ХАМАС усіляко дає зрозуміти, що хоче дипломатичного врегулювання конфлікту згідно кордонів червня 1968. Щоб відповісти на активні пошуки миру, Ізраїль намагається викрити ХАМАС. Насправді, блокада почалася ще до того, як ХАМАС прийшов до влади. Вона взагалі не має нічого спільного з ХАМАСом, вважає політолог і письменник Норманн Фінкельштейн (Norman Finkelstein).
Все достатньо ясно. На веб-сайті ізраїльського МЗС говориться: «Ізраїль порушив договір про припинення вогню, вторгнувшись у Газу і вбивши шістьох чи сімох палестинських «бойовиків». Далі - цитата з офіційного веб-сайту: «ХАМАС відповів, у якості відплати за ізраїльський напад, він почав ракетні обстріли».
На питання «чому?» теж можна знайти відповідь. За даними газети «Хааретц», міністр оборони Барак почав планувати вторгнення ще до початку дії перемир'я. Фактично, плани вторгнення почали розроблятися у березні минулого року. Думається, що основні причини вторгнення мають дві сторони.
Перша причина: - підсилити те, що Ізраїль називає «стримуючою здатністю», що звичайною мовою в основному означає здатність Ізраїлю тероризувати регіон з метою підкорити його собі. Після поразки в Лівані у липні 2006, вони відчули важливість доведення до відома всіх, що Ізраїль - це як і раніше реальна сила, здатна вселити страх у тих, хто насмілився противитися його волі.
Другою важливою причиною воєнної операції стало те, що ХАМАС дав знати про бажання дипломатичного врегулювання конфлікту у рамках кордонів червня 1967. Тобто, ХАМАС дав зрозуміти, що, погодившись на дипломатичні підходи, приєднується до голосу міжнародної громадськості: більшої, навіть переважної її частини. З цього моменту Ізраїль зіткнувся з палестинським «мирним наступом», як він це називає. А щоб протистояти цьому наступу, він постарався викрити ХАМАС.
У статті Девіда Рауза, підготовленій за американськими матеріалами і опублікованій у журналі «Vanity Fair» за квітень 2008, говориться, що США у змові з Палестинською Автономією та Ізраїлем намагалися скинути ХАМАС, а ХАМАС запобіг перевороту. Цей факт більше не підлягає обговоренню і не є спірним питанням.
Проблема в тому, чи зможе він правити Газою, якщо Ізраїль буде продовжувати блокаду і заважати економічній діяльності палестинців. До речі, блокада була почата до приходу до влади ХАМАСу. Блокада взагалі не має нічого спільного з ХАМАСом. Спеціальний представник США Джеймс Вольфенсон брав участь у місії по забезпеченню перетинання кордонів Гази після того, як Ізраїль повторно розмістив свої війська в цьому регіоні.
Вся справа в тому, що Ізраїль не хоче розвитку Гази, не хоче дипломатичними способами вирішувати конфлікт. Сірійські лідери і уряд Гази неодноразово заявляли, що готові улагодити конфлікт в кордонах 1967 року. Насправді, все ясно і гранично просто.
Щороку Генеральна Асамблея ООН приймає резолюції під назвою «Мирні врегулювання палестинського питання». І щороку голоси розподіляються однаково: весь світ по одну сторону, Ізраїль, США, Австралія та окремі острівні держави – по іншу. Минулого року голосування пройшло з результатом 164 до 7. Щороку з 1989 - 151 до 3 - увесь світ був «за», а США, Ізраїль і Домініканська Республіка - «проти».
Існує Арабська Ліга, всього 22 члени Арабської Ліги виступають на користь двостороннього врегулювання у рамках кордонів 1967. Палестинська Автономія також голосує за двостороннє врегулювання у рамках кордонів 1967. ХАМАС теж виступає за двостороннє врегулювання у рамках кордонів 1967. Однією-єдиною перешкодою є Ізраїль, якого підтримують Сполучені Штаті. Саме в цьому й проблема.
Нарешті, на підставі фактів легко переконатися, що ХАМАС хотів продовжити перемир'я з однією умовою – Ізраїль повинен послабити блокаду. Задовго до того, як ХАМАС почав відповідати ракетними атаками на блокаду, палестинцям у Газі загрожувала гуманітарна криза. Колишній Верховний комісар з прав людини Мері Робінсон назвала те, що відбувається у Газі «руйнуванням цивілізації». Це було в період дії угоди про припинення вогню.
Дані свідчать, що протягом останніх двадцяти і більше років, вся міжнародна громадськість намагалася врегулювати конфлікт у границях червня 1967 з єдиним розв’язанням проблеми біженців. Хіба 164 країни у складі ООН завзято стоять на позиціях заперечення? І за мир борються тільки США, Ізраїль, Науру, Палау, Мікронезія, Маршаллові острови і Австралія? Хто ж насправді проти миру?
Дані говорять про те, що по всіх ключових питаннях, порушених у Кемп-Девід і Таба, всі поступки виходили від палестинців. Палестинці неодноразово висловлювали бажання вирішити конфлікт відповідно до міжнародного законодавства.
У липні 2004, вищий світовий судовий орган, Міжнародний Суд Юстиції, ухвалив, що Ізраїль не має права ні на Західний Берег, ні на Сектор Газа. Вони не мають права на Єрусалим. Східний Єрусалим, відповідно до розпорядження вищого судового органа, окупована палестинська територія. Міжнародний Суд Юстиції ухвалив, що, відповідно до міжнародного законодавства всі поселення на Західному Березі є незаконними.
Особливо показово, що по всіх цих питаннях палестинці готові піти на поступки. Вони зробили всі можливі поступки. Ізраїль не зробив жодної.
Досить ясно, що повинно статися. По-перше, США та Ізраїль повинні приєднатися до всього міжнародного співтовариства, підкоритися міжнародному законодавству. Навряд чи треба міжнародні закони в настільки грубій формі вульгаризувати. Якщо Ізраїль не підкоряється міжнародним законам, він повинен бути притягнутий до відповідальності, як і будь-яка інша країна світу.
Барак Обама повинен чесно зізнатися в тому, що є головною фігурою у вирішенні конфлікту. Це не палестинська політика заперечення. Це явне небажання Ізраїлю, при сприянні уряду США, підкоритися міжнародному законодавству і підкоритися думці міжнародної громадськості.
Норман Фінкельштейн, який пережив Холокост, є автором книг: «Image and Reality of the Israel-Palestine Conflict», «Beyond Chutzpah» та «The Holocaust Industry», які були перекладені на більш ніж 40 мовах світу.
Особистий веб-сайт автора - www.NormanFinkelstein.com.
Стаття публікується зі скороченнями, версію якої Фінкельштейн опублікував на сайті www.DemocracyNow.org.
За матеріалами Іслам для всіх
Посилання на тему:
Ісмаїл Ханійя: "Моє послання Заходу..."
Чому ізраїльтяни вже програли війну
Тарік Рамадан: Мусульмани і Палестина
