На початку лютого в Центрі засобів масової інформації, релігії та культури при Колорадському університеті, США, пройшла міжнародна конференція на тему «Іслам і ЗМІ». Аспірант кафедри соціології Брістольського університету у Великобританії Гебріел Файмау коротко виклав основні питання, що обговорювалися під час конференції.
Ще в 1981 році нині покійний професор Колумбійського університету, літературознавець Едвард Сейд видав свою книгу «Розповідаючи про іслам» (Covering Islam), в якій він привернув увагу публіки до залежності нашого уявлення про іслам від того, як його подають експерти та ЗМІ. Ключовою ідеєю теорії Сейда стало те, що, у висвітленні ЗМІ, іслам асоціюється з войовничістю, загрозою і антизахідними настроями.
Тобто, говорячи про іслам і мусульман, західні ЗМІ за допомогою таких прийомів як гіперболізація і стереотипізація роблять акцент на «войовничій ворожості» ісламу і мусульман.
У 1997 році британський дослідницький інститут Runnymede Trust озвучив ту ж ідею у своїй доповіді «ісламофобія: виклик всім», у якому «ісламофобія» визначена як «безпідставна ворожість по відношенню до мусульман».
Подібні тенденції простежувалися при висвітленні подій 11 вересня 2001 року. Аналізуючи те, що сталося, більша частина експертів, аналітиків, журналістів і політиків, намагалася переконати нас у тому, що ми стали свідками «зіткнення цивілізацій», тобто битви між західною та ісламською цивілізаціями, яку раніше передбачав директор Інституту стратегічних досліджень при Гарвардському університеті Семюел Хантінгтон.
В останні тридцять років більшість досліджень на тему подання ісламу і мусульман ЗМІ значною мірою спираються на поняття «орієнталізм» у трактуванні Сейда, хантінгтонівське «зіткнення цивілізацій», а також «ісламофобія» і «культурний расизм».
На сьогодні ці поняття як і раніше, є основними при вивченні даного питання. Власне, велика частина доповідей, зачитаних на конференції «Іслам і ЗМІ» також будувалися на тій же системі понять.
Природно, що використання даної моделі неминуче визначає результати такого аналізу.
Проблема в тому, що в центрі вищезгаданої моделі лежить двояке поняття Захід-Іслам. Це має змусити дослідника замислитися: чому вивчення проблеми подання ісламу і мусульман мас-медіа неминуче залежить від бінарного підходу?
Наприклад, Шерен Разак у своїй доповіді Looking White People in the Eye, стверджує, що вчені відіграють важливу роль в закріпленні «колоніальних» формул, активно роблячи і відтворюючи бінарне протиставлення цивілізованого (вільного), та вбогого світів.
Звичайно, бінарний підхід забезпечує розуміння і аналітичні засоби виявлення прихованої репресивної чи деспотичної влади у відносинах індивідуумів або груп. Але, на мій погляд, бінарний тип мислення піднімає два основних питання.
По-перше, він не залишає місця для розуміння продуктивної, творчої сторони зустрічі і зіткнення людей різного культурно-релігійного походження. Суспільство, що характеризується великою складністю, не може бути чорно-білим. І, врешті-решт, суспільство не статичне, і його динаміка завжди підпорядковується певним ритмам.
По-друге, що стосується медіа-дискурсу, бінарний підхід типу «Захід проти ісламу», «цивілізація проти варварства», був розроблений виходячи з передумови, що медіа-дискурс має достатню владу, щоб регулювати хибні соціальні уявлення про інші культури та релігії.
Це припущення передбачає, що індивідууми і групи перебувають у фіксованому контексті зіткнення. Проблема в тому, що дане припущення навряд чи беззаперечне з точки зору ідеологічного багажу в розрізі понять домінування і контролю. В результаті, парадигма контролю, що визначає бінарний підхід, виявляється неадекватною в умовах складних процесів, що відбуваються в мультикультурному суспільстві (МакНейр, 2006).
Однак, не все так погано. Новітні суспільно-політичні теорії, такі як теорія визнання, теорія діалогічного формування, а також теорія складності, мають на увазі інший ракурс сприйняття, зосереджуючись на багатстві людських і культурно-релігійних відносин.
Мені здається, що з кожним десятиліттям продовжується вивчення культурно-релігійних уявлень, що ґрунтується на діалогічному підході дозволяє знайти нові трактування зіткнення людей різних релігій і культур.
Втім, представники різних культур і релігій дійсно є чужими одне одному. Для того, щоб дізнатися і почати поважати один одного, необхідний сміливий крок назустріч, крок, який дозволить інтерналізувати, тобто зрозуміти й засвоїти те, що вважалося чужим і дивним.
Таким чином, чия-небудь унікальність і несхожість може бути сприйнята без ворожості. Вивчаючи медіа-репрезентації культур і релігій на основі діалогічного підходу, який дає більше простору для аналізу, сучасне мультикультурне суспільство могло б дивитися вперед з більшою впевненістю і надією.
Гебріел ФАЙМАУ - аспірант кафедри соціології в Брістольському університеті, Об'єднане Королівство. В даний час пише кандидатську роботу на тему «Соціокультурні конструкції визнання і дискурсивна репрезентація ісламу і мусульман британськими християнськими ЗМІ».
За матеріалами «Іслам для всіх»
Посилання на тему:
Новини
Західні ЗМІ не повідомляють правди про Іслам - радниця Асада
Матеріалів ЗМІ, що розпалюють міжнаціональну і релігійну ворожнечу, стає дедалі більше
Друковані ЗМІ - головне джерело прояву расизму і ксенофобії
В Дамаску відбудеться конференція з проблем мусульманського світу
Статті
