Рефат Чубаров – другий за впливовістю й, очевидно, перший за цитованістю у ЗМІ лідер кримських татар. Його українську мову можна демонструвати апологетам другої державної мови як найкращий приклад. Він не вважає, що між українцями і татарами все безхмарно. І він не знає, яким буде майбутнє Криму через 50 років, якщо влада буде бездіяльною щодо етнічних проблем...
УСІ РАХУЮТЬ ЗЕМЛІ ТАТАР, АЛЕ НЕ КАЖУТЬ ПРО КИЇВСЬКИХ ВЛАСНИКІВ КРИМСЬКОЇ ЗЕМЛІ
Рефате Абдурахмановичу, народний депутат Інна Богословська нещодавно заявила про те, що репатріацію кримських татар слід припинити. Як Ви це прокоментуєте?
Народний депутат України не мала б таке пропонувати хоча б тому, що це суперечить низці міжнародних актів, ратифікованих Україною, а також багатьом власним законам, зокрема, про громадянство, про міграцію. Я не думаю, що пані Богословська про це не подумала, гадаю, що їй чим скандальніше, тим краще для тієї ролі, яку вона виконує. Вона такими заявами дає сигнал своїй електоральній базі – бачте, я протидію поверненню кримських татар. Вона хоче, щоб ім’я звучало. Цей той випадок, коли політики припускаються крайнього цинізму. Я про це й самій Інні Германівні казав.
Російська община Криму недавно видала звернення, у якому пише, що злочинні угрупування, котрі керуються Меджлісом, захоплюють землю. Вони стверджують, що татари забезпечені землею. Також порахували, скільки родин отримали землю, скільки стоїть у черзі й доводять, що запити татар значно перевищують їхні потреби. У Вас є аргументи у відповідь?
Будь-які розмірковування навколо цифр, якщо ми не можемо вийти на якісь механізми, які б задовольнили всіх, хто потребує землі, є не що інше, як спекуляція. Справа в тому, що законодавство України визначає людей та ті випадки, коли вони мають право на землю. Для того, щоб раз і назавжди припинити такі спекуляції, саме ми, кримські татари, наполягали на тому, аби всі рішення влади в Криму щодо наділення людей землею були прозорими, а всі виділення земель – хоча би з середини 90-х років до сьогодні – були складені в спеціальний реєстр. Ми вимагали, щоб у Криму було складено реєстр фізичних та юридичних осіб, котрі мають земельні ділянки всіх форм власності. І щоб там було зазначено, на які потреби ці ділянки відводилися. Той єдиний раз, коли ми з головою Меджлісу Мустафою Джемільовим були на засіданні РНБО, це рішення було підтримане Радою Нацбезпеки. Тоді був підготовлений проект указу Президента про створення такого реєстру, я був одним з тих, хто його візував. Але коли вийшов указ, я побачив, що там зберігся пункт, який передбачав лише існування реєстру для репатріантів. В указі запропонували відстежувати землі, виділені татарам. А про решту власників земель півострова не йшлося.
Необхідно знати не тільки, скільки земель у кримських татар, а скільки взагалі земель виділено іншим людям. Це слід зробити, щоб зрозуміти, що людині виділено (якщо виділено), на що вона ще має або не має права, й що виділено іншим людям, для яких цілей і чи мають вони на право на таке землевідведення.
Усі хочуть рахувати землю, яку виділено під житло кримським татарам. Але ті, хто не дає їм землю під житло, як правило, мають самі набагато більше земель, які оформлені на близьких людей...
Знаєте, таке відчуття, що Крим перетворився на поле бою – йде війна за землю, але в тій війні перемагають лише ті, хто при владі...
Так, землю самовільно захоплюють і прості люди, у тому числі кримські татари. Головна причина такої їхньої поведінки – неможливість отримання землі в законному порядку, бо не можна пробитися через перепони та хабарі, що стали нормою при розгляді земельних питань.
Але правда полягає і в тому, що за своєрідною тріскотнею навколо вимушеного самозахоплення землі кримськими татарами, владі просто зручніше проводити свої оборудки.
Зараз окремими політиками поширюється думка про те, що політичне зміцнення татар несе певні загрози для майбутнього України. Пишуть про те, що у Криму існує до десяти радикальних ісламських осередків.
Якщо збирати всю інформацію, яку накопичено навколо кримськотатарської проблеми, та не вміти нею користуватися, то можна дійти жахливих висновків.
Є політичні сили, які кримськотатарський фактор сприймають як своєрідний інструмент для реалізації власних інтересів. Такі політичні сили показують кримських татар, як загрозу, а самі позиціонують себе як “захисників від злих татар”, сподіваючись отримати голоси від “наляканих” виборців. Це особливо відчувається із наближенням виборів...
Якщо говорити про нашу поведінку, то довге накопичення проблем у спільноті обов’язково призведе до радикальних підходів. Тож, ми можемо говорити про певну радикалізацію кримськотатарського національного руху. І однією з причин цього є прохолодне, точніше, ніяке ставлення до політико-правових проблем цієї спільноти.
Кримськотатарська спільнота розчарована тим, що українські можновладці нерідко використовують подвійні стандарти. І не лише до татар, але й в цілому до українського суспільства, до тих цінностей, які покладені в основу української державності.
З одного боку, Україна є єдиною державою на пострадянському просторі, яка підтвердила право людей на повернення. Україна допомагає поверненню. І щороку, хай невеликі, але якісь гроші плануються на ці цілі. Але український політикум не приступає до політико-правового розв’язання цієї проблеми. Йде повернення цілісного народу. Це ж не просто перевезти, як вважають деякі політики, «велику купу людей» з одного місця на інше. Слід законодавчо врегулювати питання відновлення справедливості, їхнього подальшого життя, щоб не було жодних причин ані для виникнення згаданих вами загроз, ані для їх вигадування.
Політичні лідери кримськотатарського народу стверджують , що бачать майбутнє свого народу у складі Української держави. Але чи є таке бажання у самого народу? Наскільки воно стійке? Чи не зможуть їх переламати турки чи росіяни?
Для мене важливим є слова, підкріплені діями. Згадаймо 1991 рік. 1 грудня відбулися вибори Президента та референдум щодо підтвердження Акту про оголошення незалежності України. У Криму лише 54% людей підтвердили цю незалежність, з них мінімум 8-8,5% - кримські татари. Якби не ми, то Крим став би єдиним регіоном України, де відсоток тих, хто проголосував за незалежність, був менше 50...
Як політик та історик я знаю одне – ніхто не може з впевненістю сказати, що буде через п’ятдесят років. Але ті, хто хоче уникнути якихось уявних або реальних загроз або, навпаки, досягнути якихось благородних цілей, повинні на це працювати. Майбутнє нашої України твориться сьогодні. Якщо сьогодні стержнем відносин поставити недовір’я, не вирішуючи принципові питання, намагатися приручити, подавити чи асимілювати кримських татар, то важко сподіватися на безхмарне майбутнє. Отже, треба дати іншим людям стільки прав та свободи, скільки ти їх маєш сам. От тоді вони сприйматимуться всіма проблемами та інтересами держави, а у разі небезпеки для неї, захищатимуть її не менш самовіддано, ніж інші.
РАДИКАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ МОЖУТЬ БУТИ СТВОРЕНІ СТРУКТУРАМИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Я бачила цифри, що з трьохсот мусульманських громад, тридцять не підпорядковується Духовному управлінню мусульман України. Іслам якого штибу проповідується імами у цих громадах?
Так, існує тридцять, як вони себе називають, незалежних мусульманських громад. Ви знаєте, за діючим законодавством існує право – десять людей зібралися, можуть зареєструвати будь-яку релігійну організацію. Цим законодавством послуговуються люди будь-яких конфесій, такі ж незалежні громади є у гілках православ’я та інших віросповідань. Я знаю багатьох з тих, які створили ці, так звані, незалежні організації. Повірте, там дуже мало від релігії, від віри. Як правило, там діють людські амбіції, часто продиктовані користю. Такі організації будуть завжди, але їх кількість буде в межах 10-20%. Нас більше турбують цілеспрямовані дії з укріплення у Криму політичних організацій, що прикриваються Ісламом, на кшталт Хізб-ут-Тахрір. Це в нас викликає стурбованість, оскільки такі організації намагаються поширювати в Криму непритаманні для традиційного Ісламу цінності, зокрема, такі, що привносять недовіру та страх у поліетнічне та багаторелігійне кримське суспільство, заперечують можливості мирного співіснування людей різних культур і духовних цінностей.
Я читала і про кримські організації Джамаат, Брати звільнення Палестини, Ваххабіти...
В Ісламі, як і в будь-якому іншому віросповіданні, є певні течії та релігійні школи. Окремі з них, скажімо, як ваххабізм, прихильники якого вважають своїм головним завданням боротьбу за «очищення» Ісламу від неприйнятних, з їхньої точки зору цінностей, що базуються на етнічних, культурних, мовних особливостях мусульманських народів. Більш того, вони акцентують на другорядності мовних та культурних цінностей, підкреслюючи, що достатньо того, щоб люди відчували себе об’єднаними за віру. Такі собі, знаєте, ревізіоністи від Ісламу.
Зрозуміло, що ми не вітаємо такі підходи, оскільки, крім всього, такі постулати дають можливість маніпулювати людьми, які відриваються від своєї мови, традиції, способу життя.
За появою всіх таких організацій ми вбачаємо діяльність зовнішніх сил, які хочуть послабити єдність кримських татар. Я вже говорив, що радикальні організації можуть бути створені структурами Російської Федерації. Але іноді такими людьми та прийомами можуть користатися і наші українські політики.
Вчені-міжнародники бачать майбутню глобальну загрозу світу у зіткненні православної та ісламської цивілізацій. Як ви думаєте, чи захотів би Господь розправитися із цим світом, зіштовхнувши дві монотеїчні релігії?
Світові загрожує інше. Це безмежне нехтування та непродумане ставлення до тих ресурсів, які надав Всевишній. Це не лише матеріальні ресурси. Через матеріальне йде деформація всіх ресурсів, які закладені і в самій людині. Якщо колись буде кінець світу, якщо це є задумом Всевишнього, то не думаю, що це відбудеться через лінії культурного або релігійного розділу. Це буде через невиконання людством свого завдання. А завдання у нас, людей, які сповідують Однобожжя – однакове: жити у злагоді зі своєю совістю та в порозумінні зі своїми сусідами.
Розмовляла Лана САМОХВАЛОВА
За матеріалами УНІАН
Посилання на тему:
Міжконфесійні конфлікти у Криму роздмухують політики і медійники, - думка експерта
«Сліпота влади» - нещастя і горе кримських татар
Кримських татар час звільнити від іміджу работорговців
Невирішеність проблем кримських мусульман сприяє їх радикалізації, вважає експерт
Кримські татари: і через 65 років депортація триває?
