Визвольна війна українського народу проти шляхетської Польщі була не тільки національною. Це була війна, в яку, тією чи іншою мірою, було втягнуто більшість європейських держав. Починаючи повстання, Богдан Хмельницький розумів, що без сильних союзників він не зможе перемогти польську армію, одну з кращих на той момент в Європі. У цій ситуації він зупинив свій вибір на Кримському ханстві.
Рішення Хмельницького було, з одного боку, досить дивним, враховуючи той факт, що українські козаки і кримські татари не були в особливо дружніх відносинах. Швидше навпаки, гетьман звернувся за підтримкою до вічних суперникам козаків за панування в причорноморських степах і дніпровських плавнях. З іншого боку, його рішення було цілком прагматичним. Запорізькі козаки були хорошими воїнами, але у них була слабка і нечисленна кавалерія. Зате у кримських татар була сильна кіннота за відсутності піхоти. Поєднавши разом кінноту і піхоту, Хмельницький перетворив свою армію на грізну силу.
Сам гетьман добре знав мови і звичаї мусульманських народів — кримських татар і турків. Ще в молодості він брав участь у битві під Цецорою, в результаті якої потрапив у турецький полон, де зміг вивчити тюркські мови.
Головною причиною розпочатого в 1648 році повстання українського народу був нестерпний національний і релігійний гніт. Сучасник подій Визвольної війни писав: «Багато нам розповідають про турецьке рабство, але це стосується військовополонених, а не тих, що живуть у турків під владою, обробляють землю чи займаються торгівлею. Останні, заплативши річну данину чи закінчивши покладену на них роботу, вільні так, як не вільний у нас жоден шляхтич. У нас у тому свобода, що всякому можна робити те, що заманеться: від цього і виходить, що найбідніший і слабший робиться невільником багатого і сильного, сильний завдає слабкому безкарно всякі несправедливості, які йому заманеться.
У Туреччині жоден паша не може того робити останньому мужику, інакше поплатиться за те головою… і у татар мурза і високий улан не сміють так ображати простого хлопа, хоча б й іновірця; ніхто і не подумає про це: всяк знає, що його самого можуть повісити перед будинком скривдженого. Тільки у нас в Польщі вільно все робити і в містечках, і в селищах. Азіатські деспоти за все життя не замучать стільки людей, скільки їх замучать щороку у вільній Речі Посполитій».
У березні 1648 року разом зі своїм сином Тимофієм Богдан Хмельницький здійснив дипломатичний візит до Криму, де провів переговори з ханом Ісламом Гіреєм. У «Літописі Величка» наводиться текст його промови перед кримським повелителем.
«Досі ми були ворогами вашими, але єдино від того, що перебували під ярмом ляхів. Знай же, ясновельможний хане, що козаки воювали з тобою поневолі, а завжди були і будуть друзями підвладного тобі народу. Ми тепер зважилися скинути ганебне польське ярмо, перервати з Ляхистаном всякий зв’язок, запропонувати вам дружбу, вічний союз і готовність боротися за мусульманську віру. Вороги наші поляки — вороги ваші; вони зневажають силу твою, ясновельможний хане, відмовляються платити тобі належну данину і ще підштовхують нас нападати на мусульман; але відаєш, що ми чинимо щиро: ми сповіщаємо тебе про їх задуми і пропонуємо тобі допомагати нам проти зрадників і клятвопорушників».
В результаті переговорів вдалося укласти українсько-кримський військово-політичний союз. Завдяки цій угоді, хан відправив на допомогу запорожцям перекопського мурзу Тугай-бея, досвідченого воїна і відмінного полководця. У квітні Хмельницький прибув у Запорізьку Січ, де був обраний гетьманом.
Кінний корпус Тугай-бея налічував близько 4 тис. воїнів. З’єднавшись з армією Хмельницького, кримські татари вирушили до річки Жовті Води. До цього часу поляки вже мали досить інформації про підготовку повстання. Вони сформували дві армійські групи під загальним командуванням Стефана Потоцького. Одна з груп була реєстровим українським козацтвом, що перебували на службі у польського короля.
Хмельницькому вдалося перехопити реєстрових козаків ще на підході до місця бою і переконати їх перейти на бік повсталих. Це різко посилило бойові можливості армії гетьмана. Бій з поляками почався 5 травня. Використовуючи чисельну перевагу, козаки змогли взяти в облогу табір Потоцького. Кілька разів вони штурмували його, але поляки щоразу відбивалися. Корпус Тугай-бея знаходився в резерві і в битві участі не брав.
Оточені з усіх боків поляки запропонували почати мирні переговори. Хмельницький погодився випустити армію Потоцького з оточення, але за умови здачі всієї артилерії. Тугай-бей в переговорах участі не брав. Кримські татари робили вигляд, що вони є лише сторонніми спостерігачами в цій війні. Після того, як угода була підписана, поляки покинули табір, залишивши гармати козакам.
У цей момент у справу вступив Тугай-бей. Татари раптово атакували поляків прямо на марші. Солдати спробували побудувати новий табір, але не встигли. У запеклій сутичці велика частина польського війська була знищена. Стефан Потоцький отримав смертельне поранення. Це була перша перемога Богдана Хмельницького і Тугай-бея над польсько-шляхетською армією.
Козацькі повстання не раз вже стрясали Річ Посполиту. Але завжди польсько-литовській державі вдавалося придушувати ці виступи. Звістка про те, що цього разу разом із українськими козаками виступили кримські татари глибоко вразила правлячі кола Польщі. Розгром армії Потоцького показав, яка грізна сила збирається на берегах Дніпра.
Після перемоги в битві на Жовтих Водах до армії Хмельницького почали приєднуватися тисячі козаків і селян-втікачів. Поляки спішно формували нову армію, яка повинна була придушити «бунт». Хмельницький відправив вперед авангард на чолі з полковником Кривоносом, який підтримував загін кримської кінноти. Їх завданням було затримати польські війська до підходу основної армії повсталих. Новий бій був неминучий.
