Зараз у ЗМІ ми чуємо багато різноманітних повідомлень, деякі з них нейтральні, інші – дуже позитивні, але здебільшого ми відчуваємо як нам нав'язують страх. Нам розповідають про тероризм, невігластво, зло, жорстокість і потім додають епітети “ісламський”, “мусульманський”. Так іслам стає для пересічних людей символом зла та жорстокості. Деякі люди таки намагаються віднайти істину, починають шукати додаткову інформацію, але вона переважно нічим не відрізняється від того, що вони вже чули. До їхніх рук потрапляють книжки, опубліковані ще за радянських часів, коли релігія, в принципі, була табу, а іслам із його містицизмом та дещо іншим поглядом на життя зазнавав особливих утисків.
Спеціальна премія
Автор - СКРИПНИК Наталія Петрівна, магістр КНУ ім. Шевченка, інститут філології
Закачати роботу (у форматі документа WORD, 509 Кб)
Вступ
Актуальність. Зараз у ЗМІ ми чуємо багато різноманітних повідомлень, деякі з них нейтральні, інші – дуже позитивні, але здебільшого ми відчуваємо як нам нав'язують страх. Нам розповідають про тероризм, невігластво, зло, жорстокість і потім додають епітети “ісламський”, “мусульманський”. Так іслам стає для пересічних людей символом зла та жорстокості. Деякі люди таки намагаються віднайти істину, починають шукати додаткову інформацію, але вона переважно нічим не відрізняється від того, що вони вже чули. До їхніх рук потрапляють книжки, опубліковані ще за радянських часів, коли релігія, в принципі, була табу, а іслам із його містицизмом та дещо іншим поглядом на життя зазнавав особливих утисків. Після розвалу СРСР ситуація на теренах уже незалежної України дещо змінилася, але увага науковців була тепер більше спрямована на Захід. Схід при цьому ігнорувався. Він ніби є , але десь далеко, не тут, і нам з ним не зустрітися. Сходознавство було не дуже популярним. Хоча відомо чимало видатних науковців, які присвятили своє життя вивченню арабської та ісламської культур з усіма їхніми складовими. Один із визначних науковців минулого століття А. Кримський багато працював у цій царині.
Зараз, коли ЗМІ перевантажені промовами, які стосуються ісламу та мусульман, увесь світ із подивом відкриває, що ми майже нічого не знаємо про іслам — релігію, яка так стрімко увірвалася в наше життя. Вивчаючи цю проблему, слід передусім звернутися до першоджерел. Для мусульман таким першоджерелом є Коран. Але тут постає наступна проблема: досліджувати книгу, перекладу якої українською мовою не існує, неможливо.
Ще за радянських часів цим питанням зацікавився сходознавець Ярема Полотнюк. Він перекладав Коран українською. Це була перша спроба дати україномовному читачеві переклад Корану, зроблений не з іншого перекладу, а з оригіналу. Цю традицію продовжив видатний сходознавець професор Рибалкін В.С. Але, на жаль, ще й досі ми не маємо повного перекладу Корану українською мовою з арабської. І ось 2007 року в друк вийшов ще один частковий переклад Корану. Перекладач — студент Острозької академії — як він каже, самотужки вивчає арабську мову. Він наче робить виклик усім сходознавцям України, пообіцявши, що за два роки завершить переклад цієї книги.
Отже проблема перекладу Корану українською мовою досить гостра. Адже якщо Україна майже два десятиліття відроджує свою самобутність, розбудовує незалежність, безперечно повний переклад Священної книги мусульман, ще більше закріпить наші позиції. Але такі переклади мають бути професійними, незаангажованими, щоб не змінити справжнє обличчя ісламу в гірший чи кращий бік. Для цього потрібен ретельний філологічний аналіз уже перекладений частин Священної книги. Перекладач має розуміти свою відповідальність, а для цього мусить відповідати певним професійним критеріям, а не просто мати лінгвістичний хист. Такий підхід є виваженим, особливо коли йдеться про вікові традиції, закладені багатьма фахівцями.
Об’єкт досліджень: Коран та коранічні науки.
Предмет дослідження: Коран в Украіні. Українські переклади Корану в контексті перекладу Сакрального Тексту мусульман іноземними мовами.
Мета й завдання: Опрацювати текст Корану та теоретично-критичний матеріал з обраної теми. Дослідити, як і коли розпочали перекладати Коран у Світі в цілому та на теренах України зокрема. Розглянути, які знання потрібні перекладачеві Священної Книги мусульман; проаналізувати вже зроблені часткові переклади Корану, порівняти їх. Сформулювати відповідні наслідки.
Наукова новизна та практичне значення полягає в зверненні до теми цієї роботи, адже, як відомо, вона ще не була вивчена в такому контексті, а отже не всі аспекти досить повно розкриті в сучасній науковій літературі. Уперше було проаналізовано відомі часткові переклади Корану.
Методи дослідження: збирання, вивчення та дослідження фактів дослідження, спостереження, компаративний метод, метод опрацювання даних, переклад та інші.
Розділ 1
Коран та його переклади в контексті історії
“Щораз, коли я чую розспіви Корану, я начебто слухаю музику, що ллється понад мелодію й постійно звучний неминущий ритм барабану, начебто це биття мого серця!”
А. Дж. Арберрі (один з дослідників Корану), у передмові до одного з перекладів
Кожен народ, кожна цивілізація залишила свій спадок. Деякі залишили після себе величні архітектурні споруди, деякі – винаходи, якими користується і сучасне покоління, інші — мудрість, яка передавалася з покоління в покоління.
Згадуючи ісламську цивілізацію, можна сказати, що в певний період історії вона дала це все людству. Не всі можуть це оцінити, але нічого не з’являється без причини й нічого не зникає без сліду. То що було тією рушійною силою, яка змушувала багатьох людей творити шедеври архітектури, мистецтва, поезії, розвивати різноманітні науки. Відповідь на це питання буде різною, коли йтиметься про різні народи й цивілізації.
Стосовно до цивілізації ісламської скажемо, що її, без сумніву, створила й зміцнила віра в єдиного Бога. І що сильнішими були ці переконання, то стрімкішим був розвиток ісламської цивілізації. Коли ця віра стала слабкою, тріснув фундамент величезної будівлі, вона похитнулася та впала. Вірою, яка тримала імперію, що об’єднала мільйони людей, цілі народи, був Іслам, а джерелом наснаги та життя для мусульман була одна єдина книга – Коран.
Людством створено не так і багато писемних пам’яток, які є підвалинами духовності цілих спільнот, основою їхньої автентичності та історичної свідомості. Між ними особливе місце посідають священні тексти найпоширеніших релігій: Тора й Талмуд в юдаїзмі, Біблія в християнстві, Трипітака в буддизмі, Веди та Упанішади в індуїзмі, Коран в ісламі.
Сьогодні, коли для одних іслам – єдина надія на майбутнє, а для інших – чи не найбільша загроза ХХІ століття, обізнаність зі Священною Книгою мусульман набуває особливого значення. Пророк Мухаммад справедливо вважається провісником ісламської цивілізації, а Коран – її маніфестом. Тому кожен його новий переклад – це завжди ще одна спроба осмислити все те, що становить її сутність, соціальні ідеали, пріоритетні цінності та орієнтири.[61: 3]
1.1. Коран і ставлення до нього
“Стиль Корану місцями суворий і справді піднесений, а тому ніхто не має дивуватися дії, спричиненій цією Книгою.”
І.В.Ґете
Перед детальнішим вивченням самого Корану важливо спробувати з’ясувати, хто і як сприймає цю Книгу. Нижче буде подано визначення з певних джерел і вислови людей різних поглядів, походження та переконань, які розкривають ставлення до Корану, ісламу та мусульман, узагалі.
Лише кілька книг, окрім Корану, мали подібний вагомий та глибокий вплив на духовну історію людства. Для мусульман Коран – це Божественне Одкровення. Вони використовують його в спільних та індивідуальних актах богошанування; Коран цитують на святах та врочистостях, він є основою релігійних переконань, ритуальної практики, закону; він визначає правила поведінки, як у суспільстві, так і наодинці.
Коран формує мислення мусульман, його аяти стали невід’ємною частиною літературних праць та повсякденної мови спілкування. Книга, перед якою схиляється понад понад чотириста мільйонів людей заслуговує шанобливого ставлення. Вона вимагає також уважного її вивчення: вона дуже нелегка для розуміння. Це не богословський трактат, не кодекс законів та не збірка проповідей — Коран містить, окрім цих трьох складових, і деякі інші. [19: 5]
Коран нерукотворний. Це вічна книга, що зберігається під престолом Аллаха; він — слово Аллаха, а отже справжній у кожному слова й букві. Прогте таємний зміст Корану доступний не кожному, він прихований і відкривається лише посвяченим. Так, Аллах відкрив завісу своїх таємниць Мухаммаду, обравши його Пророком і передавши Коран у вигляді одкровення. Порушувати приписи «матері книг» — великий гріх, бо не можна людині змагатися з Богом та йти проти його велінь [25 :203 ].
Ми можемо однозначно стверджувати про небожественний характер одкровень Корану. Для всякого читача Корану, який хоч трохи обібзнаний із православним аскетичним ученням, цілком очевидно, що більшість одкровень, уміщені в ньому, є плодом духовної самоомани «пророка» Мухаммада. Можна погодитися, що Коран є цінним історичним свідченням про життя арабів Аравійського півострова в період VI-VII століть, що священна книга мусульман є пам'ятником словесності, який стоїть між фольклорною та авторською творчістю, але із чим погодитися неможливо, так це з претензіями на Божественність текстів, що він містить. [62]
Улеми дали Корану визначення, яке дозволяє відрізняти його від усього іншого: «Ниспослані пророку Мухаммаду, мир йому та благословення Аллаха, у неповторній формі, зафіксовані на письмі та передані багатьма способами слова Аллаха, читання яких вважається поклонінням». [10: 9]
Згідно з тлумаченням мусульманських богословів слово «коран» має два значення: «збір, зібрання» (Божих одкровень) і «читання» — у розумінні «те, що читається голос». Самі ж мусульмани, керуючись текстом священної Книги, називають її по-різному: «розрізнителем» (добра і зла), «керівництвом на праведній дорозі», «провідником на праведному шляху», «нагадуванням», «пересторогою», «благородним сувоєм». Але найпоширенішою назвою є саме «Коран». Це слово здебільшого вживається з епітетами «преславний», «премудрий», «шляхетний». Згідно з уявленнями набожних мусульман, на небі існує першотекст Корану, щось на зразок автографа — «Матір Книги», яка через посередництво «вірного духа» була частинами передана пророкові Мухаммадові і записана його послідовниками. [63]
Коран – книга, яка містить у собі викладені догми та положення ісламу, мусульманських міфів та норм права. [25: 295]
Коран – останнє Святе Письмо, ниспослане Аллахом. [11: 193]
Аль-Кур'ан («читання уголос, напам’ять»; під впливом сир. керіана – «читання священного тексту», «настанова») – Коран, головна священна книга мусульман, запис проповідей, які проголошував Мухаммада у формі «пророчих одкровень» головним чином у Мецці та Медині між 610 та 632 рр. [24: 141]
Коран (аль-кур'ан, від араб. караа «проголошувати, читати уголос») – 1) Спочатку одне з багатьох назв для короткої формули у проповідях Мухаммада. 2) Священне Письмо ісламу, зібрання проповідей пророка Мухаммада. [21: 75]
А от, що сказав про Коран сам Посланник Аллаха: «Немає нічого кращого від Корану, крім Аллаха, і перевага Корану над іншими книгами така, як і перевага Аллаха над своїми створіннями. Вшанує Аллах того, хто шанобливий до Корану, а хто не шанобливий до Корану, той не шанує самого Аллаха…» (Тірмізі: хадис правдивий).
Коран – Святе Письмо, дароване Аллахом останньому пророку та печаті пророків Мухаммаду як справжнє одкровення. [27: 13]
Отже, лише обізнавшися з цими кількома визначеннями, бачимо, що ставлення до Священної Книги залежить від релігійних, політичних та соціальних поглядів дослідників: для одних Коран – це слово Бога, для інших – проповіді людини, для когось – літературна спадщина арабів, а для певних кіл навіть книга зла.
Те саме можна сказати й про переклади Корану. Люди, які читають чи слухають їх, можуть приймати позицію перекладачів. Отже, ставлення автора праць про Коран чи перекладача Корану — як і будь-якої священної книги — має бути, наскільки це можливо, незаангажованим. У дослідженні треба спиратися на автентичні роботи й літературу, в якій висвітлені різні, часом протилежні, погляди.
1.2. Релігійні судження щодо можливості перекладу Корану
Навряд чи знайдеться на світі мусульманин, навіть не дуже обізнаний у своїй релігії, який, тримаючи в руці переклад Корана, скаже: «Це — слово Аллаха!» Він не скаже цього принаймні з двох причин: така заява є безглуздою, адже йому відомо, що існує оригінал у повній цілості тою самою мовою, якою він був продиктований Всевишнім через ангела Джибрила пророкові Мухаммаду.
По-друге, всяка розсудлива людина, безумовно, розуміє: ручатися за тотожність перекладу й оригіналу щонайменше наївно.
Звичайно, тут не йдеться про збереження стилістики й поетичних чеснот Останнього Божественного Одкровення. Це просто нереально. Ми говоримо про конкретну вимогу: неприпустимість перекручування змісту того чи іншого аяту.
Перекладачі, якщо вони вірять у Творця Всесвіту, не можуть не усвідомлювати, наскільки важкий тягар їхньої відповідальності перед Аллахом і людьми. Проте чимдалі більше охочих братися за цю надто важку й досить ризиковану, хоч і вкрай необхідну справу. Адже без перекладів ми обійтися не можемо, бо кожен народ має право знати, про що йдеться в цій священній Книзі. Питання лише в тім, наскільки успішно впораються перекладачі зі своїм завданням, які справжні їхні цілі й прагнення, наскільки можна довіряти цим перекладам.
Підстави до недовіри можуть бути цілком обґрунтованими. Почнемо з того, що не можна виключати ідеологічну або релігійну упередженість перекладача, насамперед у тих випадках, коли за переклад Корану береться людина з немусульманського середовища. Надто багато залежить від того, яким чином він передасть слово, що може мати різні значеннєві відтінки; чи поставить дієслово в майбутньому або в теперішньому часі; чи поставить він кому у відповідному місці. Ці та багато інших чинників можуть істотно змінити сенс будь-якого вислову. Будь-яка освічена людина уявляє подібні проблеми, а тому знає, що цілком довіряти будь якому перекладу – нерозумно. [64]
Коран формує мислення мусульман, його аяти стали невід’ємною частиною літературних праць та повсякденної мови спілкування. Книга, перед якою схиляються понад чотириста мільйонів людей заслуговує шанобливого до себе ставлення. Вона також вимагає уважного її вивчення: вона дуже нелегка для розуміння. [9: 5-6]
Коли йдеться про переклад коранічного тексту, по-перше мають на увазі саме його письмовий переклад, а не усний. Важливо зазначити, що мусульманські богослови, вчені та і прості пересічні мусульмани зустрілися з цією проблемою не одразу. Коран ниспосланий арабською мовою. Першим місцем поширення ісламу був Аравійський півострів, де розмовляли переважно арабською.
У перші століття поширення ісламу арабська мова домінувала, і богослови не замислювалися над тим, що вони можуть колись мати з того проблему. Уважалося, що все зрозуміло для всіх. Але іслам став релігією, яка стрімко поширилася на широких територіях, і мусульманами ставали цілі народи, які й гадки не мали, що таке арабська мова й не могли так досконало її опанувати, як це вимагає Коран для свого розуміння. Саме тому й постала проблема розуміння мусульманами-неарабами Корану.
Неарабомовні мусульмани вивчали й вивчають арабську мову, але не всі можуть вільно й легко її опанувати. До того ж мова Корану не є легкою для розуміння навіть для неосвіченого араба, а тим паче для іноземця, який можливо не є фахівцем у цій сфері. Говорячи про стиль та мовні засоби в Корані, можна сказати, що він переповнений різними метафорами та алюзіями і навіть визначається як неперекладний.
Поширений був і погляд, згідно з яким перекладати Корану не тільки неможливі, але й заборонені[49: 14]. Але проблема розуміння Священної книги не була вирішена лише намаганням навчити мусульман арабської мови. Адже це дуже тривала в часі та клопітка праця. І попри всі заборони мусульманам хотілося більше зануритись у глибини змісту Корану — і його почали перекладати.
Зараз і протягом тривалого часу Священну Книгу мусульман перекладали й перекладають, але точніше тут використати термін інтерпретують чи передають сенс, зміст. У цій праці ми будемо вживати термін перекладають, але маємо на увазі передачу смислів Корану, адже вище вже згадувалося, що й богослови, й літератори, й перекладачі визначають текст Корану як неперекладний. Але приблизне значення сур та аятів перекладачі різних епох намагалися та намагаються передати, щоб наблизити читача — чи він глибоко віруючий мусульманин, чи людина в пошуках істини, чи просто сходознавець або релігійний оглядач — до істини та основних положень ісламу.
Коли виникли перші спроби перекласти Коран, виникли й перші суперечки про те, чи, взагалі, це правомірно робити. Одні були цілковито проти самого факту перекладу Священної книги, бо втрачалася її Божественність та сакральність. Інші, напевно, ті, що стикнулися з цією проблемою, підтримували ідею перекладу дослівно. Але всі улеми дійшли висновку, що в ритуальній практиці неможливе читання перекладу Корану замість оригінального тексту.
Коли мова йшла лише про передачу сенсу Корану, абсолютно всі вчені погоджувалися з тим, що це можливо. Але сам термін «переклад Корану» деяких лякав. І тому, щоб уникнути непорозумінь у тому, що саме є Кораном, постановили, що переклад цілого тексту можливий, але він називається «смисловим переклад» Чи «перекладом сенсу Корану з коментарями».
Слід зауважити, що богослови, які опиралися перекладам Корану, не були проти самого перекладу. Вони боялися, що переклад Корану буде сприйнятий як заміна священного Корану і використаний замість нього під час обрядів поклоніння. [25: 322]
Отже, передача смислів Корану будь-якою мовою можлива лише двома шляхами.
У вигляді буквального, дослівного перекладу, «коли замість арабських слів підставляються іноземні слова, які мають відповідне значення, після чого речення будується згідно з загальноприйнятими правилами цієї іноземної мові, зберігаючи при тому всі особливості арабського стилю».
У вигляді смислового перекладу, під яким мається на увазі «переклад основної частини тексту з поясненням смислу незрозумілих деталей і більш детальним тлумаченням загальних положень», чи переклад арабського речення з подальшим роз’ясненням його значення іноземною мовою». [21: 127]
«Поистине, Аллах — Он мой Господь и ваш Господь! Поклоняйтесь же Мне! Это — прямой путь». (рос.) (Коран, 43: 64)
Що можна подумати, прочитавши цей аят? А от що: «Поряд із Аллагом Всевишнім, треба, вочевидь, поклонятися й пророкові Ісі. І багато інших, довіряючи перекладу Крачковского могли подумати так само, і, отже, виявитися в лавах шанувальників кумирів! Цей переклад суперечить віровченню ісламу взагалі.
До речі Саблуков знову був точнішим за Крачковского. Цей аят він переклав так:
«Потому что Бог есть Господь мой и Господь ваш, а потому поклоняйтесь Ему: это прямой путь.» (рос.)
Ось чому люди ісламу ніколи не керувалися й не мають наміру керуватися перекладами Корану.
Ось чому люди ісламу різних національностей завчають для ритуальної молитви тексти зі Священного Корану мовою оригіналу.
Абсолютна вірогідність і збереження Корану в первинному вигляді була й залишається запорукою того, що люди ісламу, в цілому, врятовані від серйозних розбіжностей щодо засад віровчення. Пророк Мухаммад заповів: «Дві цінності залишаю вам — Коран і Сунну. Тримайтеся їх і ніколи не заблукаєте». [65]
Досі вчені сперечаються, який переклад є придатний, і яким можна користуватися. Адже в Корані та Сунні не має чітких указівок на дозвіл чи заборону перекладу смислів Корану. А ми знаємо, все що не заборонене – дозволене.
І попри всі заборони мусульманам, арабістам, сходознавцям та простим людям хотілося більше зануритись у глибини змісту Корану і його почали перекладати. Останнє десятиліття цей процес стає активнішим, і зараз уже важко знайти мову, якою б не була перекладена Священна Книга мусульман.
1.3. Переклади Корану на європейські мови
Перша спроба перекласти Коран датується 1143 роком. У ті часи багато хто почав звертати увагу на схід і особливо на іслам. Це і призвело до першої спроби зрозуміти Коран. Але як не дивно першими за це взялися монахи та християнські священнослужителі. Вони хотіли дослідити, що це за книга. Але для детальних досліджень потрібен був переклад Корану на відому їм мову. Перший хто закликав до цього абат Клюнійського монастиря [5: 128] Пітер у Франції. Цією справою надалі зайнялися два монахи Роберт та Герман. Той факт, що цією справою зайнялися монахи не є дивним, адже лише священнослужителі були писемними і мали доступ до рукописів. Церква тримала під своїм контролем доступ до джерел.[71]
Отже преподобний Пітер наглядав за цією справою на півдні Франції. Один з перекладачів був англієць Роберт Ратіні ( Роберт Кетонський [21:119]), а інший – німець Гарман (Далматинський [21: 119]). Вже у 1143 році переклад на латинську мову був ними здійснений, але дивно те, що саме церква заборонила друг цього видання. Причину в забороні вбачалася допомога в поширені ісламу, а не його повне зникнення, що було метою церкви того часу. Лише через чотири століття цей переклад вийшов у світ у місті Баль у Швейцарії у 1543 році, після того як її знайшов Теодор Бібліяндр. Це видання визначне тим, що містить вступ Мартина Лютера та Филипа Мілінгтона. Але сам текст мало чим схожий на оригінал не тільки мовою, але й смислом. Багато місць змінено, вирізано, дописано з помітною зміною оригінального тексту.
Але не дивлячись на те, що перша спроба перекладу Корану була зроблена не для Ісламу, а проти нього і мала багато суттєвих помилок це було гарне починання справи. Адже після цієї спроби були і багато інших більш вдалих.
Першим справді науковим перекладом Корану, зробленим європейцями, слід вважати латинський переклад Л. Мараччі, здійснений з благословення самого папи й виданий у Венеції 1547 року під назвою «Refutatio Alcorani», тобто «Спростування Корану». Поряд із перекладом тут друкувався оригінал, а до кожного неясного слова додавалися ще й тлумачення найвідоміших мусульманських коментаторів.
У XVII – XIX ст.. з’явилися переклади низкою європейських мов – італійською, голландською, французькою, німецькою, англійською, російською, польською й навіть штучною мовою волоп'юк. [8: 129]
Вже у 1647 році з’явився перший переклад французькою мовою здійснений Андре Дю Ріе. Цей переклад передруковувався численну кількість разів у період 1647-1775рр., він послугував основою для першого перекладу Священної Книги мусульман англійською мовою(1649)[21: 119] Перший англійський переклад зробив Олександр Росс, а інший – отець Ла Пере. Був потім переклад голландською( Глазмахер), німецькою (Лянж), російською (Верьовкін).
У сімнадцятому столітті італієць Людвіг Маркі переклав Коран з арабської на латинську у 1698р. Він працював над цим перекладом більш ніж сорок років, вивчаючи ісламську екзегетику. Для багатьох перекладачів ця праця була та залишається джерелом для дослідження.
У вісімнадцятому столітті у 1734 році англієць Джон Сель( [11:119]) закінчив переклад на англійську мову безпосередньо з мови оригіналу. У передмові до свого перекладу від висловив думку про те, що Коран творіння Мухаммада.
Далі виходить французькомовний переклад Корану 1751р., виконаний Сафарі з арабської мови. Цей переклад був схвалений у Мецці, хоча деякі автори, наприклад, Едуард Моне зауважували деякі помилки у ньому. У слід за ним виходить інший французький переклад, який ще більш відрізнявся науковістю та красномовством притаманним оригіналу. Його перекладачем був Казимирський А. Б. (Бібірстейн-Казимирський) [21: 119] Цей переклад побачив світ у 1840 році.
Перший повний польський переклад Корану безпосередньо з оригіналу зробив імам польських татар Ян Мурза Тарак Бучацький. Цей переклад із чудовим як на той час коментарем Владислава Костюка було видано у Варшаві 1858 року.
Німецький переклад Корану вперше вийшов у світ у 1772році.[21: 120]
У 1925 розі вийшов переклад зроблений Едуардом Монте. Ця праця, як відмічали знавці відрізнялася точністю. І навіть досі на думку деяких цей переклад найкращий, з перекладених на французьку мову. У його передмові описується історія зібрання Корану, та життєпис Пророка. Потім у 1949 з'являється переклад Бляшера французькою мовою. Він відрізняється тим, що паралельно з текстом перекладу йде й пояснення та деякі аяти, запропоновані ним у двох варіантах перекладу, через що ця праця більше охоплює смисли Корану. Хоча дехто казав, що, незважаючи на академічні знання, Бляшер не відчував духу і краси Корану, тому що був світською людиною, що і призвело до помилок у його праці. Потім з’являються і інші переклади на французьку, але вони не мали нічого особливого. І лише у 1990 році з’явився переклад над яким повз вісім років працював Жак Бірк. Ця праця була чимось новим. Перекладач при перекладі користувався десятьма тафсирами. У передмові до перекладу Бірк розглядає Коран та його особливості, його складові та неповторність. Хоча у Франції цей переклад вважався культурним бумом, про нього багато писали та говорили. Але сам Бірк казав, що, незважаючи на кропітку та довготривалу працю, цей переклад не досяг досконалості.
Якщо розглядати переклад Святого Письма мусульман на французьку мову можна виділити три основних періоди.
Переклад з латині на французьку
Переклад безпосередньо з арабської на французьку (Бляшер, Бірк)
Період активної участі мусульман у перекладі на французьку. Наприклад, переклад алжирців Ляйша та Ібн Дуда, переклади Ахмада Ятрані (1936 р.), ХамідАллаха (1959р.) та Сухі ас-Саліха (1979р).
У 1966 році з’являється переклад Корану на німецьку мову Роді Барта. Цей переклад один з кращих не тільки на німецькій мові, а кращий з усіх зроблених на європейську мову. [71]