Іслам в Україні - преступления «Израиля»

Вплив ісламу на формування системи освіти кримських татарів

oksana — Mon, 01 Mar 2010 17:05:38 +0000

В XIV в. золотоордынский хан Узбек провозгласил ислам государственной религией. Ислам постепенно проникал в мировоззрение, обряды и обычаи различных народов Крыма, принимавших участие в формировании крымскотатарского этноса. Исламские нормы постепенно обретали конкретные очертания в жизни крымскотатарского этноса и практически сформировались к XVIII в. Цель данной статьи - проследить процесс консолидации крымскотатарской общности вокруг исламского вероучения, расширения сети начальных конфессиональных школ – мектебе, в которых учеников знакомили с мусульманским вероучением и концепцией национальных правил и норм поведения.

Пророк Мухаммед у своїх хадисах (висловах) проголошував прагнення до знань обов'язком кожного мусульманина. У Корані зафіксовано шанобливе ставлення до знання, що облагороджує людину. До людей науки завжди ставилися з великою повагою. Віра і знання - ось дві основні вимоги, які висуває Всевишній людям.

Середньовічна мусульманська література, твори мусульманських авторів з медицини, історії, географії, астрономії та багатьох інших наук склали скарбницю наукової думки людства і дали поштовх розвитку європейської науки.

Важливою частиною ісламу є шаріат (глибоке знання) - збірка правових і богословських нормативів, що регулюють все життя мусульманина. Шаріат містить у собі релігійну догматику, етику та приписи, встановлені Аллахом і передані їм людям через пророка Мухаммеда.

Перші мусульманські університети - медресе - виникли в IX ст., вже через два століття після зародження ісламу, і помітно вплинули на виникнення в XII столітті, системи коледжів і навіть університетів Європи. З середовища релігійно освічених мусульман вийшли всесвітньо відомі вчені Улугбек, Аль-Арабі та багато інших [12, с.3]. Головним у вченні про людину і її вихованні у східних мислителів було прагнення проникнути в суть людської природи. Сутність виховання людини зводиться до вироблення навичок дотримання етичних норм, прагнення до освіченості, оволодіння прийомами самопізнання і самовиховання.

У своїх працях «Трактат про погляди мешканців доброчесного міста», «Трактат про державу», «Трактат про розум» та ін. Аль-Фарабі піднімав проблему людини та її виховання. Ним були визначені такі риси як дружелюбність, щедрість, дотепність, правдивість, сміливість, при цьому він вважав їх результатом виховання і самовиховання особи. Про місце вчителя у вихованні він сказав: «Норма поведінки викладача полягає в тому, що він не повинен проявляти ні зайвої суворості, ні надмірного потурання, оскільки суворість виставляє учня проти наставника, а потурання призводить до неповаги до його персони, недбалості до його викладання і його науки. З його боку необхідні старанність і наполегливість, бо вони, як кажуть, подібні до здатності води крапля за краплею пробивати камінь» [1, с.13]

Розвиток педагогічної думки кримських татар був пов'язаний з діяльність східних філософів, зокрема, іранського філософа Насіреддіна Тусі (1202-1273). Книги Тусі використовувалися як підручник морального виховання в навчальних закладах багатьох країн Середнього та Близького Сходу [13, с.79].

Дружина пророка Мухаммада Айша вважалася освіченою жінкою, знавцем арабської поезії і генеалогії, авторству якої приписується більше 200 достовірних хадисів [14, с.46].

Відомо, що народ за історію свого існування виробив мораль, тобто сукупність норм, вимог, заборон, правил поведінки та міжособистісного спілкування, що пред'являються до кожного члена. Саме за допомогою моралі діти освоюють світ соціальних відносин.

Віротерпимість була основним принципом міжрелігійних відносин і в Золотій Орді. Один з наказів хана Узбека говорить: «Всі чини православної Церкви і всі ченці підлягають лише суду православного митрополита, а не чиновників Орди і не князівському суду. Той, хто пограбує духовну особу, повинен заплатити втричі. Хто наважиться знущатися над православною вірою або ображати церкву, монастир, каплицю, той підлягає смерті» [12, с.3].

Свідчення того, що вже в середні віки освіті приділялася велика увага, ми знаходимо в дослідженнях С.М. Червонної. Опис однієї з найдавніших мечетей говорить: «Найважливішим пам'ятником татарського мистецтва, що знаходиться у Старому Криму, є Мечеть Узбека, або Мечеть-медресе, яка складає головну пам'ятку Старого Криму (Солхата). Конструктивна своєрідність цієї споруди полягає в тому, що мечеть сполучена - безпосередньо стикається з іншою будівлею, що мала з нею суміжну стіну. Це будівля вищого навчального закладу - медресе.

Збереглися відомості про те, що медресе було збудовано в 1332-1333 роках на кошти дружини правителя міста Інджі Бек-Хатун. Головне приміщення для занять, які проходили на північно-західному кутку, було перекрито стрілчастими склепіннями. Весь цей комплекс обнесений потужною глухою стіною, прорізаною рідкісними щілинними вікнами, що висвітлювали худжри - приміщення для житла і занять шакірдів» [14, с.120].

Цю ж думку підтверджує професор Р.І.Музафаров і підкреслює, що в Солхаті (Старий Крим) в 1266 р. були вищі духовні училища, де викладались науки, в тому числі «впроваджувалися» ідеї Арістотеля і Сократа. У стінах одного з них - Солхатского - вивчали Коран, а у зв'язку з цим - арабську мову; займалися законознавством, що являє собою подальший розвиток моральних приписів Корану; вивчали риторику, логіку, філософію, арифметику та астрономію.

У Корані сказано: «Підносить Аллах тих з нас, які увірували, і тих, кому дано знання, на різні ступені ...», «Скажи: «Хіба зрівняються ті, які знають, і ті, які не знають?» [18], «Господи мій! Примнож моє знання» [19].

Мета ісламського освіти - духовне виховання особистості, створення досконалої людини, що відрізняється щирою вірою в Аллаха, суворим дотриманням приписів Корану і Сунни, що спирається на ісламську систему цінностей і прагне досягти статусу намісника Бога на землі, якому Аллах обіцяв владу над світом» [17 , с.17].

Відповідно до досліджень В.Ю. Ганкевича найбільш відомими і авторитетними в мусульманському світі вважаються медресе Бейт аль-Хікма (ІХ ст.), аль-Каравійїн (ІХ ст.), аль-Азхар (Х ст.), аль-Нізамійя (ХІ ст.) і аль-Мустансирійя (ХІІІ ст.), де поряд з вивченням Корану, ретельно вивчалися праці ранньомусульманських мислителів Абуалі ібн Сіни, Насір ад-Діна Тусі, Ібн Рушда, аль-Газалі [4, с.14].

Створений у IX ст. арабським вченим Мухаммадом ібн Сахнуном трактат «Книга освіти вчителів» включає в себе форми і методи навчання в мусульманських навчальних закладах, там же дано поради вчителям і батькам [17, с.33].

Мусульманська модель освіти заснована на Корані. «В ідеальній мусульманській теорії просвіти освіта подається як синтез виховання (тарбіят), навчання (таалім) і перевиховання (таадіб), що охоплює практично весь розвиток людини в духовному, інтелектуальному, фізичному та науковому напрямках» [5, с.24]. Підтверджує значення знань в ісламі і цитата зі Священного Писання: «Підносить Аллах тих із вас, які увірували і тих, кому дано знання, на різні ступені...» [18].

Мусульманське виховання в першу чергу передбачає формування релігійного сприйняття, зміцнення мусульманської моралі. Релігія (дін) - основа навчально-виховного процесу. Наступні компоненти ісламської освіти - знання і наука (мааріфат ве ільм), мудрість (адль), практика і мораль [4, с.12].

У мусульман велика увага приділяється проповіді трудового виховання. Це положення мусульманської доктрини підтверджується за допомогою численних аятів і посилань на окремі Хадиси.

Розглядаючи педагогічну спадщину мислителів минулого, необхідно відзначити, що в їх працях великої уваги приділяли проблемам батьків і дітей, прищеплення молоді почуття поваги до старших, важливість особистого прикладу батьків. Сімейне виховання було основною формою виховання дітей.

Мектеб - це школа першого ступеня. Поняття «мектебе» означає «місце, де пишуть». Все, що було пов'язано у мусульман з освітою, з мектебе мало священний сенс. А оскільки кожен мусульманин повинен був уміти читати Коран, то школи охоплювали практично все мусульманське населення. У школах дітей навчали основам релігії, арабській та рідній мові. Мектебе найчастіше утримувалися на кошти мусульманської громади.

Питанням навчання і виховання учнів у мектебе присвячена книга Насіреддіна Тусі «Поведінка учнів». Зупиняючись на умовах навчання в мектебе, він вимагав від вчителя давати уроки учням в доступному для їх розуміння обсязі. «Учитель повинен часто повторювати урок, пояснювати важкі місця книг. Але не слід змушувати дитину писати те, чого вона не розуміє, бо це призведе до послаблення її інтересу до вчителя» [11, с.406-406]. Головне місце у вихованні Тусі відводить вчителеві, його професійним якостям і майстерності.

У книзі С.М. Червонної «Мистецтво татарського Криму» ми знаходимо таке: «Вже в середні віки просвіта стала народною. Не було у Криму села без початкової школи - мектебе при мечеті, тому грамотність була загальною. Подальшу освіту можна було здобувати в одному з кримських духовних університетів-медресе, які готували юристів, медиків, астрономів, богословів, проповідників, чиновників та творчу інтелігенцію. Розвивалася книжкова справа, захоплення поезією було масовим, як і патристикою» [15, с.122-123].

Перші мусульманські школи в Криму з'явилися після релігійної реформи хана Узбека. Однак мечеть-медресе хана Узбека, що збереглася в Старому Криму, наштовхує на думку, що «якщо тоді був навчальний заклад подібного типу, то вже початкові мектебе існували у великій кількості» [5, с.26]. До XVI ст. в Солхаті діяло 5 мечетей, медресе і 2 мектебе, в Карасубазарі (Білогірськ) - 3 мечеті і 5 мектебе, в Гезлеві (Євпаторія) - 2 мечеті і мектебе.

«Мектебе, тобто початкових шкіл, мусульмани мають стільки, скільки потрібно. Вищих шкіл - медресе, - що представляють в той же час щось на зразок духовних академій, учительських семінарій та загальноосвітніх закладів, - є достатньо. Все духовенство і вчені (улеми); всі вчителі (ходжі) початкових шкіл (мектебе) суть створення медресе, яка є єдиним джерелом мусульманського знання, моральності і добра. Вплив медресе на мусульманське суспільство і весь устрій його життя і думок незрівнянно сильніший, безпосередніший, ніж вплив будь-якого університету на європейське суспільство... Мектеби і медресе, як установи, що пустили глибоке коріння на мусульманському ґрунті і вросли в нього, а не накладені на нього згори, які іншородні народні школи, мають важливий авторитет у мусульман, користуються прихильністю і довірою і висвітлені віковими традиціями. Був час, - і про це частково знають майже всі грамотні мусульмани, принаймні 50-60% серед них, - коли мусульмани вчилися у своїх медресе - ільмі-табіє (медицина), ільмі-ікмет (фізика), імльмі-кімья (хімія), ільмі-наботат (ботаніка), ільмі-нуджум (астрономія), ільмі-ендесе (геометрія) та інше" [6, с.53].

Головною метою мусульманських шкіл було навчання читанню священного Корану. Навчання в школі було обов'язковим як для хлопчиків, так і для дівчаток. Навчалися вони разом. Здобуттю освіти надавалося величезне значення, процедура вступу дитини до мектеб була оточена урочистою церемонією. У перший день дитину до школи супроводжували батьки та родичі.

Навчання в школі починалося з молитви, потім приступали до вивчення алфавіту. Учень визубрював певну кількість букв. Вивчення ґрунтувалося на зоровій пам'яті учня. Потім слідував другий етап навчання, що складався із запам'ятовування слів і словосполучень. Дітям мусульманських мектебе доводилося зазубрювати величезну кількість слів.

Наступний етап навчання - вивчення спеціальних посібників. Спочатку вивчали збірку мусульманських молитов і витяги з Корану. Тільки потім дитина приступала до вивчення Корану арабською мовою. Це навчання оджа (учитель) супроводжував тлумаченням Священного писання з використанням арабських і перських релігійних слів [5, с.31].

Кримськотатарські національні конфесійні мектебе були трьох типів: мечетські, громадські (джемаатські) та приватні навчальні заклади. Навчали дітей у мектебе в основному люди, які здійснили паломництво до святих місць мусульман «аджи». Вчителями були також і звичайні члени мусульманської громади, які мали авторитет серед односельчан, а також студенти духовних мусульманських навчальних закладів - медресе [5, с.28]. Посади вчителів мектебе займали також члени сімей місцевого духівництва. Дівчаток могли виховувати дружина або дочка мулли.

У мечетських мектебе заняття вели представники місцевого мусульманського духовенства: імами (голова мусульманської громади), мулли (служителі культу), муедзини (служитель мечеті, що вигукують із мінарету заклик до молитви). Дитину віддавали до школи зазвичай по досягненні 5-7 років.

Громадські школи створювалися для вивчення Корану й основ ісламської правовірності частіше за все через брак місця для нових учнів. Приватні конфесійні коранічні школи відкривалися на кошти багатих і впливових в громаді мусульман. Утримувалися мектебе зазвичай на кошти мусульманської громади або на пожертви з числа заможних членів суспільства.

Діяльність старих мектебе була вивчена кримськотатарським відомим вченим І.Гаспринським. Ним були виділені чотири головні недоліки в їх діяльності. Це, перш за все, старий, схоластичний порядок ведення занять. Прихильники «старого методу» застосовували систему складового викладання, коли окремі літери зливалися в склади, а потім склади в слова. Проблема полягала в тому, що арабський алфавіт не мав букв, що відображають ті звуки, які існували в тюркських мовах. По-друге, в мектебе вчили тільки механічному читанню арабських релігійних текстів, яких учні абсолютно не розуміли. По-третє, учнів після вивчення алфавіту змушували відразу читати Коран, це було важко не лише для кримськотатарських дітей, але і для арабських. По-четверте, повністю був відсутній контроль за рівнем успішності [13, с.116].

До 1892 кількість мечетських мектебе дорівнювала 347, при загальній кількості учнів: хлопчиків 5217, дівчаток - 4102. Приватних мектебе було 128, де навчалося 1177 хлопчиків і 1245 дівчаток [7, с.210].

Мусульманські медресе - навчальний заклад другого ступеня, який готував висококваліфіковані кадри - законознавців, мулл, а також вчителів шкіл (мектебе). У багатьох містах Криму існують вищі навчальні заклади, медресе, куди можуть вступати ті, хто з успіхом закінчили курс у мектебе і готуються займати суспільні посади [7, с.207].

Турецький мандрівник Евлія Челебі вказував на те, що в Криму медресе були досить поширеними. Кращими, на його думку, вважалися Ескі-салачицьке, Зинджирли-медресе, Менглі Герай хана і Сахаб Герай хана, що в Бахчисараї, медресе Хаджі Фархада в Кефі (Євпаторія), п'ять у Карасубазарі (Білогірськ) [16, с.39-107].

В період XVII-XVIII ст. тривало формування кримськотатарської нації з єдиною мовою, писемністю, територією, державністю і мусульманською релігією як основою національної самосвідомості. Мережа етноконфесійних мектебе формувала єдині письмові традиції, засновані на арабській графіці, з раннього віку залучала до давніх культурних традицій і виховувала національну самосвідомість народу.

Література

1. Аль-Фараби. Математические трактаты/Пер. с араб. Вступ. Статья Б.А. Розенфельда и А.Кубесова. – Алма-Ата: Наука, 1972. – 524 с.

2. Бартольд В.В. Ислам на Черном море: Сочинения в 9 т. – М.: Наука, 1973. – Т.6. – С. 665-669.

3. Бойцова Е.Е. Ислам в Крымском ханстве. Монография. – Севастополь: НПЦ «ЭКОСИ-Гидрофизика», 2004. – 160 с.

4. Ганкевич В.Ю. Крымские медресе (курс лекций). – Симферополь: Доля, 2001. – 76 с.

5. Ганкевич В. Ю. Очерки истории крымскотатарского народного образования (реформирование этноконфессиональных учебных заведений мусульман в Таврической Губернии в XIX - начале XX в.) – Симферополь: Таврия, 1997. – 162 с.

6. Гаспринский И. Русское мусульманство. Мысли, заметки и наблюдения мусульманина. – Симферополь: Тип. Спиро, 1881. – 26 с.

7. Жирнов В.И. О татарских училищах // Крымские татары: Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре / Авт.-сост. М.А.Араджиони, А.Г. Герцен. – Симферополь: Доля, 2005. – С.204-210

8. Кирюшко М.І. Роль ісламу в історичних взаєминах кримських татар та українців // Кримські татари: історія і сучасність. – Матеріали міжнародної наукової конференції. – К., 1995. – С.207-209

9. Маркевич А.И. К вопросу о положении противомусульманской миссии в Тавриде. – Симферополь: Изд-во Таврической губернской типографии, 1911.– 31 с.

10. Мухамедьяров Ш.Ф. Ислам в Крыму // Боги Тавриды. Очерки истории религии народов Крыма. – Севастополь, 1996. – С.172-190

11. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР с древнейших времен до конца XVIIв. / Отв. ред.Э.Д.Днепров – М.: Педагогика, 1989. – 480 с.

12. Табах С. Чего не знают об исламе, или кому нужны этноконфессиональные раздоры в Крыму // Голос Крыма. – 2005. – № 50. – С.3.

13. Хайруддинов М.А. Этнопедагогика крымскотатарского народа: Монография. – К., Наук. свiт, 2002. – 335 с.

14. Полная энциклопедия «Жизнь и здоровье женщины» Т.1.Часть 1.Женщина – кто она? М.: Книжный дом «АНС», 2005 – 768 с.

15. Червонная С. М. Искусство татарского Крыма. – Москва, 1995. – 320 с.

16. Челеби Э. Книга путешествий Эвлии Челеби. Походы с татарами и путешествия по Крыму (1641 – 1667 гг). – Симферополь: Таврия, 1991. – 240 с.

17. Шарипова Р.М. Концепции национального просвещения в мусульманских странах. Соотношение ислама и секуляризма – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991

18. Коран (58:12) и (39:12)

19. Коран (20:144)

БЕКІРОВА Ельміра Шевкетівна

За матеріалами сайту Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Посилання на тему:

Тюрко-мусульманський внесок в історію України такий же важливий, як і слов'яно-християнський

Україна не тільки християнська, а й мусульманська країна

Конотоп - день великої перемоги кримсько-татарського народу

Ісламська спадщина

Про що розповість усипальня перших кримських ханів?

01.03.2010

Оцініть статтю:

Теги:

ООН

Палестина

преступления «Израиля»

палестинцы

Израиль

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

У Криму з'явиться храм трьох релігій

oksana — Mon, 12 Oct 2009 08:28:31 +0000

На кримській землі з'явиться храм трьох релігій – мусульманської, християнської та іудейської. Він буде побудований на «нічийній» землі, у горах. Про цей намір повідомив президент Асоціації національно-культурних об'єднань України (АНКОУ) Олександр Фельдман у ході громадських слухань «Ріст ксенофобії в Україні: визнати, спростувати чи замовчувати?», повідомляє ІА QHA з посиланням на «Вовремя.info».

«Уже у найближчі місяці ми плануємо закласти камінь у фундамент цього храму, що символізує толерантність багатонаціонального Криму», - повідомив А.Фельдман.

Президент АНКОУ підкреслив, що Крим – це приклад території, на якій проживають безліч національностей, і на прикладі якого можна продемонструвати спільний корінь релігійних вірувань основних громад і народів, що проживають на цій землі.

Стосовно наростанння сьогодні в Україні міжетнічної нетерпимості Фельдман підкреслив, що нині в Україніі існують серйозні протирічя політики у національному питанні: «З одного боку, у державній політиці намітився ухил убік етноцентризму, але з іншого боку - руйнується «міф про братні народи».

За його словами, влада начебто не заперечує, що кримські татари є корінною громадою на території сучасної України, але, у той же час, побоюється визнати цей народ і їхню культуру націєтворчими.

«Засуджуються злочини комуністичного режиму, але закриваються очі на відкритий продаж фашистської символіки і ксенофобської літератури, відсутня жорстка реакція на спроби прославляння пособників фашистів і колабораціоністів», - відзначив А. Фельдман.

За матеріалами QHA

Посилання на тему:

Велика зустріч

Україно-ісламський… монолог

Святий Володимир і Іслам

Україна - Ісламський світ: до нового етапу співробітництва

Чи міг князь Володимир зробити Русь мусульманською?

Іслам і християнство в Криму: діалог чи "clash of civilizations"?

12.10.2009

Оцініть статтю:

Теги:

Палестина

«Израиль»

оккупация

преступления «Израиля»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Муфтій мусульман Криму нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня

oksana — Tue, 25 Aug 2009 09:01:20 +0000

Муфтієві мусульман Криму Хаджі Еміралі Аблаєву присуджено орден «За заслуги» III ступеня. Про це йдеться в указі Президента України Віктора Ющенко від 18 серпня 2009 р. № 622/2009 «Про присудження державних нагород України релігійним діячам».

Як відзначається в указі, орден присуджений «за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність і з нагоди 18-ої річниці незалежності України».

Згідно указу, за відомостями QHA, глава держави нагородив близько тридцяти релігійних діячів країни.

За матеріалами QHA і РБК-Україна

Посилання на тему:

Муфтій Криму зустрівся з директорами кримськотатарських шкіл

Інтерв'ю Муфтія Криму про створення Ради представників духовних управлінь і центрів мусульман України

Муфтій Криму і Посол США обговорили долю Соборної мечеті

25.08.2009

Оцініть статтю:

Теги:

Палестина

палестинские беженцы

преступления «Израиля»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

В Афганістані загинули 6 українців

oksana — Wed, 15 Jul 2009 14:33:15 +0000

Міжнародні агенції новин повідомили, що шість українських членів екіпажу вертолета Мі-26 загинули у Афганістані при виконанні гуманітарної місії.

Співробітник прес-служби Державної адміністрації цивільної авіації (ДАЦА) Молдови заявив, що вертоліт Мі-26 молдовської компанії Pecotox Air, який працював у Афганістані, було збито вранці 14 липня ракетою.

Речник Талібану заявив, що повстанці збили вертоліт на півдні афганської провінції Гелманд, але повстанці вважали, що збили американський Чінук, тому ця інформація уточнюється.

Речник уряду провінції Гелманд повідомив, що в наслідок падіння вертолета на землю загинула афганська дитина.

Вертоліт, який пілотували українські льотчики, використовувався у рамках гуманітарної місії під егідою Об'єднаних сил в Афганістані.

Технічний стан вертольоту був хорошим, останню його перевірку було проведено 12 липня у присутності двох молдовських інспекторів, повідомили у ДАЦА.

Обставини катастрофи досліджують експерти АйСЄФ

Як повідомляє кореспондент Української служби BBC у Києві Альбій Шудря, в штабі АйСЄФ, тобто штабі Міжнародних Сил сприяння безпеці у Афганістані, речник повідомив BBC, що один з гелікоптерів, як сказано, розбився:

«Є два пункти, про які можна говорити. Вертоліт розбився. Це що ми знаємо. Ми не бачили, що його збили. Інцидент зараз розслідується. А на це потрібен час. Ми знаємо, що були втрати. Шість цивільних загинуло. Вертоліт належить цивільній компанії, з якою укладено контракт. Національність тих, хто загинув, невідома. Про це зараз сказати нічого. Ще, наскільки відомо на цей момент, вертоліт перевозив вантажі, які необхідні для забезпечення. Це як літаюча вантажівка. У нас є законтрактовані компанії, які щось перевозять на вантажівках. А є такі, що перевозять на вертольотах - туди, куди звичайні вантажівки дістатися не можуть».

Як ще пояснив представник сил НАТО, підтверджувати національність загиблих мають ті держави, громадяни яких загинули. Це, як було сказано, загальна практика. Вона стосується навіть солдатів країн коаліції. Тим більше, якщо мова йде про цивільних контракторів, які займаються тиловим забезпеченням.

Зараз дуже мало інформації з українських джерел.

Відомо тільки, що українських військових на борту не було. В Афганістані на основі указу Президента знаходиться група українського миротворчого персоналу, військових. І це лікарі, офіцери логістики, офіцер з цивільно-військової співпраці.

Про те, як могли українці потрапити до Афганістану, говорити зарано. У складі іноземних цивільних компаній, можливо, як пілоти цивільних компаній, що за контрактом працюють на перевезення вантажів для НАТО. Це цивільні. Вони не беруть учать в бойових операціях, однак, звичайно, в залежності від ситуації теж можуть наражатися на небезпеку.

За матеріалами Української служби BBC

Посилання на тему:

Новини

Українські миротворці мають поважати релігійні традиції місцевого населення – державна Стратегія

Президент України висловив співчуття у зв’язку з загибеллю людей внаслідок землетрусу в Афганістані

Жертвами авіаудару НАТО в Афганістані стало більше 100 мирних жителів

Українські військові лікарі надали медичну допомогу афганцям

Статті

Проблеми та інтереси Афганістану

Насправді не шаріат є проблемою для афганських жінок

«Згуртувати Афганістан - завдання дуже складне»

15.07.2009

Оцініть статтю:

Теги:

Газа

блокада

преступления «Израиля»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

Миколаївські мусульмани знову добиваються дозволу на будівництво мечеті. Спонсори вже знайдені

oksana — Fri, 26 Jun 2009 18:17:08 +0000

Вже більше 15 років миколаївські мусульмани не можуть добитися від чиновників дозволу на те, щоб відновити мечеть, яка була побудована у районі парку Петровського ще у 1870 році, але знищена радянською владою. Причому територія, на яку претендують послідовники ісламу, фактично не використовується. Але з незрозумілих причин чиновники 15 років підряд то дають дозвіл на будівництво, то беруть його назад.

Як розповів виданню «Николаевские вести» начальник відділу з питань релігії облдержадміністрації Олександр Косташенко, міськрада до цього часу не видала мусульманам дозвіл на будівництво. За його словами, проблема полягає в тому, що на історичну територію мечеті претендують різні мусульманські організації.

24 червня відбулося засідання Ради представників громадських організацій національних меншин області при голові облдержадміністрації, на якому учасники підняли питання будівництва мечеті. Про те, що між самими нацменшинами існують якісь розбіжності з приводу того, хто буде будувати мечеть, мова не йшла. Більше того, різні мусульманські організації, можливо, навіть не знають про те, що між ними існують протиріччя, пише джерело.

Проблему мечеті на засіданні підняв голова громадської організації «Рада національних організацій Миколаївської області» Султан Мурад Каймаразов.

«Впродовж багатьох років мусульмани не можуть отримати територію мусульманської мечеті. Конгрес азербайджанців України у Миколаївській області взяв на себе зобов'язання профінансувати будівництво мусульманської мечеті. На підставі цього ми звернулися до губернатора з клопотанням. Губернатор нас підтримав. Практично проблеми тут не існує».

Мурад Каймаразов звернувся до присутніх на засіданні заступника губернатора Дмитра Оборонько та начальника відділу з питань національностей облдержадміністрації Олени Івашко з проханням, щоб начальник відділу релігії А. Косташенко в найближчий час підписав матеріали щодо мусульманської громади для того, щоб на законній підставі передати територію під будівництво мусульманської мечеті.

«Щоб не вийшло, дійсно, таким чином, що одним конфесіям територію дають, іншим не дають. Конфлікти завжди виникають тоді, коли не задовольняються законодавчі вимоги», - підсумував Каймаразов.

У свою чергу, Дмитро Оборонько пообіцяв, що це питання не залишиться закритим.

Історія мечеті

Згідно історичної довідки Миколаївського обласного краєзнавчого музею, мусульманська мечеть у місті будувалася протягом восьми років. Фундамент був закладений у 1862 році, а в 1870-му будівля набула закінченого вигляду. Збереглося прохання товариства миколаївських магометан військовому губернатору міста, віце-адміралу Б. А. Фон-Глазенапу з клопотанням про надання матеріальної допомоги у будівництві мечеті. Сьогодні відомо, що лютеранин Фон-Глазенап, незважаючи на скрутне становище, у якому опинився Миколаїв після Кримської війни, знайшов можливість надати матеріальну допомогу мусульманській громаді - і мечеть була побудована.

Більшовики у 1931 році розібрали мечеть на будматеріали. До війни тут спочатку розмістили автомайстерню, потім склад заводського автогосподарства. Подальша біографія мусульманської мечеті простежується «пунктирною лінією».

Біографія території

На початку 60-х цю землю віддали заводу ім. 61 Комунара під тепличне господарство і оранжерею. У 1975-му міськвиконком ухвалює рішення щодо передачі ділянки із занедбаними теплицями під будівництво лікарняного корпусу на 100 ліжок для пологового будинку № 1. Але з будівництвом корпусу щось не заладилося, і міська влада повернула землю на баланс заводу.

4 квітня 1995 року депутати міськради прийняли постанову «Про затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Миколаєва». Це рішення включило колишню територію мечеті в охоронну зону культурно-історичної спадщини Центрального району і змінило правовий статус земельної ділянки. Відповідно до статті 32 Земельного кодексу України, переведення таких земель в іншу категорію не дозволяється. Інакше кажучи, якщо тут раніше стояла мечеть, то за законом мусульманська громада має пріоритетне право на відвід цієї ділянки.

31 січня 1997 року сесія міськради узаконила передачу парку культури і відпочинку ім. Петровського від заводу місту. Через два місяці депутати проголосували за передачу цього об'єкта в оренду приватному підприємству «Оскар і БПР-інвест». При переоформленні майна орендодавці включили гараж, майстерню, оранжерею і теплицю, розташовані на території колишньої мечеті, в акт інвентаризації об'єктів паркового комплексу. Саме з цього часу ділянка землі із залишками старої мечеті виявилася намертво прив'язаною до майна паркового комплексу.

Спроба першої оренди парку ім. Петровського виявилася невдалою: міськрада і приватні підприємці не змогли домовитися про умови угоди.
Із другої спроби об'єкт віддали на 49 років у користування ТОВ «Інтерфірма», яким володіє депутат міськради Леонід Подільський. Територія колишньої мечеті відійшла за актом старої інвентаризації новому користувачеві, який ліниво спостерігає за «марафоном» миколаївських мусульман у пошуках історичної правди.

Марафон

«…Це дійсно марафон», - розповів кореспондентові миколаївської обласної інтернет-газети «Новости N» Руслан Дамірханович Бінали-огли, імам мусульманської громади Миколаївської області.

30 листопада 1992 р. Представник Президента України в Миколаївській області Анатолій Кінах віддав розпорядження голові міськради Юрію Сандюку про заборону приватизації території мечеті і якнайшвидшу передачу її мусульманській громаді після реєстрації уставу цієї організації.

26 лютого 1993 р. два чиновники з міськвиконкому П. М. Касаткін та А. С. П'ятак приватною постановою заборонили віддавати територію мечеті мусульманській громаді. Рішення документально не розкриває мотивацію посадових осіб.

5 червня 1995 р. голова Ради національних товариств М. Каймаразов повідомив голові облдержадміністрації Миколі Круглову про згоду керівництва заводу ім. 61-го Комунара передати територію мечеті в користування мусульманській громаді м. Миколаєва і попросив останнього «прискорити вирішення даного питання».

30 листопада 1996 р. муфтієві Духовного управління мусульман України шейхові Ахмеду Таміму відповів заступник голови держкомітету у справах релігій М. Новиченко: «Ваше звернення про повернення території мечеті мусульманській громаді м. Миколаєва розглянуте і передане облдержадміністрації з проханням розглянути його відповідно до чинного законодавства...»

27 серпня 2002 р. голова національних товариств, заслужений працівник культури України хаджі Султан Мурад Каймаразов звернувся до міського голови В. Д. Чайки з відкритим листом: «Мусульманська громада м. Миколаєва з 1992 року звертається у міськвиконком із клопотаннями про повернення мусульманам міста території колишньої мечеті, яка до цього часу перебуває в оренді у підприємця Подільського. У місті проживають більше 2 000 мусульман, вони так само, як і представники інших релігійних конфесій, бажають щонайменшого - відправлення своїх духовних потреб: проводити священні п'ятничні молитви, обряди народження дітей, поховання померлих мусульман, спільно відзначати священні свята... Сьогодні немає на Україні міста крім Миколаєва, де б не були повернуті культові споруди мусульманам. Ми ніколи не зверталися зі скаргами до жодних організацій. Це говорить про факт поваги до своїх депутатів і міського голови. Ми розраховуємо на Вашу мудрість у вирішенні даного питання...»

Але виявилося, що мусульмани запізнилися. Депутат міськради Леонід Подільський узяв під довгострокову оренду парк ім. Петровського і прилеглу територію старої мечеті.

«Мечеть Подільський віддавати не збирається, тому депутатська комісія запропонувала нам на вибір аналогічні ділянки землі у районі Кульбакіно і в Дубках, - повідомив Руслан Біналі-огли. На питання журналіста про те, що запропоновані ділянки мусульманам не підходять через їхню віддаленість, імам додав: - Не в цьому справа, якби ця вимолена земля знаходилася навіть у глухому степу, то ми б погодилися її взяти. Але мечеть наших предків, яка за нашими законами має бути відновлена, розташована саме на тій ділянці, яка помилково дісталася Подільському. Він бізнесмен, і тому добровільно не віддасть власність, хоча, за великим рахунком, ця земля для нього не представляє ділового інтересу. Сьогодні тут як і раніше занедбаний госпдвір із залишками теплиць і оранжереї».

За матеріалами «Николаевские вести», «Новости N»

Посилання на тему:

Миколаївські мусульмани вимагають повернути їм територію старої мечеті

26.06.2009

Оцініть статтю:

Теги:

Палестина

преступления «Израиля»

покушение на святыни

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь