Світ був оповитий темрявою, вже готовою вирішитися світлом. І незадовго до появи Пророка можна було бачити ознаки доброї звістки на горизонті. Його вплив на людські душі став настільки великим, що дуже багато жителів Мекки говорили про останнього Пророка, прихід якого був не за горами, і старанно радили: «Як тільки він з'явиться - неодмінно до нього! І возз'єднатися з духом його!»[1].
Все людство завмерло в очікуванні і звернуло свої надії на останнього рятівника. Батьки і матері хотіли, щоб він був саме з їхнього роду, і багато хто називав своїх новонароджених іменем Мухаммад [2].
Але йому було призначено прийти з обраного роду Ізмаїла, сина пророка Ібрахіма (а.с.), через Абдуллаха, сина Абдульмутталіба; і серця людські завмирали в очікуванні світла, що проллється з цього джерела.
Події теж пророкували його прихід: згущення темряви говорило про наближення світанку.
Люди того часу були позбавлені цілей та ідеалів, які наповнюють життя змістом. Будь-яке діяння людське було «як переслідування міражу в пустелі: той, хто згорає від спраги, вважатиме його водою, але, наблизившись до нього, нічого не знайде» (Св. Коран, 24:39).
Почуття, думки і вчинки теж були примарні. «Подібно темряві густій у величезному океані, що хвилі одна за одною йдучи покривають, а над ними хмари темряви, одна над другою і якщо простягне руку, то і її не побачить» (Св. Коран, 24:40).
Джахілія [3] - так називається цей час.
Не варто зупинятися на описі жахливих картин того часу. Адже опис того, чого не схвалює Аллах, лише засмічує розум. І бути причиною цього, по-моєму, також - гріх. Але все-таки, щоб дати уявлення про тодішні події, корисно торкнутися хоча б деяких звичаїв минулого часу, щоб повною мірою оцінити важливість самого Посланника Аллаха і того, наскільки великою була милість Аллаха в цьому даруванні!
Його прихід - найбільше з благ Господніх для кожної людини. Про те Сам Аллах (хвала Йому) каже: «Послав їм з їх же середовища Пророка, котрий аяти Аллаха їм читає, душі їх очищає і писанню, і мудрості їх навчає, Аллах виявив милість до віруючих» (Св. Коран, 3:164).
Наскільки величні милість і щедрість Аллаха, який послав людям Пророка з їхнього ж середовища, котрий розуміє і розділяє їх почуття, - того, хто зможе стати їх імамом [4], коли буде в тому потреба; хто зможе зійти на мінбар, коли буде потреба в проповідникові; хто зможе стати повновладним правителем, коли буде потреба в ньому, і хто зможе стати кращим з кращих полководців, коли буде потреба в найбільш безстрашному з воїнів.
Щоб пробачити гріхи людей і не залишити їх в омані, безвірстві, непослуху до Всевишнього, Господь послав найближчого та любимого Ним раба Свого - високоповажного Мухаммада (с.а.с.) - як Пророка, знаючи, що йому доведеться випробувати . І все це заради того, щоб не заблукали в дорозі, не пропали, досягли небесних вершин у своїй людяності і стали досконалими людьми, пізнали себе і завжди відчували Аллаха в серцях своїх ... І, як сказав Ібрагім Хакки [5], пізнали би Господа як невичерпне джерело.
«Ні в небо, ні в землю
не вміщусь Я, - сказав Творець, -
але знайду Собі місце в надрах сердець».
Серце людське настільки величезне, що може зберігати в собі, немов заповітну перлину, Божественну Істину, яка охоплює світи.
Ніщо зі створеного Ним не в змозі осягнути Аллаха (хвала Йому), і ніщо з усього цього не може виразити Його. Лиш тільки серце, хай і не повністю, здатне його виразити. Так, саме серцем можна зрозуміти таку мову, такі слова, яких ніколи ще не чули люди, з блиском і пишнотою яких нічого не зрівняється.
У такому випадку людина повинна прагнути до занурення в надра свого серця, саме там намагаючись знайти те, що шукає, і прийти до Творця і в Ньому розчинитися. Адже для того й послав нам Аллах Всемогутній високоповажного Мухаммада (с.а.с.).
Останній пророк прийшов до нас, щоб розкрити аяти Аллаха, одне за одним явити Його чудеса і пояснити людині суть своєї місії. Саме завдяки високоповажному Мухаммаду людство, позбувшись від тілесної ницості, здатне очиститися і піднятися до найвищого рівня духовного життя. Саме він повинен був навчити людей мудрості і писанню. Людство ж, знайшовши себе у світлому світі писання і мудрості, повинно було прокинутися і, прагнучи до піднесеного, стати на шлях набуття вічності. Так і сталося.
Є дні, вкрай важливі для нас. Вони сповнені божественної благодаті. Деякі з них вважаються святами для віруючих. Цю радість душі ми переживаємо кожного тижня у п'ятницю, але, особливо, у свята Курбан-байрам і Рамазан-байрам. Курбан-байрам - це день, в який вельмишановний Ібрахім здійснив жертвопринесення. Цього дня мусульмани з усією щирістю шукають шлях до прощення, а деякі, обійшовши Каабу і виконавши необхідні ритуали хаджу [6], піднімаються на гору Арафат і від усього серця просять Аллаха Його милості. А під час благодатного Рамазану кожен віруючий розділяє з ближнім радість наближення до Господа через піст, який триває протягом місяця і завершується Рамазан-байрамом.
Але є в році ще один день, який можна вважати святом для всього людства, коли народився Мухаммад (с.а.с.). День, коли Господь, що створив Всесвіт, немов обдарував весь світ світилом, завдяки сяйву якого була розігнана тьма джахілії доісламских часів, і все осяялося світлом. Це була найвища милість Аллаха і Його дар усьому людству.
[1] Ібн Хішам, Ас-сіра ан-набавія, 1 / 204.
[2] Ібн Саад, Ат-табакатуль-кубра, 1 / 169.
[3] Джахілія - доісламський період язичництва та невігластва.
[4] Імам - предстоятель (під час молитви), духовний наставник.
[5] Ібрахім Хакко Ерзурумлу - видатний мусульманський вчений і суфій, що жив у Туреччині в XIX столітті. Автор популярного твору «Маріфатнаме».
[6] Хадж - паломництво до Священної Кааби (одна з умов Ісламу).
Мухаммед Фетхуллах ГЮЛЕН - турецький мислитель, автор більше 60 книг. У 2008 році Ф. Гюлен був названий першим серед ста видатних сучасних мислителів, філософів, громадських діячів і письменників в опитуванні-дослідженні, проведеному британським виданням "Prospect" і американським журналом "Foreign Policy".
За матеріалами ru.fgulen.com
Посилання на тему:
Політична практика Пророка (мир йому) до Хіджри
