаю «Роксоланіадою»). Окремий розділ присвячено перекладам перлин східної поезії українською мовою, а також є розділ про переклади Корану українською, — розповіла Соломія Вівчар.

У програмі презентації книги «Українські просвітителі та іслам» відбудеться зустріч з авторкою, її доповідь, ознайомлення з книгою, спілкування з аудиторією, автограф-сесія.

Контактна особа: Олег — 063-561-94-12.

30.10.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Українські просвітителі та іслам

Соломія Вівчар

Всеукраїнська асоціація Альраід

Медвін: Книжковий світ - 2018

мусульманські мотиви

Пантелеймон Куліш

переклади Корану українською

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Кримськотатарські мотиви в оповіданнях Михайла Коцюбинського

Соломія Вівчар — Thu, 24 May 2018 13:55:47 +0000

Михайло Коцюбинський (1864 — 1913) — український письменник і громадський діяч, майстер літературної форми, один із найталановитіших європейських імпресіоністів. Його твори — новаторські за тематикою, композицією, формою і, звичайно ж, за змістом.

Впродовж свого творчого життя М. Коцюбинський багато мандрував. Часто його подорожі були зумовлені роботою, бо щоб заробляти на життя, він змушений був перебувати на державній службі. Працюючи у складі державної філоксерної комісії, яка займалася інспектуванням виноградників, він багато часу проводив у робочих поїздках Бессарабією та Кримом. А у пізніші роки свого життя через необхідність у лікуванні подорожував до Італії і на острів Капрі. Враження від мандрівок лягли в основу багатьох його художніх творів.

У Криму М. Коцюбинський прожив загалом майже два роки.

Вперше на півострів письменник приїхав 1895 року як працівник Причорноморської філоксерної комісії. Крим вразив його своєю красою і незвичайністю. Це було його робоче відрядження, яке тривало з невеликими перервами понад рік. Тут М. Коцюбинський також активно збирав матеріал для своїх майбутніх творів. Про це довідуємося з його листів до дружини: «Ходив по Алушті — по самих глухих вуличках, по дахах, заходив до школи татарської, скрізь; нанюхався всяких запахів — але задовольнив почасти свою цікавість та записав дещо до записної книжки. Конче хочеться мені написати дещо з алуштинського життя». Також у посланнях цього періоду знаходимо художні описи моря і довколишньої кримської природи: «Повітря таке прозоре, що Демерджі, здається, от-от за плечима. Море синє, аж чорне, тільки білою піною б’є об берег. Свіжий вітер з моря зриває ту піну і кидає в обличчя дрібненькі бризки… Такі дні бувають тільки в Криму і то восени», також є опис Чатир-Дага, який він бачив під час подорожі Кримськими горами до монастиря св. Кузьми і Дем’яна: «Видко могутній бік Чатир-Дага, вкритий лісом, поміж вершків гір ховаються вузькі, замнуті, чорні міжгір’я (богази по-татарськи), дна яких ми не можемо побачити… Голий вершок Чатир-Дага, як зуб який, стирчить поміж деревами». Мистецьки описує М. Коцюбинський й інші красоти кримської природи — гори Наратли, Хамни-бурун, річку Алма і джерело Савлих-су.

Схожі описи з’являться пізніше й у художніх творах з «кримського циклу» М. Коцюбинського. З жовтня 1896 року і аж до повернення в Чернігів письменник мешкав у селищі Куру-Узень (тепер Сонячногірськ), де інспектував татарські виноградники. Будинок його стояв на самому березі моря. Про Куру-Узень і довколишні селища він писав у листі до дружини: «Місця тут доволі цікаві, справжнє татарське царство без впливу московщини».

У Криму М. Коцюбинський багато спілкувався з татарами, відвідував їхні кав’ярні, спостерігав за їх життям. До написання творів про кримських татар він готувався дуже ретельно — до спеціального зошита записував не лише план майбутнього твору, але й навіть зробив собі невеликий татарсько-український словничок.

Пізніше зібрані матеріали він використав для написання чудових оповідань «В путах шайтана», «На камені» і «Під мінаретами».

«В путах шайтана» (1899)

Це перше оповідання М. Коцюбинського з його «кримського циклу». Вже з самого початку твору помітною є глибока обізнаність автора з основами мусульманської релігії і традиціями кримськотатарського народу. М. Коцюбинський описує кримськотатарське село і його мешканців, роблячи це декількома штрихами, економно використовуючи слова. Такими легкими акварельними дотиками він створює реальну картину з пейзажами, описами персонажів і природи, які проймають читача до глибини душі. Сюжет оповідання статичний, швидше схожий на ескіз, адже «В путах шайтана» — це, головно, твір ідей із дещо стереотипними на перший погляд темами, однією з яких є становище мусульманської жінки. Свої погляди автор доносить до читача за допомогою двох головних героїв, які є представниками абсолютно різних світоглядів. Це татарська дівчина Емене, яка прагне реформи традиційного суспільства, і софта, духовна особа, який закликає ці традиції берегти.

М. Коцюбинський говорить про потребу діалогу західного і східного світів, які не можуть ігнорувати один одного, а мусять знаходити порозуміння, а також про суспільні реформи, які наприкінці ХІХ століття відбувалися в Європі і починали поширюватися на Схід. Конфлікт традиційного і новаторського він виводить на вищий рівень — це не просто традиція проти новизни, а духовний і матеріальний світи. В оповіданні «У путах шайтана» духовний світ зазнає поразки, його перемагають гроші, а путами шайтана стає мирське, матеріальне життя.

Окремої уваги заслуговують описи кримської природи і моря, якими М. Коцюбинський прикрасив своє оповідання, помережавши ними весь текст твору: «А далі було море. Блакитне, сліпучо-блакитне, як кримське небо, воно мліло у спеці літнього дня, дихало млою і, делікатними тонами зливаючись з далеким небосклоном, чарувало й вабило у свою чисту, теплу й радісну блакить…»

Морські пейзажі захоплюють читача, вражають його, море присутнє в кожному моменті оповіді, і його можна трактувати як ще одного казкового персонажа твору: «З правого боку горбатою тінню ліг в море Аю-Даг і, мов спраглий у спеку звір, припав до води… Рівний, гарячий, мов з велетенської печі, дух йде від землі, з неба, з моря, од сірих кам’яних громад Яйли…

Очі її, як і думка, блукають десь по далекому, безкрайому морю. А воно невинне і чисте, як дівчина, в сліпучо-блакитних шатах, з низкою перлів-піни на шиї, радісно осміхається до берега і пеститься, і тулиться до нього, немов кохаюча істота. Далеко од берега грає в морі табун веселих дельфінів: чорні потвори, мов виводок чортів, виплигують з глибини, перекидаються в повітрі, стрімголов пірнають в море і знов виринають, щоб наново розпочати веселі ігрища».

Такий показ природи, її мінливої краси, а також прагнення передати почуття героїв, їх внутрішній світ і переживання в уривчастих штрихах, але водночас в нерозривній єдності є притаманними для літератури імпресіонізму, одним з перших українських представників якої є М. Коцюбинський.

На камені (1902)

Цей твір Іван Франко назвав однією з найкоштовніших перлин української літератури.

Вже сама назва оповідання знаменує тло, на якому розгортатимуться події — приморське татарське село, розташоване на скелі (на камені). Впродовж усього твору камінь відіграватиме у творі важливу роль, буде безмовним постійно присутнім персонажем. Саме селище М. Коцюбинський порівнює з каменем — «татарське село здавалось грудою дикого каміння», а сірий колір каменю створює відповідний колорит твору.

«На камені» — трагічна любовна історія. Сюжет твору простий — молода татарська дівчина Фатьма, яку без її згоди, за домовленістю між батьком і нареченим, видали заміж за нелюба Мемета, закохується в молодого рибалку Алі. Разом вони наважуються на втечу, однак Мемет виряджає за ними погоню — щоб відновити його честь невірна дружина мусить бути убита. Традиційним мотивом у цьому творі є образа честі, розв’язка не менш передбачувана — убивство Алі і Фатьми.

Основна увага у творі зосереджена на внутрішніх переживаннях героїв — автор дозволяє читачеві почути їх роздуми.

Оповідання «На камені» М. Коцюбинський визначає як «акварель». І справді, у творі можна помітити багато імпресіоністських мотивів і прийомів. Тут ми також знайдемо прекрасні описи моря і життя кримських татар. Однак в цьому творі немає місця релігійним роздумам — це картина з життя, динамічна і яка вражає своїм натуралізмом.

Під мінаретами (1904)

Це найбільше за обсягом оповідання з усього «кримського циклу» М. Коцюбинського. Саме у цьому творі письменник багато уваги присвячує мусульманським мотивам, показує світський і релігійний моменти, а також висвітлює їх протистояння. Твір починається з роздумів молодого дервіша Абібули, який щиро молиться, відмовляється від земних насолод і прагне єднання із Всевишнім. Разом з Абібулою читач потрапляє на зібрання дервішів у теке і його очима бачить це містичне дійство. Далі автор переносить читача у світ іншого героя — Рустема, світогляд якого є зовсім інакшим.

Рустем, на відміну від Абібули та інших традиційних татар, активно виступає за реформу традиційної освіти у мектебах і медресе.

Абібула і Рустем, дервіш і народний просвітитель, є героями-протилежностями, що перебувають на різних світоглядних полюсах. Дервіш живе у своєму духовному замкненому світі, Рустем — хоче поширювати освіту для всіх.

В оповіданні «Під мінаретами» релігійний дискурс виходить на передній план. Особливо важливою є сцена дискусії щодо трактування Корану і суперечка між персонажами про традиційні цінності і сучасну освіту. Протистояння традиції і новаторства є ще однією важливою темою твору. Рустем і його друзі-новатори Джіафер і Мустафа відкидають релігійне навчання як застаріле і непотрібне, натомість інший герой (Абдураїм) закидає їм прагнення зруйнувати самі підмурівки традиційного татарського суспільства: «Наш народ держиться поки що ісламом, слухає своїх імамів і поважає їх. А ви хочете зруйнувати його світогляд, його віру, хоч замість того нічого рівноцінного не даєте йому… Дайте йому перше добрий мектеб, відповідний новим педагогічним вимогам, зробіть його письменним, дайте Коран на татарській мові, бо арабської він не розуміє й через се темний…». Рустем вважає, що мулли держать народ в темряві, бо це їм вигідно — неписьменними, темними людьми легше керувати. Він має цілу просвітницьку програму, головними пунктами якої є створення сучасної татарської літератури, організація інтелігенції, міської і сільської, визволення жінки з домашньої неволі.

Окремим пунктом програми Рустема є вироблення єдиної літературної мови, спільної для всіх татар — «Спільна літературна мова і сильна, в європейському дусі літературі — от мій девіз!».

Такі погляди Рустема, зокрема надання шкільному навчанню більш світського характеру, модернізація традиційного способу життя й особливо створення єдиної тюркської мови, викликають неминучі асоціації з діяльністю просвітителя кримськотатарського народу Ісмаїл-бея Гаспринського. Саме він очолив національне відродження кримських татар. З 1877 року Гаспринський став міським головою Бахчисарая, де заснував двомовну кримськотатарсько-російську газету «Терджиман» («Перекладач»). Друг Ісмаїла Гаспринського Агатангел Кримський згадує про нього у своїй монографії «Література кримських татар», зазначаючи, що його просвітницько-письменницька діяльність була епохальною для татар, а журнал «Терджиман» став головним тюркомовним друкованим органом у Російській імперії.

Поки що немає відомостей про те, чи були знайомі особисто М. Коцюбинський та І. Гаспринський, однак погляди видатного кримського просвітителя українському письменникові точно були відомі.

В оповіданні «Під мінаретами» в момент кульмінації Рустема за його погляди тяжко ранять ножем. Завдяки допомозі своїх друзів він виживає, однак його кохана дівчина Мерієм вирішує залишитися у традиційному суспільстві — вона не може відважитися покинути батьківський дім. Втративши все, Рустем не впадає у зневіру — він має намір продовжувати свою просвітницьку і реформаторську роботу.

У цьому творі, як і в попередніх, письменник пропонує читачеві до роздумів низку складних проблем, що турбували суспільство на початку ХХ століття. «Під мінаретами» сміливо можна назвати оповіданням ідей, сюжетні колізії якого є лише способом показати читачам ці ідеї і запропонувати їм подумати над ними.

Багато проблем, які порушує М. Коцюбинський у своїх оповіданнях, залишаються актуальними й у наш час.

Соломія Вівчар

спеціально для порталу «Іслам в Україні»

24.05.2018

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Програма міжнародного фестивалю «Intermezzo» торкнеться кримськотатарської культури

Власкор — Thu, 28 Apr 2016 12:03:02 +0000

26−29 травня у Вінниці відбудеться Міжнародний фестиваль оповідання «Intermezzo», присвячений постаті визначного письменника та громадського діяча Михайла Коцюбинського. У центрі заходу − тема Криму і кримських татар, повідомили організатори під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі 26 квітня.

У програмі фестивалю заплановано понад 40 подій, до яких будуть залучені 50 учасників з України, Польщі, Чехії, Білорусії, Італії, Вірменії. Це авторські читання, лекції, дискусії, презентації книжок, вечори поезії і навіть ніч короткометражного кіно.

Відкриється захід «Татарським триптихом» Олександра Муратова, котрий вперше буде продемонстровано кримськотатарською мовою з українськими субтитрами. У кінопрограмі фестивалю також картини «Хайтарма» Ахтема Сеітаблаєва, «Піснь пісень» Єви Нейман, кіносага «Кримські історії» Нарімана Алієва та інші.

Програмний директор фестивалю Олександр Вешелені зазначив, що в рамках події буде започатковано спецпроект «Острів Європа», який фокусуватиметься на так званих малих літературах, серед яких і кримськотатарська.

− Ми звикли сприймати кримськотатарську літературу як дуже локальну, замкнену на регіоні. Хоча насправді літературна спадщина кримськотатарського народу − це дивовижний рівень поезії, прози, драматургії, журналістики. Контекст Коцюбинського це тільки увиразнює. Письменник пише про прогресивний кримськотатарський світ кінця ХІХ століття, таким же прогресивним він був і в часи Кримського ханства, − сказав Олександр Вешелені.

За його словами, відкриття малих, так званих камерних літератур буде одним із помітних досягнень фестивалю «Intermezzo».

28.04.2016

Оцініть статтю:

Теги:

український письменник

Олександр Муратов

кримськотатарська література

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

«Коцюбинський, Іслам і ми» на «Книжковому арсеналі»

Власкор — Tue, 26 Apr 2016 11:55:57 +0000

22 квітня на шостому міжнародному фестивалі «Книжковий арсенал» у рамках спецпрограми «Къырым» відбулася дискусія «Коцюбинський, Іслам і ми». Її модератором виступив програмний директор Міжнародного фестивалю оповідання «Intermezzo» Олександр Вешелені, котрий розповів відвідувачам, що пов’язує Михайла Коцюбинського з ісламською релігією.

— Коцюбинський як модерніст починається з кримських новел. Потім він звертатиметься до світу Бессарабії, Гуцульщини, Італії і щоразу, коли шукатиме екзотичний контекст, він шукатиме себе у цьому світі. Дуже цікаво, що саме Іслам він дуже добре розуміє на інтуїтивному рівні. Зрозуміло, що письменник щось читав, знайомився, досліджував як етнограф, але Іслам він почав відчувати зсередини. Уважність до деталей, до людей і до їхніх проблем і зробили з нього модерніста європейського рівня, — розповів Олександр Вешелені.

Нагадаємо, що класик української літератури Михайло Коцюбинський провів декілька років (1892–1896) в Криму як учасник Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду — філоксерою. Робота в селах Таврійської губернії дала йому матеріал для написання циклу «кримських» новел: про кримських татар «У путах шайтана», «На камені» і «Під мінаретами» та про православний монастир «У грішний світ».

У дискусії взяв участь відомий український сходознавець, дослідник релігійно-філософської спадщини Кримського ханства, доктринальної та філософської думки ісламського світу Михайло Якубович. За словами вченого, кінець IXX століття — це той період, коли в російському православ’ї спостерігається, з одного боку, певна криза, а з іншого — піднесення, бо згодом народиться плеяда богословів 20-х років, яких потім у Радянському Союзі витиснуть або знищать. Михайло Якубович зазначив, що в Криму з початку IXX століття докладалися усі зусилля для того, щоб православ’я там було оплотом державності.

— Коцюбинський відчув, описав оте типове православ’я. Бо коли читаєш про церкви Іоанна Дамаскіна, Василя Великого, а потім дивишся на Кирила й інших, виникає запитання, а це взагалі одна й та ж сама традиція? Дивишся і бачиш ідею, про яку писав ще Соловйов: «православный человек, русский всегда был лучше самого морального еретика, а тем более мусульманина», — підкреслив Михайло Якубович.

За словами вченого, саме в Криму були закладені «скрепи», які «дають свої плоди, як ми бачимо, через багато-багато років».

— Спеціальна програма «Къырым» на фестивалі «Книжковий арсенал» вносить багато ясності в історичний контекст, яким ми останні, як мінімум, 25 років не переймалися. Наша необізнаність в проблемах історії Криму, його етносів — це одна причина того, що ми маємо, — додав Олександр Вешелені.

Довідка:

Михайло Коцюбинський (1864–1913 рр.) — український письменник, громадський діяч, класик української літератури. Його творчість завжди була предметом суперечок літературних критиків. Коцюбинський володів дев’ятьма іноземними мовами, серед яких грецька та кримськотатарська.

26.04.2016

Оцініть статтю:

Теги:

українська література

український письменник

Къырым

фестиваль

Книжковий Арсенал

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Михайло Якубович про сприйняття Ісламу українцями

Власкор — Tue, 26 Apr 2016 10:37:39 +0000

22 квітня в рамках спецпрограми «Къырым» шостого міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» відбулася дискусія «Коцюбинський, Іслам і ми», в котрій узяв участь відомий український сходознавець, дослідник релігійно-філософської спадщини Кримського ханства, доктринальної та філософської думки ісламського світу Михайло Якубович.

Нагадаємо, що класик української літератури Михайло Коцюбинський у 90-х роках IXX століття працював у Криму, після чого написав цикл «кримських» оповідань. Крім того, письменник переклав твір Миколи Вагнера «Люди і собаки», яке, за словами модератора дискусії Олександра Вешелені, «страшенно моторошне й жорстоке, але й гуманістичне». За сюжетом собаки загризли європейську жінку, а в злочині звинуватили двох хлопчиків-мусульман.

— Така історія увиразнює проблему «безвинної вини», яка тяжіє за мусульманами багато століть. На жаль, у сучасному світі це є практично аксіомою ісламофобії. Чи є ця «безвинна вина» нерозривною із долею мусульманства чи це штучний конструкт? — запитав Олександр Вешелені.

Михайло Якубович висловив думку, що у цьому творі Коцюбинський прописав реальні стереотипи. За його словами, свого часу в Європі було дуже багато жахливих міфів і стереотипів щодо євреїв. Пізніше поступово перейшли до питання ісламського: «лякали тим, тепер лякають іншим».

— Ми, українці, дуже часто переймаємось чужим сприйняттям, беремо російське уявлення про Іслам. Подивіться на нашу культуру. Була Переяславська рада, далі — омосковлення нашої еліти, більш негативним стало сприйняття османського чи загалом ісламського світу. Навіть зараз європофіли та європофоби лякають еміграцєю в Європі. Ми досі пишемо про якихось ісламських екстремістів, але я не бачив жодного журналіста, який напише про московського православного екстреміста, що бере участь у боротьбі проти України, — сказав науковець.

За словами вченого, у нас це «не модно», бо вважається, що православ’я — це наша традиція, ми не можемо писати погано про своє, а «про чуже — будь ласка». Як результат, виникає багато стереотипів.

— Наші світлі голови минулого, зокрема Михайло Коцюбинський, розуміли ситуацію набагато краще. Треба звертатися до свого досвіду, який відрізняється від російського, де Іслам завжди був ворогом, — підкреслив Михайло Якубович.

Довідка:

26.04.2016

Оцініть статтю:

Теги:

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь