Громадськое на русском запросило муфтія мусульман України Саіда Ісмагілова для того, щоб дізнатися про життя мусульман на Сході України і почути про це безпосередньо від корінного донеччанина, який був свідком подій, що відбувалися в Донецьку в період утворення ДНР.

Пропонуємо вам витяг з інтерв'ю, опублікованого в НВ.

Коли в Донецьк увійшли колони бойовиків зі Слов'янська і Краматорська, ситуація в місті моментально змінилася - немов повернули вентиль.

Я залишався в Донецьку аж до вересня. Тільки в перші дні страшно, що стріляють і стріляють близько. А потім звикаєш і, якщо не потрапляєш в безпосередню зону обстрілу, навіть не звертаєш уваги на залпи, які звучать далеко.

Така ж ситуація і з донеччанами, які залишаються в місті: це скоріше звичка, ніж сміливість. Постійна стрілянина перетворилася на їх повсякденність.

Віруючі, які вирішили залишитися, стали більше збиратися і молитися. Адже в кризові часи саме віра рятує людину. Вона дає душевну стабільність; людина перестає вірити в свою всемогутність, розуміє, що вона лише порошинка у величезному Космосі і без божественної підтримки та захисту вона - ніхто. Багато людей в кризові моменти стають глибоко віруючими. Я спостерігав це своїми очима: в мечеті приходили люди, які раніше туди навіть дороги не знали.

До того, як в Донецьк увійшли колони бойовиків зі Слов'янська, Краматорська та інших міст і ситуація стала по-справжньому небезпечною, владу в місті тримали бойовики-донеччани. Ми багатьох з них знали. Хтось вчився разом, хтось жив на сусідніх вулицях. Ці люди не були агресивно налаштовані по відношенню до жителів Донецька. Але потім в місто увійшли колони техніки та озброєні люди. Їх стало в один момент так багато, що на вулицях не було де проштовхнутися. І ситуація моментально змінилася - немов повернули вентиль. З того моменту і до цього дня вона стає все гірше і гірше.

Багато донеччан залишаються в місті за звичкою, а не від сміливості. Постійна стрілянина перетворилася на їх повсякденність.

Коли все тільки починалося, я відразу чітко висловив свою позицію, в тому числі і в проповідях: мусульманин не повинен ставати зрадником. Зрада - великий гріх незалежно від конфесії. Ми повинні бути вірні тій країні, в якій народилися, яку любимо, яка дала нам можливість будувати мечеті і сповідувати нашу релігію. Ми повинні бути послідовними українцями і законослухняними громадянами. І, поки це не було небезпечно, мої слова знаходили великий відгук серед мусульман Донбасу. Були й інші випадки - коли люди або боялися, або вже потрапили на інформаційну голку і повірили, що прийдуть карателі, які будуть всіх вбивати, але таких людей була меншість.

У своїх проповідях я завжди керувався принципами віри, моралі і порядності. Саме тому мені в результаті довелося покинути Донецьк. Постійно виникали списки людей, які підлягають арешту, і одного разу священик, якому вже доводилося бувати в полоні у ДНР, прийшов до мене і порадив негайно виїхати.

Мечеті в Донбасі поки функціонують. Деякі, на жаль, потрапили під обстріл - в першу чергу донецька соборна мечеть «Ахать-Джамі» і луганська соборна мечеть «Салам».

Донецька мечеть знаходиться в зоні видимості донецького аеропорту, тому в неї ще влітку потрапили два снаряди: один прийшовся в стіну, інший - в купол. Луганська соборна мечеть знаходиться на пагорбі поблизу від центру міста. Там ці збройні формування поставили свою батарею, установки Град і вели обстріл. Батарею намагалися накрити вогнем, і один із снарядів залетів прямо в зал мечеті. На щастя, це сталося не під час молитви, а снаряд не розірвався і залишився стирчати посеред молитовного залу.

Зараз всі жителі Донецька бояться, і становище мусульман нічим не відрізняється від того, в якому знаходяться представники інших конфесій. Люди бояться потрапити під обстріл, бояться, що їх у чомусь запідозрять, що на них напишуть донос - трапляється, це роблять навіть сусіди.

Повну версію розмови з Саідом Ісмагіловим дивіться на Громадськое на русском