Для відновлення історичної справедливості та недопущення в майбутньому подібних дій стосовно кримськотатарського та/або будь-якого іншого народу, відповідно до Конвенції ООН про попередження злочину геноциду і покарання за нього, депортація кримських татар з Криму 1944 р. повинна бути визнана геноцидом кримськотатарського народу та отримати належну реакцію з боку України і міжнародного співтовариства, − йдеться в документі, прийнятому сьогодні, 12 листопада 2015 року, Верховною Радою України.

Як говориться в повідомленні інформуправління парламенту, Верховна Рада, проголосувавши за відповідний проект, зареєстрований під № 2493а, постановила:

− визнати депортацію кримських татар із Криму в 1944 році геноцидом кримськотатарського народу;

− Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу встановити 18 травня.

Відповідний документ № 2493 у першому читанні та в цілому підтримали 245 нардепів. У ньому наголошується, що його прийняття не потребує додаткових витрат з держбюджету України.

Нагадаємо, проект постанови № 2493 про визнання геноциду кримськотатарського народу був зареєстрований депутатом ВР України від «Народного фронту» Миколою Княжицьким 10 серпня.

Довідка:

Депортація кримських татар − виселення кримськотатарського населення Кримської АРСР в Узбекистан і прилеглі райони Казахстану і Таджикистану (невеликі групи були відправлені в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область), проведене Народним комісаріатом внутрішніх справ СРСР 18–20 травня 1944 року за рішенням Державного комітету оборони. Значна кількість переселенців, виснажених після трьох років життя в окупованому німцями Криму, загинули в місцях висилки від голоду і хвороб в 1944–45 роках через відсутність нормальних умов проживання (у перші роки люди жили в бараках і землянках, не мали достатнього прожитку і доступу до медичного обслуговування). Оцінки кількості загиблих в цей період дуже відрізняються: від 15–25% за оцінками різних радянських офіційних органів до 46% за оцінками активістів кримськотатарського руху, які збирали відомості про загиблих в 1960-і роки.

До 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, який означав різні обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його порушення. Відомі численні випадки, коли люди засуджувалися до багаторічних (до 25 років) термінів у таборах за те, що відвідували родичів в сусідніх селищах, територія яких належала до іншого спецпоселення.

На відміну від багатьох інших депортованих народів, які повернулися на батьківщину в кінці 1950-х років, кримські татари були позбавлені цього права формально до 1974 року, фактично ж − до 1989 року. Масове повернення народу до Криму почалося лише наприкінці «Перебудови».

У 1989 році Верховна Рада СРСР засудила і визнала незаконною і злочинною депортацію кримських татар.

Після депортації кримських татар у Криму двома указами від 1945 і 1948 років були перейменовані всі (за винятком Бахчисарая, Джанкоя, Ішуні, Саків і Судака) населені пункти, назви яких мали кримськотатарське походження (більше 80% від загальної кількості населених пунктів Криму). Ця несправедливість залишається невиправленою донині − лише декільком кримським селам і селищам (зокрема Коктебелю, Партеніту і Нікіті) були повернуті їхні справжні назви.