Верховна Рада прийняла Постанову «Про визнання геноциду кримськотатарського народу»

Купол будинку ВР України
Верховна Рада прийняла Постанову «Про визнання геноциду кримськотатарського народу»
Нардепы  наконец  признали депортацию крымских татар геноцидом
Фотоархів
Купол будинку ВР України
Нардепы  наконец  признали депортацию крымских татар геноцидом
12.11.2015
Оцініть статтю: 
(446 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Для відновлення історичної справедливості та недопущення в майбутньому подібних дій стосовно кримськотатарського та/або будь-якого іншого народу, відповідно до Конвенції ООН про попередження злочину геноциду і покарання за нього, депортація кримських татар з Криму 1944 р. повинна бути визнана геноцидом кримськотатарського народу та отримати належну реакцію з боку України і міжнародного співтовариства, − йдеться в документі, прийнятому сьогодні, 12 листопада 2015 року, Верховною Радою України.

Як говориться в повідомленні інформуправління парламенту, Верховна Рада, проголосувавши за відповідний проект, зареєстрований під № 2493а, постановила:

− визнати депортацію кримських татар із Криму в 1944 році геноцидом кримськотатарського народу;

− Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу встановити 18 травня.

Відповідний документ № 2493 у першому читанні та в цілому підтримали 245 нардепів. У ньому наголошується, що його прийняття не потребує додаткових витрат з держбюджету України.

Нагадаємо, проект постанови № 2493 про визнання геноциду кримськотатарського народу був зареєстрований депутатом ВР України від «Народного фронту» Миколою Княжицьким 10 серпня.

Довідка:

Депортація кримських татар − виселення кримськотатарського населення Кримської АРСР в Узбекистан і прилеглі райони Казахстану і Таджикистану (невеликі групи були відправлені в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область), проведене Народним комісаріатом внутрішніх справ СРСР 18–20 травня 1944 року за рішенням Державного комітету оборони. Значна кількість переселенців, виснажених після трьох років життя в окупованому німцями Криму, загинули в місцях висилки від голоду і хвороб в 1944–45 роках через відсутність нормальних умов проживання (у перші роки люди жили в бараках і землянках, не мали достатнього прожитку і доступу до медичного обслуговування). Оцінки кількості загиблих в цей період дуже відрізняються: від 15–25% за оцінками різних радянських офіційних органів до 46% за оцінками активістів кримськотатарського руху, які збирали відомості про загиблих в 1960-і роки.

До 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, який означав різні обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його порушення. Відомі численні випадки, коли люди засуджувалися до багаторічних (до 25 років) термінів у таборах за те, що відвідували родичів в сусідніх селищах, територія яких належала до іншого спецпоселення.

На відміну від багатьох інших депортованих народів, які повернулися на батьківщину в кінці 1950-х років, кримські татари були позбавлені цього права формально до 1974 року, фактично ж − до 1989 року. Масове повернення народу до Криму почалося лише наприкінці «Перебудови».

У 1989 році Верховна Рада СРСР засудила і визнала незаконною і злочинною депортацію кримських татар.

Після депортації кримських татар у Криму двома указами від 1945 і 1948 років були перейменовані всі (за винятком Бахчисарая, Джанкоя, Ішуні, Саків і Судака) населені пункти, назви яких мали кримськотатарське походження (більше 80% від загальної кількості населених пунктів Криму). Ця несправедливість залишається невиправленою донині − лише декільком кримським селам і селищам (зокрема Коктебелю, Партеніту і Нікіті) були повернуті їхні справжні назви.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.