Світ повинен знайти ненасильницький спосіб перешкодити як відкритій, так і замаскованій військовій агресії, яка відбувається серед білого дня біля дверей Європи. Привернути увагу світової спільноти до того факту, що в Україні ведеться нехай неоголошена, але війна.
Про це заявив настоятель буддійського ордену «Ніппондзан Меходзі» Дзюнсей Терасава-Сенін в інтерв'ю під час відвідування ІКЦ «Альраід» у Києві.
«Криза, що виникла у вашій країні - проблема не лише України. Це глобальна криза, через яку підвалини міжнародного миру опинилися під загрозою. Процеси розвитку миру, які відбуваються на Землі після Холодної війни, зараз переживають серйозне випробування», - заявив сенсей Терасава.
Дзюнсей Терасава знову приїхав в Україну із закликом до послідовників різних релігій і віровчень об'єднатися заради досягнення миру. У перші ж дні свого перебування в столиці він разом з послідовниками вчення приєднався до мирної акції - спільної молитві за мир і спокій в Україні.
30 березня 2015 Високоповажний Дзюнсей Терасава-Сенін зустрівся з муфтієм ДУМУ «Умма» шейхом Саідом Ісмагіловим. Духовні лідери обмінялися думками та поглядами щодо ситуації, що склалася в Україні, обговорили питання участі віруючих у миротворчих акціях та можливі шляхи розв'язання кризи, погодилися з необхідністю поєднувати зусилля глав церков і релігійних громад, представлених не лише в Україні, але й в усьому світі, провести міжнародну акцію, тим самим привернути світову спільноту до неоголошеної війни, але тієї, що фактично ведеться на сході України, до небажання країни, що спонсорує терористів, всупереч наявним домовленостям припиняти конфлікт.
Після зустрічі з шейхом Саідом Ісмагіловим високоповажний Дзюнсей Терасава люб'язно погодився відповісти на кілька запитань журналістів.
Сенсей, Ви часто буваєте в Україні, у Вас і буддійського ордену, який Ви очолюєте, в нашій країні багато послідовників, я знаю, що в Луганській області (на території, яка сьогодні окупована так званими «ополченцями» ЛНР), було додзьо - Місце Шляху, мала була зводиться Пагода Миру... Сьогодні мир під загрозою. Ваша оцінка того, що відбувається в нашій країні?
- Насамперед, ми ніколи не очікували, що все може дійти до настільки трагічних подій. Після того, як закінчилася холодна війна - це, звичайно ж, найбільш серйозна загроза миру в Європі. Звичайно, було багато викликів і криз, але так чи інакше - принаймні, в Україні, люди жили мирно, тут не було явних протистоянь на релігійному чи етнічному ґрунті, у всіх були мирні та добросусідські відносини, сама країна в своїй зовнішній політиці демонструвала прагнення до співпраці з іншими державами - але щоб дійшло до такого, коли штучно створена ситуація, що призвела до повномасштабної (по суті) війни, щоб людей штучно, під надуманими причинами так сильно розділили, щоб була така безсоромна брехлива інформаційна війна, така пропаганда ненависті і страху, поширювалася б така велика брехня - це жахливо. Тому зараз величезні виклики і загрози і для суспільства в цілому, і для кожної людини, для індивідуума. Загроза миру, загроза життю. Сьогодні Україна переживає переломний момент. Як виявилося, ця битва є вирішальною не лише для справжньої демократії і свободи в країні, а й для майбутнього всього людства. Нас об'єднує любов до України, і ми єдині у прагненні врятувати її народ. Ми повинні захистити Україну від кровопролиття. Ми повинні відстоювати справжню незалежність і мир в Україні.
Сенсей, Ваш чернечий орден відомий своїми закликами до ненасильницького опору, миротворчими акціями, маршами світу, спільними молитвами. Однак сьогодні в Україні йде нехай неоголошена, але війна. На сході ведеться, як прийнято говорити, «гібридна війна». Це і атаки нібито «ополченців-сепаратистів», і «добровольців» з РФ, це і провокації - коли в обстрілі будинків мирних громадян, шкіл і лікарень влади терористичних квазідержавних утворень звинувачують українську сторону, це та інформаційна експанція - не тільки в офіційних ЗМІ, але й в соцмережах розміщується інформація, що сіє поділ і ворожнечу. Але якщо на підконтрольній України території громадяни мають можливість порівнювати інформацію з різних джерел, аналізувати і робити якісь висновки, то жителям окупованих територій інформація (а точніше - пропаганда) про що відбувається подається однобоко, тільки у вигідному для сторони, що спровокувала сепаратистські виступи на південному сході...
- Ми повинні протистояти цій пропаганді насильства, цій брехні, що сіє страх і поділ. І насамперед - ми повинні протистояти цьому всередині самих себе. Сотні тисяч людей стояли на мирному і ненасильницькому протесті на Майдані протягом трьох холодних зимових місяців за свободу і незалежність, були готові пожертвувати собою. Прості люди з різних верств суспільства. Як сталося, що їх раптом стали називати західними агентами, проплаченими Америкою? Як на них повісили ярлик екстремістів, радикалів, терористів і фашистів? Такої пропаганди та брехні вимагає диктатор, що безкарно вбиває своїх громадян і готовий вбивати громадян сусідньої країни, щоб змусити волелюбний народ замовкнути. Однак сьогодні світ більше не може бути засліплений такою брехнею. І обов'язок всіх релігій - захищати правду від такої брехні. У цій битві всі релігії, які виступають за правду, мир і братерство, за ненасильство, мир, людську гідність і вищу цінність - Життя, зобов'язані об'єднатися для захисту священних цінностей. Усі релігії за істину, а істина тільки одна. Не існує двох істин.
На зорі XXI століття з'явилося світло надії, спадщина великої перемоги простих людей, які змінили долю всього світу ненасильницькими методами.
Український народ продемонстрував своє небажання бути частиною такої агресивної країни, як Росія.
За часів Помаранчевої революції 2004 року Ви називали цей порив українського народу часом пробудження Бодхісаттв, часом пробудження свідомості і говорили, що Україна цим дає надію всьому світу... Що ж, на Ваш погляд, сталося, чому сили Тьми змогли завдати такого удару силам Добра? Чому позитивні зміни, позитивні тенденції не змогли настільки зміцнитися, що через десять років країна опинилася відкинута в хаос?
- У нас є таке уявлення, що коли повинні наступити якісь важливі позитивні зміни, то завжди настає і дуже глибока криза, яку потрібно долати - це як би реакція, протидія змінам, які зароджуються. І ці реакційні сили - вони завжди несуть із собою насильство, коли застосовується груба сила, навіть війна, ведеться пропаганда страху і ненависті. Тому головне питання в подібній ситуації - наскільки тим паросткам нового пробудження, які насправді вже зароджувалися, вже зійшли, по силі подолати цю протидію і цю реакцію. Якщо ж ми впустимо в свою свідомість ненависть, страх, брехню і поділ - то, звичайно ж, неможливо буде знайти ніякого виходу. Нове ж пробудження - воно вимагає силу нового пацифізму. Воно потребує нової силі співчуття, взаємоповаги, які були б засновані на щирості, відданості істині і правді, і при цьому щоб не було ніяких передумов, жодних шансів на те, що ми повіримо брехні, ненависті і розділенню.
Але як щиро, всією душею погодитися з непротивленням злу? Зізнаюся, мені важко зрозуміти, коли я бачу, що на мою землю прийшов ворог, який сіє руйнування і смерть — що, відійти в сторону, не чинити опір, не зупиняти агресора, тим самим дозволяючи йому творити це і далі, заохочуючи його відсутністю опори? Як знайти «золоту середину» в своїй незгоді зі злом? Невже буде правильним просто здатися, щоб не збільшувати кількість болю і біди? Чи можна достукатися до ворога мирними акціями і закликами - адже в тій країні, звідки прийшла на землю України біда, не просто за мирні акції, а за самі думки про мирні акції, за намір, за незгоду з агресивною політикою люди піддаються переслідуванням і репресіям? Ненасильницький опір деякими сприймається як відсутність будь-якого опору взагалі. І тоді виникає питання - що, жертві грабіжника або насильника потрібно змиритися з нападом і насильством, дозволити негідникові вершити свою злу справу — а раптом він що-небудь зрозуміє? У випадку ж з ситуацією в Україні - що, потрібно відступати під натиском ворога, не обороняючись, залишаючи свої міста і села, і влаштовувати на знак протесту тільки мирні ненасильницькі акції? Але ми-то з Вами знаємо, що ворог, який сьогодні загрожує цілісності України, в своїй країні карає громадян не те, що за участь у мирних акціях - навіть за намір взяти в них участь! Де ж вихід?
- Необхідний постійний пошук шляхів. Необхідна постійна молитва, звернення до Вищого за відповіддю. Колективне пробудження і пробудження цієї м'якої сили - це єдиний спосіб того, як протистояти цій грубій брутальній силі і важливе також зусилля по пробудженню людей в Росії - бо без цього всі зусилля можуть виявитися марними.
У свій час і Ви, і Ваші послідовники, і ті що приєдналися до Ваших акцій представники інших релігій і віровчень доклали титанічних зусиль з досягнення миру в Чечні. Це і Марш материнського співчуття «Москва-Грозний»... І ось, здавалося б - офіційно війни в Чечні немає, проте настав очікуваний мир? Як Ви оцінюєте те, що відбувається сьогодні в Чечні, наскільки народ цієї республіки, який боровся за свою незалежність, зміг наблизитися до своєї мети? Чи за такий мир боролися чеченці?
- Ні. Я не задоволений, тим що зараз відбувається в Чечні. Це... Насправді ситуація там зараз дуже критична. Незважаючи на те, що немає відкритої війни, триває наступ на загальнолюдські цінності, на права і свободи. Народ насправді втратив найкращі свої якості, дух зломлений, люди перебувають під жорстким контролем, при владі диктатори - які самі знаходяться під сильним диктатом, вони найжорстокішими методами пригнічують свій народ, не зупиняючись ні перед чим. І хоча немає відкритої війни. Але поки існує народ, поки не загинув останній представник народу - зберігаються сили - може бути, приховані сили, які дозволять в майбутньому знову прокинутися. Надія існує завжди.
У Росії кращу частину чеченського народу, тих його представників, котрі не змирилися з таким станом речей, називають терористами. У свідомості людей, не сильно занурених у політику, не звиклих аналізувати, міркувати, робити висновки, відбувається підміна понять, в їх уявленні борці національно-визвольних рухів нічим не відрізняються від тих, хто сьогодні сіє терор на Близькому Сході, в країнах арабського світу, зараховують їх до радикальних екстремістів... Де та межа, за якою той, хто веде праведний бій перетворюється на терориста? Як відрізнити терориста від людини, яка з благими намірами веде боротьбу зі злом, від людини, яка прагне добра?
- Насправді, в цьому сенсі зараз часи найважчі. Зараз, на початку ХХI століття всі негативні елементи активізовані в напрямку поглиблення цієї кризи. Зі свого боку ми віримо, що такі ось - найтемніші - часи, коли нічого не ясно, коли все так переплутано, коли все так переплелося, коли відбувається зміна і підміна понять, - все ж ці темні часи є підготовкою до змін, не може тривати ця криза нескінченно, щось краще має настати. Іноді потрібно пройти через темні часи, щоб дочекатися проблисків і піти до світла в правильному напрямку, і дійти до світла.
У зв'язку з подіями в країнах арабського світу в суспільстві виникла - і свідомо підігрівається - ісламофобія, якась параноя. Будь-який послідовник однієї з найбільш миролюбних релігій сьогодні, на жаль, в очах багатьох виглядає без достатніх до того підстав як агресивний і нетерпимий противник всього не ісламського, не мусульманського... Чи торкнулися ці настрої суспільства в Японії? Це було б дуже сумно, адже протягом всієї своєї історії країна Сонячного Сходу служила дивовижним і гідним прикладом мирного співіснування різних культур і віровчень... Наскільки сьогодні мусульманам комфортно в Японії?
- Без сумніву, що по всьому світу зараз мусульмани у всьому світі стикаються з певними труднощами. Японія схильна до цього в меншій мірі. Це відбувається через пропаганду, через нагнітання в ЗМІ антиісламських настроїв, що однобоко висвітлюють події, що відбуваються в країнах арабського світу. Потрібна правильна інформація, неупереджена. Потрібно просвітництво, подолання забобонів, міфів, потрібно руйнування нав'язаних образів, потрібне знання про особливості віровчення, а не повторення вихоплених з контексту цитат і фраз священних текстів. Зараз же, на жаль, те, що відбувається на Близькому Сході, у світі використовується для розповсюдження певних негативних образів, для нагнітання істерії та пошуку ворога. Необхідно звільнити суспільство від нав'язаних забобонів, від неправильних, перекручених уявлень - це дуже важка робота.
Хто повинен проводити цю роботу? Національні або духовні лідери, педагоги, громадські організації?
- Тільки прості, людські, безпосередні контакти. Від людини до людини. Тільки прямий контакт - навіть якщо такі кроки здаються маленькими і незначними - вони принесуть свої плоди. Національні лідери, духовні лідери теж повинні шукати точки дотику, проводити спільну роботу...
Ви і послідовники буддизму молилися на Майдані під час Помаранчевої революції, в одному з інтерв'ю Ви назвали її «часом пробудження Бодхісаттв», часом пробудження свідомості українців... На Ваш погляд - що ж сталося, чому ненасильницькі масові виступи громадян нашої країни і за часів Помаранчевої революції, і не так давно - під час Революції Гідності не тільки не вплинули на ситуацію, але навіть не змогли запобігти збройному конфлікту. Невже милосердя, справедливість - складові добра - настільки тендітні, беззахисні й безсилі, що не можуть протистояти агресії, ворожнечі - тобто, злу?
- Ми не повинні відступати, не повинні опускати руки і відмовлятися від зусиль. У цьому полягає велика сила...
Чи вірите Ви у дієвість зусиль міжнародних організацій щодо нормалізації ситуації? Рада безпеки ООН, ПАРЄ, Європарламент, ОБСЄ? Що вони можуть зробити дійсно, крім нескінченних виразів стурбованості? Від простих громадян сьогодні можна чути порівняння ситуації, що склалася із спробами РФ перекроїти карту Європи з ситуацією в кінці тридцятих років 20-го століття. Ліга націй тоді не змогла запобігти світовій війні...
- Якщо покладатися тільки на ці організації, якщо не прагнути налагоджувати прямі зв'язки, прямі контакти між людиною і людиною, між групами людей, між країнами - то ми мало чого доб'ємося. А от якщо кожен на своєму рівні буде доносити правду про події (адже багато хто звик покладатися тільки на ЗМІ, а ми знаємо, що іноді вони відображають спотворену картину, будучи, по суті, інструментом брехні і пропаганди) - ми повинні міцно стояти на тих позиціях, коли людина людині повинна доносити правду, людина людині повинна пояснювати необхідність об'єднання зусиль, ми всі разом повинні демонструвати владі своїх країн своє ставлення до подій, своє прагнення до миру, - і свою здатність поважати думки, переконання і вірування тих, хто поруч живе, існує у злагоді і мирі. Якщо кожен з нас буде вважати неприйнятним агресію, окупацію чужих територій, якщо відмовиться від участі в неправедних діяннях, якщо ми продемонструємо свою готовність жити в світі без насильства - тоді світ має надію.
У жовтні Ви організували в Києві круглий стіл і висунули ідею, що звучить по-англійськи як «Let them in», сенс якої в тому, щоб український народ не опирався російським військам силою, дав їм окупувати країну хоч до Львова, а потім почав акцію громадянської непокори. Ви як і раніше вірите, що це можливо?
- Це залежить від ситуації, що виникла. Немає сумніву в тому, що терпіння, не відступ від прикладених зусиль, об'єднання цих зусиль з усіма людьми доброї волі принесуть свої плоди.
Нагадаємо, що ще наприкінці лютого 2014 Дзюнсей Терасава, звертаючись до світової спільноти у зв'язку з подіями в Україні, і вже тоді називаючи те, що відбувається на її території - зокрема, в Криму, військовим вторгненням Росії, заявляв: «Військове вторгнення Росії на українську територію в Криму є кричущим актом військової агресії. Крім того, останні три місяці російська влада організовує всілякі провокації і спонсорує заворушення в різних частинах України. Світ повинен визнати цю реальність і знайти ненасильницький спосіб перешкодити як відкритій, так і замаскованій військовій агресії, яка відбувається серед білого дня, біля дверей Європи. Сьогодні від імені всіх релігій ми проголошуємо, що фізична сила і брехлива пропаганда не може знищити героїчний дух Майдану і народу України».
Дзюнсей Терасава-Сенін, будучи прихильником активного ненасильницького опору, закликав віруючих всіх релігій і послідовників різних віровчень об'єднатися в боротьбі за мир і загальнолюдські цінності.
«Ми закликаємо представників усіх релігій світу і всіх людей стати на захист досягнень Майдану. Що ми можемо для цього зробити? Від імені всіх релігій України ми закликаємо усіх релігійних лідерів світу підготувати і відправити релігійні делегації до Києва, а в подальшому, в залежності від розвитку ситуації, можливо, і до Криму, щоб силою свого авторитету захистити українців від вторгнення російських військ, - звертався до людей доброї волі настоятель буддійського ордену, - Ми звертаємося до нобелівських лауреатів усього світу із закликом приїхати в Україну, щоб запобігти кровопролиттю і захистити мир, ненасильство і життя. Домовитися про те, щоб одночасно дзвонити в дзвони, бити в барабани, сурмити в труби, запалювати свічки, проголошувати молитву - для перемоги ненасильства в Україні. Сигналити в автомобільні гудки в знак солідарності з Україною. Організувати живий ланцюг в різних містах світу в знак солідарності з народом України», - закликав Дзюнсей Терасава.
Також нагадаємо, з 30 березня минулого року Дзюнсей Терасава, що має статус «людина світу», представник ООН, учасник багатьох миротворчих місій у гарячих точках планети разом зі своїми прихильниками і учнями провів у нашій країні Міжнародний Марш Миру і Солідарності «Єдність, Правда, Мир, Свобода». Стартувала акція в Києві на Майдані Незалежності, а завершилася миротворча місія 13-го квітня в Луганську.
