Завоювання монголо-татарами Північного Причорномор’я в середині XIII ст., включення цієї території у величезну Монгольську імперію призвело до розвитку торгівлі і, як наслідок, до швидкого збільшення кількості міст. Але міста, побудовані монголо-татарами, виникли не в результаті поступового зростання поселень, як це відбувалося в Європі або на Близькому Сході, а в результаті розпоряджень адміністрації нової держави.
Традиційні міські центри Середньої Азії і Близького Сходу, згідно В. Бартольду, «складалися з цитаделі (диз) і власне міста (шахрістан, букв. „місце, де знаходиться влада“)».Міста Золотої Орди, як правило, не мали укріплень. Вони будувалися директивно і згідно зі заздалегідь наміченим планом. Нині відомо про 110 міст Золотої Орди, значна частина яких перебувала на території нинішньої Південно-східної України і в Криму. Чисельність населення часом перевищувала кілька сотень тисяч осіб.
Для того, щоб побудувати такі міста, потрібні були не тільки вправні будівельники й архітектори, а й люди, котрі знали математику. Тривалий час існувала думка про невисокий рівень культури Улусу Джучі. Ще на початку XIX ст. російський поет О. Пушкін писав: «Між мусульманами, які завоювали Іспанію, і татарами немає нічого спільного, вони завоювали Росію і не навчили її ні алгебри, ні Аристотеля».
Насправді створена монголо-татарами, що прийняли в XIV ст. Іслам, цивілізація, була не менш своєрідна і значуща, ніж цивілізація Аль-Андалуза. Що стосується «алгебри та Аристотеля», то зараз, завдяки працям українського вченого-сходознавця М. Якубовича, стали відомими напрацювання видатних золотоординських мислителів, філософів, тлумачів Корану. Ще раніше вчений світ зміг оцінити поетичну спадщину великої кочової держави.
До недавнього часу практично нічого не було відомо про роботи золотоординських вчених в галузі математики. Серйозний прорив був досягнутий завдяки дослідженню турецького історика Іхсана Фазиоглу, присвяченого роботі «Ат-Тухфе фі’ілм ал-хісаб» («Шедевр в обчислювальній науці»), невідомого автора, що жив в Золотій Орді в першій половині XIV ст.
Наукові успіхи Золотої Орди стали можливими завдяки ісламізації держави, яка почалася під час правління хана Берке (1257–1266). Після перерви вона була продовжена ханом Узбеком (1313–1341). Саме Узбек сприяв розвитку в Улусі Джучі наукових знань, запрошуючи в свою столицю вчених з Середньої Азії і мусульманських держав Близького Сходу. Аль-Омарі відзначав, що в Сараї за Узбека був відкритий університет медресетуль-ільм, що став справжньою школою наукових знань.
Історик аль-Марджані наводить список вчених, які працювали в Золотій Орді, в першій половині XIV ст. Дев’ятеро з них були родом з Булгара, двоє походили з Сарая та один з Криму. Це був час, коли між вченими всього ісламського світу відбувався жвавий обмін інформацією, новими знаннями та досягненнями. Саме цей факт дозволив зберегтися рукопису «Шедевр в обчислювальній науці».
«Ат-Тухфе фі’ілм ал-хісаб» була присвячена Тулук Темур Беку. Ймовірно, йдеться про кримського еміра, що правив на півострові за часів хана Узбека. Про Тулук Темура кілька разів згадує арабський мандрівник Ібн Баттута, який особисто зустрічався з еміром і дав досить докладний опис Кримського улусу Золотої Орди. За відомостями Ібн Баттута, Крим того періоду вже був одним з центрів науки і культури. Сам Тулук Темур був покровителем вчених, імена деяких з них наводить у своїй книзі «Подарунок тим, хто спостерігає дивини міст і чудеса подорожей» Ібн Баттута.
Твір невідомого математика починається дещо незвичним вступом: «Хвала Аллагу, який є єдиним в знанні квадратних і кубічних коренів ірраціональних чисел, оточив цілі і раціональні числа древнім знанням, який створив неіснуючі величини в природі». Донині збереглося всього два примірники рукопису «Ат-Тухфе фі’ілм ал-хісаб». Один з них зберігається в бібліотеці Сулейманіє у Стамбулі, а друга в бібліотеці міста Іскендер. На першому рукописі є печатка султана Баязета ІІ і помітки, зроблені його рукою. На думку Іхсана Фазиоглу, рукопис міг бути вивезений з Криму після його завоювання османами в 1475 році.
Ймовірно, що математична школа, яка виникла в Криму за часів Золотої Орди, проіснувала досить довго. Про це свідчить і той факт, що в 1477 році османському султану Мехмеду Фатіху була подарована праця невідомого кримського математика під назвою «Ал-Ікна фі’ілм ал-місаха».
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
