Після терактів у Брюсселі світ захопила чергова хвиля ісламофобії. 27 березня в студії «Громадського Радіо» муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов прокоментував ситуацію, що склалася: як боротися з ісламофобією, руйнувати міфи і не піддатися впливу ЗМІ.
Наскільки ймовірно в Україні повторення подій в європейських країнах? ЗМІ іноді пов’язують тероризм винятково з мусульманським світом − чи виправдано це, як Ви вважаєте?
− Ну звичайно ж ні. Справа в тому, що терористичних організацій величезна кількість: ліві, праві, профашистські, в різних культурах, на різних континентах. І взагалі тероризм як явище виник аж ніяк не в мусульманському світі. Однак проблема в тому, що в останні десятиліття найгучніші злочини такого роду постійно пов’язують з так званим «ісламським тероризмом», хоча у тероризму не може бути ні релігії, ні національності, тому, я думаю, некоректно пов’язувати релігію зі злочинцями.
Є версія, що «Ісламська держава» пов’язана з «русским миром».
− Я це чув у розмовах з сирійцями з початку виникнення цього квазітериторіального утворення. Як для нас очевидно, що ДНР і ЛНР − це продукт Росії, так само і для пересічних сирійців абсолютно зрозуміло, що ІДІЛ − теж продукт Росії, вони в цьому навіть не сумніваються. Звичайно, я не можу надати жодних доказів, але такою є думка сирійських обивателів. Побічно це підтверджується тим, що найбільша кількість іноземних бойовиків в рядах так званої «Ісламської держави» − вихідці з Росії, їх приблизно 2500 осіб. Та й чому Росія після вторгнення в Сирію бомбила сирійську опозицію, а не «Ісламську державу»?
В окупованому Криму представники місцевої прокуратури часто говорять про те, що багато кримських татар у складі ІДІЛ поїхали воювати в Сирії. Чи так це?
− Якоїсь інформації з цього приводу у мене немає. Повірте, прихильник радикальної групи з такою ідеологією не визнає, що розділяє їх ідеї та їде до них. У мене є тільки офіційна інформація, яку надає СБУ, а там називається приблизно 50 осіб з України в складі ІДІЛ та інших угруповань. Але якщо порівняти 50 осіб з України і 2500 з Росії, то кримській прокуратурі варто було б промовчати.
У зарубіжних ЗМІ кажуть, що теракти виникають через ісламізацію Європи. Як Ви ставитеся до такої думки?
− По-перше, ісламізації Європи зараз не відбувається. Це страшилка, що найчастіше запускається вкрай правими партіями. Ці настрої підігріває велика кількість біженців, які якимись чудернацькими каналами переправлялися з Азії до Німеччини, коли були відкриті коридори через десяток країн, якими проходили сотні тисяч людей. Спробуйте проїхати до Євросоюзу без візи, без належних документів хоча б з України − далеко Ви доїдете? Однак ці коридори відкрили, сотні тисяч людей проникли на територію Європи, а після цього почалася хвиля терористичних актів у Франції, тепер вона захоплює Бельгію, причому всі ці теракти розраховані на шум, на залякування. Вони обов’язково пов’язані з іноземцями арабського походження, хоча величезна кількість таких людей вже десятиліттями живе в Європі.
Завдяки колоніальній політиці Європи стосовно країн «третього світу» в деяких державах утворилися значні анклави вихідців звідти. Але тільки після того, як в Європу потрапила величезна кількість біженців, почалися ці гучні резонансні терористичні акти, в яких звинувачують мусульман, ісламістів. Але насправді після початку окупації Криму в 2014 році відбувся глобальний зсув: всі міжнародні договори були фактично зруйновані. Зараз йде світова війна, зокрема і в європейському просторі, де однією зі сторін є Росія. Консолідована позиція європейських країн завдає шкоди РФ: ембарго, тиск, санкції. Глобальна геополітика зрушилась на більш високому рівні.
Як боротися з ісламофобією, як руйнувати міфи, як не піддатися впливу ЗМІ?
− Кожна людина повинна думати своєю головою. Але, на жаль, дуже багато людей просто споживають інформацію зі ЗМІ, які часто не перевіряють інформацію, яку подають. Наприклад, мусульмани України ніколи ні в чому не завинили, при цьому після таких терактів ісламофобія розвивається і в нашій країні. Але що ми зробили? Який стосунок ми маємо до того, що відбувається у Франції і в Бельгії? Як ми можемо на це вплинути? Чому ми повинні нести відповідальність за інших людей? Адже незрозуміло навіть, чи ісламісти вони: можливо, це диверсанти якихось третіх сил, зацікавлених в дестабілізації і руйнуванні Європейського Союзу. Мене дивує, що наші українські співгромадяни піддаються цим хвилям ісламофобії. Зламати її − це наша робота. Ми повинні показати, що є такими ж мирними людьми, як і всі інші в Україні.
Днями Ви презентували книгу. Розкажіть про неї.
− Відомий ісламознавець Михайло Михайлович Якубович з Національного університету «Острозька академія» написав книгу «Іслам в Україні: історія і сучасність». Ми плануємо провести презентації в різних містах України. За допомогою цієї книги хочемо показати українцям, що мусульмани України − це не якісь агресивні, асоціальні іммігранти. Навпаки: це такі ж люди, які вже багато століть живуть на землях України.
Мусульманське співтовариство досить щільно інтегроване в українське?
− Так. Звичайно, є мігранти, які недавно приїхали в Україну, але вони не є більшістю. А мусульманська громада України робить все, щоб якомога швидше інтегрувати їх, щоб вони не створювали свої закриті гетто.
Чим все-таки відрізняються помірні мусульмани від радикалів?
− У світі приблизно 1,5 млрд мусульман. Переважна більшість, більше 90% − нормальні, помірні, без жодного радикалізму. Мусульмани неоднорідні, Іслам роздробився на різні напрями. В основному люди знають про сунітів і шиїтів. Переважна більшість мусульман в Україні − це помірні суніти, які не симпатизують радикальним поглядам. У нас немає тенденції до радикалізації. Але в світі є певні радикальні угруповання, наприклад, «Аль-Каїда», «Ісламська держава», в які приходять люди, яким симпатичні їх ідеї. Це любителі постріляти за гроші, грабувати, ґвалтувати, вбивати. Є люди, які просто схильні до того, щоб реалізувати себе через насильство. Але таких радикальних груп дуже мало − десятки тисяч з півтора мільярда.
Як Коран трактує джихад? Для радикальних і поміркованих мусульман це одне і те ж?
− «Джихад» як термін означає «зусилля», яке, перш за все, повинне бути спрямовано на духовне подолання внутрішніх, особистих недоліків людини. Тобто, по-перше, джихад − це боротьба зі своїми недоліками. По-друге, джихад для мусульман − це побудова справедливого суспільства, боротьба з соціальними вадами, за свободу слова, проти рабства. А в найвужчому значенні джихад − це збройний захист в разі агресії ворога. Пророк Мухаммад говорив, що кожен чоловік повинен захистити себе, свою сім’ю, дітей, родичів, країну від подібних посягань. Всім українцям це дуже добре зрозуміло після того, як Україна пережила агресію з боку сусідньої держави. Радикали відрізняються від інших мусульман тим, що їх лідери трактують багато богословських термінів у дуже вузькому сенсі, часто змінюючи їх. Багато радикалів − люди неосвічені; я не здивуюся, якщо вони в житті не читали Коран. Інформацію їм вкидають безпосередньо від керівників, і людина слідує за натовпом, яка слухає лідера. Якщо людина починає сумніватися в словах, які їй кажуть, її відразу ж усувають.
В Яготині планують організувати містечко, в якому повинні будуть розміститися сирійські біженці. Що потрібно зробити Україні, щоб ця ідея стала успішною?
− Біженці з Сирії, нехай і к невеликій кількості, але вже є в Україні. Вони приїхали, як тільки почалася війна − в основному за родинними зв’язками. За два роки за ними не помічено злочинів або асоціальних дій. Що стосується ідеї розміщення біженців в Яготині − я вважаю, це погана ідея. Місто маленьке, мононаціональне і монокультурне. 200 біженців з іншої країни − це не так багато, але вони не знають ні мови, ні культури, а в Яготині навіть мечеті немає. Ось якби їх розселяли в якомусь великому мегаполісі, де є іноземці, мечеті, мусульманське співтовариство, яке допоможе цим біженцям інтегруватися, − це пройшло б набагато простіше і спокійніше. Наприклад, в Одесі є сім мусульманських мечетей, в Києві поки що дві. Якби їм запропонували якусь програму адаптації, допомогли працевлаштуватися, дітей відправити в школу, то мільйонник їх би і не помітив. А маленьке містечко негативно і насторожено сприймає будь-яких чужинців.
Чи прийняло мусульманське суспільство на окупованих територіях бойовиків і Росію?
− На окупованих територіях Донецької та Луганської областей панує страх. Люди бояться всього, навіть говорити вголос на власній кухні. Через постійні доноси підвали і в’язниці переповнені арештованими людьми. Як тільки почалася окупація, мусульманська громада цього не схвалювала. Багато релігійних громад − протестанти, мусульмани, іудеї, греко-католики, православні Київського патріархату − прекрасно розуміли, що чекає ці землі з приходом незаконних збройних формувань: терор, насильство, позбавлення прав і свобод. Всі, поки могли, говорили про це вголос. Зараз на окупованих територіях це просто небезпечно.
Джерело: Громадське Радіо
