«Український тиждень», № 32 (93) за 7.08.2009
Перелік пам’яток мусульманської архітектури України не вичерпується загальновідомими туристичними атракціями.Ісламська культурна спадщина у її, так би мовити, візуально-намацальному варіанті зазвичай асоціюється з кримськими мечетями. Насправді ж мусульманські пам’ятки – це не тільки мечеті, й їх можна знайти не лише в Криму. До пам’яток культової архітектури можна зарахувати і медресе, і монастирі, і гробниці-дюрбе та розкішні надгробки. Звісно, на території колишнього ханату їх найбільше, але й поза його межами можна знайти цікаві зразки.
Крим, якого ми не знаємо
Залишмо на маргінесі фортеці, палаци, лазні, караван-сараї та інші цивільні будівлі, зведені на півострові за часів ханату. В Криму є чимало суто ісламських споруд, більшість яких невідома широкому загалу, але варта пильної уваги.
Мечеті
Чи не кожен, хто бував у Криму, милувався найвідомішими мечетями півострова – Великою ханською, що входить до ансамблю ханського палацу в Бахчисараї, та євпаторійською Джума-Джамі, зведеною за проектом геніального турецького зодчого Ходжі Сінана. Але не менш цінною (хоча й не надто добре збереженою) є найдавніша зі збережених донині на півострові, збудована 1314 року мечеть Узбека в Старому Криму. Хан прикрасив споруду різьбленим порталом та сталактитовими капітелями колон. На жаль, не збереглися візерунчасте брукування підлоги та різьблені з дерева (ймовірно, позолочені) склепіння мечеті.
Дюрбе
Цих невеличких, але урочисто-витончених мавзолеїв, у яких спочивають визначні особи, в Криму чимало. Але оскільки дюрбе, як і належить меморіальним спорудам, споруджували переважно в тихих, відлюдних місцях, не так уже й багато людей милуються їхньою красою. Втім, оскільки чимало VIP-ів зазвичай мешкало в Бахчисараї, то саме в його околицях можна побачити найбільше гробниць.
Найвідоміше дюрбе розташоване у фортеці Чуфу-Кале над самим урвищем, на тлі розкішного краєвиду. Тут спочиває улюблена донька хана Тохтамиша Ненекеджан-Ханим, померла у 1437 році. Менш відомі ханські дюрбе-близнюки XVII сторіччя на палацовому цвинтарі та пишна гробниця Діляри-Бікеч, улюбленої дружини хана Кирим-Гірея. А поблизу місця перших поселень, із яких згодом виникла столиця ханату, можна побачити цілий комплекс стародавніх дюрбе – Кирк-Азізлер (сорок святих). На жаль, мечеть, що була центром ансамблю, зруйнована вщент, а від монастиря-текіє залишилася тільки проповідницька кафедра-башточка – мім бер.
Медресе (релігійна школа)
Від найстарішого медресе Криму, збудованого поруч із мечеттю Узбека у 1332–1333 роках у Старому Криму, на жаль, мало що залишилося. А колись це був ошатний комплекс об’єднаних аркадами приміщень та затишних двориків, прикрашених різьбленням, із фонтанами та квітниками.
Медресе Узбека послужило зразком для Зинджирли-медресе, збудованого у 1500 році поблизу від Ашлама-сараю, заміської резиденції хана (нині – в межах Бахчисарая). Назва закладу походить від «зинджир» – ланцюг, оскільки цей предмет висів над вхідними дверми, примушуючи кожного, хто входив чи виходив, шанобливо схиляти голову. Ззовні – глухі стіни, що відгороджували студентів від спокус придворного життя, а всередині – оточений аркадою двір із фонтаном, маленькі житлові кімнати та велика зала для спільних занять.
Текіє (монастир)
Монастирі в ісламській практиці не були таким поширеним явищем, як у християнстві. Тим ціннішою є унікальна пам’ятка – текіє дервішів – мусульманських ченців-жебраків, зведене в XIV–XV сторіччях у Євпаторії. Найцікавіша будівля комплексу – перекрита величезним склепінням зала, посеред якої дервіші кружляли у своїх медитативних танцях. Навколо центру розташовані крихітні келії, в яких мешкали аскети. До ансамблю входить також невеличка мечеть та прибрамний корпус.
Мусульманський слід на Поділлі
У другій половині XVII сторіччя гетьман Петро Дорошенко знайшов спосіб створити незалежну державу хоча б на частині території України. Щоб відірвати край і від Речі Посполитої, і від Московського царства, він вирішив створити васальну державу під османським протекторатом. Вийшла з цього чергова, вже звична за доби Руїни війна. Але турки чесно виконали союзницькі зобов’язання: закріпившись на Поділлі аж на 25 років, вони закликали населення до спокою й запропонували у випадку чергових бойових дій шукати захисту у великих твердинях із турецьким гарнізоном.
Однією з таких твердинь був Меджибіж. У цьому містечку збереглися два монументальні надгробки турецьких воєначальників. Це квадратні у плані постаменти, на яких височать профільовані колони: на одному – квадратна, на другому – кругла в плані.
Чи не найвідоміша мусульманська споруда за ме жами Криму – мінарет, що притулився до кафедрального Петропавлівського костелу в Кам’янці-Подільському. Місцеві гіди часто розповідають, що турки завзято плюндрували християнські храми в захопленому місті. Насправді ж османи виконували союзницькі обов’язки щодо карликової держави Дорошенка й православний люд та його святині не чіпали. А от католики пішли з міста разом із військом, і їхні храми стояли пусткою. Тож практичні турки, яким, між іншим, теж треба було десь задовольняти духовні потреби, перетворили костел на мечеть. Коли Кам’янець повернувся під владу Речі Посполитої, католики наново освятили кафедральний собор і поставили на вершині мінарету позолочену скульптуру діви Марії. Вийшло трохи курйозно, але символічно.
ДОВІДКА. Як іслам прийшов на наші терени
Носіями цього вчення були, звісно, південні сусіди України – кримські татари. Коли воїни Золотої Орди у ХІІІ сторіччі завоювали Схід, чимало з них прийняли іслам. Окремі представники народу, що осів у Криму та змішався з і без того строкатим місцевим населенням, також потроху ставали мусульманами. Але державною релігією іслам став на початку XIV сторіччя за панування хана Узбека, який був ревним мусульманином. Узбек подбав не лише про мечеті (їх споруджували і до нього), але й збудував медресе – освітній заклад, у якому виховали цілі покоління священнослужителів, громадських діячів та інтелектуалів.
Стаття на сайті журналу «Український тиждень»
