Розмова з режисером Ахтемом Сеітаблаєвим про його фільм «Кіборги» відбулася в два етапи. Перший — на покинутому військовому аеродромі під Черніговом. Там спорудили макет конструкцій Донецького аеропорту, який став основою для роботи фахівців комп’ютерної графіки. Туди ж з найближчої танкової частини доставили бойову техніку, яка брала участь у зйомках батальних сцен. Друга частина інтерв’ю проходила дистанційно: режисер перебував у Казахстані і у створенні картини брав участь з допомогою технічних засобів зв’язку.
Назва «Кіборги» дає загальне уявлення про тему фільму. Чому ви взялися за неї? Що хочете сказати глядачеві?
— Коли на каналі «1+1» у програмі «Хоробрі серця», присвяченій тим, кого сьогодні називають «кіборгами», я знайомився з бійцями та офіцерами, слухав реальні історії, то думав про те, що було б злочином не зняти такий фільм. Для мене це народження нового епосу. Поява героїв нової країни — на кшталт давньогрецьких трагедій. І я абсолютно переконаний, що давно потрібно було розповісти про народження нових героїв.
Фільм призначений, насамперед, для молодих, але я впевнений, що він матиме успіх і серед широкої глядацької аудиторії.
У нас п’ятеро головних героїв. Головна роль — боєць з позивним «Мажор» — наймолодший, з досить заможної родини, добровільно пішов воювати і приїхав в Донецький аеропорт. Через його долю, його становлення, його зустрічі і конфліктні діалоги зі старшими людьми ми розповідаємо про світ, який народжується всередині цієї війни. Той світ, за який вони воюють, той світ, в якому вони хочуть жити і хочуть, щоб в ньому жили їхні діти. Тому, незважаючи на те, що у нас військова драма і багато військових сцен та комп’ютерної графіки, є чимало діалогів, всередині яких ми піднімаємо і розкриваємо цю тематику.
Фільм «Кіборги» — спроба розібратися, що це за війна, між ким і за що… Адже на Заході, де я за родом служби часто буваю, дуже часто запитують, коли закінчиться у нас громадянська війна. Я дуже сподіваюся, що фільм вийде в прокат не тільки в ближньому, а й у далекому зарубіжжі, і ми зуміємо пояснити: у нас не громадянська війна, це цивілізаційний вибір між минулим і майбутнім. Бути сьогодні українцем — це не стільки етнічна приналежність, скільки чіткий вибір між минулим і майбутнім.
Війна триває — це ускладнює чи спрощує роботу?
— Звичайно ускладнює. Хвала Всевишньому, що багато наших захисників живі, і це підсилює відповідальність щодо відображення подій. Я завжди підкреслюю, що ми знімаємо не документальний, а художній фільм на основі реальних подій. Дуже важливо, що у підготовці сценарію безпосередню участь брали хлопці, які були в Донецькому аеропорту. За їхніми спогадами Наталія Ворожбит написала сценарій, а учасники тих подій його вичитали.
Для групи дуже важливо, що практично щодня хтось із цих хлопців приїжджає до нас на майданчик. Хтось цілими днями допомагає порадами, практичними навичками. Я вдячний Міністерству оборони, Генштабу, командиру танкової бригади Маленку — тому що без допомоги армії зняти такий фільм неможливо. Допомагають і Міністерство культури, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Щодня на майданчик приїжджають гості: чиновники, бійці, волонтери. Деякі з них знімалися в нашому фільмі.
З ким ви працюєте над «Кіборгами»?
— Це той випадок, коли режисер щасливий — бо є високопрофесійні і чудові людські якості: такт і зібраність, діловитість групи. Я вперше працюю з оператором-постановником Юрієм Королем — у нього дивовижне поєднання абсолютного занурення в матеріал, креативності і віртуозного володіння камерою. Другий оператор — Наташа Мірошниченко — вже в другій картині працює (першою була «Чужа молитва»). Художник з костюмів Ніна Кудрявцева — я з нею знімаю практично всі свої фільми. Тобто частина групи — стабільна, переходить з фільму в фільм. Ну і незмінний наш продюсер Іванна Дядюра, з якою я знімав всі свої фільми.
Це той чудовий випадок, коли режисерові, як геологу або нафтовикові, потрібно знайти і пробурити свердловину, а потім не заважати, коли йде цілий потік творчої нафти. Ось про свою групу можу сказати так. У мене є час і подумати, і проаналізувати. Всі знають свої завдання, всі їх виконують на 100%, іноді навіть більше. У нас не існує такого поняття, як «це не моя робота». Якщо потрібна допомога якомусь із підрозділів, то всі допомагають. Але це рідко відбувається, тому що робота виконується вчасно.
Частина акторів відома нашій публіці за моїми попередніми роботами. Маю велику надію, що нинішня самовіддача та якість зробить їх ще більш затребуваними і відомими. На п’ять основних наших персонажів було близько 150 проб акторів з усієї України. І я ще раз переконався, яка у нас талановита країна. Не всі, на жаль, потрапили у наш фільм — це неможливо з об’єктивних причин, — але дуже багатьох українських акторів я для себе відкрив. Не тільки з Києва. З Чернігова, з Одеси, Чернівців, зі Львова. Сподіваюся, що в майбутніх роботах ми обов’язково зустрінемося.
З кримчан, крім художника-постановника Шевкета Сеідаметова, хтось працює в цій картині?
— Один із керівників каскадерів, Дмитро Рудий, — з Криму, з Сімферополя. Це чудові професіонали. За їхніми плечима багато робіт, зокрема і в другій частині «300 спартанців». Те, що вони роблять в кадрі — я кажу зараз про каскадерів, — на мій погляд, це світовий рівень професіоналізму на майданчику.
Хто фінансує та організовує виробництво фільму?
— Фільм знімається на базі нашого продакшну «Ідас-філм» за фінансової підтримки держави і наших власних коштів, за участі одного з операторів мобільного зв’язку.
Знімальний період у роботі над «Кіборгами» закінчений. У чому особливість роботи на нинішньому етапі?
— Я попросив мого великого друга і людину, яку вважаю одним зі своїх вчителів — він просить не називати його імені, — щоб він переглянув і запропонував свій варіант монтажу. Я довіряю його смаку. Це часто використовувана практика — коли запрошується режисер монтажу, який незаангажований знімальним матеріалом, як режисер-постановник. Тому що дуже часто і те шкода, і це шкода, ти згадуєш, як працював, скільки зусиль було витрачено на той чи інший епізод. Довіряю його смаку, ми з ним співпрацюємо в такому контексті не вперше. У нас і ставлення до матеріалу, і розуміння того, навіщо знімався цей фільм, що ми хочемо розповісти, практично ідентичні. Це дозволяє мені мати достатньо вільного часу, щоб йти далі, розробляти нові проекти. Тому нині я перебуваю в Казахстані, а після приїзду ми зустрічаємося з ним, обговорюємо перший драфт монтажу. Завдяки розвиненим технологіям ми можемо підтримувати зв’язок цілодобово. Пересилати матеріал, обговорювати, аналізувати його, і монтаж зокрема.
Буває так, що щось недозняли? Або якість знятого матеріалу не задовольняє. Що можна доповнити або виправити за допомогою комп’ютерної графіки?
— Якщо говорити про сюжет фільму, то це неможливо. Хоча за нинішніх комп’ютерних технологіях можна і домалювати. Але ми говоримо про конкретний фільмі «Кіборги». І потім, чесно кажучи, це величезні гроші. Якщо виправляти щось за допомогою комп’ютерної технології, тобто домалювати персонажів, які вчинятимуть зовсім інакше, ніж наші герої у фільмі… Навіть не уявляю, як це. Щоб цього уникнути, є підготовча робота, є педантичне ставлення до цього періоду. І ми намагаємося проговорити особливо важливі речі за сценарієм, за сюжетом, щоб потім не доводилося їх глобально міняти. Хвала Всевишньому, зібраний перший чорновий монтаж, і якщо говорити про аспекти, які формують сюжет, то такої необхідності немає.
Кого ви запросили для створення комп’ютерної графіки?
— Так склалося, що керівник студії «Метал драйв студіо» Олексій Москаленко — мій близький друг. Він є найкращим фахівцем у сфері комп’ютерної графіки. За його плечима багато робіт. Я не можу перерахувати всі. Ми з ним співпрацювали над фільмом «Хайтарма», наприклад, де всі бої в повітрі були намальовані його студією. З відомих на пострадянському просторі — «Нічний дозор» Бекмамбетова — там половина графіки зроблена його компанією. З нею співпрацюють всі українські режисери і дуже багато зарубіжних. І зараз ми проводимо роботу над «Кіборгами» — думаю, що результат буде чудовий.
Продюсер Іванна Дядюра раніше говорила, що вихід фільму «Кіборги» планується на початку грудня поточного року. Встигаєте?
— Ми дуже сподіваємося, що реліз нашого фільму відбудеться 6 грудня цього року. Це день Збройних Сил України. Перешкодити виходу фільму саме в цей день може тільки одна обставина — участь у фестивалі класу «А». Поки я не називатиму, якого саме. Але у них є умова, щоб світова прем’єра відбулася саме в рамках фестивалю. І якщо так трапиться, що ми будемо відібрані на цей фестиваль, тоді ми виступимо зі спецзверненням до глядачів про те, що прем’єра фільму відбудеться після фестивалю. Поки терміни залишаються незмінними. Все йде як треба, все за графіком.
Джерело: Крим. Реалії
