В українській столиці триває робота Міжнародної наукової конференції «ХХІ Сходознавчі читання Агатангела Кримського».

В Інституті сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України впродовж 17–18 листопада провідні українські науковці ділитимуться результатами своїх досліджень і обговорюватимуть з вітчизняними та зарубіжними колегами такі напрями, як «Східні рукописи та пам’ятки східного походження в Україні», «Історія і культура племен та народів Євразійського степу», «Крим: історія, культура, сучасність», «Релігії та філософські вчення Сходу», «Стародавній Схід», «Сучасний Схід» тощо.

Крім того, в рамках конференції заплановано круглий стіл на тему: «Формування регіональних та етнокультурних ідентичностей населення Криму та Надазов’я», а також панель «Інтелектуальний потенціал в країнах Азії: історичний та соціокультурний аспекти».

Серед учасників наукового форуму — старший науковий співробітник Львівського національного музею «Дім Франка» Соломія Вівчар, яка виступила з доповіддю «Гази ІІ Гірей (Газайї) у дослідженнях Агатангела Кримського та Івана Франка».

Як поділилася пані Соломія з кореспондентом нашого видання, літературознавчо-історична розвідка саме цієї теми не є випадковістю, адже вона в центрі своєї наукової уваги ставить саме творчість двох видатних українських дослідників, яких привернула незвичайна постать Гази Гірея.

— Працюючи над дослідженням біографії і художньої спадщини кримського хана, вони не знали про працю один одного, адже Агатангел Кримський писав свою розвідку вже після смерті Івана Франка, а до першої публікації статті Каменяра залишалося ще з десяток років…

Як говорить Соломія Вівчар, дослідження українських учених побудовані на однаковому матеріалі, однак акценти у них різні — Франко використовує одне джерело, Кримський — багато різних джерел. Каменяр написав історичний нарис про Гази Гірея ІІ, проілюструвавши його вибраними поезіями, а в основі підходу одного із засновників Академії наук України — філософська лірика, військові мотиви, а також більш детальні біографічні дані про Газайї. Зрештою, Іван Франко зробив поетичний переспів віршів Газайї, а Агатангел Кримський і його друзі — дослівний переклад з мови оригіналу.

Як нагадує Саломія Вівчар, Іван Франко «охудожнив» образ кримського хана-поета, використавши відомості Фон Гаммер Пургшталя, Агатангел Кримський натомість зробив літературознавче та історіографічне дослідження:

— Однак у цих статтях є багато спільного, обидві розвідки все-таки мають більший зв’язок з реальним життям, ніж видається на перший погляд. Написані вони у часи великих потрясінь і життєвих криз обидвох українських геніїв. Іван Франко свою статтю писав і робив переклади у страшні дні Першої світової війни, коли Львів був окупований російською армією. Агатангел Кримський працював над своєю статтею у часи сталінського терору та особистих трагічних подій у житті. Досліджуючи видатну особистість кримського хана XVI століття і перекладаючи його поезії, українські просвітителі, можливо, шукали особистої розради в поетичному доробку хороброго військового лідера і водночас ніжного поета, яким був Гази Гірей ІІ Вихор.

Нагадаємо, раніше Іслам в Україні публікував матеріал авторства Соломії Вівчар, присвячений вищезазначеній темі.