Відповідальність за розвиток міжконфесійного діалогу покладено, передусім, на релігійних лідерів, — Саід Ісмагілов

Відповідальність за розвиток міжконфесійного діалогу покладено, передусім, на релігійних лідерів, — Саід Ісмагілов
Серед доповідачів був і муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов
13.04.2017
Оцініть статтю: 
(42 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

5 квітня у Києві, як вже повідомляв «Іслам в Україні», з ініціативи ГО «Український центр діалогу та комунікацій» відбулося засідання круглого столу «Християнсько-мусульманський діалог: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні».

Серед доповідачів був і муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов, який у своїй промові зазначив, що Україна приречена на діалог між послідовниками християнства та Ісламу:

— Є потужний сигнал до того, що християни та мусульмани є між собою дуже близькими та спорідненими релігіями. Саме це підтверджує Всевишній Господь у Священному Корані, у сурі «Трапеза»: «Істинно, ти впевнишся, що найближчі в любові до тих, які увірували — ті, які кажуть: „Воістину, ми — християни!“. Це так, адже серед них є ченці й священики, і вони не вивищують себе». Якщо ми трохи абстрагуємось від внутрішньорелігійного поділу, то побачимо, що більшість серед вірян [ в Україні — ред.] — це християни, а наступними за чисельністю є мусульмани. Тому ці дві релігії як представники більшості вірян держави приречені на діалог та співробітництво. Через певні проблеми, що мали місце у середньовіччі між християнським населенням України та мусульманами Туреччини, Кримського ханства, інших держав, склалися певні стереотипи, міфи та упередження, які нам потрібно долати, — стверджує Саід-хазрат.

Муфтій ДУМУ «Умма» переконаний, що крім подолання певних стереотипів, треба інтенсифікувати діалог між релігіями — це нагальна потреба сьогодення:

— Зараз інші часи. Світ став відкритим, «звузився». Різні країни та культури відкриваються одна одній, відбувається певна дифузія. І щоб у нас були мир та порозуміння, щоб ми не мали тих проблем, що існують, до прикладу, у Західній Європі, діалог між мусульманами та християнами потрібно не просто підтримувати, а розвивати. А відповідальність за його розвиток покладено, передусім, на релігійних діячів та лідерів. Саме представники церков, мусульманських громад та духовних управлінь мусять демонструвати своїм прихожанам, як варто ставитися до людей, що сповідують інші релігії. Потрібно, щоб і в мечетях, і в церквах проповідували толерантність, нормальне, доброзичливе ставлення до носіїв інших релігійних поглядів.

Як зауважує Саід-хазрат, зараз в Україні немає загрози міжрелігійної ворожнечі, але діалог між релігіями має бути безперервним, а не виникали від випадку до випадку:

— Я думаю, що наразі в цьому дискурсі ми всі дуже непогано живемо в Україні. Але наш діалог має бути не спонтанно-казуальним, але комплексним і системним. Важливо, щоб це не обмежувалося круглими столами, конференціями тощо, але перетікало у практичну площину. Є ще одна проблема — не всі мусульманські і християнські спільноти залучені до цього діалогу, не всі готові до цього. Хоча приємно, що Українська православна церква Київського патріархату, Українська греко-католицька церква завжди відкриті до співпраці.

Говорячи про те, що діалог не повинен обмежуватися лише розмовою, а перетікати у практичні дії, муфтій, зокрема, сказав:

— Коли я розмірковую, як ми можемо це зробити на практиці, мені завжди спадають на думку три перспективних напрями. Перший — благодійність та соціальне служіння, коли церкви й мечеті об’єднуватимуться у якихось спільних проектах. Другий — проповідування морально-етичних цінностей, які у християн та мусульман абсолютно однакові — родина, виховання дітей, всі ті чесноти, що є і в Біблії, і в Корані, і ми маємо спільно їх захищати.

«Третьою площиною», де мають співпрацювати послідовники різних віровчень, муфтій називає захист національних інтересів України.

— Я не розумію ті релігійні спільноти, які або виступають проти національних інтересів держави, в якій вони живуть, сповідують та проповідують свою релігію, або роблять вигляд, що вони поза політикою. Неможливо сповідувати та проповідувати свої цінності в державі і при цьому казати, що ми «діти Царства Божого і не маємо стосунку до цієї держави». Як можна абстрагуватися та апелювати до Царства Божого, не зважаючи на ту країну, хліб якої ти вживаєш, воду якої ти п’єш, повітрям якої ти дихаєш? Мені такий «пацифізм» взагалі незрозумілий! — зізнається Саід Ісмагілов.

Говорив муфтій ДУМУ «Умма» і про те, що зараз існує потреба не лише в християнсько-мусульманському діалозі, а і в діалозі мусульмансько-мусульманському, бо в країні існує декілька ісламських релігійних організацій, відокремлених одна від одної, які часто-густо не комунікують між собою, а пропозиції якось об’єднатись сприймають з упередженням, як заявку на домінування чи головування. Тому, на думку шейха, модератором між різними організаціями може виступити нейтральна, незалежна державна структура, наприклад, той же Департамент у справах релігій та національностей Міністерства культури України, запропонувавши створити (чи відродити) Раду мусульманських організацій.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.