Тугай-бей
В історії кримсько-українських політичних зв'язків постать полководця і державного діяча Тугай-бея (бл. 1601 — 1651) займає особливе місце. Активний учасник Визвольної війни українського народу, Тугай-бей, який мав великий військовий досвід, був найкращим з-поміж усіх можливих союзників Богдана Хмельницького. У вирішальні моменти битв кримськотатарська кіннота Тугай-бея ефективно доповнювала запорізьку піхоту, здійснюючи обхідні маневри і несподівано атакуючи противника. У битвах під Жовтими Водами і Корсунем, завдяки злагодженості і взаємодії українських і кримських військ, елітні польські армії зазнали нищівної поразки. Богдана Хмельницького з Тугай-беєм пов'язували не тільки ділові відносини, а й справжні узи братерства. Український гетьман так говорив про кримськотатарською полководця: «Тугай-бей близький мені, він — мій брат, моя душа». Про те, яким був Тугай-бей на полі битви, дізнаємося з розповіді кримського історика Киримли Хаджі Мехмеда Сенаї: «Тугай-бей і подібні до нього відважні героїчні мужі, кинувшись на величезні гармати, які викидають вогонь, з криками «Аллаг, Аллаг!», «Аллаг, Аллаг!» прославляючи ім'я Боже, усі разом почали шабельну атаку, і більшість з них, сподіваючись на Всевишнього, мов хижі леви, полізли у пащі до драконів, що вивергали полум'я, і, плекаючи в душі прекрасну мрію про виконання обітниці «або перемога, або смерть», праворуч і ліворуч, з центру, і з флангів, міцними мечами, мов сліпучими блискавками, ударили злісних собак». Тугай-бей загинув у 1651 році під час трагічної для українського народу битви під Берестечком. Після його смерті відносини України з Кримським ханством стали поступово погіршуватися, що врешті-решт призвело до розриву відносин між цими державами, але пам'ять про цей союз і досі є предметом гордості багатьох українців і кримських татар.
Ісмаїл Гаспринський
Видатний кримськотатарський просвітитель, громадський діяч і вчений Ісмаїл Гаспринський (1851 — 1914) є одним з найбільш яскравих представників ісламського відродження кінця XIX, початку XX ст. Уродженець кримського селища Авджикой, випускник сімферопольської гімназії, Гаспринський у своїй просвітницькій діяльності дуже швидко вийшов за межі Криму, налагодивши контакти з мусульманами Європи, Османської імперії, Поволжя, Кавказу, Середньої Азії і Близького Сходу. Гаспринському довелося, буквально з нічого, створювати систему освіти для пригноблених тюркських народів Російської імперії. Вихід у 1883 році першого номера газети «Терджиман» (Перекладач) став подією для всієї мусульманської творчої еліти багатьох країн світу. Згодом на базі газети був створений медіа-холдинг, який видавав газети і журнали, які здобули популярність далеко за межами Криму. Нові підходи Ісмаїла Гаспринського до освітнього процесу сприяли започаткуванню просвітницької течії під назвою «джадидизм». Гаспринський прагнув поєднати традиційну ісламську освіту з новими підходами, розробленими європейською педагогічної наукою. Успіх його освітніх проектів засвідчив ефективність «системи Гаспринського» і довів її перспективність. Недарма, праці кримськотатарського просвітителя були популярними в ісламському світі навіть через десятиліття після смерті Гаспринського. До початку ХХ століття Ісмаїлові Гаспринському вдалося об'єднати навколо себе групу мусульманських діячів, які прагнули просвітити широкі маси на базі ідей джадидизму. У 1905 році вони створили організацію «Бутюнрусие иттифак аль муслимин», яка фактично стала першою легальною ісламської партією у Російській імперії. Завданням партії було припинення дискримінації мусульманського населення, а також сприяння всебічному розвиткові культури й освіти. «Иттифак» проіснувала недовго, припинивши свою діяльність під тиском влади. Згодом, багато її діячів стали засновниками мусульманських національних організацій періоду революції 1917 року.
Мухаммад Асад
Перетворення хлопчика зі Львова, який народився у заможній єврейській родині, на найбільшого ісламського релігійного і політичного діяча вже давно стало своєрідною легендою для українських мусульман. Досить почитати ЗМІ, щоб усвідомити все більш зростаючу роль Асада і його ідей в сучасній Україні. Захопленість Сходом сприяла тому, що безліч європейців навернулися до ісламу. Але не багатьох з них можна позиціонувати як людей, які вплинули на розвиток ісламської цивілізації. Леопольд Вайс (1900 — 1992) народився у Львові на зламі двох епох. Навіть об'їхавши півсвіту і ставши відомим ісламським діячем Мухаммадом Асадом, він ніколи не забував про свою батьківщину, присвятивши їй найтепліші сторінки у книзі спогадів і роздумів «Шлях до Мекки». Ця робота, видана у 1954 році і перекладена на безліч мов світу, викликала неабиякий інтерес не тільки в інтелектуалів і любителів екзотики. Вона сприяла тому, що представники європейської цивілізації змогли краще пізнати і зрозуміти релігію, яка до кінця ХХ століття привернула увагу всього людства. Без перебільшення можна стверджувати, що більшість лідерів сучасного світу знайомляться з ісламом, зокрема і завдяки книгам Мухаммада Асада. Парадоксально, але чи не останніми у Європі з творчим доробком Асада познайомилися його земляки. Лише торік в Україні було видано його найвідоміший твір — «Шлях до Мекки». Тому справжнє знайомство з Асадом й усвідомлення цінності його здобутків — ще попереду. Серед найважливіших творів Мухаммада Асада особливе місце належить коментарям до Корану, а також праці, присвяченій державним аспектам шаріату. Ймовірно, з часом дорога до Мекки, хадж для багатьох мусульман України буде розпочинатися зі Львова, міста, яке відкрило світові видатного письменника і мислителя нашого часу.
Олександр Степанченко
