Коли 1941 року почалася радянсько-німецька війна, Крим уже був дуже інтегрований у радянську економіку та суспільні відносини, нав’язані народам СРСР комуністичною владою. Створена в жовтні 1921 року Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (КАРСР) насправді мала лише деякі атрибути автономії.
Фактично Крим був просто невеликим, але важливим придатком величезної радянської імперії, що прагнула насадити в усіх сусідніх країнах режим тотального придушення особистості й цілком народів. Формально КАРСР мала власні органи влади і навіть подобу парламенту, але насправді всім керували безпосередньо з Москви.
Згідно з конституцією КАРСР, державними мовами республіки були кримськотатарська і російська. Однак фактично, за винятком короткого періоду «коренізації» в середині 1920-х років, народам Криму нав’язували російську мову й російську культуру, які безроздільно домінували в Радянському Союзі.
Після 1920 року іслам у Криму зазнав жорстоких репресій: мечеті й медресе закривали й нищили, ЗМІ провадили непримиренну антирелігійну пропаганду. Комуністи ставили за мету формування «єдиного радянського народу». Кримські татари, позбавлені рідної мови, релігії та національности, повинні були асимілюватися.
На початку радянсько-німецької війни німецькі війська стрімко просувалися до Криму. У жовтні 1941-го вони здолали оборону на Перекопі й вийшли до Севастополя. Бої за місто тривали аж до літа 1942 року. Після цього успіху весь Крим, зокрема Бахчисарай і Сімферополь, опинився під контролем німецької армії під командуванням генерал-полковника Е. фон Манштейна.
Величезну роль в успіху німецьких операцій у Криму відіграв 4-й повітряний флот Люфтваффе, що ним до липня 1942 року командував генерал-полковник Александер Лер. Завдяки повітряним ударам по радянських частинах, оборона Криму зазнавала серйозних проблем, і зрештою її зламали.
На німецьких солдатів та офіцерів Крим справив незабутнє враження: яскрава південна природа, гірський ландшафт, теплий клімат, море, великі архітектурні пам’ятки і, звісно, люди — насамперед кримські татари.
За наказом командування 4-го повітряного флоту 1942 року видано кілька художніх альбомів: «Ми воювали у Криму. 1941–1942» і «Крим». Зміст обох книг був схожий: вони містили досить докладну історичну довідку, а також численні ілюстрації — репродукції акварельних і графічних робіт військового кореспондента Курта Штендера. А ще у книгах було багато фотографій учасників подій, офіцерів Люфтваффе.
Ці книги не можна було купити в магазині. Вони призначалися винятково як подарунки, насамперед офіцерам, що брали участь у боях за Крим. У 1944 році альбом «Ми воювали у Криму. 1941–1942» перевидали — це було розширене видання, що мало не пізнавальну, а пропагандистську спрямованість.
Найбільший інтерес становить альбом «Крим» — своєрідний путівник півостровов часів Другої світової війни. Більшість художніх робіт Курта Штендера присвячена природі Криму та кримським татарам — до них автор ставиться з очевидною симпатією. Вельми вдалі групові портрети кримських татар: відкриті, добродушні обличчя старих, торговців, що продають нехитрий крам, і дітей. Очевидно, Штендер свідомо уникав теми війни. У його роботах немає руйнувань, смерті й голоду, хоча саметоді, коли він працював над акварелями, бої були врозпалі. Мабуть, саму думку про війну він вважав неприйнятною, особливо на тлі дивовижної кримської природи й життєрадісних людей.
Один з розділів книги «Крим» присвячений Бахчисараю — місту, де говорить сама історія. Ханський палац, мечеті й мальовничі будинки постають на акварелях Штендера у всій своїй величі. Надзвичайно цікаві замальовки традиційних кримськотатарських будинків — багато з них залишилося лише у спогадах старих людей і на малюнках Курта Штендера.
Роботи Штендера в альбомі чергуються з фотографіями, зробленими офіцерами й солдатами Люфтваффе. Вони демонструють високий професійний рівень фотографів, що знаходили вдалі ракурси, які дозволяли зафіксувати найцікавіше й найважливіше з життя простих мешканців Криму.
Прихід німецьких військ фактично означав зміну однієї окупації іншою. Водночас німецька адміністрація дозволила відкрити мечеті і школи, стала видаватися кримськотатарська преса, значно вільніша, як за СРСР.
Частина кримських татар сприйняла прихід німців як визволення від радянського рабства і щиро співпрацювала з військовою адміністрацією. Друга частина брала участь в опорі німецькій окупації, ішла в гори до партизанів.
Німецькі війська покинули півострів у травні 1944 року, відступаючи під ударами радянської армії. За кілька тижнів після їхнього відходу НКВС провів операцію з депортації кримських татар. Ця операція була частиною політики геноциду щодо корінних народів Криму.
Щодо альбому «Крим», то в наш час він став бібліографічною рідкістю, об’єктом наукових досліджень істориків і мистецтвознавців, що цікавляться багатогранною культурою півострова.
