У Києві напередодні і в сам день 18 травня відбулись численні меморіальні заходи, присвячені вшануванню жертв сталінської депортації кримськотатарського народу. Лекції, виставки образотворчого мистецтва, кінопокази — все це ще і ще раз нагадувало про трагедію, яка сталася 72 роки тому.
У саму ж скорботну дату в центрі столиці зібрались небайдужі українці, щоб разом з кримськими татарами згадати про примусову висилку народу з рідної землі, про злочин, що нині визнаний геноцидом.
На Майдані Незалежності були присутні лідери кримськотатарського народу, представники держави, народні депутати, закордонні дипломати, керівники громадських організацій, національних товариств та діаспор, представники релігійних спільнот, священослужителі різних конфесій. Вони не лише промовляли слова співчуття та висловлювали підтримку кримським татарам. Говорили й про історію, й про сьогодення, про намагання окупаційної влади «витиснути» кримських татар з півострова, застосовуючи для цього інструменти терору: залякування, брехливі звинувачення, безпідставні арешти, затримання, обшуки, ув’язнення. Згадували як про жертв сталінської депортації, так і про безневинно вбитих вже у часи панування російських загарбників — про викрадених і потім знайдених мертвими кримських татар…
Гімнами України та кримськотатарського народу, хвилиною мовчання та молитвою за душі всіх загиблих у
Імам проголосив кілька аятів і пояснив їх смисл для тих, хто зібрався на Майдані. Разом з послідовниками Ісламу возносили молитви до Творця згідно зі своїми віровченнями й послідовники інших релігій.
— Бісмілляхі Рахмані Рахім! В цих аятах Всевишній каже — воістину, людина в збитках — окрім тих, хто вірує, і тих, хто здійснює праведні діяння. Просимо у Всевишнього Господа світів миру, стабільності, благополуччя, свободи й волі Україні та Криму. Просимо Всевишнього простити нас — простити і живих з нас, і мертвих з нас; молодших і старших з нас; чоловіків і жінок з нас! Просимо Всевишнього дати свободу усім тим, хто перебуває в ув’язненні! Просимо Всевишнього захистити всіх пригнічених і тих, хто зазнав утисків у Криму, Україні і в
Зі словами підтримки й молитвою виступив архієпископ Сімферопольський та Кримський УПЦ КП Климент, який також завірив у підтримці Церквою кримських татар:
— Святійший Патріарх Київський і всієї
Перед присутніми виступали також Герой України, народний депутат Юрій Мамчур, соціолог та дослідник культури Леонід Кушелевич Фінберг, голова міжфракційної парламентської групи «Крим» Олексій Гончаренко, голова Конгресу Українських націоналістів Степан Брацюнь, співголова Спілки
— Трагедія депортації зрозуміла багатьом українцям, — звернувся до присутніх і учасник АТО та народний депутат Олег Барна. — Геноцид і депортація є правдивими свідченнями існування фашистського режиму, який продовжив режим путінський. Ми мусимо правдиво оцінити його діяння, шанувати загиблих, відстоювати героїв та робити все, аби біда не повторилась.
Сьогодні кримські татари живуть у більш ніж 15 країнах світу. На мітинг спеціально приїхали представники народу з Литви, Туреччини та інших закордонних спільнот. За словами представника турецької діаспори — «Платформи кримських татар» — Мукрешина Шахіна, його народ продовжує боротись за свої права та свободу, хоча й не забуває про роковини трагедії, де б він не був.
А представник Меджлісу кримськотатарського народу у Литовській Республіці, голова союзу татар Литви, професор Адас Якубаускас нагадав:
— 620 років татари проживають у Литві <…> Литва — ваш головний адвокат в Європейському Союзі. А наш президент — єдиний чоловік у ньому, наша Даля. Зараз у Вільнюсі теж проходить мітинг на підтримку кримських татар. Ми стали єдиними і працюємо над тим, щоб Крим повернувся до України.
Дмитро Карп, етнічний єврей, координатор ГО «Автомайдан Київ», слушно зауважив, що спроби переписування історії або замовчування якихось фактів на догоду російській імперській ідеології не просто відгонять блюзнірством, а є неприкритим знущанням над пам’яттю жертв:
— 18 травня 1944 року — велике горе. Радянська влада зігнала людей, як худобу, у вантажні вагони й вивозила геть з рідної землі. Сьогодні Російська Федерація в себе на телеканалах цинічно говорить про те, що кримські татари самі поїхали в пошуках кращого життя. Це все одно, що я, єврей, почую про те, що мій народ йшов у газові камери фашистських концтаборів у пошуках кращого життя…
Представники політичних та патріотичних спільнот запропонували кожному сказати, що вони є кримськими татарами і поділяють біль братнього народу.
— Більшість людей на площі не є кримцями, але сьогодні ми всі — кримські татари, — підкреслив представник посольства США в Україні Джордж Кен. — Тому що всі ми відчуваємо їхній біль та підтримуємо право народу на власну землю та свободу. Бо Крим — це Україна.
Учасники мітингу скандуванням: «Ветан! Міллет! Крим! Меджліс!», «Слава Україні!» та «Слава кримськотатарському народу» зустрічали чи не кожного промовця, але звістку про те, що Президент України ініціював зміни до 10 статті Конституції України, що надасть АРК статус Кримськотатарської автономної республіки у складі України, зустріли особливо бурхливими оплесками та вигуками «МашаАллах!». На це рішення представники кримськотатарської спільноти покладають особливо великі сподівання — бо саме воно має розпочати повернення півострову Україні, як і символічна перемога Джамали на «Євробаченні».
На площі можна було побачити прапори України, кримських татар, УПА, Азербайджану, Туреччини тощо. Мешканці Криму, які були вимушені переїхати на континентальну частину країни, тримали гасла: «Силою солідарності переможемо», «Росія — геть з Криму», «Створення Кримськотатарської республіки — найкоротший шлях до повернення Криму», «Президенте, де конкретні дії щодо деокупації Криму?».
Як було зазначено на мітингу, поки передаються від батьків до дітей та онуків неперекручені факти про свій народ, батьківщину й духовну й культурну спадщину, поки шанують імена борців за національне самовизначення — доти цей народ існує, дійсно має майбутнє. Кримські татари піклуються про виховання своїх дітей, дбають про те, аби вони не мали складнощів з самоусвідомленням, самоідентифікацією — свідченням цьому було проникливе декламування дітьми гірких і в той же час піднесених рядків вірша Лілі Буджурової «Говори, отец! Говори! Говори до самой зари…»
Виступ голови Меджлісу Рефата Чубарова, який нагадав світові не лише про історичні трагічні події, але й провів паралелі з сьогоденням і з тими викликами, які стоять перед кримськотатарським народом та Україною, неодноразово підтримувався оплесками та скандуванням патріотичних гасел.
Після завершення промов всі охочі долучилися до символічного запалення вогника зі свічок — було викладено карту Криму, герб України та Тамгу, символ Ісламу — півмісяць з зіркою — та напис «Ні геноциду!».
Нагадаємо, за ст. 442 ч. 1 КК України розпочато досудове розслідування за фактом геноциду кримськотатарського народу.
Історична довідка:
18–20 травня 1944 року за наказом з Москви майже все кримськотатарське населення Криму примусово відправили в бік Узбекистану
У дні депортації, яку визнали однією з найбільш стрімких за історію людства, родинам давали 15–20 хвилин на збори. Найчастіше вони не встигали взяти нічого, а майно, яке залишалось, діставалось владі. Під час переселення загинуло близько 8 тис. людей, більшість з яких — діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті — спрага і тиф.
Найбільша частина кримців потрапила до Узбекистану, а також райони Казахстану і Таджикистану, менші групи були відправлені в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина — діти до 16 років.
