Попри тенденцію до збільшення обсягів експорту в ЄС, повністю переорієнтувати на нього колишні, докризові обсяги українським експортерам не вдається. А отже, прийшов час шукати нові ринки збуту, зокрема для аграрної продукції, обсяги виробництва якої значно зросли. 2016 року українські аграрії і трейдери експортують 37 млн тонн зерна, тож АПК залишиться основним експортним локомотивом України щонайменше на найближчі 5 років.
Сьогодні надію на відновлення і нарощування всього українського експорту пов’язують з азіатським регіоном.
Одним з найбільших східних покупців українських товарів є Індія (сира та бутильована соняшникова олія; овочі та агропродукція; меблі та продукти деревообробної промисловості; легпром; фармацевтика; машинобудівна продукція). До країн Азії в значних обсягах експортується і продукція українського машинобудування. Наприклад, ще два роки тому,
В українських експортерів ніколи не зникає інтерес і до китайських ринків. Китай має труднощі із самозабезпеченням продовольчою продукцією через прискорену урбанізацію, тому актуальними для цієї країни нині є якісні продукти харчування і товари АПК. Україна може з часом стати головним постачальником продовольства до КНР (90% кукурудзи та 97% соняшникової олії). Також вітчизняні постачальники відкрили в КНР новий ринок збуту продукції машинобудування, залізної руди, сільгоспсировини.
Серед перспективних для співпраці також називають Камбоджу, Лаос, Непал.
Не менш «сприятливими» країнами для українського експорту є Туреччина (за 10 місяців 2015 року товарообіг сільськогосподарської продукції між Україною і Туреччиною становив 715,87 млн доларів) і Саудівська Аравія (співпраця у літакобудуванні). Цього року через впровадження торгових обмежень з боку Російської Федерації експорт зернових та соняшникової олії до Туреччини Україна готова збільшити у 2−3 рази. Між Україною і Туреччиною тривають перемови про зону вільної торгівлі.
Джерело: Український інститут стратегій глобального розвитку і адаптації
