Розпочався 1439 рік гіджри. Ми перегорнули ще одну сторінку мусульманського календаря й маємо нагоду поглянути назад, оцінити пережитий рік.
1438-ий був досить тяжкий як для мусульман України, так і для цілої ісламської умми. Він позначився кількома важливими тенденціями. Чи не найважливіша в глобальному контексті — стрімке зміцнення Туреччини як лідера в мусульманському світі. На мою думку, вже нема жодної мусульманської країни, що могла би зрівнятися з Туреччиною авторитетом, популярністю, силою та міжнародною вагою. Так, її керівництво критикують за зміцнення владної вертикалі, масові арешти причетних до спроби військового заколоту, закриття деяких ЗМІ, однак на міжнародній арені діяльність Туреччини просто блискуча та, зауважмо, своєчасна. Туреччина надає гуманітарну допомогу нужденним від М’янми до Сирії, активно фінансує будівництво мечетей, видання Корану, сприяє культурним процесам в ісламському світі й водночас не вагається демонструвати військову силу. Така потужна й широка міжнародна політика зробила Турецьку Республіку країною номер один на мапі мусульманського світу.
Турецькі політики не соромляться давати відверті відповіді своїм європейським колегам та, здається, відкинули приєднання до Євросоюзу, що до нього Туреччину так і не взяли. Відтепер ця країна будує власну зовнішню політику, зосередившись на бажанні стати незаперечним лідером, і не регіональним — Туреччині цього замало, — а лідером ісламського світу. І в неї це виходить!
Іншою знаковою тенденцією минулого року, що здивувала — м’яко сказано — мусульман цілого світу, стала конфронтація низки арабських країн з Катаром. Звинувативши Катар у всіх можливих і неможливих злочинах і провинах, коаліція арабських держав оголосила йому таке суворе ембарго, що це мало не призвело до гучного скандалу через можливе недопущення громадян цієї країни до хаджу. Але, схаменувшись, ісламський світ не став посміховиськом для міжнародної спільноти: Катар не тільки найбільший у світі донор гуманітарної допомоги, а й господар Чемпіонату світу з футболу 2022 року. Якщо навіть Росію не позбавляють права провести Мундіаль-2018 через її численні злочини, передусім проти України та Грузії, то Катар і поготів. А футбол, зірок і гроші на Аравійському півострові дуже люблять. Тож незабаром слід чекати наказу дати Катарові спокій і відновити цивілізовані стосунки. І навіть тут, у суто арабському спорі, не перебулося без Туреччини: вона оперативно зреагувала, відрядивши турецький контингент на «захист урядових об’єктів» у Катарі й таким чином продемонструвавши свій уплив на політику в регіоні.
Третьою знаковою тенденцією була поступова й невпинна поразка терористичного анклаву на Близькому Сході. Так звана Ісламська держава втрачає позиції та переносить свою злочинну діяльність до інших країн. Унаслідок розповзання світом носіїв ідеї насильства та тероризму почастішали теракти на Заході. Достеменно не відомо, чи справді ІД має стосунок до всіх злочинів, але іноді здається, що в бажанні стати «жахом № 1» вони приписують собі все, що має присмак смерті. Незважаючи на поступове згортання проекту ІД, він існуватиме ще якийсь час і лишатиметься небезпечним явищем.
Мабуть, найтрагічніша з нових тенденцій — геноцид народу рогінджа в М’янмі. Світова спільнота мусить вирішити цю проблему якнайшвидше.
Найприємнішою новиною стало видалення всесвітньо відомого богослова, духовного лідера багатьох мусульман-сунітів шейха Юсуфа аль-Кардаві з бази розшуку Інтерполу. Туди його безпідставно внесли єгипетські військові заколотники після державного перевороту й початку репресій проти законно обраних політиків країни. Тож маємо добру нагоду привітати з цього приводу «шейхів» з Лук’янівської гори, що вдень і вночі невтомно пишуть доноси на мусульман, звинувачуючи їх в усіх гріхах, і що дуже раділи, коли Аль‑Кардаві потрапив до бази Інтерполу. Але правда та справедливість завжди перемагають.
Щодо суто українського контексту, то становище українських мусульман минулого року помітно погіршилося. Чи могло бути ще гірше — після окупації Криму та Донбасу? Однак у Криму не вщухають репресії: обшуки, арешти, викрадення людей, ганебні «судилища», незаконні ув’язнення, масове порушення прав і свобод, каральна психіатрія — мало не повний асортимент сталінських методів. Як висловився Ільмі Умеров, «зрадники судять тих, хто не зрадив», — точніше не скажеш. Найогидніше, що мусульманські релігійні діячі в окупованому Криму мовчать або «в долі».
Ще більше шокували обшуки з підкиданням літератури та цифрових носіїв у мечетях на материковій частині України — у Сумах та Житомирі. Це нагадало класичну російську практику розправ над мусульманами. Ніколи не подумав би, що в нашій вільній країні, яка в боротьбі за свої права перейшла від Революції на граніті до Революції гідності, щось підкидатимуть до мечеті й на підставі цього влаштують обшук і почнуть провадження. Ганьба та сором! Так не має бути в Україні, бо ж нам таке паскудство не притаманне. Певен, це вплив чужинців, що, проживши тут десятки років, так і не зрозуміли, не відчули України. Україна — це щирість, братство та свобода, а не підступність, зрада та ненависть. Дуже сподіваюся, що ці непорозуміння з обшуками, з підкладанням матеріалів, перевірянням документів на виході з мечеті під час свята Курбан-байрам лишаться в минулому 1438 році й ніколи не повторяться.
Серед позитивних моментів варто згадати нові видання перекладу Корану українською мовою, нові книги та дослідження, багато культурно-освітніх заходів, що гідно презентують мусульманську громаду України.
З молитвою та надією на Всевишнього Аллага — у новий 1439 рік гіджри!
Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма»
Джерело: Газета «Умма», № 32
