Мистецтво каліграфії вабить цінителів прекрасного, як щось вишукане й екзотичне. З 14 жовтня по 14 листопада з ініціативи Національної спілки каліграфів у Москві пройшла міжнародна виставка каліграфії, що стала найбільшою у світі у своєму роді. Партнерами проекту стали Асоціація випускників МДІМВ, російські бібліотеки - державна і національна, Сучасний музей каліграфії, культурно-виставочний центр «Сокольники».
На виставці були представлені зразки творчості майстрів з Росії, України, Білорусії, Прибалтики, США, Китаю, Японії, Монголії, Австралії, Тайваню, Бразилії, Перу та інших країн, у яких є свої школи і традиції каліграфічного мистецтва. Важливе місце займала експозиція робіт мусульманських каліграфів з Ірану, Палестини, Сирії, ОАЕ, Туреччини, Малайзии і Росії.
Насолодитися красою можна було вже відразу після входу у павільйон. Виставочний зал був обставлений із вражаючим смаком. Чорні штори, білосніжні стіни, червоні двері, білі кубічної форми вази із червоними свічками, живі квіти, м'яке підсвічування, спокійна неокласика, відблиски на стелях - гранично лаконічний, геометричний декор у японському стилі радував око. У такій приємній і спокійній атмосфері ніщо не заважало віддатися спогляданню зразків каліграфії і роздумам про їхній зміст.
Філософія ісламської каліграфії
Каліграфія - найдавніший вид мистецтва, що був розвинений у багатьох східних цивілізаціях, наприклад, у Китаї, у Японії, у Тибеті, і був тісно пов'язаний із сакральними традиціями і практиками. Широко відомо, що в Ісламі каліграфія має особливий статус. Незалежно від відношення конкретної правової школи і богослова до зображень живих істот, художнє написання Слова Аллаха, у будь-якому випадку, є найвищою формою живопису.
На жаль, існує стереотип, що ісламська каліграфія носить декоративний характер і служить в основному прикрасою для архітектурних пам'ятників: мечетей, медресе, палаців. Багато людей, вихованих на еталонах західних пластичних мистецтв, щиро вважають, що мусульманські художники були змушені звертатися до каліграфії через нав'язану їм заборону на зображення людей і тварин.
Ми не будемо торкатися теми розбіжностей із цього приводу у середовищі мусульманських учених, так само як і феномена турецької і перської мініатюри, тому що це не має відношення до предмета нашої сьогоднішньої теми.
Що стосується ісламської каліграфії, то наївні ті, хто вважає, начебто вона являє собою лишень мудровані візерунки і красиві письмена. У будь-якій культурі й цивілізації - у тому числі й в ісламській - каліграфія тісно пов'язана із глибокими сакральними змістами. Вона відображає поняття про Бога і про світ, що склалося в рамках конкретної культури і релігії.
Однак, крім цього, каліграфія несе на собі відбиток світогляду самого художника, його думок, почуттів, настроїв і долі. Більше того, каліграфія є шлях пізнання самого себе і Бога. Проектуючи на аркуш паперу всі свої вільні асоціації, вбрані у барви внутрішні стани, малюючи, по суті, свої думки й почуття, що виникають при дотику до Слова Всевишнього, художник намагається побачити свою справжню суть, неначе б він побачив свою душу в якомусь метафізичному дзеркалі.
Хадис Пророка (мир йому) говорить: «Той, що пізнав себе, пізнав і Всевишнього». Каліграфія відкриває двері у світ таємного: вона розкриває внутрішні сторони віри і душі самого художника, у приховані таємниці світу. Каліграфія фіксує цей часом непомітний зв'язок між людиною й Аллахом, що відкривається їй в основному - під час молитви. Каліграфія зображує містичні стани художника.
Нарешті, каліграфія - це просто відображення краси Бога і Його творінь, тому що сказано у хадисі: «Аллах Прекрасний, і Він любить красу». Споглядаючи зразки ісламської каліграфії, людина відчуває всю теологічну глибину і сакральну цінність краси.
Каліграфія говорить зі споглядаючим її за допомогою фарб і слів, гри кольорами й образами, що складаються з букв. Вона допомагає йому заглянути усередину себе й задуматися над значеннями Священного Слова Бога і створеного Ним світу. І, скільки б ти не дивився на вигадливий танок завитків і відтінків, ти ніколи не осягнеш його глибину до кінця.
Техніка ісламської каліграфії
Арабська каліграфія носить назву «хатт», або «хутут». У рамках ісламської традиції каліграфічного письма склалося шість почерків, багато хто з яких і донині використовуються арабами, персами, пакистанцями й представниками багатьох інших народів у їхньому повсякденному письмі, у літературі, у пресі.
Це, по-перше, куфійський почерк, для якого характерна наявність масивних букв і геометрична строгість. Існує багато різновидів даного почерку, серед них - східний куфі, якому властиві діагональні розчерки, і квадратний куфі – який складається із прямих кутів. Малюнок його такий, що все написане ніби вписується у квадратні ґрати.
По-друге, це сульс, що в перекладі з арабської означає «третина». У XI столітті він витіснив розповсюджений до того куфійський стиль. І донині його часто використовують для оздоблення мечетей і в каліграфії.
Третій вид почерку – насх – є найбільш відомим способом написання арабських слів. Через його відносну простоту він став загальноприйнятим друкованим почерком у тих країнах, де алфавіт складений на основі в'язі. Ним набираються підручники, книги, газетні статті. Саме цей почерк знайомий всім тим людям, які у будь-якому обсязі вивчають арабську мову.
А от від руки араби пишуть іншим почерком, що зветься «рук'а». Фактично, це варіант арабського скоропису. Для простоти і зручності у ньому опускаються багато зубців, а групи крапок над харфами (буквами з відповідними їм огласовками) зливаються у риски або у «підкови». Цьому почерку також учаться практично всі ті, хто хоче опанувати письмовою арабською мовою і графікою.
Іранці ж і пакистанці використовують на письмі наста'лік (також відомий під назвами «та'лік» або «фарсі»)– складний і вишуканий почерк, що складається з безлічі лігатур. Букви (точніше кажучи, харфи) необхідно вимальовувати строго під певним кутом. Пізнати тонкості наста'ліку непросто, але тяга персів до краси настільки сильна, що вони використовують цей почерк не лише в каліграфії, але й у своєму повсякденному житті.
Нарешті, в Османській імперії був розповсюджений стиль дівані – тобто канцелярський почерк, що відрізнявся тісним розташуванням харфів, що мали опукло-ламану форму.
Багато з цих стилів були представлені у роботах, розміщених на виставці у Москві. Особливо привернули увагу картини, написані куфійським почерком, що характерно для арабських майстрів, або ж наста'ліком, що використовують художники з Ірану.
Що запам'яталося
Розглядаючи роботи різних художників, розумієш, наскільки каліграфія обумовлена індивідуальними особливостями їхньої особистості й світогляду. Всі представлені на виставці картини відрізняв яскраво виражений авторський стиль і почерк. Це настільки впадало в око, що переплутати роботи різних авторів було неможливо навіть здалеку.
Каліграфія Салавата Гілязетдінова - тверда, чоловіча, сувора. Витримані у сіро-чорно-білих кольорах роботи нагадують не то військові панцирі, не то кам'яні плити на дагестанських могилах. Навпаки, виконані у спокійних, теплих тонах шамаілі Назіла Файзрахмановича Ісмагілова - члена Спілки художників Татарстану - сповнені відчуття тепла, сімейного затишку і умиротворення. «Піклуйтеся про батьків», «Господи, прости і помилуй» - лейтмотив робіт Назіла Файзрахмановича гармонічно поєднується з його каліграфічним стилем. Також цікаві тугри (особисті герби) за його авторством.
Якщо російські каліграфи у своїй творчості більшою мірою тяжіють до характерно чоловічої чіткості думки і образу, до аскетизму і навіть часом до якогось драматичного надриву, то роботи іранських художників - більш м'які, більш ліричні і багаті півтонами і прихованими змістами. В основному іранці використовують насталік, що асоціюється в ісламському світі насамперед з перською писемністю.
Каліграф Ядоллах Каболі майстерно грає зі значеннєвими нюансами кольору, передаючи з його допомогою основну думку кожної своєї картини. Так, основним тоном картини «Таємний світ» є зелений, символічно пов'язаний з областю серця і духовних станів, а домінуючий тон роботи «Древо дружби» - рожевий. Картини, пов'язані з темою Єдинобожжя і вихваляння Всевишнього, мають чітко виражений світлий фон.
Не залишила байдужим і творчість Абу Афаша Хасана, художника із сектора Газа. Його глибоко релігійні, пронизані відданістю Ісламу роботи увібрали в себе весь біль палестинського народу, весь його розпач і лють, весь трагізм і героїчну велич його боротьби. «У гостях добре, а вдома краще» - на чорному фоні цієї картини - вогненні оранжево-червоні харфи, виведені куфійським почерком. Полум'я війни і вугільно-чорний попіл, боротьба і скорбота, любов до Батьківщини і вигнання з дому - все втілилося у цій роботі. «Якщо я хворий, Він зцілить мене», - білим по чорному, в округлих обрисах напису втілилася віра, надія, сподівання на Всемилостивого. І, нарешті, шахада, написана куфійським почерком чорним по білому: традиційність даної теми ніколи не перекреслить її краси і величі.
А от роботи тунісця Нджми Махдауі також насичені національним колоритом, однак їхній настрій, кольорова гама і значеннєвий підтекст - принципово інші. Картини Махдауі мають яскраво виражений магрибінський, середземноморський, у чомусь навіть бедуїнський колорит. На трьох картинах - традиційна довгопола галабея кочівника, на якій написані харфи. Самобутність цих добутків, їхній глибинний зв'язок із формами північноафриканського побуту Ісламу...
…Коли підходив час покинути виставку, я піймала себе на думці, що йти зовсім не хочеться. Настільки ваблять до себе вигадливі букви, що відкривають двері у світ потаємних змістів, що здається майже безмежним. Естетика вміло обставленого залу не відпускає від себе, і до кожної картини хочеться повернутися знову і знову, щоб насолоджуватися її красою і міркувати про її значення. Напевно, у цьому і є сила сучасного мистецтва.
За матеріалами Іслам.ру
Посилання на тему:
Каліграфічна картина з аятами Корану встановила рекорд на аукціоні Christie's
Перший крок до відродження мистецтва каліграфії у Криму
Виставка ісламської каліграфії проходить у Лахорі
Всесвітній конкурс каліграфів відроджує класичне мистецтво письма
