Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина четверта

Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина четверта
Битва під Берестечком
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина четверта
Тугай-бей
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина четверта
Іслам Гірей
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина четверта
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина четверта
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина четверта
10.01.2018
Оцініть статтю: 
(91 оцінка)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

Битва під Берестечком була однією з найважливіших в історії Визвольної війни українського народу. Перемога в ній могла б перекреслити всі сподівання польської шляхти знову закабалити українців. Крім того, вона могла зміцнити союз між козаками і кримськими татарами.

Для участі в битві Богдан Хмельницький зміг мобілізувати близько 100 тис. воїнів. Він також чекав, що його союзник, кримський хан Іслам III Гірей, приведе багатотисячне військо. Готувались до бою і поляки. До літа 1651 року вони мобілізували небачене для того часу військо — понад 150 тис. солдатів, шляхти і німецьких найманців. Всі кращі полководці Польщі на чолі з королем Яном II Казимиром зібралися на полі Берестецької битви.

Свого часу Іслам III Гірей близько п’яти років провів у польському полоні. Він добре володів польською мовою і дещо симпатизував Польщі. Але під час військових кампаній хан, передусім, шукав можливість отримання фінансової вигоди.

Що стосується Богдана Хмельницького, то він вів переговори з усіма провідними гравцями Європи, намагаючись втягнути їх у війну. При цьому він був готовий визнати васалітет будь-якої країни, яка могла надати йому істотну військову допомогу. Успіхи козацького війська викликали живий відгук в Європі. Австрія, Швеція, Османська імперія, Франція, німецькі держави, Росія, Трансільванія, Венеція і Ватикан уважно стежили за розвитком подій. Знищення Польщі могло кардинально змінити розстановку сил на континенті.

Уряд Речі Посполитої намагався представити Хмельниччину винятково як війну за віру, за католицьку церкву. Сам Папа Римський незадовго до битви під Берестечком надіслав польському королю меч у золотих піхвах і прапор, а також благословив його на боротьбу зі схизматиками — так називали католики прихильників православної церкви. Не залишився осторонь і Константинопольський патріарх, який називав у своїх листах Хмельницького «воїном за православну віру».

Напередодні військової кампанії 1651 року високу дипломатичну активність проявляли високопоставлені османські чиновники. В цілому, Стамбул сприяв Хмельницькому у війні проти Польщі, хоча було і чимало противників, які вважали союз з козаками помилкою.

У листі, адресованому українському гетьману, великий візир Мелліт Ахмет-паша повідомляв про те, що султан дав вказівку кримському хану про надання військової допомоги Україні. При цьому великий візир радив під час переговорів з поляками не довіряти їх словам і не укладати мирну угоду.

Перед початком битви під Берестечком армія Богдана Хмельницького довгий час маневрувала, не вступаючи в бій з поляками. Гетьман чекав, коли підійде з Криму армія його союзника — хана Іслама III Гірея. Разом з ханом на війну вирушив і перекопський мурза Тугай-бей. В середині червня 30-тисячна орда приєдналася до козаків.

Битва під Берестечком тривала з 28 червня до 10 липня 1651 року. Особливістю бою була нова тактика, яку застосували польські командири. Вони розставили війська відповідно до німецької військової науки. Цей спосіб оборони був незнайомий козакам і татарам. Завдяки новому вишикуванню, оборона польської армії успішно витримувала всі атаки кінноти і піхоти.

Крім цього, поляки застосували ще одну тактичну новинку. Вони поставили свою артилерію на лівий фланг проти татарського війська. Їх гармати заряджалися не тільки ядрами, а й шрапнеллю, яка серйозно шкодила кримцям. У найперші дні битви від артилерійського вогню загинули два провідних командира кримськотатарського війська — Амурат і Тугай-бей. Ледь не загинув і сам хан Іслам III Гірей після того, як одне з ядер розірвалося недалеко від нього.

Незабаром після цієї події за наказом хана кримське військо кинуло свій табір і спішно покинуло поле битви. Ходили чутки про те, що причиною відступу татар був секретний договір між козаками і поляками. Згідно з цією угодою вони, нібито, планували спільно напасти на кримців і знищити їх армію. Безсумнівно, джерело цих чуток було у польському таборі.

Побачивши, що татарське військо йде, Богдан Хмельницький кинувся слідом за ханом, щоб переконати його повернутися. Але Іслам Гірей взяв гетьмана в заручники і повів із собою. Поляки негайно скористалися ситуацією і перейшли до активних дій проти козацької армії. І хоча бій тривав ще кілька днів, перевага сил дала про себе знати. У цій ситуації поразка була неминучою.

Довгий час вважалося, що велика частина війська Хмельницького полягло на полі битви. Насправді це далеко не так. Козацькі командири змогли вивести свої загони через болота, при цьому полякам як трофей дісталася майже вся артилерія та обоз.

Через два місяці після битви відпущеному з полону Хмельницькому вдалося знову зібрати велику армію під Білою Церквою, яку поляки так і не зважилися атакувати. Почалися переговори, які закінчилися підписанням Білоцерківського мирного договору.

Богдан Хмельницький болісно переживав загибель свого друга і бойового побратима Тугай-бея. Він не раз говорив: «Тугай-бей близький мені, він мій брат, моя душа ...». Разом з Тугай-беєм Хмельницький здобув свої найгучніші і славні перемоги. Ймовірно, якби союз двох полководців тривав і далі, то підсумки війни були б зовсім іншими.

Однак непередбачувана поведінка хана Іслама III Гірея внесла свої корективи в хід військової кампанії. Все це призвело до того, що на початку 1654 року союз між козацькою Україною і Кримським ханством був остаточно зруйнований. Хмельницький перейшов під протекцію Москви, а кримські татари стали союзниками поляків. Після цього війна на землях України тривала ще кілька десятиліть.

Олександр Степанченко

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.