Місцева релігійна громада «Ен-Небрас», що об’єднує мусульман Львова, існує з 1996 року. І до недавнього часу послідовники однієї зі світових релігій — Ісламу не мали власного приміщення ані для спілкування, ані для того, щоб спільно молитися. І ось нарешті відбулася знаменна подія — після довгих років очікувань та сподівань у місті Лева відкрито Ісламський культурній центр, який носитиме і’мя Мухаммада Асада. Відтепер львівська умма, яку поповнили близько двох тисяч кримських татар, що були вимушені покинути анексований Росією півострів, мають і місце для молитов, і для культурно-просвітницьких заходів, і просто — для спілкування з однодумцями.

Як відзначив представник західно-українського офісу громадської організації Крим-SOS Енвер Бекіров, це є дуже важливим для інтеграції кримських татар в усі сфери суспільного життя Львова, ознайомлення їх з особливостями місцевої культури для досягнення найкращого порозуміння — і у той же час допоможе зберегти власну етнічну та культурну ідентичність.

Привітати мусульман Львова прийшли й представники християнського духовенства — зокрема, отець Павло Цвьок, синкел Львівської архієпархії у справах мирян та настоятель храму Св. Йосафата (українська греко-католицька церква) відзначили, що відкриття Ісламського культурного центру на одній вулиці з кількома християнськими центрами є дуже гарною можливістю об’єднати свої зусилля для покращення рівня життя й духовності цієї не найпрестижнішої частини міста, дати їй новий поштовх для процвітання. Важливо, щоби кожна релігійна община мала свій центр, бо це дає змогу зростати духовно та мати постійний зв’язок з Богом.

Нагадаємо, про відкриття ІКЦ у Львові 05 червня 2015 повідомляли Іслам в Україні, ДУМУ «Умма». Не залишили поза увагою цю знаменну подію і інщі ЗМІ: на відкритті було багато представників українських та зарубіжних медіа, зокрема- кореспондент агенції «Аль-Джазіра».

Про те, які думки та емоції переповнюють мусульмани Львова, розповів керівник центру, голова організації «Ен-Небрас» Алан Дуккурі.
— Майже двадцять років ми не мали свого приміщення, вимушені були орендувати — і були вимушені поневірятися — з одного приміщеня в інше, потім — ще і ще… Були часи, коли ми для спільної п’ятничної молитви джума намаз винаймали їдальню.

В іслаському світі допомога своїм одновірцям, братам та сестрам, є не просто предписаним обов’язком, а внутрішньою потребою. Тому знайшлися заможні люди, що допомогли придбати стару будівлю, і спільними зусиллями мусульман було здійснено ремонт. Ці благі справи — не просто привести до ладу приміщення, що пережили не найкращі часи, перетворити їх в чисті, затишні місця для молитви, читання Корану і спілкування — не залишаться без Божої винагороди.

Безпосередньо після того, як урочисто було перерізано стрічку перед дверима ІКЦ і його було офіційно оголошено відкритим, наш кореспондент поспілкувався з керівником центру. Повірте, важко передати той відбиток почуттів та емоцій, які випромінював пан Алан Дуккурі:

— Я приїхав до Львова саме в 1996 році, коли створювалася організація «Ен-Небрас», і разом з організацією переживав всі ці переходи-переселення, розповідає пан Алан, — І нарешті у нас є місце, де можна спокійно збиратися і знати, що це — наше, що ніхто нас звідси не попросить, не змінить раптово умови оренди! І можна постійно тут перебувати, не треба знов кудись переселятися й думати-гадати, куди йти завтра, бо власник приміщення раптово вирішив чи то продати її, чи то зненацька йому спало на думку заходитися з капітальним ремонтом… Тепер ми спокійні та впевнені. Чесно сказати, коли ми оформлювали юридично документи, проблем великих не було — так. Дрібні бюрократичні препони — то не там кома, не та літера, не там крапка… І це — не тому, що ми — мусульмани. Бюрократія — вона скрізь, у всіх країнах, до всіх ставиться однаково, тож крові багато нам не псували — так, щоб не розслаблялися й не втрачали прагнення до мети (сміється — ред.). Ну, ви знаєте — до нас приїхали кримські татари, багато мусульман з Луганської та Донецької областей, і для мене, і для всіх нас є дуже важливим, що тепер ми маємо, де молитися, здійснювати обряди.

Одним з найголовніших напрямків роботи пан Алан Дуккурі вважає налагодження стосунків з представниками інших віровчень:

— Ми прагнемо більш продуктивного діалогу та тісної співпраці з місцевими християнами, з місцевими конфесіями — ось через дорогу від нас дві християнські церкви — і ви бачили, що перед відкриттям ми спілкувалися з отцем Романом (настоятель парафії храму Св. Йосафата — ред.), отцем Павлом (синкел Львівської архієпархії — ред.), дійшли думки, що треба створити, так би мовити, «площадку», де б могли вирішувати спільні питання, обмінюватися думками з приводу подолання загальних для всіх нас проблем, вести міжкультурний та міжконфесійний діалог — зокрема, для запобігання проявам ксенофобій, ісламофобії, більшого розуміння особливостей одне одного, поваги.

Необхідність цього напрямку роботи дуже важлива, бо, як зауважив пан Алан, деякі приклади підтверджують необізнаність широкого загалу щодо ісламу і мусульман:

— Знаєте, коли ми тут робили ремонт. Люди, що живуть по сусідству, відчували страх — вони просто боялися нас. Це все — через незнання та нерозуміння.

Але не лише не мусульмани потребують розширення знань щодо Ісламу, а й самі його послідовники — тому в ІКЦ м. Львів планують зайнятися не тільки роз’яснювальною роботою, але й просвітництвом. Зрозуміло, що найближчим часом про створення якоїсь спеціальної релігійної школи для дітей не йдеться — бо дітей не так багато, але в перспективі такі плани можуть з’явитися.

— Якщо подивитися по містах — то в Харкові, Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську — там пріорітетніше зараз створювати школи — там більше мусульман, відповідно — більше дітей. А щодо загальноосвітніх шкіл, які віднедавна офіційно дозволено створювати релігійним організаціям — то в цьому, принаймні, у Львові, потреби просто немає — жодного випадку, коли б дитину з мусульманської родини в чомусь обмежували чи утискали в навчальних закладах, чи щоб дитина відчула якісь прояви дискримінації — я не пам’ятаю, і ніхто ніколи на це не скаржився, — сказав пан Алан, — У львівських школах до наших дітей ставляться толерантно та з повагою, з розумінням деяких особливостей — до того ж зовнішнього вигляду, певного, так би мовити, «дрес-коду».

Щодо питань порозуміння в суспільстві та об’єднання зусиль послідовників різних релігій, висловився і згаданий вище синкел Львівської архієпархії отець Павло Цвьок:

— Злагода є надважливою завжди. Тому що немає два світи — і є один-єдиний Господь Бог, під яким ми всі ходимо. Кожен має свій шлях, свою стежку до Бога, і тому дуже важливо, щоб ці стежки ніколи не ставали терням, але були тією доброю дорогою до пізнання тієї Істини, в яку ми всі віримо. І кожна релігія має вірним своїм нагадати, що ми тут є тимчасово. Ми нині є, а завтра нас нема. Бо інколи так здається, що та чи інша людина вважає. Що вона є володарем Землі. Ні! Ми тут — тимчасово. І потрібно оце розуміння нашої місії на землі — миротворчої, місії любові, милосердя, спільної праці. Це важливо, щоб всі ми кожного дня, всім нашим людям нагадували про це — і тоді, якщо це буде робити кожна церква, кожна релігія в своєму напрямку, в своїй культурі, згідно зі своїм віронавчання і богослов’я — тоді буде мир. Все починається звідки? З низів. Мир починається від миру душевного. Коли людина має мир і спокій душевний — тоді починається мир міський, районний, обласний, в країні, в усьому світі. А коли людина має постійну злобу і неспокій в серці — то ти твори-не твори мир, його ніколи не буде.

Таку ж думку поділяє й настоятель парафії Св. Йосафата отець Роман:

— Знаєте — одне Небо. І всі ми звернення до одного Неба. І будь-яке місто, будь-яке місце, де людина культуру, толерантність до іншої особи, і плекає в собі вищі цінності — є абсолютно добрим. І якщо мешканці цього бідного району Львова, бачачи толерантність, бачачи прагнення культури інших — самі стануться кращими. І я думаю, що відкриття цього Ісламського культурного центру принесе тільки позитив. І слід відзначити. Що в перщі місяці, коли почали приїжджати кримські татари, то вони, наприклад, дуже часто молилися у нас — приносили коврики і відправляли намаз в нашому храмі. Так що це дуже важливо. Я думаю, що коли людина шукає миру, благодаті і сили, яка походить з Неба — це є дуже й дуже добре. І ці прагнення людини до доброго Господь завжди благословляє! І це є — найосновніше. І я думаю, що нам всім, всім церквам, всім релігіям передусім треба об’єднувати зусилля на соціальному полі — боротися, об’єднуватися в подоланні алкоголізму, наркозалежності, які в цьому районі особливо є поширеними і є кричущою проблемою, об’єднуватися в роз’язанні таких важких, тотальних ситуацій, дисфункцій сімейних, і щоби більшість директорів шкіл цього району перестали жалітися, що їх учні вже з дев’ятого класу є на обліку в райвідділках міліції. І коли ми всі будемо дбати про повноту людської особистості — це дуже й дуже багато.

Як зазначив муфтій Духовного управління мусульман України шейх Саід Ісмагілов, щойно відкритий Ісламський культурний центр відкритий до співпраці і з священиками церков. До того ж тут радо прийматимуть пересічних послідовників інших віровчень:

— Для мусульман — це звичайна практика. Наші Ісламські культурні центри та мечеті відкриті для всіх, хто бажає прийти, ознайомитися, поставити свої запитання щодо того, що його хвилює, просто подивитись, як живуть мусульмани. В нас в Україні у нас добрі відносини з представниками усіх релігій та конфесій. Україна — унікальна країна, де люди прагнуть жити в мирі і в нас немає релігійних війн та конфліктів — і це дуже велике досягнення нашого духу, нашої свідомості, нашого розуміння того, що Україна повинна бути єдина, і що всі є українцями, незважаючи на те, яку релігію вони сповідують.

Тож — в Ісламському культурному центрі Львова — величезні плани, і, як переконані львівські мусульмани за допомогою Творця вони ці плани перетворять на реальність.